Рекомендована література.

1. Конспект лекцій.

2. Ромоданов А.В. с соавт. Атлас топической диагностики заболеваний нервной системы. - Киев. - 1987

3. Триумфов А.В. Топическая диагностика заболеваний нервной системы.М. «Медицина», 1996

4. Ходос Х.Г. Нервные болезни.М., 1974.

5. Ярош О.А. Нервові хвороби. - Київ. - Здоров’я - 1995.

6. Віничук С.М., Дубенко Є.Г. Нервові хвороби. - Київ. - Здоров’я. - 2001.

6. Зенков Л.Р., Ронкин М.А. Функциональная диагностика нервных болезней.- М. «Медицина».- 1991.

7. Коуэн Х., Брумлик Дж. Руководство по электромиографии и электродиагностике.- М. «Медицина».- 1975.

Методичну розробку підготувала ___________________ ас. Ткачук Н. П..

Методична розробка затверджена на засіданні кафедри неврології №1

Протокол № від „___” ________ 200 р.

Методи дослідження

Електроенцефалограма

Електроенцефалографія – метод дослідження спонтанної біоелектричної активності головного мозку. Для реєстрації ЕЕГ використовують спеціальні прилади – електроенцефалографи, які підсилюють в міліони разів біоелектричну активність мозку і передають її на записуючий пристрій або на екран монітора комп’ютера. Для відведення біоелектричної активності головного мозку використовують спеціальні електроди, які кріпляться на голові спеціальними шоломами до попередньо обробленої, знежиреної шкіри голови спеціальною електролітною пастою. Біоелектрична активність головного мозку на ЕЕГ виявляється у вигляді безперервних коливань, які на ЕЕГ утворюють хвилясті лінії. Зрозуміло, що біоелектрична активність відображає функціональну активність клітин головного мозку. Найбільш е застосування метод ЕЕГ отримав при дослідженні хворих з різноманітними судомними станами.

Електроміографія

Електроміографія – метод дослідження біоелектричних потенціалів м’язів для оцінки стану нейромоторного апарату. При прогресуючій м'язовій дистрофії (міопатії) відзначається зниження амплітуди біопотенціалів, рідко - збільшення частоти. Ураження переднього корінця, периферичного нерва (радикуліт, неврит, невральная аміотрофія) характеризується зниженням амплітуди і частоти біопотенціалів, зміною форми електроміографічної кривої. Млявий параліч виявляється "біоелектричним мовчанням". Патологічні процеси в передніх рогах спинного мозку відрізняються рідкими одиночними чи груповими коливаннями (фасцикуляції), высокоамплитудними на ранніх стадіях ураження і низкоамплитудними зі зменшенням частоти і відсутністю ритму при паралічах. Ураження пірамідних шляхів характеризується підвищенням амплітуди біопотенціалів при синергічних напруженнях паретичних м’язів, ослабленням електричної активності при довільних скороченнях м'язів. У випадках екстрапирамідної патології в спокої амплітуда коливань збільшена, серії високоамплітудних розрядів у ритмі гіперкінезів чергуються з періодами повільної і низьковольтної активності. Міастеничний синдром характеризується зменшенням амплітуди коливань біопотенціалів м'язів при повторних довільних скороченнях.

Ехоенцефалоскопія

Ехоенцефалоскопія – ультразвуковий метод дослідження структур головного мозку, оснований на здатності ультразвукових коливань відбиватись від меж середовищ з різною щільністю. Основним показанням до проведення ехоенцефалоскопії є підозра на внутрішньочерепне об’ємне утворення.

Ультразвукова церебральна доплерографія

Ультразвукова церебральна доплерографія – метод дослідження церебральної геодинаміки, оснований на ефекті Доплера. Ефект Доплера – це здатність ультразвуку відбиватись від рухомих об’єктів і при цьому змінювати свою частоту в залежності від швидкості руху об’єкта. В судині тече кров, яка складається з великої кількості формених елементів крові, які рухаються з певною швидкістю. Ультразвук відбивається від них, змінюючи при цьому свою частоту в залежності від швидкості руху формених елементів, а датчик сприймає змінений ультразвуковий сигнал і передає його в комп’ютер, який обробляє отриманий таким чином сигнал і на екрані монітора з’являється трьохмірна крива, яка відображає рух крові в судині. Основне призначення доплерографії – виявлення стенозів та оклюзій церебральних та екстрацеребральних судин.

Комп'ютерна томографія

Одним з найефективніших методів сучасної діагностики є комп'ютерна томографія. Комп'ютерна томографія (KT) - метод дослідження, при якому, як і при інших рентгенологічних методах, використовуються рентгенівські промені (Х-промені). Завдяки високій інформативності і безпеці в порівнянні з іншими рентгенівськими методами КТ одержала величезне поширення. Найбільше значення вона має для виявлення різних об’ємних утворень в середині черепа чи хребта (пухлини, гематоми, абсцеси і тому подібне).

ЯМР томографія

Магнітно-резонансна томографія (ядерно-магнітна резонансна томографія, МРТ, ЯМРТ) - нерентгенологічний метод дослідження внутрішніх органів і тканин людини. Тут не використовуються Х-промені, що робить даний метод безпечним для більшості людей. МРТ краще візуалізує деякі структури головного і спинного мозку, а також інші нервові структури. У зв'язку з цим вона частіше використовується для діагностики ушкоджень, пухлинних утворень нервової системи, а також в онкології, коли необхідно визначити наявність і поширеність пухлинного процесу. Список захворювань, які можна знайти за допомогою МРТ, значний: запальні, дистрофічні, пухлинні ураження, паразитарні процеси й інша патологія. В даний час про шкоду магнітного поля нічого не відомо. Однак більшість учених вважають, що в умовах, коли немає даних про його повну безпеку, подібним дослідженням не слід піддавати вагітних жінок. МРТ не може також проводитися в тих людей, в організмі яких знаходяться різні металеві конструкції - штучні суглоби, водії ритму серця, дефибрилятори, ортопедичні конструкції, що утримують кісти і т.п.