3.9 Архітектурно-планувальна організація саду

При формуванні планувальної структури враховано:

- кількість і якість природно-кліматичних рекреаційних ресурсів;

-кількість, значення та розміщення природно-заповідних об'єктів та інших природних комплексів;

-значення та розміщення об'єктів культурно-історичної спадщини;

-кількість, розмір та розміщення населених пунктів;

-розвиток на території парку різних галузей господарства;

-стан навколишнього природного середовища;

-рівень розвитку інженерної інфраструктури.

На формування планувальної структури безумовний вплив здійснюють перш за все природні фактори, а також мережа магістральних автодоріг.

Наявність містобудівних і природних умов дозволяють сформувати лінійно-тупикову планувальну структуру саду, при якій лінійний розвиток вздовж головної алеї доповнюється напівкільцевими чи тупиковими утворюваннями.

Рух транспортних засобів в межах парку не дозволяється.

3.10 Підбір дерев

При виборі деревних або трав'янистих рослин для сучасного саду визначальним фактором повинна бути насамперед оригінальна архітектоніка крони й незвичайне фарбування листя. Пишність цвітіння тут відступає на другий план. Колірні рішення в садах даного стилю можуть бути самими різними.

В якості декоративних рослин надана перевага клену гостролистому, вербі попелястій, липі серцелистій, дубу звичайному, ялині звичайній, каштану кінському та ін.. - разом вони створюють органічну композицію саду.

На ділянці рослини скомпоновані в угрупування – групи, що притаманне для садів ландшафтного стилю. Групове розташування не тільки надає майданчику красивого вигляду, а й має ще функціональне призначення – розділяє певні зони ділянки одну від одної. Кількість рослин у групі коливається від 4-ох до 6 , в залежності від місця її розташування. Середній вік елементів озеленення, які використовуються – 8-10 років, але окремі в досягли віку в 18 років. Висота дерев коливається в середньому від 1 м до 8-10 м.

3.11 Створення ландшафтної композиції

Композиція в ландшафтному дизайні «Композиція» в перекладі з латинської мови позначає «зв'язок, з'єднання». Ми ж маємо на увазі під композицією розташування різних форм в просторі в поєднанні один з одним, при якому створюється єдине ціле. Для того, щоб збудувати композицію, необхідно враховувати геометричний вигляд, величину, масу, фактуру, розташування, світло, колір і світлотінь об'єктів. Сюди також входять: єдність, пропорції, закони лінійної і повітряної перспективи. Найважливішими композиційними прийомами ландшафтного проектування є ритм, симетрія і асиметрія, контраст і нюанс.

Ритм. Стійке враження ритму формується при повторенні елементів не менше 4—6 разів, але до певної межі, оскільки може виникнути відчуття монотонності сприйняття. Щоб уникнути емоційного стомлення, в ритмічні побудови включено скульптуру, квітники фонтани, чергують групами різні види дерев і чагарників.. Гармонія і рівновага в ландшафтній композиції досягнуті в результаті використання двох прийомів — симетрії і асиметрії. При асиметричному композиційному рішенні (властивому пейзажному напряму) формується так звана динамічна рівновага, коли об'єкти, різні по своєму колориту, величині і формі (просторовою, об'ємною, площинною), розміщуються таким чином, що створюється враження гармонії.

При створенні саду краще не зневажати оригінальністю планування. Головне - створити інтригу. Навіть маленьку ділянку треба розпланувати так, щоб не можна було побачити відразу весь сад. За кожним поворотом доріжки повинен чекати черговий сюрприз, відкриватися нова перспектива або цікава особливість.

Недоліки ділянки можна коректувати, використовуючи спеціальні прийоми. Так, група дерев або створення декількох рівнів пожвавлюють плоску ділянку, а звивисті, округлі границі, замість звичайних прямих грядок, забирають ефект прямолінійності.