2.2. Загальні відомості про зображення елементів відкритих гірничих робіт.

Одним із основних елементів будь-якої відкритої гірничої виробки або відвалу є укіс уступу (рис. 2.2.1.). На плані поверхня укосу визна­чається лініями верхньої і нижньої бровок та лініями найбільшого скату.

Рис. 2.2.1. План укосу уступу.

При зображенні укосу уступу в масиві гірських порід можливі два характерні випадки:

1. лінія нижньої бровки уступу виражена чітко (рис. 2.2.2., а). Така форма уступу відповідає технології розробки з застосуванням бульдо­зерів, скреперів або інших засобів, які зрізують породу по лінійній тра­єкторії;

2. чітка лінія нижньої бровки відсутня або нижня бровка уступу є лінією переходу на криволінійній поверхні. Ця криволінійна поверхня виникає внаслідок дії вибуху, роботи робочого органу виймальної ма­шини по складній траєкторії, а також внаслідок осипання породи з уко­су уступу (рис.2.2.2.,б).

На практиці найчастіше зустрічаються укоси, в яких лінія нижньої бровки виражена нечітко. В таких випадках лінія нижньої бровки укосу зображується на плані, як і будь-яка лінія переходу, тонкою суцільною лінією (рис.2.2.2., б).

Рис. 2.2. Оформлення укосу уступу:

1 - лінія найбільшого скату; 2-горизонталь

Лінії найбільшого скату за побудовою перпендикулярні горизонта­лям (рис.2,2). А тому лінія найбільшого скату може виконуватись пер­пендикулярно верхній або нижній бровці уступу лише у випадках, коли верхня або нижня площадки уступу горизонтальні, або при спрощеному зображенні уступу на дрібномасштабних кресленнях лінії найбільшого скату виконуються тонкою суцільною лінією. Міні­мальна віддаль між сусідніми лініями скату приймається рівною 2-3 мм, максимальна - до 1/3 довжини горизонтального закладення укосу. Лінії найбільшого скату допускається наносити на плані врозбіг.

а б

Рис. 2.2.2. Зображення укосів уступу:

а - при бульдозерно-скреперній розробці;

б - при екскаваторній розробці;

1 - лінія найбільшого скату; 2 - верхня бровка уступу;

3 - нижня бровка уступу.

Масив розкривних гірських порід на плані укосу уступу умовно позначається штрихами основної товщини довжиною, що дорівнює 1/3-1/4 довжини горизонтального закладення укосів, які проставляються біля контурів верхньої бровки між лініями найбільшого скату (рис. 2.2.3., а).

Рис. 2.2.3. Позначення масиву гірських порід на укосі уступу:

а – розривних; б - добувних

Корисна копалина на укосі уступу позначається здвоєними штри­хами (рис.4.7, б). При змінній висоті уступу допускається не змінювати довжину відрізків, прийнявши усереднену їх довжину. Поверхня укосу насипу (відвалу, навалу та ін.) визначається лінією нижнього контуру, що умовно виконується тонкою штрих-пунктирною лінією (рис. 2.2.4.), та лініями найбільшого скату.

Розкривні гірські породи і корисна копа­лина на укосах насипів позначаються аналогічно масиву відповідно одним або двома штрихами.

Якщо немає необхідності виділяти конкретний тип гірських порід або корисної копалини, то розкривні породи в масиві можуть познача­тися в перерізах штриховкою в зворотному напрямі з віддаллю між лі­ніями відповідно від 2,5 до 5 мм.

Рис. 2.2.4. Позначення укосу розкривних порід у відвалі (навалі)