5. Контрольна робота по дисципліні.

5.1. Загальні положення.

На сучасному етапі розвитку відносин в частині природокористування контроль є важливою складовою частиною екологізації економіки, без екологічного контролю, що постійно ведеться, неможливо судити про стан геосистеми. У свою чергу, екологічна паспортизація території і акваторії є однією з найважливіших основ контролю за станом навколишнього природного середовища.

У виконання ухвали Кабінету Міністрів України від 7.02.2001г. №122 «Про комплексні заходи, направлені на ефективну реалізацію державної політики у сфері захисту населення і території від ЧС техногенного і природного, запобігання і оперативного реагування на них до 2005г.» необхідне проведення паспортизації різних об'єктів, що впливають на забруднення навколишнього середовища. У тому числі і проведення екологічної паспортизації об'єктів.

Екологічний паспорт – нормативно-технічний документ, що включає дані по використовуванню об'єктом природних ресурсів і визначенню впливу об'єкту на навколишнє природне середовище.

Екологічний паспорт розробляється для обліку всіх видів техногенної дії на навколишнє природне середовище і порівняльного аналізу внеску різними виробничими процесами в загальну трудомісткість. Він містить нормативно-довідкову, фактографічну і звітну інформацію про об'єкт.

Екологічний паспорт є комплексом даних, виражених через систему показників, що відображають рівень використовування підприємством природних ресурсів і ступінь його дії на навколишнє природне середовище. Головне призначення екологічного паспорта полягає у тому, що він дає оцінку впливу викидів (скидань, відходів) забруднюючих речовин і продукції, що випускається, на навколишнє середовище і здоров'я населення, планує природоохоронну діяльність, визначає розмір платні за природокористування і в цілому направлений на регулювання взаємодія людини і природа.

Екологічний паспорт не замінює і не відміняє діючі норми державної звітності. Заповнення всіх форм екологічного паспорта обов'язкове, паспорт доповнюється і змінюється у міру зміни даних.

Існують декілька різних типів екологічних паспортів: природні екологічні паспорти (до них відносяться екологічні паспорти природної зони, рекреаційної зони і екологічні паспорти сільськогосподарських об'єктів) і антропогенні (до них відносяться екологічні паспорти промислових об'єктів, екологічні паспорти місць видалення (зберігання) відходів і міські паспорти).

В даний час особлива увага надається складанню екологічних паспортів для підприємств промисловості. Існують форми для створення екологічних паспортів заповідної і рекреаційної території, сільськогосподарської зони, а так само екологічний паспорт міста, представляючий зведений перелік всіх паспортів підприємств даного населеного пункту. На сучасному етапі ці документи знаходяться на стадії переробки. Починаючи з 1999г. створюються екологічні паспорти місць видалення відходів.

Розглянемо методику складання і структуру основних видів екологічних паспортів, таких як паспорт рекреаційної зони, екологічний паспорт промислового підприємства і екологічний паспорт місць по видаленню (зберіганню) відходів.

Основні форми, необхідні для складання екологічного паспорта рекреаційного (на прикладі водоймища) об'єкту, екологічного паспорта промислового підприємства (на основі ГОСТ17.0.0.04 –90), екологічного паспорта відходів (на прикладі форми паспорта місць видалення відходів) приводяться в додатках, даних в кінці методичних вказівок.