Організація домашнього господарства
ча. Кінець шланга, навіть коли відбувається зливання води, не повинен бу- ти у воді. У разі потреби зливальний шланг може бути нарощений. Необхід- но також звернути увагу на електричні з’єднання. Перед вмиканням маши- ни до електромережі необхідно переконатися, що:
³розетка і проводка відповідають максимальному навантаженню;
³напруга перебуває у межах, зазначених у табличці на задній стінці машини;
³розетка і вилка одного типу. Якщо вони різні — необхідно замінити розетку або вилку. Не можна користуватися перехідниками;
³усі домашні електричні прилади мають надійне заземлення.
Варто пам’ятати, що справний стан пральної машини може бути забезпе- чений лише за умови правильного користування нею. Для цього необхідно:
³після кожного прання закривати водопровідний кран, оскільки постій- ний тиск води може призвести до короблення окремих деталей машини;
³користуватися засобами, що видаляють вапно;
³перед пранням одягу видаляти з кишень усі дрібні, тверді і гострі предмети;
³мити корпус машини теплою водою з милом;
³перевіряти насос і гумовий шланг.
За умови дотримання цих елементарних вимог машина служитиме довго, а прання не забиратиме у вас дорогоцінного часу, який зможете використати для інших справ.
3.12. СУЧАСНІ МИЙНІ ЗАСОБИ
Хімічні засоби, які використовуються у побуті, мають давню історію. З дав- ніх часів люди використовували природні речовини для прання: глину, по- піл, пісок, плоди і кору деяких рослин. Потім винайшли мило, що стало справжньою революцією в побуті. Сьогодні виробництво мила у світі посту- пається за обсягом виробництву синтетичних мийних засобів (СМЗ), кіль- кість яких щороку вимірюється десятками мільйонів тонн.
Хімічні засоби можуть бути добрими помічниками або завдавати людині шкоди: усе залежить від уміння правильно користуватися ними.
Мийні властивості препаратів визначаються характером їх складових час- тин. Серед них одні є своєрідними носіями головних якостей мийного засобу, до яких належать різноманітні поверхнево-активні речовини, інші лише по- силюють або доповнюють дію цієї активної основи.
Серед провідних компонентів мийних засобів насамперед варто назвати лужні сполуки типу карбонату і силікатів натрію, які створюють найсприят- ливіше для прання середовище, пом’якшують тверду воду, прискорюючи пе- рехід часток бруду з поверхні тканини у розчин. Однак цим компонентам властивий і серйозний недолік — вони руйнують шерстяні, шовкові і синте- тичні волокна. Тому у мийні засоби, призначені для прання виробів з таких волокон, карбонат і силікати натрію не вводять. Звідси і перша порада: для прання виробів із шерсті, шовку і синтетичних волокон не варто викори- стовувати мийні засоби, що містять активні луги типу карбонату і си- лікатів натрію.
191
Р о з д і л ІІІ
Крім того, лужні компоненти при високих температурах під час прання у гарячій воді і кип’ятінні білизни з бавовняних і лляних тканин виявляються настільки сильно, що руйнують барвники, а отже, знебарвлюють тканину, зменшують міцність тонких волокон, спричинюють корозію металевого посу- ду і деталей пральних машин. Звідси друга порада: для прання тонких і кольорових бавовняних та лляних виробів доцільно використовувати мий- ні засоби з пониженим вмістом активних лугів типу карбонату і силіка- тів натрію.
Намагання зберегти корисні якості карбонату і силікатів натрію і уник- нути властивих їм недоліків призвело до того, що в мийні засоби почали вводити лужні сполуки типу поліфосфатів натрію. У найвисокоякісніших препаратах для прання бавовняних і лляних виробів вони витіснили актив- ні луги, а з засобів для прання шерсті, шовку й синтетики їх і зовсім вилу- чили. Однак навіть м’який лужний вплив поліфосфатів інколи виявляється шкідливим для найніжніших синтетичних волокон. Звідси третя порада:
для прання виробів з лавсану, нітрону, орлону, хлорину доцільно викорис- товувати мийні засоби без поліфосфатів або ті, що містять їх у мініма- льній кількості.
Важливими компонентами мийних засобів є алкілоламіди, які істотно підвищують ефективність процесу прання і водночас не призводять до коро- зії металевих деталей пральних машин і посуду для прання. Ще один ком- понент — карбоксилметилцелюлозу — вводять у мийні засоби для бавовня- них і лляних виробів, оскільки він запобігає осіданню часток бруду, що пе- рейшли з виробу в розчин, знову на тканину. Саме завдяки цьому речі не набувають сірого відтінку.
Особливе місце у складі мийних засобів посідають відбілювачі, призна- чення яких стає зрозумілим уже із самої назви. Відбілювачі можуть бути двох типів — хімічні й оптичні. Перші при нагріванні і кип’ятінні мийного засобу виділяють активний кисень, що «спалює» всі органічні забруднення аж до плям від вина, кави, ягід тощо, одночасно дезинфікуючи тканину. Проте у цій хімічній активності хімічних відбілювачів криються й їх недолі- ки — вони знебарвлюють барвники, руйнують шерстяні, шовкові і синтетич-
ні волокна. Звідси четверта порада: мийні засоби, що містять хімічні від- білювачі, потрібно застосовувати для прання лише білих бавовняних і лляних тканин.
На відміну від хімічних оптичні відбілювачі не виділяють активного кисню і тому не усувають забруднень. Їх дія полягає в тому, що вони забарв- люють тканини у блакитний колір і тим самим нейтралізують, приховують жовтизну. Саме така дія добре відомої синьки. Проте сучасні оптичні відбі- лювачі набагато перевершують її: під їх впливом білі тканини при денному світлі флуоресціюють слабким блиском або, як прийнято говорити, відлива- ють сніжною білизною, а кольорові вироби здаються яскравішими і живішими.
Отже, оптичні відбілювачі є своєрідним облагароджуючим компонентом мийних засобів. До них відносять і віддушку — ароматичну речовину, що надає випраним тканинам приємної «весняної» свіжості. Але й оптичні від- білювачі, і віддушка — компоненти не дуже дешеві. Звідси випливає порада суто економічного плану: для прання простих господарських виробів неви-
192
Організація домашнього господарства
гідно користуватися мийними засобами, що містять оптичні відбілювачі та віддушки.
Знання ролі основних компонентів дає змогу не тільки краще розумітися на тому, які засоби згодяться для прання бавовняних і лляних виробів, а які для шерсті, шовку і синтетики, а ще й уміти з кожного засобу правильно скористатися1.
Більшість компонентів мийних засобів малотоксичні. Проте окремі люди чутливі навіть до незначної кількості тих чи інших хімічних елементів. Ос- новний шлях проникнення та впливу хімічних речовин — через шкіру, а також повітряний (якщо перемо сипучими пральними порошками). Значно безпечніше застосовувати пастоподібні, рідкі або гранульовані засоби.
Якщо до складу препарату входять щавлева, оцтова кислоти, треба пра- цювати в гумових рукавичках.
Деякі засоби для чищення мають дезинфікуючі компоненти. Практично всі вони нетоксичні. Але ті, що призначені для чищення унітазів і каналіза- ційних стоків, мають у своєму складі сильнодіючі кислоти, луги, тому потре- бують обережності.
Під час користування тими або іншими пральними чи мийними засобами необхідно дотримуватися інструкцій, надрукованих на упаковці, особливо враховуючи цільове призначення мийних засобів для різних видів тканин.
Зберігати засоби побутової хімії необхідно у місцях, недоступних для ді- тей та домашніх тварин. Упаковка має бути цілою, щоб знати, який саме в ній засіб і термін дії його.
Сучасні пральні порошки представлені досить широким асортиментом: різні за якістю, ефективністю та доступністю. Це «Tide», «Ariel», «Dosa», «Gala», «Rex» та інші.
«Tide» містить ензими, що поліпшують прання при невеликих кількостях порошку і видаляють навіть плями від майонезу, кави, чаю, соку, йогурту, кетчупу та ін., а також надають білизні ефекту білосніжності без виварю- вання. «Tide» має запах лимона та альпійської свіжості; є для ручного (дає добрі результати вже при 30 ºС з утворенням великої кількості піни) і ма- шинного прання (мінімальна кількість піни, має компоненти для захисту пральної машини від нальоту та накипу); для кольорових речей (містить спеціальну формулу «мультиколор», що фіксує колір волокон і запобігає ли- нянню речей, зберігаючи яскравість кольорів). «Tide» з «Fairy» ефектом видаляє навіть застарілий жир.
«Ariel» з’явився на ринку в 1993 р. спочатку як порошок для ручного прання, згодом покупцеві уже запропонували його і для машин актива- торного типу, в 1996 р. — для автоматичних пральних машин. З 1997 р. за- стосовують технологію CAREZYME, що запобігає утворенню кошлатості на поверхні тканини. У 2000 р. з’явився новий вид — з ароматом «Гірське дже- рело».
До складу «Ariel» входять фосфати, цеоліти, лимонна кислота, які захи- щають пральну машину від накипу. Нині існує ще як альтернатива «Ariel»-гель, що допомагає відіпрати важкі забруднення при температурі
1 Азбука домашнього господарювання. — 4-е вид., виправл. — К., 1978. — С. 84 – 85.
193
Р о з д і л ІІІ
30 ºС (завдяки ролеру і гелевій формі). У ньому немає відбілювальних компонентів.
«ACE» — найпопулярніший відбілювальний засіб, зі зменшеним запахом хлору, густіший від інших засобів і здатний відбілити речі навіть у холодній воді, не зіпсувавши тканину. Нині випускається також із запахом лимона.
«Domestos» — мийний засіб (рідкий і порошкоподібний), який можна ви- користовувати як відбілювальний засіб для лляних тканин, а також для до- гляду за ванною кімнатою, унітазом, плиткою та ін. Головний недолік — не дозволяється змішувати з іншими мийними засобами.
3.13. ПРАННЯ БІЛИЗНИ
Білизну, підготовлену до прання, необхідно зберігати в сухому вигляді, найкраще в кошику або ящику з отворами для доступу повітря, бажано у нежитловому приміщенні. Білизна значно легше переться, коли вона недов- го лежала брудною.
Перш ніж розпочати прання, перевірте, чи є вдома все необхідне: праль- ний порошок, мило, крохмаль, синька. Підготуйте також робоче місце, всі зайві предмети з приміщення, в якому пратимете, треба винести. Хоч це й незвично, але бажано прати, полоскати й крохмалити сидячи. Так ви менше втомитеся. Розсортуйте білизну, відокремивши вироби з білої тканини від кольорових, а також згрупуйте її відповідно до видів тканин: окремо — речі з льону, бавовни, шовку, шерсті, синтетичних волокон. І, нарешті, визначте- ся, які речі пратимете руками, а які — пральною машиною. Виверніть і по- витрушуйте підковдри, наволочки, особливо в куточках. Обов’язково переві- рте кишені сорочок, штанів, халатів, чи не залишилося там документів, си- гарет, ручки, гребінця, паперу, кришок хліба тощо, а також простежте, щоб у речах, підготовлених до прання, не було голок і шпильок.
Пелюшки й дитячий одяг періть окремо. Якщо у вас немає для цього спеціального тазика чи ночов, періть дитячу білизну в загальній посудині, попередньо продезинфікувавши її пастою «Віта». Перучи дитячу білизну, не можна користуватися перекисом водню, оцтом. Не рекомендується її крох- малити, достатньо пропрасувати гарячою праскою.
Речі хворої людини обов’язково потрібно прати окремо.
Постільну білизну, білі сорочки, блузки з чисто бавовняних або бавов- няних з домішками синтетики тканин попередньо потрібно замочити у мильно-содовому розчині (на 1 відро води 1 – 2 столових ложки пральної со- ди і 40 г мила) або в розчині прального порошку. Якщо білизна дуже забруд- нена, її замочують двічі, прополоскавши після першого замочування.
Нову, невживану білизну також треба замочити й випрати.
Носовички й скатертини замочують окремо в теплій підсоленій воді (1 чайна ложка солі на 2 – 8 л води) на 2 год, щоб потім легше було їх прати.
Кухонні рушники замочують на 3 – 4 год в розчині прального порошку з біологічно активними речовинами, потім полощуть їх і перуть разом з ін- шими бавовняними речами.
194
Організація домашнього господарства
Висипаючи з коробки пральний порошок, треба остерігатися, щоб пилин- ки не потрапляли на відкриті частини тіла, адже в деяких людей це може спричинити алергію. Щоб цього не сталося, затуляйте ніс, рот і навіть очі марлею, складеною вдвоє.
Замочену білизну після прання полощуть. Білизну, випрану в розчині хімічного порошку, полощуть 5 – 6 разів у теплій воді, а потім один раз — у холодній.
Білизну, яку вже прали кілька разів, при подальшому пранні рекоменду- ється виварювати. Для цього її закладають у бак, каструлю чи емальоване відро, заливають теплою (але не гарячою) водою і додають прального поро- шку чи наструганого мила з содою. Дехто кладе також трохи відбілювально- го препарату. В посудину для виварювання не кладіть дуже багато білизни, вона має вільно плавати. Після виварювання протягом 30 – 40 хв білизну полощуть, рівненько розвішують сушити. Вироби із синтетичних тканин ви- варювати не можна.
Якщо білизна має сіруватий або жовтуватий відтінок і прання звичайним способом не надало їй потрібного білого кольору, вдаються до спеціального відбілювання перекисом водню. На відро гарячої води (60 – 70 °С) беруть 1 – 2 столових ложки 3%-го перекису водню і 1 столову ложку нашатирного спирту. Випрану білизну повністю занурюють у цей розчин на 15 – 20 хв, добре перемішують, щоб речі відбілювалися рівномірно. Відбілювати потріб- но в емальованому або в алюмінієвому посуді. Після цієї операції білизну викручують і сушать.
Перекис водню при тривалому зберіганні розкладається, особливо на світ- лі й на відкритому повітрі, тому його треба зберігати в закритому скляному посуді, в темному місці й віддалік опалювальних приладів.
Кольорові речі з бавовняних та змішаних тканин перуть уперше при температурі води не вище від 30 – 35 °С, а потім — при 40 – 50 °С. Перед тим як прати кольорову тканину, перевірте, чи не линяє вона. Для цього шматок тканини намочіть у теплій воді з милом чи пральним порошком. Далі потріть ним інший шматок вологої білої тканини. Якщо на білій тка- нині з’являться плями, це свідчитиме, що вона линяє. Ситцеві тканини, які линяють, періть у холодній або злегка теплуватій воді, бажано з милом. По- лоскати їх треба в холодній воді.
Речі з кольорового бавовняного трикотажу спочатку намочіть у воді з милом чи з пральним порошком, а через деякий час періть так само, як і білизну з бавовняної тканини, але не кип’ятіть. Якщо трикотажні речі ли- няють, їх треба швидко випрати в теплій воді й прополоскати у воді такої самої температури.
Для прання білих і пофарбованих у світлі тони шерстяних та напів-
шерстяних трикотажних виробів не можна вживати соду й лужне мило, бо навіть від малої кількості лужних речовин шерсть звалюється, жовкне, стає жорсткою, ламкою і швидко зношується. Окріп також руйнує шерсть і шко- дить її забарвленню. Вироби з шерстяних і напівшерстяних тканин не мож- на під час прання терти, скручувати: від цього вони збігаються і втрачають свою форму. В’язані речі треба злегка віджимати в руках. Для прання цього виду тканин рекомендується вживати стружку з мила високої якості, а та- кож спеціальні пральні порошки.
195
Р о з д і л ІІІ
Шерстяний трикотаж перуть у добре збитій мильній піні при темпера- турі води не вище від 40 – 45 °С. Для пом’якшення води використовують нашатирний спирт (3 столових ложки на 1 відро води). Чудові результати дає прання у дощовій воді.
Якісно випрати трикотажні вироби можна за допомогою гірчиці. 100 – 150 г сухої гірчиці добре розтирають з невеликою кількістю води, потім кладуть у торбину з марлі й занурюють у відро чи миску з гарячою водою (8 – 10 л). Після того як дрібніші частинки гірчиці змішалися з водою, а грубіші залишилися в марлі, рідині дають певний час відстоятися і охолонути. Потім верхню час- тину рідини обережно зливають і використовують для прання. Випрану річ полощуть спочатку в теплій, а потім у холодній воді. Так само можна прати і пофарбовані трикотажні вироби.
Рекомендуємо народний метод прання шерстяних трикотажних виро-
бів як кольорових, так і непофарбованих. Візьміть 1 кг білої квасолі й варіть її в 5 л води, аж поки квасоля не розвариться. Відвар процідіть через полот- но, остудіть до 40 °С і періть у ньому, злегка віджимаючи тканину. Після цього прополощіть випрані речі в теплій воді, відіжміть і висушіть.
В’язані шалі та хустки після прання треба напнути на раму або поклас- ти на розстелену на підлозі м’яку тканину й, акуратно витягнувши кінці та зубці, наколоти їх шпильками з нержавіючого металу.
Трикотажні вироби із шовку, віскози, капрону, нейлону, кримплену пе-
руть у теплій воді в мильній піні з дитячого мила або з пральним порошком, їх не труть і не викручують, а лише злегка віджимають руками. Полощуть 2 – 3 рази в теплій воді. Білі вироби з капрону і нейлону, крім того, можна підсинити.
Утакий самий спосіб перуть і полощуть капронові та нейлонові панчохи
йколготи. Щоб надати панчохам гарного вигляду, їх відразу ж після прання можна опустити у міцний розчин марганцівки. Панчохи набудуть кольору засмаглого тіла.
Фіранки й портьєри перуть так само, як і білизну, залежно від тканини, з якої вони виготовлені.
Щоб надати білизні пружності та гарного зовніш- Крохмалення нього вигляду, її крохмалять. Така білизна менше
мнеться і забруднюється. Натільну білизну крох- малити не рекомендується, бо від цього погіршу-
ється проникнення через неї повітря до тіла.
При крохмаленні розрізняють три види обробки: м’яку, середню і жорст- ку. Залежно від цього й визначають кількість потрібного для роботи крох- малю.
Для м’якої обробки (блузок, суконь та інших речей з батисту, шифону, маркізету, мусліну, марлі тощо) беруть від 0,5 до 1 чайної ложки крохмалю на 1 л гарячої води, для середньої (скатертин, серветок, чохлів, постільної білизни) — 1 чайну ложку або трохи більше. Для цих видів обробки білизни найкраще використовувати картопляний або кукурудзяний крохмаль. Його розчин готують так. Спочатку відміряну кількість крохмалю розводять у не- великій кількості води. Одержану масу виливають в окріп і ретельно розмі- шують, щоб не було згустків. Якщо клейстер виявився не досить чистим і
196
Організація домашнього господарства
клейким, то його варто прокип’ятити протягом 5 хв. У приготовлений клейс- тер додають холодну підсинену воду, перемішують і в цей розчин опускають речі, стежачи за тим, щоб вони рівномірно просякли крохмалем. Потім їх викручують, розправляють, сушать і прасують.
Комірці, манжети, маніжку верхніх сорочок крохмалять способом жорст- кої обробки. Для цього беруть 50 г крохмалю (приблизно 2 не дуже повних столових ложки) й розмішують його в 1 л холодної води. Відтак 15 г бури розчиняють у склянці гарячої води, охолоджують її і вливають у крохмаль- ний розчин, ретельно перемішуючи суміш. Для кращого набухання крохма- лю суміші дають постояти 1 – 2 год, після цього знову розмішують. Потім бе- руть сорочку, накрохмалену способом м’якої або середньої обробки, і крохма- лять окремо манжети, маніжку й комірець. Якщо на накрохмаленому комір- ці з’являться жовті плями, їх необхідно вивести перекисом водню, розведе- ним у воді (у співвідношенні 1 : 10).
І, нарешті, про деякі особливості крохмалення тюлевих фіранок. Вони ви- глядатимуть, як нові, якщо ви скористаєтесь такою порадою. Крохмаль розве- діть у воді до консистенції густої пасти, додайте трохи тальку й добре розмі- шайте. Одержану суміш вилийте в каструлю з теплою водою, поставте на во- гонь і, безперервно перемішуючи, доведіть до кипіння. Після того як суміш охолоне, занурте в неї фіранки на 3 – 5 хв, підсиніть їх і розвісьте сушити.
Для сушіння невеликої кількості білизни можна Сушіння зробити стояк, в отвори якого вставляють круглі
палиці діаметром до 2 см. Коли білизна висохне, палиці виймають. Міські жителі найчастіше для сушіння білизни використовують балкони й лоджії. Щоб уникнути загрози
для життя, шнур або волосінь треба прив’язувати до бокових стін балкона на такій висоті, щоб людина, яка розвішуватиме білизну, робила це легко, не підстрибуючи на стільці.
Білизну під час сушіння прикріплюють до вірьовки пластмасовими або дерев’яними прищіпками, які треба знімати разом з білизною, щоб їхні ме- талеві частини не іржавіли. Нові дерев’яні прищіпки перед першим викори- станням потрібно добре прокип’ятити, інакше під впливом сонячних проме- нів вони можуть залишити на білизні плями від смолистих речовин.
Постільну білизну, скатертини, рушники, серветки, носовички розправ- ляють і прикріплюють до вірьовки за кінці. В такому стані вони зберігають свою первісну форму, швидше сохнуть і їх легше прасувати.
Чоловічі сорочки й жіночі блузки рекомендується чіпляти за нижню час- тину, а не за комір чи рукави. Цим досягається та сама мета: вироби не роз- тягуються. Щоб білизна взимку не замерзала, перш ніж її розвішувати, під час останнього полоскання всипте у воду трохи солі. Рекомендується також у морозну погоду протирати вірьовки, на яких сушиться білизна, ганчіркою, змоченою у солоній воді.
Якщо немає змоги сушити білизну надворі або на балконі, це цілком мож- на зробити і в квартирі. Напніть волосінь у кухні, ванній кімнаті чи коридо- рі, зробіть протяг, і білизна швидко висохне. Випрані речі не можна сушити на обігрівальних батареях, над увімкненими газовими плитами й біля ін-
197
Р о з д і л ІІІ
ших джерел тепла. Наслідок такого сушіння — деформація речей з будь- яких тканин.
Є низка предметів, які не рекомендується розвішувати для сушіння на вірьовці. Так, бюстгальтери й шовкові пояси після полоскання загортають у рушник, віджимають, а потім акуратно розпрямляють на розстеленому про- стирадлі й сушать. Таким самим способом сушать трикотажні вироби із шер- сті, віскози, капрону, нейлону, кримплену, вельветові спідниці та штани.
В’язані шерстяні шапочки рекомендується після прання набити білим папером і в такому вигляді сушити. Щоб в’язка зробилася знову випуклою, перед сушінням стріпайте шапочку кілька разів. Після того як вона висохне, потримайте її кілька хвилин над парою.
Спочатку кілька загальних рекомендацій. Найзручнішими для прасування
є електричні праски, які нагріваються елементом, Прасування вміщеним усередині корпусу праски. Можна ко-
ристуватися і наплитними прасками, що нагріва- ються на газових, електричних та звичайних пли- тах. У деяких сім’ях, переважно в сільській місцевості, збереглися праски,
які нагріваються розжареним деревним вугіллям. Прасувати можна лише чисті речі.
Не пересушуйте білизну: вологі речі легше прасуються. Якщо білизна пе- ресушена, побризкайте її водою або протріть шматком чистого лляного по- лотна, намоченого в теплій воді й віджатого. Теплу воду білизна вбирає швидше, ніж холодну. Однак тканини і вироби з них не можна прасувати дуже мокрими, бо від цього вони жовкнуть (жовті плями можуть з’явитися також внаслідок перегрівання праски). Щоб позбутися цих плям, пожовкле місце відразу ж протріть ганчіркою, намоченою у холодній воді, і знову про- прасуйте. Якщо це не допоможе, виперіть заплямлену річ у воді, в якій роз- чинено трохи бури або борної кислоти, а потім прополощіть у холодній воді. А тепер про сам процес прасування. Оскільки різні тканини (бавовняні, лляні, шерстяні, з натурального шовку, із хімічних волокон тощо) неоднако- во витримують нагрівання, то під час їх прасування температура праски має бути різною. Так, лляні тканини прасують при температурі 190 – 230 °С, ба- вовняні — 160 – 190 °С, шерстяні — 140 – 165 °С, тканини з натурального шовку та синтетичних волокон — 115 – 140 °С, з віскози — 35 – 115 °С.
Аби переконатися, що праска чиста й не перегрілася, перш ніж розпоча- ти прасування, проведіть нею по чистій світлій тканині. Побачивши, що праска перегрілася, вимкніть її з електричної мережі й починайте прасу- вати грубіші лляні чи бавовняні речі (рушники, серветки тощо). Ні в якому разі не охолоджуйте праску водою з крана: пара може обпекти руки, очі, обличчя.
Якщо нижня поверхня праски стала шорсткою, протріть її ватою, вмоченою у нашатирний спирт або сіль, потім пропрасуйте будь-яку вологу ганчірку.
Приступаючи до прасування лляної та бавовняної білизни, зволожте її,
потім згорніть так, щоб грубіші частини кожної речі виявилися всередині, й дайте їй полежати близько 2 год. Прямі вироби — простирадла, підковдри, скатертини тощо — після зволоження треба витягнути, потім скласти їх по
198
Організація домашнього господарства
ширині вдвоє і пропрасувати спочатку лицьовий бік, а після цього — спід- ній. Місця з вишивкою прасують лише з внутрішнього боку, щоб вишивка залишалась випуклою. Накрохмалену білизну треба прасувати менш гаря- чою праскою, ніж ненакрохмалену. Якщо крохмаль прилип до праски, осту- діть її, а потім потріть слід порошком крейди або меленою сіллю і витріть м’якою ганчіркою.
Вироби із шерстяних тканин рекомендується прасувати через вологу тканину (найкраще полотняну) помірно нагрітою праскою. Волога тканина при нагріванні пом’якшується, стає менш пругкою; їй легше надати поперед- ніх розмірів і форми. Під праскою вологу тканину потрібно добре висушити, щоб вона потім не збіглася. Крепи і тканини з випуклим малюнком прасу- ють сухими, а чесучу, крім того, ще й зі спіднього боку.
Вироби із шовкових тканин треба прасувати зі спіднього боку сухими чи трохи недосушеними або через суху бавовняну тканину. Однак потрібно ма- ти на увазі, що недосушені речі (у швах та інших грубих місцях) під час пра- сування нерівномірно витягуються й інколи набувають металевого блиску. Щоб ліквідувати його, білизну чи одежину намочують, викручують і трима- ють деякий час над парою, а потім висушують, вивертають і ще раз пропра- совують. Підкладкові тканини (сатин, саржа тощо) прасують переважно су- хими, бо внаслідок зволоження вони втрачають блиск.
Вироби із шовкового трикотажу прасувати не рекомендується, краще ви- сушити їх, розклавши на столі й надавши їм правильної форми.
Трикотажним виробам, що втратили форму внаслідок тривалого їх викори- стання, можна надати пристойного вигляду, якщо на засмальцьовані або де- формовані місця (головним чином на ліктях, на колінах, на плечах) покласти вологу марлю. Коли марля висохне, пропрасувати ці місця через полотнину.
Речі з оксамиту, велюру та вельвету рекомендується прасувати підві-
шеними. Їх треба зі споду побризкати водою і легенько водити праскою, по- ки пара не розправить ворсинки. Ці речі можна повісити над мискою з окро- пом. Пара, що підніматиметься, «пропрасує» їх не гірше від праски. У такий спосіб випрямляють демісезонні і зимові пальта, а також шерстяні костюми.
Випрасувані речі не варто відразу ховати до шафи. Нехай вони охолонуть упродовж двох годин при кімнатній температурі. Цим ви збережете гарний вигляд речей і ефективність своєї праці.
У кожній сім’ї є немало речей домашнього вжитку, які треба підтримувати у
належній формі й красі. Але їх не можна прати. Тому ми часто змушені звертатися по допомогу до хімчистки. Однак з огляду на високу вартість робіт,
встановлену побутовими підприємствами, дедалі більше сімей прагнуть самі оволодіти майстерністю чищення. Спробуємо допомогти їм у цьому.
Бігати по магазинах у пошуках найнеобхідніших речовин або позичати їх у сусідів завжди обтяжливо. Щоб уникнути цього, в господарстві повинні бу- ти: ацетон, ефір, етиловий спирт, гас, нашатирний спирт, перекис водню, гліцерин, лимонна кислота, оцет, оцтова есенція, наполовину розведена во- дою, тальк, пральні порошки, мило господарське й дитяче. Іноді доведеться користуватися бензином. Тому чистий бензин (авіаційний або А-93) має бути в домі у достатній кількості.
199
Р о з д і л ІІІ
Усі хімічні препарати потрібно зберігати у вогнебезпечному й недоступ- ному для дітей місці.
Роботи, які зазвичай називають «домашньою хімчисткою», можна поділи- ти на два види:
а) загальне чищення речей; б) виведення плям на них.
Розглянемо технологію чищення найнеобхідніших Чищення предметів туалету й прикрас.
Головні убори. Їх чистять по-різному, залежно від матеріалу, з якого вони зроблені. Витерті й лискучі місця на фетрових капелюхах злегка протирають тонким наждач-
ним папером. Можна також посипати ці місця меленою сіллю або висівками й почистити жорсткою щіткою.
Фетрові капелюхи сірого та білого кольору чистять шматком білої тка- нини, який вмочують у суміш з 5 столових ложок оцту, 5 столових ложок нашатирного спирту й 1/2 столової ложки солі. Після цього капелюх насухо витирають.
Світлі фетрові капелюхи рекомендується чистити вологою щіткою, яку час від часу вмочують у сіль. Якщо ж капелюх дуже забруднений, його чис- тять спочатку бензином, а потім сумішшю з 2 столових ложок перекису вод- ню та 1/2 чайної ложки нашатирного спирту, розведених у 1 л води.
Фетрові капелюхи інших кольорів чистять бензином і ефіром.
Старий велюровий капелюх можна спробувати відновити, якщо почисти- ти його над водяною парою, проводячи щіткою в напрямку ворсу.
Білі солом’яні брилі й жіночі капелюшки спочатку промивають за допо-
могою щітки теплим мильним розчином і водою, а потім для відбілювання змочують 3%-м розчином перекису водню, висушують і розгладжують теп- лою праскою.
Пухові й шерстяні шапочки та берети чистять паленою магнезією, змі-
шаною з бензином до утворення пасти. Берети, а також шапочки з хутра бі- лого кольору (песець, кріль) можна чистити картопляним крохмалем високої якості. Виріб кілька разів натирають порошком крохмалю, а потім ретельно його витрушують, а шапочку розчісують негустим металевим гребінцем.
Чоловічі хутряні шапки добре чистити сумішшю нашатирного спирту із сіллю, розведеною у воді (1 чайна ложка нашатирного спирту і 3 чайних ложки солі на 1/2 л води).
Краватки. Краватка належить до тих предметів чоловічого гардеробу, за якими насамперед роблять висновок про акуратність і естетичний смак людини. Тому, купуючи краватки, не поспішайте сліпо дотримуватися мо- ди. Краватка за кольором і візерунком повинна відповідати вашим сороч- кам і костюмові. Згідно з правилами поєднання кольорів, розробленими художниками-модельєрами, до світлих однотонних сорочок підходять піст- ряві краватки, а до смугастих — краватки спокійніших тонів. Із світлими однотонними гармоніюють яскраво забарвлені краватки. Наприклад, до сірого костюма з білою сорочкою пасує синя або зелена, до синього костюма із світло-блакитною сорочкою — синіх, вишневих, сірих і блакитних тонів. Яскраві й строкаті краватки не варто носити з чорним костюмом і білою
200
Організація домашнього господарства
сорочкою. До коричневого костюма треба добирати сорочки й краватки бе- жевих, кремових і зелених тонів; до костюмів картатих або в смужку — од- нотонні краватки.
Шиють краватки з різних тканин: шерстяних, із натурального й штучно- го шовку та інших. Тому й чистити їх, як і одяг, необхідно з урахуванням матеріалу, з якого вони виготовлені.
Якщо краватка зім’ялася, її необхідно випрямити. Для цього вкладіть всередину шматок картону такої самої форми, як і краватка, й пропрасуйте через тонкий папір або намочену в теплій воді і добре віджату полотнину. Картон не викидайте, а збережіть його для наступного разу.
Надати краватці свіжого вигляду можна і в інший спосіб. Налийте у 3-літрову банку гарячої води і закрийте її пластмасовою кришкою. Краватку обкрутіть навколо банки й потримайте 20 – 30 хв. Щоб краватка не розкру- тилася і не впала, кінець її закріпіть голкою або шпилькою.
Рукавички. Пофарбовані шкіряні рукавички обновлюють з допомогою рицинової олії (касторки). Для цього надіньте на одну руку рукавичку, а другою добре протріть її ватним тампоном, вмоченим у касторку. Потім зро- біть те саме з іншою рукавичкою. Через кілька годин рукавички стануть блискучими й еластичними.
Щоб почистити білі шкіряні рукавички, їх посипають тальком і протира- ють шматком білої полотнини.
Для чищення лайкових рукавичок готують такий розчин: 5 вагових час- тин перекису водню змішують з 1 частиною нашатирного спирту, 5 частина- ми прального порошку типу «Новость» і 60 частинами води. Одержаною су- мішшю натирають рукавички, а потім чистять їх ганчіркою чи ватою. Існує й інший, простіший склад суміші: 1 вагова частина скипидару на 2 частини бензину. Після чистки рукавички сушать на повітрі в затінку.
Замшеві рукавички чистять 10%-м розчином нашатирного спирту у воді (у співвідношенні 1 : 4). Після чищення рукавички протирають ватою, змо- ченою чистою водою або з доданням оцту (1 чайна ложка на 1 л води). Рука- вички із замші можна також чистити сумішшю молока з питною содою (1 чайна ложка соди на 1 склянку молока).
Рукавички із шерстяних, бавовняних і синтетичних тканин перуть у теплій воді з пральним порошком так само, як і інші вироби з цих тканин. Треба лише пам’ятати, що рукавички не сушать звичайним способом. Не віджимаючи, загорніть їх у махровий рушник, який і вбере в себе вологу.
Сумки. Сумки, портфелі й гаманці з натуральної шкіри чистять так са- мо, як і інші шкіряні вироби. Якщо поверхня сумки зашкарубла, її необхідно змастити рициновою олією або риб’ячим жиром. Наносити їх на шкіру треба тонким шаром, щоб не утворилося плям. Після вбирання жиру сумку вити- рають сухою ганчіркою.
Замшеві сумки темного кольору чистять нашатирним спиртом, розведе- ним наполовину водою. Після того як замша підсохне, її чистять гумовою щіткою або тонким наждачним папером. Підкладку чистять ефіром.
Сумки із штучної шкіри не можна чистити спиртом, бензином чи ацето- ном, їхню поверхню миють теплою водою, потім насухо витирають тканиною. Дуже забруднені сумки миють водою з пральним порошком для синтетич-
201
Р о з д і л ІІІ
них виробів, а потім витирають чистою вологою ганчіркою. Сушать при кім- натній температурі. Усі вироби із натуральної та штучної шкіри не рекомен- дується сушити на сонці, біля печей, батарей та інших джерел тепла.
Парасольки. Тканини парасольок не можна чистити бензином, гасом, ацетоном та іншими розчинниками. Якщо парасолька забруднилася, ви- мийте її теплою водою (не вище від 40 – 50 °С) з пральним порошком для синтетичних тканин, потім прополощіть і висушіть у розкритому вигляді.
Ювелірні вироби. Про чищення ювелірних виробів, якими користуються епізодично і які здебільшого зберігаються як домашні реліквії, ми вже роз- повідали в цьому розділі. Тому тут торкнемося лише речей повсякденного індивідуального вжитку. Спочатку про деякі правила користування вироба- ми, дотримання яких допоможе запобігти їх пошкодженню.
Щоб на ювелірних прикрасах від контакту зі спітнілою шкірою не з’являлося темних плям, відразу ж після зняття протріть їх сухою фланеле- вою тканиною. Під час господарських робіт, особливо пов’язаних з хімічними речовинами, усі ювелірні вироби й годинники необхідно знімати. Це убезпе- чить їх від пошкодження й забруднення. Рекомендується також знімати прикраси при використанні косметичних засобів, виготовлених на основі со- лей ртуті та сірки (ртуть утворює із золотом амальгаму, внаслідок чого річ покривається білими плямами, а сірка легко утворює із золотом і сріблом сірчані сполуки чорного кольору).
Якщо ж прикраси з благородних металів, а також намисто з перлин дуже забруднилися, швидко промийте їх у розчині дитячого мила в ети- ловому спирті, наполовину розбавленому водою, і обережно витріть насухо фланелевою тканиною.
Для виведення плям краще використовувати спе- ціальні засоби, що виготовляються промисловими підприємствами. Способи їх застосування вказу- ються на флаконах і в окремих інструкціях. Якщо
ж ви вирішили самі здійснити цю операцію, скористайтеся такими нашими порадами.
Перш ніж чистити ту чи іншу річ, треба встановити походження плям і їхню давність. Якщо пляма невідомого походження, спробуйте вивести її найпростішим способом — теплою водою з милом або пральним порошком. У розчин вмочіть стару зубну щітку, шматок тканини або ватний тампон і по- тріть пляму, попередньо очищену від пилу, потім промийте це місце чистою водою, висушіть і випрасуйте.
Якщо пляма не зникла, застосуйте радикальніших засобів. Перед чищен- ням підкладіть зісподу під те місце тканини, де утворилася пляма, дощечку, обгорнуту білою ганчіркою. Якщо це піджак або пальто, дощечку вкладіть між тканиною і підкладкою.
Виводячи пляму, уважно стежте за ефективністю своєї роботи. Якщо пля- ма поступово почала зникати, повторіть операцію 2 – 3 рази.
Не рекомендується відразу використовувати сильнодіючі хімічні препара- ти. Бажано виводити плями слабкими розчинами за кілька разів. Особливо обережно необхідно поводитися з пофарбованими тканинами різних видів та
202
Організація домашнього господарства
синтетичними матеріалами. Спочатку випробуйте невідомий для вас засіб на маленькому клаптику, на шві або на лиштві зісподу, щоб не зіпсувати річ.
Розглянемо спочатку способи боротьби з плямами, спричиненими харчо- вими продуктами.
Жирові плями (від олії та вершкового масла, сала, сметани, риб’ячого жиру, касторки та ін.) виводять різними способами, але здебільшого з допо- могою розчинників — бензину, бензолу, скипидару і спеціального засобу фаб- ричного виробництва — плямовибавлювача.
Щоб вивести свіжу пляму на світлій бавовняній, лляній, вовняній або шовковій тканині, її треба з обох боків посипати сухим порошком крейди, тальку або паленої магнезії, накрити білим папером, покласти зверху якийсь важкий предмет (наприклад, праску) і залишити в такому стані на добу. Потім порошок знімають щіткою. Пляму на темній тканині засипають таким самим порошком зі спіднього боку, щоб на лицьовому боці не зали- шилося ніяких слідів чищення.
Плями на білих тканинах, а також з книг та окремих аркушів паперу ви- водяться пастою із суміші бензину та сухого порошку крейди, які беруть у таких кількостях, щоб одержати густе тісто. Пасту накладають на пляму товстим шаром, злегка протирають пальцем, залишають на кілька годин, а потім обережно зчищають м’якою щіткою або ватою. Якщо пляму вивести відразу не вдалося, спробуйте повторити цю саму процедуру ще 2 – 3 рази.
Для виведення давніх жирових плям рекомендується застосувати суміш 1 – 2 г безбарвного мила і 10 г бензину. Пляму спершу натирають таким «бензиновим» милом, а потім чистять бензином звичайним способом. Перед чищенням краї плями потрібно злегка намочити водою, під пляму підкласти вату або промокальний папір. Можна також краї плями засипати крохма- лем, а після виведення плями його старанно зчистити.
Плями від чайної заварки треба ліквідовувати негайно: одяг, на який потрапила заварка, виперіть у теплій воді з мильною піною, а вироби з ба- вовняної чи лляної тканини, крім того, ще й відбіліть.
Задавнені плями від чаю виводять сумішшю гліцерину з нашатирним спиртом (на 4 частини гліцерину беруть 1 частину нашатирного спирту).
Плями від кави, какао, шоколаду рекомендується обробити 3%-м роз- чином нашатирного спирту у воді (у співвідношенні 1 : 1). Намочіть цим розчином пляму, потріть її ватою, а потім прополощіть у теплій воді.
Плями від пива та білого вина з білих бавовняних та лляних тканин зникають після їх прання в теплій воді з милом, содою та горілкою (2 столо- вих ложки на 1 л води). На шовкових і вовняних фарбованих тканинах, які не можна прати, заплямлені місця протирають сумішшю гліцерину (1 час- тина), горілки (3 частини) і нашатирного спирту (1 частина).
Плями від фруктів, якщо вони свіжі, виводять гарячою водою. Заплям- лену частину тканини перед цим корисно потримати в гарячому молоці, а потім добре промити. Задавнених плям позбуваються розчином лимонної або щавлевої кислоти (2 г на 1 склянку води). Тканину, що не линяє, можна на ніч замочити в кислому молоці з лимонним соком, а потім випрати у теп- лій воді.
203
Р о з д і л ІІІ
Плями від ягід і червоного вина виводять тим самим способом, що й плями від фруктів. Якщо ж він виявиться неефективним, потрібно застосу- вати інші способи, вироблені життєвим досвідом багатьох поколінь різних народів, які ми подаємо нижче.
Ягідні й винні плями на тканинах можна виводити перекисом водню (1 чайна ложка на 1/2 склянки води) з подальшим промиванням очищеного місця холодною водою.
Плями на кольорових виробах добре виводяться сумішшю гліцерину із сирим яєчним жовтком (у співвідношенні 1 : 1). Цією сумішшю намащують пляму, залишають на кілька годин, а потім промивають теплою водою. При цьому способі забарвлення тканини повністю зберігається.
На свіжі плями від ягід або червоного вина рекомендується насипати во- логої столової солі і через деякий час промити мильною водою. Можна також замочити річ у молоці чи сироватці, а потім випрати.
Свіжі плями від вина усіх сортів і ягід можна вивести гарячою водою. Для цього тканину з плямою треба напнути над великою посудиною (мискою, відром, каструлею) або над ванною і лити на пляму маленькою цівкою окріп з чайника доти, поки вона не зникне.
Плями від яєць і молока з білих бавовняних, лляних та вовняних тка- нин виводять розчиненим у воді нашатирним спиртом (у співвідношенні 1 частина нашатирного спирту на 10 частин води). Заплямлене місце намочу- ють у розчині, потім протирають цим самим розчином і прополіскують.
Плями від риби, консервів і соусів, якщо вони свіжі, легко виводяться мильним розчином з подальшим промиванням теплою водою. Задавнені плями потрібно намочити з допомогою вати теплим гліцерином і через деякий час прополоскати теплою водою. Для виведення плям з тонких шов- кових тканин ефективним засобом є суміш однакових кількостей гліцерину й води з доданням кількох крапель нашатирного спирту. Однак варто засте- регти: перш ніж застосувати цю суміш, перевірте, чи не линяє тканина.
Для виведення плям з вовняних виробів можна рекомендувати розчин гліцерину й нашатирного спирту у воді (на 1 склянку води 20 г гліцерину й 10 г нашатирного спирту). Після того як пляма зникне, це місце промивають теплою м’якою (дощовою або перевареною) водою, висушують і прасують.
Плями від помідорів і столового буряка недавнього походження змиваються теплою водою з милом. Якщо ж пляма давня, намочіть заплям- лене місце водою і посипте порошком лимонної кислоти. Через кілька хвилин добре прополощіть очищене місце у великій кількості води.
Плями від кетчупу виводять розчином оцту.
Запам’ятайте деякі поради щодо виведення плям від інших речовин, з якими нам доводиться стикатися в побуті.
Плями від олійної фарби й лаку добре виводяться сумішшю бензину зі скипидаром або ацетоном (у співвідношенні 1 : 1). Місце з плямою треба намочити цією сумішшю і залишити на 20 – 30 хв, потім протерти ганчір- кою, змоченою цією самою сумішшю. З білих тканин плями від фарби можна вивести за допомогою пасти, приготовленої із однакових частин скипидару,
204
Організація домашнього господарства
нашатирного спирту й порошку крейди. Пляму намащують, а через кілька годин чистять і протирають бензином, ацетоном або скипидаром.
Плями від парафіну, стеарину, воску з бавовняних, лляних, вовня-
них і шовкових тканин можна ліквідувати бензином або скипидаром. Перед цим бруд обережно зішкрябують. Якщо плями свіжі, їх виводять за допомо- гою промокального паперу: ним накривають лицьову й спідню частину тка- нини з плямою, а потім прасують не дуже гарячою праскою.
Плями від чорнила (фіолетового) і пасти кулькових ручок на бі-
лих тканинах можна виводити розчиненою у воді лимонною кислотою. До пофарбованих виробів можна застосовувати суміш гліцерину зі спиртом (5 частин спирту і 2 частини гліцерину).
З чисто вовняних виробів і виробів з натурального шовку чорнильні пля- ми найкраще виводяться спиртом з додаванням соляної кислоти (2 – 3 крап- лі кислоти на 1 столову ложку спирту). Очищене місце після цього старанно промивають водою. Для тканин з інших видів волокон цей спосіб застосову- вати не можна.
Для виведення свіжих чорнильних плям можна також використовувати суміш гліцерину і спирту (у співвідношенні 2 : 1) або валеріанові краплі. Кожний з цих способів треба випробувати окремо залежно від розміру плями й виду тканини.
Плями від крові, якщо вони свіжі, можна вивести, промиваючи їх спочатку холодною солоною водою, а потім теплим мильним розчином. У жодному разі кров не можна відмивати гарячою водою. Щоб вивести задав- нені кров’яні плями, їх спочатку протирають розведеним нашатирним спир- том, а потім розчином бури (1 чайна ложка на склянку води), після чого промивають холодною водою.
З тонких шовкових виробів плями найкраще виводяться картопляним крохмалем, замішаним на воді до густого тіста. Крохмалем покривають по- верхню плями й дають час для висихання. Після цього крохмаль струшують, виріб перуть звичайним способом.
Плями від поту й сечі, що утворюються на білизні та одязі, у разі, коли колір тканини не пошкоджений, можна вивести розчином солі або гіпосуль- фіту (1 чайна ложка на 1 склянку води). Після того як пляма зникне, очи- щене місце промивають теплою перевареною водою. Для виведення плям з шовкової підкладки готують суміш нашатирного спирту і спирту (у співвід- ношенні 1 : 1). Для білої шовкової підкладки рекомендується до цієї суміші додати трохи перекису водню.
Плями на вовняних тканинах спочатку протирають щіткою, вмочуючи її у мильний розчин, потім промивають водою, а після цього додатково намочу- ють розчином оцтової есенції або лимонної кислоти (1 чайна ложка на 1 склянку води) і промивають водою.
Плями від косметичних засобів з білих бавовняних, лляних і шерс- тяних тканин виводять нашатирним спиртом (1/2 чайної ложки на 1 склян- ку води), потім промивають водою. Якщо пляма не зникла, додатково про- тріть заплямоване місце 3%-м розчином перекису водню, а потім промийте водою. Плями від косметичних засобів, до складу яких входять жири, виво- дять з шерстяних і шовкових тканин так само, як і жирові.
205