
- •Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи
- •1.2. Предмет і основні категорії психології вищої школи як нової галузі психологічної науки
- •1.3. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні
- •1.4. Зв'язок психології вищої школи з іншими науками
- •1.5. Методологія і принципи психологічного дослідження
- •1.6. Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження
- •1.7. Дослідницькі вміння. Етика дослідника
- •2. Загальна психологічна характеристика студентського віку
- •2.1. Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості
- •2.2. Суперечливості та кризи студентського віку
- •2.3. Вищий навчальний заклад - один із провідних чинників соціалізації особистості студента як фахівця
- •2.4. Адаптація студента до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності
- •2.5. Типологічні особливості сучасних студентів
- •3.1. Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки
- •3.2. Професіоналізація особистості студента як новоутворення студентського віку
- •3.3. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності
- •3.4. Роль самовиховання в професійному зростанні студента
- •4. Психологія студентської групи
- •4.1. Психологічні особливості студентської групи та її структура
- •4.2. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу
- •4.3. Міжособистісні стосунки у студентській групі
- •4.4. Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера
- •4.5. Психологічні особливості студентського самоврядування
- •5. Психологічні засади управління навчальним процесом у вищій школі
- •5.1. Необхідність управління у сфері освіти та його особливості
- •5.2. Види і функції педагогічного управління
- •5.3. Психологічний аналіз процесу управління у сфері вищої освіти
- •6. Психологічний аналіз учіння студентів
- •6.1. Навчальний процес у внз як спосіб реалізації завдань професійної підготовки студентів
- •6.2. Студент як суб'єкт навчально-професійної діяльності
- •6.3. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності студента
- •6.4. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів
- •6.5. Розвиток творчого потенціалу майбутніх фахівців
- •6.6. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності
- •6.7. Причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення
- •7. Психологія виховання студентської молоді
- •7.1. Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою і проблема виховання студентської молоді
- •7.2. Мета, завдання та зміст виховання студентської молоді
- •7.3. Психологічні механізми, критерії та етапи розвитку моральної свідомості людини
- •7.4. Характеристика основних напрямів реалізації функцій виховання студентів вищих навчальних закладів
- •8. Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами
- •8.1. Характеристика педагогічного спілкування як форми педагогічної взаємодії
- •8.2. Психологічний аналіз педагогічної взаємодії викладача і студентів
- •8.3. Характеристика педагогічних позицій викладача у спілкуванні зі студентами
- •8.4. Протиріччя педагогічної взаємодії і бар'єри в педагогічному спілкуванні, їхні причини та шляхи регулювання
- •8.5. Діалогічне спілкування як умова ефективної педагогічної взаємодії викладача і студентів
- •9. Психологічний аналіз
- •9.2. Особливості педагогічного конфлікту та умови його запобігання
- •9.3. Стратегії (моделі) вирішення педагогічних конфліктів
- •9.4. Навчання майбутніх педагогів управління конфліктними ситуаціями і вирішення педагогічних конфліктів
- •10. Психологія особистості та діяльності викладача вищої школи
- •10.1. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача
- •10.2. Педагогічна творчість та її особливості
- •10.3. Професіоналізм особистості викладача
- •10.4. Авторитет викладача
- •10.5. Типологія викладачів
- •Короткий термінологічний словник
- •Психологія
5.2. Види і функції педагогічного управління
Управляти - це значить не заважати
хорошим людям працювати.
Петро Капіца, радянський фізик
Хто не вміє управляти, той завжди
стає узурпатором.
Карло Біні, італійський письменник і
громадський діяч
Студент не може бути пасивним, тобто лише об'єктом педагогічного впливу, якого треба примушувати вчитися. Управління будь-якою
132
діяльністю за примусом малоефективне. Таке управління називається авторитарним. Якісне засвоєння змісту освіти у вигляді знань, умінь, ціннісних орієнтацій неможливе, якщо процес навчання супроводжується насильством, примусом. Перетворення студента в суб'єкта навчально-професійної діяльності відбувається тільки після появи в нього мети і потреби власної пізнавальної діяльності. Тоді об'єктом управління є не студент, а цілісна навчальна ситуація. Стиль такого педагогічного керівництва - демократичний, заохочувальний, що передбачає базування на власному досвіді студента, його актуалізації і розвитку, підтримку власної ініціативи студента. Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності навчається на вищих рівнях пізнавальної активності, учіння для нього набуває життєвого смислу.
Управління підтримує або змінює режим діяльності, реалізацію програми і ціль роботи системи. Якщо освіта як система розвивається, то змінюються залежно від стратегії навчання і виховання також і функції управління, кожна з яких набуває певного змістовного характеру. Основні функції педагогічного управління:
• проективна функція (визначення мети, завдань навчання і виховання);
• конструктивна функція (розробка методів, прийомів і засобів забезпечення навчально-виховного процесу);
• організаторська й регулятивна функція (практична організація навчально-виховного процесу);
• комунікативна функція (спілкування, взаємини між учасниками педагогічного процесу);
• оцінно-коригувальна функція.
Ці функції забезпечують ефективний вплив на студентів для гарантованого виконання завдань сумісної діяльності («викладач - студент»).
Залежно від стратегії навчання студентів реалізація кожної з функцій педагогічного управління має свою специфіку, на основі якої можна визначити різні моделі управління: модель 1- авторитарна, пряма й жорстка (у минулому); модель 2 - демократична, опосередкована й гуманістична модель (сучасна).
Чи задовольняє нас сучасне управління у сфері вищої освіти? У «Державній програмі розвитку освіти України на 2005-2010 рр.» визначено такі завдання управління сучасною освітою:
1) Оптимізувати управління та організаційні структури системи управління.
2) Формувати творчу, духовно багату особистість із врахуванням її потреб, інтересів, здібностей і бажань. Головна цінність сучасної освіти - індивідуальність із притаманними їй інтересами і потребами.
133
3) Удосконалювати шляхи становлення національної самосвідомості, патріотичних почуттів і сучасних засад естетичного, морально-етичного, екологічного та валеологічного навчання і виховання.
4) Забезпечити інноваційний розвиток вищої освіти та його випереджувальний характер.
5) Удосконалювати механізми управління (від Міністерства освіти і науки України до студентської аудиторії).
В умовах сучасних глобальних криз людина не має права на пасивність. Вона мусить стати активною у своєму діянні, творчості, самовдосконаленні. Сучасна освіта покликана працювати на вищі досягнення людини, які пов'язані з розвитком її особистісного потенціалу. Повинна відбуватися гармонізація професійного й духовного оптимуму суб'єкта учіння.
Таким чином, діяльність викладача з управління навчально-професійною діяльністю студента полягає у забезпеченні мотивації, змістової і операційної її сторони. Значення такого управління полягає в тому, що правильно організована діяльність веде за собою розвиток (відбувається професіоналізація особистості майбутнього фахівця, розкриття творчих його можливостей, досягання оптимуму розвитку за умови активності студента).
Отже, і у студентські роки розвиток є саморух, хоча і соціально організований, відбувається під керівництвом викладачів. Культура- це виклик, це сила, яка запрошує. Мистецтво педагогічного управління полягає саме в тому, щоб студент (як і учень) прийняв цей виклик, визнав його. Щоб це відбулося, викладачеві треба опановувати наукою і мистецтвом педагогічного управління, навчитися правильно організовувати і ефективно реалізовувати процес засвоєння професійних знань та умінь через педагогічну взаємодію, сприяти засвоєнню студентами соціального досвіду.
Щоб виконати ці завдання, передбачається поновлення системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів вищих навчальних закладів і спеціалістів із вищою освітою при провідних університетах України.
«Освіта - річ прекрасна, але добре було б пам 'ятати: нічого з того, що потрібно знати, поневоленням навчитися неможливо» (Оскар Уайльд). У нашому випадку це означає, що вплив викладача на учіння студента опосередкований. Він організовує навчальний процес, управляє навчально-професійною діяльністю студента, а сам процес, виконавчу і результативну її частину здійснює студент. Тобто викладач і студент вирішують різні завдання і використовують для цього різні засоби, а отриманий результат (продукт) учіння відокремлюється від викладача. Цей результат є індивідуальним надбанням студента та існує лише в ньому, у його індивідуальному досвіді.
134