9. Рівні досконалості і синергізм управління організації
Організаційні системи створюються таким чином, щоб досягти синергізму – тобто одночасного функціонування окремих, але взаємозалежних частин, що забезпечують більш високу загальну ефективність, ніж сумарна ефективність частин, взятих окремо. Наприклад, футбольна команда в процесі гри володіє синергетичним ефектом, тобто ефект команди в цілому значно більше, ніж ефект від гри кожного гравця окремо. Він забезпечується взаємодією гравців між собою.
Більшість організацій недостатньо ефективні, оскільки їм не вдається пов’язати частини чи підсистеми (функції) у єдиний механізм. Наприклад, функція збуту іноді здійснюється без належного зв’язку з функцією виробництва; управління виробництвом здійснюється без координації з плануванням в галузі фінансів і підготовки кадрів; інформаційна система ґрунтується на традиційній системі обліку, що збирає інформацію про події, що відбулися, для складання звітів, але не для прийняття перспективних рішень керівниками.
Виділення окремих функцій і нездатність пов’язати частини в єдине ціле можуть обумовлюватися різними причинами, а головним чином вузькістю поглядів фахівців апарату управління (бухгалтера, плановика, кадровика тощо), що точно не уявляють свого місця в оргструктурі управління (ОСУ) усього підприємства в цілому.
З інших причин можна назвати недоліки в самій ОСУ. Це недостатньо чітке планування, розробка різних планів і заходів без застосування системного підходу.
Акцент на необхідності побудови єдиного цілого, на відміну від побудови компонентів і підсистем ,– основна особливість системного підходу.
З цього не слід робити висновок, що між класичним і системним підходами є глибоке й абсолютне розходження. Справді, класичний підхід завжди передбачав повсякденний обмін інформацією з командного ланцюга. Хоча ці методи і забезпечували відому інтеграцію і координацію, але вони не були синергетичними і не досягали такого ступеня ефективності в процесі прийняття рішень, що забезпечується за допомогою системного підходу.
На цей закон звертали увагу філософи й економісти А.А. Богданов, П. Самуельсон, П. Канохін. Г. Хаген у своїй роботі “Синергетика”, досліджуючи хімічні, фізичні і біологічні системи, встановивши, що велика кількість “систем виявляє разючі аналогії в поведінці при переході від неупорядкованого стану до впорядкованого. Це сильний аргумент на користь того, що функціонування таких систем підлягає тим самим фундаментальним принципам”. Далі він говорить, що кооперація багатьох підсистем будь-якої системи підлягає тим самим принципам незалежно від природи підсистем, і доходять висновку, що настав час шукати ці аналогії на стиках різних наук – у тій галузі досліджень, що називається синергетикою.
Фахівці, які представляють різні галузі знань, схожим чином формулюють основне організаційне співвідношення. Воно справді має загальний характер, тому що присутнє у системах різної природи. В абстрактному вигляді закон синергії можна представити у такий спосіб:
(1.1)
за
умови, що
,
де ПА – потенціал системи А;
пj – потенціал j-го елемента;
аj – j-й елемент системи А.
Ефект синергії виникає за рахунок взаємної участі, взаємодії елементів, що знаходяться в рамках цілого. Він має різноманітне практичне застосування. В соціально-економічних системах цей організаційний ефект піддається розкладанню на такі складові, як спеціалізація, синхронність, ритмічність, односпрямованість. Взаємопосилення організації – от джерело її додаткової енергії [7, с. 53].
Потенціал системи (соціально-економічної) перевищує суму потенціалів її частин тільки за певних умов. Якщо ці умови не витримуються, потенціал системи дорівнює, а то й менше від суми потенціалів частин. Якщо в бригаді кожен робитиме продукт від початку до кінця, так, начебто поруч нікого нема, то він зробить не більше, ніж бригадою, а якщо члени бригади стануть заважати одне одному, то зроблять ще менше, ніж кожен окремо.
Підприємства створюються саме для одержання ефекту посилення індивідуальних дій, що для суспільства настільки важливо, що організацію сміливо можна назвати одним з найбільших винаходів людства, хоча вона удосконалюється досить повільно.
Контрольні запитання та завдання:
Поняття організації, її ознаки.
Поняття системи. Її компоненти та специфічні властивості.
Елементи системи та зв’язки між ними.
В яких трьох значеннях вживається поняття “організація”?
Основне призначення керуючої підсистеми
Основні закони організації.
Відкриті і закриті системи.
Чим відрізняються система від організації?
Охарактеризуйте важливість зворотного зв’язку для функціонування організації.
Зовнішнє середовище організації.
Характеристика факторів зовнішнього середовища.
Фактори прямого та непрямого впливу.
Внутрішні змінні підприємства.
Що таке системний підхід?
Проаналізуйте концепцію системного підходу у менеджменті підприємства.
Що об’єднує чи відрізняє системний підхід та інші підходи в управлінні?
Опишіть основні закономірності та принципи системного підходу.
Сутність функціонального підходу до управління організаціями
Що ж таке елементи системи і якими властивостями вони
володіють?
Проаналізуйте характерні ознаки підсистем підприємства.
Елементи керованої та керуючої підсистем.
Риси і властивості організації як відкритої системи.
Поясність ефект синергії.
Принцип системності сучасної організації.
Використання системного підходу при розробці стратегії.
Поняття організаційного потенціалу.
Модель вищого керівництва фірмою.
Що таке параметри організації?
Поняття синергії.
Література
Берл Г. Создать свою фирму / Пер. с англ. /Г. Берл. – М.: Прогресс, 1994. – 192 с.
Василенко В.А. Ситуаційний менеджмент: Навч. посібник /В.А. Василенко, В.І. Шостка. – К.: ЦУЛ, 2003. – 285 с.
Васильев Ю.П. Внутрифирменное управление в США (Современные формы и методы управления в промышленных компаниях)./Ю.П. Васильев. – М.: Мысль, 1970. – 406 с.
Виноградський М.Д. Менеджмент в організації. Навч. посіб. для студ. екон. спец. вузів./ М.Д. Виноградський, А.М. Виноградська, О.М. Шканова. – К.: “КОНДОР”, 2002. – 654с.
Гвишиани Д.М. Организация и управление. / Д.М. Гвишиани . – Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1998. – 332 с.
Генри Мильор. Менеджмент: достижение цели. Управление на основе здравогор смысла / Пер. с англ./ Мильор Генри. – М.: Автор, 1993. – 340 с.
Курочкин А.С. Организация производства: Учеб. пособ. /А.С. Курочкин. – К.:МАУП, 2001. – 216 с.
Кунц Г., О’Доннел С. Управление. Системный и ситуационный анализ управленческих функций. Т. 1/ Г. Кунц, С. О’Доннел. – М.: Прогресс, 1981. – 495 с.
Мартыненко Н.М. Технология менеджмента./ Н.М. Мартыненко. – К.: МП «Леся», 1997. – 800 с.
Мескон М. Основы менеджмента./ М. Мескон, М Альберт, Ф. Хедоури. – М.: Дело, 2002. – 800 с.
Мильнер Б.З. Теория организаций./ Б.З. Мильнер. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 336 с.
Минго Дж. Секреты успеха великих компаний: 52 истории из мира бизнеса и торговли. Пер. с англ./ Дж. Минго. – М.: Филинъ; СПб.: Питер Пресс, 1995. – 249 с.
Никешин С.Н. Внешняя среда экономических систем./ С.Н. Никешин. – СПб.: Два-три, 1994. – 101 с.
Опорний конспект лекцій з дисципліни “Менеджмент підприємства”. ч. 1. – К: КДТЕУ, 1998. – 88 с.
Осовська Г.В. Менеджмент організацій: Підручник./Г.В.Осовська, О.А.Осовський. – К.: Кондор, 2009. – 680 с.
Осовська Г.В. Основи менеджменту: Підручник./Г.В.Осовська, О.А.Осовський. – К.: Кондор, 2006. – 664 с.
О’Шонесси Дж. Принципы организации управления фирмой./ Дж. О’Шонесси. – М.: МТ-Пресс, 1999. – 296 с.
Теория организации: Учебник для вузов / Г.Р. Латфуллин, А.В. Райченко. – СПб.: Питер, 2003. – 400 с.
Фатхутдинов Р.А. Система менеджмента. Учебно-практ. пособие./ Р.А. Фатхутдинов. – М.: АО “Бизнес-школа”, “Интел-Синтез”, 1996. – 367 с.
Холл Р.Х. Организации: структуры, процессы, результаты./ Р.Х. Холл. – СПб.: Питер, 2001. – 512 с.