3. Суть функціонального бачення організації

Принципи нової управлінської парадигми повинні складати основу удосконалення управління організаціями. В умовах оперативного управління ці принципи дають змогу зрозуміти характер організаційно-управлінських механізмів підпорядкування виробництва споживанню, задоволенню ринкового попиту. Особливо важливі вони для розуміння концепції стратегічного управління, що будується на системному і ситуаційному підходах.

Принципи системності розглядають сучасну організацію, насамперед першу чергу, як соціально-економічну систему, яка має специфічні, властиві тільки їй особливості:

• цілісність, коли всі елементи і частини системи служать досягненню загальних цілей, що стоять перед організацією в цілому. Це не виключає можливості виникнення неантагоністичних протиріч між її окремими елементами (підрозділами);

• складність, що виявляється у великій кількості зворотних зв’язків, у тому числі й у процесі стратегічного планування й управління;

• велика інерційність дозволяє з високим ступенем вірогідності пророкувати розвиток організації в майбутньому;

• високий ступінь надійності функціонування, що визначається взаємозамінністю компонентів і способів життєдіяльності організації, можливістю використання альтернативних технологій, енергоносіїв, матеріалів, способів організації виробництва і управління;

• рівнобіжний розгляд натуральних і вартісних аспектів функціонування системи. Це дає змогу постійно порівнювати й оцінювати ефективність діяльності організації, системи управління і реалізації її стратегії.

Сутність функціональногопідходу до управління організаціями треба розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для задоволення потреби. Після встановлення функцій створюються кілька альтернативних об’єктів для їх виконання і обирається той з них, що вимагає мінімум сукупних витрат за життєвий цикл об’єкта на одиницю його корисного ефекту.

Суть функціонального бачення організації виявляється у масштабній послідовності та реалізації основних функцій управління нею: прогнозування, планування, організації, мотивації, контролю та регулювання.

Тут можна виділити наступні форми прояву цілеспрямованого впливу на колективи людей:

– планування, прогнозування – вироблення і постановка цілей та завдань у сфері управління виробництвом, а також визначення шляхів і засобів

реалізації планів для досягнення поставлених цілей;

– організація – створення нових і впорядкування функціонуючих організаційних структур управління як елементів процесу реалізації планів;

– координація, регулювання – забезпечення необхідної узгодженості дій людей як елемента процесу реалізації намічених планів;

– стимулювання, активізація – спонукання людей до дії, що передбачає забезпечення підвищення ефективності діяльності системи управління як елементу процесу реалізації планів;

– контроль, аналіз, облік – систематичне спостереження за діяльністю людей для виявлення відхилень від встановлених норм, правил і вимог у процесі реалізації планів.

При застосуванні функціонального підходу абстрагуються від об’єктів, що виконують подібні функції, начебто вони не існують, чи від майбутніх потреб. Цей підхід повинен застосовуватися в сукупності з відтворювальним підходом, тому що для задоволення потреб потрібно створити фізичний або якийсь інший об’єкт.

Функціональний підхід, разом з іншими підходами, дозволяє провідним фірмам світу бути завжди попереду. Функціональний підхід реалізується в методах функціонально-вартісного аналізу (ФВА).

Функціонально-вартісний аналіз – метод системного дослідження об’єктів (виробів, процесів, структур тощо), спрямований на оптимізацію співвідношення між корисним ефектом і сукупними витратами ресурсів за життєвий цикл об’єкта, який застосовується за призначенням.