- •1.Епідеміологія туберкульозу
- •2. Етіологія туберкульозу
- •3. Патогенез
- •4. Імунітет при туберкульозі
- •5. Клінічна класифікація туберкульозу
- •IV. Ускладнення:
- •V. Клінічна та диспансерна категорії обліку хворого
- •VI. Ефективність лікування:
- •VII. Наслідки туберкульозу (в90)
- •Зміна діагнозу у хворого на тб за результатами його лікування
- •1. Клінічні методи діагностики
- •Методика об`єктивного обстеження хворого туберкульозом
- •3. Рентгенологічні методи діагностики
- •4. Туберкулінодіагностика
- •1.Загальні принципи лікування хворих на тб
- •2.Антимікобактеріальні препарати
- •3.Патогенетична терапія тб
- •Симптоматична і патогенетична терапія туберкульозу
- •4. Хірургічні методи лікування
- •5. Стандартні режими лікування тб:
- •1. Неспецифічна профілактика
- •2. Специфічна профілактика
- •2. Туберкульоз невстановленої локалізації
- •3. Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів
- •4. Первинний туберкульозний комплекс
- •5. Ускладнення первинних форм тб
- •6. Особливості перебігу первинних форм тб у підлітків
- •1. Дисемінований тб легень
- •2. Міліарний тб
- •3. Тб нервової системи і мозкових оболонок
- •1.Осередковий (вогнищевий) туберкульоз
- •2. Інфільтративний туберкульоз
- •3. Казеозна пневмонія
- •4. Туберульоми
- •5. Фіброзно-кавернозний туберкульоз
- •6. Циротичний туберкульоз
- •5.2. Спонтанний пневмоторакс
- •5.3. Амілоїдоз
- •5.4.Ателектаз
- •5.5. Хронічне легеневе серце
- •III. По патогенезі:
- •5.6.Дисмікроелементоз
- •Етіологія.
- •Клініка.
- •Клінічних проявів - протікає у декілька фаз.
- •Лікування.
- •Фізико-біохімічні характеристики транссудату й ексудату
- •Диференціальна діагностика ексудативного плевриту
- •1. Тб легнь поєднаний з професійними пиловими захворюваннями
- •2. Тб у хворих на віл/снід
- •6. Туберкуліновий тест зазвичай негативний (анергія).
- •3. Тб і цукровий діабет
- •4. Тб і виразкова хвороба
- •5. Тб і хронічні неспецифічні захворювання легень
- •6. Туберкульоз і алкоголізм
- •7. Тб і вагітність
- •8. Тб і рак легенів
- •9. Організація медичної допомоги хворим на тб
- •10. Протитуберкульозний диспансер
- •11. Виявлення хворих на туберкульоз
- •12. Групи контингентів диспансерного обліку
4. Туберкулінодіагностика
Для постановки туберкулінових проб використовується туберкулін. Першим винайшов туберкулін Роберт Кох (1890). На його думку знайдена речовина здатна лікувати хворих на туберкульоз та попереджувати розвиток туберкульозу у здорових людей.
Перший туберкулін Роберт Кох готував шляхом водної витяжки із бактерій, отриманих при посіві в пробірках. В подальшому техніка удосконалювалась. "Старий туберкулін Коха" (Alttuberkulin Koch), скорочено АТК, виготовлявся із культури МБТ (бичий і людський штами в рівній кількості), вирощений на 4% м`ясо-пептонному бульйоні при температурі 380С, протягом 6-8 тижнів. Культуру стерилізували сухожаровим способом, випарювали на водяній бані до 1/10 попереднього об`єму і фільтрували через бактеріальні фільтри. До туберкуліну добавляли 0,5% розчин фенолу і через 8-15 днів суміш розливали в ампули. Такий туберкулін вважався неспецифічним, так як представляв собою суміш продуктів життєдіяльності МБТ і поживного середовища.
В 1934р. F.Seibert із співробітниками отримав очищеній туберкулін – очищений білковий дериват (Purifide protein derivat – PPD), позбавлений неспецифічних домішок. Подальше удосконалення технології очищення препарату дозволило ВООЗ в 1952 р. затвердити туберкулін PPD-S (S - в честь Seibert) в якості міжнародного стандарту очищеного туберкуліну. В колишньому Радянському Союзі очищений туберкулін був отриманий в 30-х роках М.А. Лінніковою (ППД-Л). Промислове виробництво вітчизняного туберкуліну ППД-Л розпочато в 1954р. В сьогоднішніх умовах для туберкулінодіагностики (проба Манту з 2 ТО і Коха) використовується туберкулін PPD-Л (Proteini purifidi derivatis - похідне очищеного білка) - Ліннікової.
В основі туберкулінових проб лежить клітинна імунологічна реакція, яка формує гіперчутливість уповільненого типу. Т-лімфоцити (хелпери) відповідають за розвиток клітинного імунітету при туберкульозі та гіперчутливості уповільненого типу при введенні туберкуліну.
Цілями постановки проби Манту з 2ТО є:
виявлення інфікування у дітей і підлітків;
виявлення віражу туберкулінових проб;
відбір на ревакцинацію;
діагностика післявакцинної та післяінфекційної алергії;
Протипоказання для постановки проби Манту:
гострі та хронічні (в період загострення) інфекційне захворювання;
реконвалесценти (не менше 2 місяців після одужання);
шкірні захворювання;
алергічний стан (ревматизм, бронхіальна астма) в стадії загострення;
епілепсія.
Пробу Манту проводять з 12 місяців життя дитини, щорічно (при відсутності протипоказань) до 14 років, незалежно від результатів попередньої реакції. При постановці проби Манту, туберкулін вводять внутрішньошкірно в середню третину передпліччя в дозі 2ТО (0,1 мл стандартизованого розчину ППД-Л) з дотриманням вимог асептики. Облік проби Манту проводять через 48 – 72 години (в основі лежить гіперчутливість уповільненого типу). Оцінюючи пробу Манту враховують діаметр папули, наявність везикули, некрозу, лімфангоїту, лімфаденіту.
Проба Манту вважається негативною, якщо на місці введення уколочний слід, або ж папула 0-1 мм,сумнівна- папула 2-4 мм;позитивнау дітей - 5-16 мм; у дорослих - 5-20 мм;гіперергічнау дітей більше 17 мм, у дорослих - більше 21 мм. Гіперергічною вважається при наявності інфільтрату будь-якого діаметру з некрозом, везикулами, лімфангоїтом, лімфаденітом.
В умовах обов’язкової вакцинації і ревакцинації БЦЖ за допомогою проби Манту виявляють як інфекційний, так і післявакцинальний імунітет. Для результату проби Манту, викликаного вакцинацією, характерні наступні ознаки:
максимальний діаметр інфільтрату відмічається на першому році життя;
діаметр інфільтрату до 12 мм;
реакція на туберкулінову пробу щорічно зменшується, у 5-6 років вона має бути негативною, через згасання імунітету;
інфільтрат нестійкий, зникає протягом тижня, не залишаючи пігментації.
Клінічна оцінка результатів проби Манту:
негативна – є свідченням не інфікованості у здорової дитини (позитивна анергія), у хворого на ТБ з тяжким перебігом –негативна анергія;
сумнівна – потребує уточнення техніки виконання, дози туберкуліну;
віраж туберкулінових проб– це ранній період первинної ТБ інфекції, що проявляється інфекційною алергією при відсутності локальних ознак ТБ. Віраж визначають як: а) перехід негативної проби Манту в позитивну; б) збільшення діаметру попередньо проби Манту на 6 мм і більше.
Проба Коха– це провокаційна туберкулінова проба.
Мета постановки проби Коха:
діагностика активності туберкульозу;
диференційна діагностика туберкульозу.
Туберкулін при даній пробі вводять підшкірно, під нижній кут лопатки в дозі 20-50 ТО. Облік проби проводять через 48-72 годин з урахуванням місцевої, загальної і локальної реакції.
Місцеву реакціюоцінюють в місці введення туберкуліну (нижній кут лопатки), утворюється інфільтрат розміром 10-20 мм. Якщо ми відмічаємо всі ознаки запалення (color, dolor, tumor, rubor, functio leso), то вважаємо місцеву реакцію позитивною.
Загальну реакціюоцінюють з урахуванням загального самопочуття хворого, температурної реакції, змін загального аналізу крові, та білкових фракцій. При позитивній реакції хворого на 2-й, 3-й день після введення туберкуліну з`являється погіршення самопочуття, підвищення температури тіла на 0,3˚-0,5˚-1,0˚С, порівняно з температурою до проби. Температуру міряють в присутності медсестри 2 рази на день протягом 3-х – 5-ти днів після введення туберкуліну.
В загальному аналізі крові будуть відмічатися всі ознаки загострення запального процесу (лейкоцити збільшуються на 1000 і більше, зсув лейкоцитарної формули вліво, лімфоцити зменшуються на 10 клітин, прискорення ШОЕ на 3 мм/год).
Локальна реакція– це загострення ТБ процесу в легенях у вигляді пери фокальної реакції навколо туберкульозних вогнищ. Оцінюємо в місці розташування патологічного процесу (легеня, суглоб, шкіра і т.д.). Якщо патологічний процес локалізується в легенях то для підтвердження його активації необхідно виконати оглядову рентгенограму органів грудної клітини в прямій проекції (при необхідності томограму) до постановки проби Коха і після (через 2 - 3 дні). Загострення локального патологічного процесу є ознакою його специфічності (ТБ).
Види туберкуліну
Методи введення туберкуліну
Види туберкулінових проб
Ціль постановки туберкулінових проб
Типи імунологічної реактивності на туберкулін
Облік шкірної реакції |
Тема№3