3. Принципи програмування

Програмування Реміконту Р-130 полягає в реалізації алгоритму управління об'єктом за допомогою алгоритмів, записаних в його бібліотеку. При цьому вирішується задача конфігурування системи, в процесі якої алгоритми з бібліотеки записуються в алгоблоки з наступною організацією зв'язків між ними.

Можливості конфігурування не залежать від алгоритму, поміщеного в алгоблок, і підпорядковуються правилам:

1. Будь-який вхід будь-якого алгоблока можна пов'язати з будь-яким виходом будь-якого алгоблока або залишити вільним.

2. На будь-якому вільному (не з’єднаному з іншими) алгоблоці можна вручну задати сигнал у вигляді константи або коефіцієнта.

3. На будь-якому пов’язанному (поєднаному з іншим алгоблоком) вході будь-якого алгоблока сигнал можна інвертирувати. Під час технологічного програмування після вибору алгоритмів і за­несення їх у відповідні алгоблоки (які мають номер від 00 до. 99) для пов'язаних входів задається номер алгоблока і номер його виходу, з яким даний вхід повинен бути пов'язаний; для вільних входів задається чи є сигнал на даному вході константою або коефіцієнтом; (саме значення константи і коефіцієнта в процесі конфігурування не зада­ється, для цієї мети передбачена процедура настройки).

У загальному випадку бібліотечний алгоритм має три параметри:

1. Бібліотечний номер.

2. Модифікатор —– задає додаткові властивості алгоритму. Як правило, модифікатор задає число однотипових операцій, виконуваних алгорит­мом.

3. Масштаб часу. Є лише в алгоритмах, робота яких пов'язана з реальним часом. Масштаб часу задав одну з двох розмірностей для ча­сових сигналів або параметрів. Якщо контролер у цілому настроєний на молодший діапазон, тоді масштаб часу індивідуально в кожному алгоблоці задає мосштаб "секунди" або "хвилини". Для старшого діапазону масштаб часу задає "хвилини" або "години".

Алгоритми з одним і тим самим номером, які розташовані у різних алгоблоках, можуть мати індивідуальні в кожному алгоблоці модифіка­тор і масштаб часу.

Програма для Реміконту Р-13О виконується у вигляді алгоритміч­ної структури і оформлюється у вигляді функціональної схеми, елемента­ми якої в алгоритми контролера.

На функціональній схемі окрім алгоритмів повинна бути вказана система зв’язків між їх входами і виходами(конфігурація), а також наявність (за необхідністю) інверсії сигналу на вході алгоритму.

Крім того, на схемі бажано вказати числові значення парамет­рів настройки, які задаються на настроювальних входах алгоритму, і помічати, чи є даний параметр константою, яка встановлюється у режимі програмування, або коефіцієнтом, який можна змінювати безпосередньо у режимі роботи.

Щоб покращити читаність функціональної схеми, алгоритми, які до неї входять. доцільно помічати символом, який характеризує основну функцію алгоритму. Можливий (але не обов'язковий) варіант подібної символіки подано під час опису окремих алгоритмів.

Графічне зображення функціональної схеми корисно доповнити її табличним поданням.

У таблиці 10.1 вказується інформація, яка вводиться у контролер за допомогою пульта настройки. У цій таблиці: m-модифікатор; МЧ-масштаб часу; інв-інвертування.

Відповідно до правил конфігурування конфігурація 00.00 означає, що на даному вході задається константа, а 00.01-коефіцієнт. Усі інші позначення (наприклад, 10.01} задають номер алгоблока-джерела (перша двозначна цифра) і номер його виходу (друга двозначна цифра).

У таблиці 10.1 доцільно вказувати стан не лише входів, які викорис­товуються, але й виходів, які у конкретному проекті не використовуються — це допомагає уникнути можливих помилок при конфігуруванні.

Таблиця 10.1

Номер алго-блока	Алгоритм			Конфігурація			Настроювання
	код	m	МЧ	номер входу	інв	конф
10	42	03		01 02 03	інв	05.01 07.02 20.05
11	20	00	00	02 06 07		10.01 00.01 00.00	3.4 10.0