1.5 Гідрологічні умови та особливості водозабезпеченості підземними водами

Для водопостачання м. Луцька використовуються як підземні, так і поверхневі води.

Джерелом водопостачання м. Луцьк є підземні води Волинсько-Подільського артезіанського басейну та поверхневі води р. Стир.

Водопостачання міста здійснюється централізованою комунальною системою водопостачання та локальними системами водопостачання промислових підприємств. Комунальний водопровід обслуговує населення міста, комунальні та окремі промислові підприємства. Установлена виробнична потужність комунального водопроводу 82,0 тис. м3/добу.

Джерелом питного водопостачання міста є підземний водоносний горизонт, що приурочений до відкладів турон – селонського ярусів та має гідравлічний зв’язок з відкладами девонської системи. На даний час експлуатується 55 артезіанських свердловин (7 з яких резервні), які розташовано на 5–и ділянках. Свердловини забезпечені нормативними зонами санітарної охорони і мають між собою гідравлічний зв'язок. Якість води відповідає вимогам ГОСТу 2874-82* “Води питна”, крім вмісту заліза. Ділянки свердловин мають огородження в межах першого поясу зони санітарної охорони. Установлена сумарна виробнича потужність насосних станцій I підйому 91,0 тис. м3/добу.

Система водопостачання міста – однозонна. Водопровідна мережа господарсько – протипожежна, кільцева, низького тиску має протипожежні гідранти, а також арматуру для аварійного відключення ділянок мережі. За даними МКП „Луцькводоканал” забір води за 2007 р. склав 20,56 млн. м3, або 56,32 тис. м3/добу. Подано води у мережу – 19,48 млн. м3, або 53,36 тис. м3/добу. Очищено води на очисних спорудах – 19,33 млн. м3, або 52,96 тис. м3/добу. Відпущено води споживачам, усього 14,76 млн. м3, або 40,44 тис.м3/добу, у тому числі: населенню – 12,09 млн. м3, або 33,11 тис.м3/добу (82% від загального об’єму відпущеної води); підприємствам та установам – 1,01 млн. м3, або 2,78 тис.м3/добу (7%). Втрати води та витрати на власні технологічні потреби міського водопроводу – 4,72 млн. м3, або 12,92 тис.м3/добу (23% від забору води). Загальна протяжність водоводів – 61,1 км, з них у незадовільному технічному стані – 27,80 км (46% від загальної протяжності). Вуличної водопровідної мережі – 86,2 км, у тому числі в аварійному стані – 56,9 км (66%). Внутрішньоквартальної та внутрішньодворової мережі – 56,9 км, з них аварійних – 45,2 км (79%). Житловий фонд обладнано водопроводом на 87,3%, ваннами (душем) на 84,3%, гарячим водопостачанням на 79,7% від загальної площі. Частина мешканців садибної забудови користується водою з вуличних водозаборів, яких на мережі 217 одиниць.

Джерелами водопостачання м. Луцька прийнято:

- підземний водоносний горизонт, що приурочений до відкладів турон – селонського ярусів (господарсько-питний водопровід);

- р. Стир (технічні водопроводи).

Гідрологічні умови визначаються розташуванням території міста в межах Луцького родовища підземного водоносного горизонту, що приурочений до відкладів турон – селонського ярусів. Львівською геологічною експедицією у 1984-1986 рр. проводились пошуково – розвідувальні роботи, за результатами яких (протокол ДКЗ № 10111 від 24.12.86 р.) були затверджені експлуатаційні запаси у кількості 180,0 тис. м3/добу, у тому числі по ділянках:

Таблиця 1

Назва ділянки	Експлуатаційні запаси, тис. м3/добу
1	2
Омелянівський	11,8
Дубенський	10,3
Ново – Дубенський	12,4
Східний (правобережний)	40,5
Південно – Східний	24,4
Східний (лівобережний)	7,5
Вербаєво – Лучицький (північний)	27,6

Існуючі запаси підземних вод покривають розрахункову потребу в питній воді на проектний період. Господарсько-питне водопостачання передбачається централізованим комунальним водопроводом, що має забезпечити надійний санітарний контроль за якістю, а також за раціональним використанням питної води. Централізованим водопроводом намічається охопити все населення міста. Система першої категорії подачі води, магістральні та розподільчі мережі кільцеві, протипожежні низького тиску з встановленням пожежних гідрантів, згідно СНиП 2.04.02-84, а також установкою арматури для аварійного відключення ділянок мережі.

Існуюча продуктивність централізованої системи водопостачання не забезпечує розрахункову потребу у воді питної якості, тому генеральним планом передбачається її реконструкція зі збільшенням продуктивності (з урахуванням уніфікації споруд) до 110,0 тис. м3/добу. Для збільшення пропускної потужності водопроводу необхідно здійснити реконструкцію старих мереж, кільцювання існуючих тупикових мереж міста, будівництво нових магістральних мереж у районах перспективної забудови. Для покращання водопостачання необхідно провести реконструкцію водоочисних станцій, насосних станцій II підйому.

Технічне водопостачання буде здійснюватися по схемах, що існують на промпідприємствах. Для зменшення витрат води з природних джерел необхідно збільшити використання води у системах оборотного та повторного водопостачання в цілому по місту орієнтовно на 20%.