2. Вивчити схему та роботу змішувальної камери.

Кількість чинників, які враховуються під час дозування пального, залежить від кількості датчиків, розміщених відповідно до цільового призначення, а дозувальний процес практично не залежить від конструкції змішувальної камери. Саме камера багато в чому визначає ефективність гомогенізації пальної суміші.

Змішувальна камера, що наведена на рисунку 1.2 а, має ту відмінну особливість, що в ній електромагнітну форсунку розміщено всередині вздовж потоку повітря, і тому форсунка має сприятливу аеродинамічну форму. Підведення пального та повітря для його розпилення, а також підімкнення до кола електропостачання здійснюють через радіальні ребра.

Рисунок 1.2 - Схема змішувальної камери карбюратора

Корпус камери - це труба 1 із дросельною заслінкою 6. Всередині труби розміщено електромагнітну форсунку 5. Для інтенсифікації розпилення пального в зону розпилювача по обвідній трубці 7 подають повітря з наддросельного простору, в якому створено тиск, подібний до тиску навколишнього середовища.

Пальне дозує клапан 8 форсунки 5, який після надходження до обмотки 4 імпульсу електричного струму відкриває отвір сідла-розпилювача 9. Пальне під сталим тиском через штуцер 2 і канал 3 надходить до внутрішньої порожнини форсунки, а з неї, коли відкривається клапан, - до змішувальної камери. В режимі холостого ходу дросельна заслінка закрита, а подавання пального регулюють гвинтом 10. Командні імпульси електричного струму від електронного блока надходять до затискача 11 і далі до електромагнітної обмотки форсунки.

Розглядувана камера має ту позитивну якість, що струмені пального спрямовані вздовж осі повітряного потоку, а тому воно добре розпилюеться в режимах холостого ходу та за малих навантажень. До вад належить велика висота, поганий доступ до форсунки, зменшення подачі повітря, що розпилює пальне, із збільшенням навантаження.

У змішувальній камері, наведеній на рисунку 1.2 б, пальне надходить до малого дифузора 12, а форсунку 5 розташовано ззовні, тому її можна швидко замінити при несправності. Пальне в режимі холостого ходу і за малих навантажень розпилюється в зоні дросельної заслінки 6.

3. Вивчити схему та роботу форсунки.

Головним та найбільш відповідальним елементом цієї системи є форсунка (рисунок 1.3) робота якої пов'язана з гідравлічними, механічними, електромагнітними та електричними процесами, що протікають одночасно.

Рисунок 1.3. Конструктивна схема електромагнітної форсунки.

1 - обмотка електромагніту; 2 - якір; 3 - запираючий елемент; 4 - упор;

5 - пружина; 6 -магнітопровід; 7 - вихідні контакти; 8 - штуцер для палива

Форсунки відкриваються автоматично і здійснюють дозування та розпилення пального.

Форсунки працюють в імпульсному режимі при частоті спрацьовування від 10 до 200 гц в умовах вібрації двигуна, підвищених температур і при цьому повинні забезпечувати лінійність характеристики дозування пального в межах 2-5 % протягом усього терміну служби (близько 600 млн. циклів роботи).

Сигнал на початок впорскування пального подається на обмотку 1 (рисунок 1.3) електромагніту, розташовану в металевому корпусі. В корпусі розташований також запираючий елемент 3 клапану, який притискується до сідла пружиною 5. Коли на обмотку електромагніту від електронного блоку керування подається електричний імпульс прямокутної форми визначеного часу, запираючий елемент переміщується, пересилюючи опір пружини, і відкриває отвір розпилювача. Пальне поступає у впускний патрубок двигуна. після припинення електричного сигналу запираючий елемент під дією пружини повертається в сідло. Кількість впорскнутого пального за цикл при постійному тиску на вході в форсунку залежить тільки від тривалості керуючого імпульсу.

В реальній форсунці час відкритого стану клапану не співпадає з тривалістю керуючого імпульсу. Після подачі керуючого електричного імпульсу на форсунку в обмотці електромагніту виникає ЕРС самоіндукції яка перешкоджає зростанню магнітного потоку в системі. Відкриття клапану відбувається з затримкою в часі. Після припинення подачі керуючого імпульсу внаслідок самоіндукції магнітний потік що зберігається перешкоджає швидкому відпусканню запираючого елементу.

Підвищити швидкодію електромагнітної форсунки можливо за рахунок зменшення числа витків обмотки електромагніту та її індуктивності. Однак при цьому зменшується опір обмотки та збільшується сила споживаного нею струму.