42.»Трансцендентальний ідеалізм» ф.Шеллінга.

Для ідеалістичної філософії завжди стоїть проблема: як суб'єктивне стає об'єктивним? Спробу дати відповідь на це питання Шеллінг здійснив у «Системі трансцендентального ідеалізму» (1800).

Трансцендентальний ідеалізм виходить з визнання первинності суб'єктивного «Я» стосовно об'єктивного. Безпосереднім предметом вивчення трансцендентальної філософії проголошується суб'єктивне, його внутрішні акти, засобом його розгляду — «інтелектуальна інтуїція». На думку Шеллінга, традиційне повсякденне логічне мислення має форму лише розсуду, дає знання нижче порівняно з пізнанням, яке здійснює розум. Розсуд, логічне мислення стоять під владою закону суперечності. Розум же не підкоряється формальному закону суперечності (закон, згідно з яким у судженнях забороняється мати взаємозаперечні судження). Розум не підвладний забороні суперечності, він безпосередньо вбачає за суперечностями єдність протилежностей.

У розробці поняття ступенів розвитку свідомості Шеллінг близький до «науковчення» Фіхте: свідомість починає з почуттів, потім підіймається до рівня інтелігенції, досягає межі рефлексії, остаточно завершується актом волевиявлення, з якого починається практичне «Я». На першій стадії «Я» споглядає себе як обмежене з боку «не— Я». На другій стадії до зовнішнього споглядання приєднується внутрішнє, самовідчуття при цьому домінує.

43. Матеріалістичний антропологізм л.Фейєрбаха.

Для Фейєрбаха природа – це не механізм, а організм, у центрі філософії повинна бути людина як родова істота. Він розглядає людину як єдність душі і тіла.

Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха - своєрідна філософська реакція на вчення Гегеля, у якому панування абсолютного (абсолютної ідеї) над одиничним доведено до межі. У своїй критиці філософії Гегеля, Фейєрбах дивиться односторонньо, він небачить позитивного боку її, а саме діалектичного методу.

Антропологічний принцип Фейєрбаха в теорії пізнання виражається в те, що він по-новому інтерпретує саме поняття "об'єкт". За Фейербахом,поняття об'єкта спочатку формується в досвіді людського спілкування, і тому перший об'єкт для будь-якої людини - це інша людина, "Ти". Саме любов до іншої людини є шлях до визнання його об'єктивногоіснування, а тим самим до визнання існування взагалі зовнішніх речей.

44. Відмінності класичної і некласичної філософії.

Класична філософія

• Буття є цілісне, глибинно узасаднене, внутрішньо концентроване

• Розум є вищою і найціннішою частиною людської психіки

• Розум здатний висвітлити глибини психіки й оро-зумнити їх

• Розум може належним чином організувати людське життя й взаємини з буттям

Некласична філософія

• Поза сприйняттям та уявленням говорити про буття безглуздо

• У Нерозумні або позаро-зумні чинники у людській психіці виходять на перший план; масштабами й силою дії вони перевершують розум

• Розум нездатний опанувати більш потужніші нерозумні чинники психіки

• Розум не може гармонізувати людського життя, а іноді заважає цьому

Новітня філософія відтворює у структурі власного знання втрату віри людини в самоочевидну перевагу логічного та наукового раціоналізму, який припускає, що реальна дійсність у цілому може бути витлумачена і осмислена, що постає поштовхом для цих змін. Якщо класичну філософію можна означити, як філософію розуму і пізнання, то сучасна філософія – це спроба творчого осмислення інтелектуальних та вольових засобів взаємодії людини зі світом. На перший план виступають проблеми людської суб’єктивності, духовного досвіду людини, культури, історії, етики, мови. Таким чином, на зміну «філософії мислення» приходить «філософія життя».