Тема 2.5

ДІЛОВІ ПАПЕРИ ЯК ЗАСІБ ПИСЕМНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

План

1. Класифікація документів.

2. Національний стандарт України.

3. Вимоги до змісту та розташування реквізитів.

4. Вимоги до бланків документів.

5. Оформлюванняння сторінки. 2.5.6. Вимоги до тексту документа.

Дидактична мета:

• набуття знань про документ як основний вид ділового мовле­ння, видм документів за класифікаційними ознаками;

• забезпечення оволодіння правилами укладання текстів докумен­тів, розташування реквізитів, оформлювання ділових паперів;

• набуття вмінь та навичок роботи з документами.

Студенти повинні знати:

• види документів за класифікаційними ознаками;

• Національний стандарт України (ДСТУ— 4163-2003);

• основні правила оформлювання реквізитів;

• вимоги до бланків та тексту документів.

Студенти повинні вміти:

• визначити типи документів за класифікаційними ознаками;

• правильно розташовувати реквізити на сторінці;

• викладати інформацію стисло, грамотно, зрозуміло та об Ак­тивно у вигляді суцільно складного тексту, анкети, таблиці.

Рекомендована література

1. Глущик С.В., Дияк О. В,, Шевчук С.В, Сучасні ділові папери : Навчальний посібник І Вип. 6-те. доп. і переробл.- К.: Арій, 2009.-С. 1-73.

2. ДСТУ 2732-2004 Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять.- Чинний з 28.05.2004.- К.: Держспожив- стандартУкраїни, 2005.-31 с.

3. ДСТУ 4163-2003 Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. - К.: Держспоживстан- дарт України, 2003.- 22 с.

4. ДСТУ 3844-99 Державна уніфікована система документації. Формуляр - зразок. Вимоги до побудови. - К.: Держспожив- стандарт України, 2000.- 9 с.

5. Зубков М. Сучасно українська ділова мова. - 2-ге видання, до- пов.- X.: Торсінг, 2002.- С. 9-66.

6. Культура фахового мовлення : Навчальний посібник / За ред. Н. Д. Бабич.- Чернівці: Книги - XXI, 2006.- С. 128-145.

7. Мацюк 3., Станкевич Н. Українська мова професійного спіл­кування : Навчальний посібник 2-ге видання - К.: Каравела, 2008.-С. 229-275.

8. Пелеха Ю. Управлінське документування : Навчальний посіб­ник: У 2 ч.-Ч. 1: Ведення загальної документації.-К.: Вид-во Європ. ун-іу, 2001.-С. 33-45, 49-84.

9. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С. П. Би- бик, І. Л. Михно, Л. О. Пустовіт, Г. М. Сюта.- К.: Довіра; УНВЦ «Рідна мова», 1999.- С. 5-11.

10. Шевчук С.В., Кабиш О.О. Практикум з українського ділового мовлення : Навчальний посібник.-К.: Арій, 2008.-С. 4-12.

11. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення : Підручник. - Вид. 4-те, доп. і переробл. - К.: Арій, 2009. - С. 5-56.

ТЕОРЕТИЧНИИ БЛОК

Знай папери в житті — не химери і не плід канцелярій нудних: ділові необхідні папери у стосунках людей ділових.

Д. Білоус

2.5.1. КЛАСИФІКАЦІЯ ДОКУМЕНТІВ

Документ - основний вид ділового мовлення, що містить інформа­цію, «зафіксовану на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі»⁵⁰

Документ — це матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповід­но до законодавства юридичну силу. Юридична сила документа - це «властивість службового документа, надана чинним законодавством, яка є підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання й управлінські функції»⁵¹

Документи виконують офіційну, ділову й оперативну функції, оскіль­ки вони - писемний доказ, джерело відомостей довідкового характеру.

Відтворюють документи на папері, фотоплівці, магнітній та пер­фострічці, дискеті, перфокарті.

У практичній діяльності установ, організацій і підприємств най­поширеніший текстовий документ, «зміст якого - мовна інформація, зафіксована будь-яким типом письма або певною системою звукоза- писування».

Отже, вирізняють письмові та рукописні документи.

Письмовий документ - текстовий документ, мовна інформація якого зафіксована будь-яким видом письма.

Рукописний документ - це письмовий документ, створений спосо­бом нанесення знаків письма власноручно.

Види документів визначають за такими ознаками:

• найменуванням (назвою) — заяви, листи, телеграми, довідки, службові записки, інструкції, протоколи та ін.;

• походженням - службові (офіційні) й особисті.

Службові документи створюються організаціями, підприємства­ми та службовими (посадовими) особами, які їх представляють. Під посадовою особою розуміють особу, яка здійснює функцію представ­ника влади чи обіймає посаду, пов'язану з виконанням організаційно- розпорядчим або адміністративно-господарських обов'язків.

Службові документи формуються в установленому порядку.

Особисті документи створюють окремі особи поза сферою їх служ­бової діяльності або виконанням службових обов'язків. До особистих також належать і ті документи, які містяться в приватному зібранні особи;

• місцем виникнення — внутрішні та зовнішні:

Внутрішні документи мають чинність лише всередині тієї органі­зації, установи чи підприємства, де їх складено.

Зовнішні є результатом спілкування установи з іншими установами чи організаціями;

• призначенням - організаційні, розпорядчі, довідково- інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні, щодо особового складу;

• напрямком - вхідні й вихідні.

Вхідний - це службовий документ, що надійшов до установи. Ви­хідний — це службовий документ, який надсилають іншій юридичній чи фізичній особі.

• формою - стандартні (типові) й індивідуальні (нестандартні).

Стандартні — це документи, які мають однакову форму та запо­внюються в певній послідовності й за суворо визначеними правилами (типові листи, типові інструкції, типові положення).

Індивідуальні документи створюються в кожному конкретному ви­падку для розв'язання окремих ситуацій, їх друкують або пишуть від руки (протоколи, накази, заяви);

• строками виконання - звичайні безстрокові, термінові й дуже термінові.

Звичайні безстрокові - це такі, які виконуються в порядку загальної черги.

Термінові — зі встановленим строком виконання. До них належать також документи, які є терміновими за способом відправлення (теле­грама, телефонограма). Якщо службовий документ потребує негайного виконання, передання тексту документа може здійснюватися також телефоном, телеграфом чи телефаксом.

Дуже термінові — документи з позначенням «дуже терміново»;

• ступенем гласності — загальні, таємні, для службового корис­тування (ДСК).

Таємні документи мають угорі праворуч позначення «Таємно». Роз­голошення змісту такого документа призводить до кримінальної відпо­відальності. Конфіденційним документам надається гриф обмеженого доступу «Для службового користування», що проставляється в правому верхньому кутку першої сторінки на відстані 104 мм від межі лівого берега.

Регламентує роботу з такими документами Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є властивістю держави, затверджена Кабінетом Міністрів України від 27 листопада 1998 року № 1893. На основі цієї Інструкції міністер­ства, інші центральні й місцеві органи виконавчої влади розробляють перелік конфіденційних документів;

• стадіями створення - оригінали, копії, витяг і дублікат.

Оригінал — це основний вид документа, перший і єдиний його при­мірник. Він має підпис керівника установи й, у разі потреби, завірений штампом і печаткою. Оригінал першим набуває юридичної сили.

Копія - це точне знакове відтворення змісту оригіналу чи іншого документа. На копії документа обов'язково робиться помітка «Копія» вгорі праворуч. Листуючись із підприємствами, організаціями й устано­вами, у справах завжди залишають потрібні для довідок копії. Такі копії звуться відпуском. Оригінал і копія мають однакову юридичну силу.

Витяг - копія офіційного документа, що відтворює деяку частину і відповідно засвідчена.

Дублікат — повторний примірник офіційного документа, що має юридичну чинність оригіналу;

• складністю - прості (односкладові) й складні. Прості — містять інформацію з одного питання, складні - щодо двох і більше питань;

• строками зберігання - постійного, тривалого (понад 10 років) ітимчасового (до 10 років) зберігання;

• технікою відтворення — рукописні й відтворені механічним чи електронним способом;

• носієм інформації— оформлені на папері, диску, фотоплівці, магнітній стрічці, перфострічці.

Сукупність процесів, що забезпечують документування управлін­ської інформації та організування роботи зі службовими документами, називається діловодством.

Сукупність взаємопов'язаних службових документів, застосову­ваних у певній сфері діяльності чи галузі, називається системою до­кументації.

Документування управлінської діяльності полягає у фіксації за вста­новленими правилами на паперових або магнітних носіях управлінських дій, тобто у створенні документів.

Підставою для створення документів на підприємствах, в установах є необхідність засвідчення наявності та змісту управлінських дій, передавання, зберігання і використання інформації протягом певного часу або постійно.

Документообіг — рух документів в установі, організації від часу їх створення чи одержання до закінчення виконання або надсилання. Сумарна кількість документів, що надійшли в організацію, установу і створені ними за певний період, становить обсяг документообігу.

Наукова дисципліна, що вивчає закономірності створення докумен­тів, розробляє методи оформлювання документів, принципи документоо­бігу й побудови систем документації, називається документознавством.

2.5.2. НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Національний стандарт України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої доку­ментації. Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163 -2003 по­ширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, роз­порядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності:

• органів державної влади України, органів місцевого самовря­дування;

• підприємств, установ, організації та їх об'єднань усіх форм власності.⁵⁹

Цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташування їх; вимоги до банків та оформлювання доку- ментів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомоги друку-

⁵⁹Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації: Вимоги до оформлення документів. - К.: Держспоживстандарт України, 2003.- С. 1.

вальних засобів. Вимоги його щодо оформлювання реквізитів можуть бути поширені на всі класі уніфікованих систем документації. Цей стандарт не поширюється на процеси створення та обігу електронних організаційно-розпорядчих документів.

Кожний документ складається з окремих елементів, які називаються реквізитами.

Реквізит службового документа — це інформація, зафіксована в службовому документі для його ідентифікації, організації обігу і/або надання йому юридичної сили.

Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку, називається формуляром.

Формуляр-зразок - це модель побудови формуляра службового документа, що встановлює сферу його застосування, формат, розміри берегів, вимоги до побудови конструкційної сітки та реквізити.

Державний стандарт України визначає такий склад реквізитів до­кументів:

01. — зображення Державного герба України, герба Автономної Республіки Крим.

02..— зображення емблеми організації або товарного знака (знака обслуговування).

3. - зображення державних нагород.

   4. - код організації.

      5. - код форми документа.

         6. - назва організації вищого рівня.

            7. - назва організації.

               8. - назва структурного підрозділу організації.

                  9. - довідкові дані про організацію.

                  10. — назва виду документа.

                  11. - дата документа.

                  12. - реєстраційний індекс документа.

                  13. - посилання на реєстраційний індекс та дату вхідного документа,

на якого дають відповідь.

9. - місце складання або видання документа.

10. - гриф обмеження доступу до документа.

11. - адресат.

12. - гриф затвердження документа.

13. - резолюція.

14. — заголовок до тексту документа.

15. - відмітка про контроль.

16. - текст документа.

17. - відмітка про наявність додатка.

18. - підпис.

19. — гриф погодження документа.

20. - візи документа.

21. - відбиток печатки.

22. - відмітка про засвідчення копій.

23. - прізвище виконавця і номер його телефону.

24. - відмітка про виконання документа і направлення його до справи.

25. - відмітка про наявність документа в електронній формі.

26. - відмітка про надходження документа до організації від адресата.

27. - запис про державну реєстрацію.

Склад обов'язкових реквізитів у разі потреби може бути доповнений такими відомостями: розписка виконавця про одержання документа; хід виконання.

У різних типах документів склад реквізитів неоднаковий: він за­лежить від змісту, призначення і способу оброблення документа.

Кожному реквізиту відведене певне місце, що робить документи зручними для зорового сприйняття, спрощує їх опрацювання. Подаємо схему розташованості реквізитів і меж зон на форматі А4 кутового і поздовжнього бланка (Рис. А. 1,2).

Документи, що їх складають в установі, організації, повинні мати такі обов'язкові реквізити:

• назву організації (07);

• назву виду документа (10) (не зазначаючи у листах);

• дату (11);

• реєстраційний індекс документа (12);

• заголовок до тексту (19);

• текст документа (210;

• підпис (23).

Оформлюючи різні види документів відповідно до нормативних доку­ментів, крім зазначених обов'язкових реквізитів, використовують такі: 01,02, 03,04,05,06,08,09,13,14,15,16,17,18,22,24,25,26,27,28,29,30,31,32.

Зразок оформлення документа подано на с. 404.

У документах, що їх оформлюють на двох та більше сторінках, рек­візити 22-28 проставляються після тексту (21), а 29-31 - на нижньому березі першої сторінки.

73

78

.10

©

(15 і

Об) (17)

го

Гч

і © © І© і© і© © © т

і

ж

Г

сот

-І

лг

і-

<р>_@_ 0) (25)"

язі

< ³⁰»

Рис. А. 1. Розміщення реквізитів і меж зон на форматі А4 кутового бланку

73

ю

78

:і-

і^І і

(15)

©

о гм

І

® ©І

© © ©©©©©©© "© ©

00 02 1

I-

"Г

I

73

78

І б

лг

ЯЯЩ

-І

ст\ гм

I

І© |©_@_

|@ © І©

31)

4Н

210

Рис. Б. 1. Розміщення реквізитів і меж зон на форматі А4 поздовжнього бланку