Іv курс(7 семестр)

МЕТА:

− визначити основні закономірності використання оздоблювальних технік та матеріалів в умовах промислового та індивідуального виробництва;

− навчити передбачати та створювати основні напрямки розвитку оздоблювальних технік оягу з урахуванням сучасних тенденцій моди;

− сформувати у студентів практичні навички застосвання дизайнерських та графічних прийомів створення одягу, навчити використовувати у костюмографіці різні оздоблювальні техніки та матеріали.

ТЕМА І. Характеристика оздоблювальної фурнітури та матеріалів. Групи оздоблень та їх функції

Декоративна спрямованість різноманітних прийомів оздоблення одягу поєднується у дві групи:

1 група. Безпосередній декор тканини та матеріалу костюму:

− фарбування;

− набійка (друк малюнку на тканині);

− техніки розпису тканин (батік, шовкографія);

−художнє ткацтво.

2 група .Накладний декор костюму:

− вишивка;

− аплікація;

− печворк;

− квілтінг (об’ємне вистьобування);

− оздоблювальна строчка;

− перфорація;

− напилювання;

− тиснення;

− плетіння;

− інкрустація (вставлення іншого матеріалу );

− фурнітура (гудзики, пряжки, блочки, блискавки, кнопки, хольнітени);

− текстильна фурнітура (китиці, тасьма, шнур ,клеванте ,

− бахрома, мереживо, кант, бейки, стрічки;

− штучні квіти та об’ємні композиції з різних матеріалів (хутро, бісер,

− дзеркала, шкіра, проволока).

Класифікація технологічних прийомів художнього

оформлення одягу

Традиційний розподіл засобів проектування одягу, що забезпечують функції костюму окремо як утилітарну так і естетичну, в наш час стає все більш умовним. У процесі виготовлення одягу ті ж самі техніко − технологічні прийоми та операції можуть бути використані як функціонально (з’єднувальні) так і декоративно (оздоблювальні). Тому варіанти конструктивної побудови виробу та його зборки вже самі по собі можуть розглядатися як приклади технік декорування та розподілятися на наступні групи:

− оздоблювальні ручні та машинні строчки;

− оздоблювальна строчка (фрагментарна та сюжетна);

− фіксація елементів костюму (склади, защіпи);

− фіксація елементів костюму (фалди, драпіровки);

− фіксація елементів костюму (рельєфи, виточки);

− фіксація елементів костюму (куліска, кокетки);

− декорування кінців деталей та виробів (кант, окантовка, бейка);

− декорування кінців деталей та виробів (фестони);

− декорування кінців деталей та виробів (вишивка, закріпка);

−особливості технік вистьобування «печворк», «квілтінг»;

− особливості використання техніки «буфи», «креш»;

Фактори, що визначають використання декору в костюмі:

− функціональне призначення (офіційний, діловий, спеціальний, робочий одяг, майже не припускає наявності декору, або декор носить суто специфічний характер);

− стильова спрямованість моделі костюму;

− доцільність конструктивного рішення моделі;

− пластичне рішення (декор не повинен порушувати гармонію пластики форм та динаміки ліний);

− вірне використання фактури матеріалу костюму (при самодостатньому рішені фактури, матеріал не потребує додаткового оздоблення);

− технологічні вимоги процесу виробництва моделі (декор зачасту знижує рівень технологічності моделі, що призводить до відмовлення введення нових елементів оздоблення);

− економічні вимоги до моделі (доцільність, виправданість, вигідність та доречність декору, бо при збільшені трудомісткості та матеріальних затрат моделі, вони роблять її неконкурентноспроможною).

ЗАВДАННЯ № 1. Складання реферату на тему «Особливості сучасних технологічних прийомів художнього оздоблення одягу». Тема реферату включає наступні групи технологічних прийомів оформлення одягу:

− оздоблювальні ручні та машинні строчки;

− оздоблювальна строчка (фрагментарна та сюжетна;

− фіксація елементів костюму (склади, защіпи);

− фіксація елементів костюму (фалди, драпіровки);

− фіксація елементів костюму (рельєфи, виточки);

− фіксація елементів костюму (куліска, кокетки);

− декорування країв деталей та виробів (кант, окантовка, бейка);

− декорування країв деталей та виробів (фестони);

− декорування країв деталей та виробів (вишивка, закріпка);

− особливості технік вистьобування «печворк», «квілтін»;

− особливості використання технік «буфи», «креш».

Обсяг реферату складає 5 – 6 сторінок, формат аркуша А-4; шрифт Тimes New Roman, кегль 14; міжрядковий інтервал 1,0; абзацний відступ 1,25; поля: всі 20 мм; вирівнювання по ширині; література подається загальним списком; шрифт Тimes New Roman, кегль 12.