- •Тема 1.1
- •Теоретичний блок
- •1.1.1. Предмет і завдання курсу «українська мова (за професійним спрямуванням)»
- •1.1-2. Поняття літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •1.1.3. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української...
- •1.1.3. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Мовна, мовленнєва, комунікативна компетенції
- •Відроджувані синоніми
- •Теоретичний блок
- •1.2.1.Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •1.2.2. Комунікативні ознаки культури мовлення
- •1.2.4. Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури
- •1.2.5.1. Поняття етикету
- •1.2.5.2. Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет
- •1.2.5.3. Стандартні етикетні ситуацій Парадигма мовних формул
- •Тема 1.3
- •1.3.1.Функціональні стилі сучасної української літературної мови та сфери їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів
- •1.3.2. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •1.3.3. Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності
- •Завдання на встановлення відповідності
- •2. Установіть відповідність між термінами і їх визначенням.
- •3. Установіть відповідність між термінами і їх визначенням.
- •9. Установіть відповідність між словами і їх лексичним значенням.
- •12. Установіть відповідність між словами іншомовного походження і питомо українськими словами.
- •15. Установіть відповідність між іменниками і їх належністю до роду?
- •Тема 2.1
- •Тема 2.2
- •2.2.1. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання
- •2.2.3. Презентація як різновид публічного мовлення
- •2.2.4. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •Тема 2.3
- •2.3.1. Особливості усного спілкування
- •46 Бацевич ф.І. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник.- к.: Вид. Центр «Академія», 2004.- с. 192; Пентилюк м.І. Культура мови і стилістика.- к.: Вежа, 1994.-с. 11.
- •2.3.2. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •2.3.3. Функції та види бесід
- •2.3.4. Співбесіда з роботодавцем
- •2.3.5. Етикет телефонної розмови
- •2.3.6. Етичні питання використання мобільних телефонів
- •Тема 2.4
- •2.4.1. Мистецтво перемовин
- •2.4.2. Збори як форма прийняття колективного рішення
- •Тема 2.5
- •2.5.3. Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •Блок індивідуальних проблемних завдань
- •Тема 2.6
- •1996 Року пішов до першого класу загальноосвітньої школи № 7 м. Бровари, яку закінчив 2007 року з відзнакою (золотою медаллю).
- •28.09.2010 Кукал Ірини Володимирівни,
- •2.6.4. Особовий листок з обліку кадрів
- •Трудова книжка км № 157623
- •2.6.7. Трудовий договір. Контракт. Трудова угода
- •1986 Року народження, освіта - середня спеціальна
- •15 Правил оформлення резюме
- •Тема 2.7
- •2.7.1. Прес-реліз
- •2.7.2. Звіт
- •2.7.3. Довідка
- •Міністерство освіти і науки України Національний педагогічний університет імені м.П. Драгоманова
- •Довідка
- •01.07.2010
- •22.05.2010 Підпис
- •2.7.5. Протокол. Витяг з протоколу
- •Тема 2.8
- •31.07.2009 № 2787/03-15 На № від
- •Модульний тестовий контроль
- •11. Установіть відповідність між поняттями та їх тлумаченням.
- •14. Установіть відповідність між текстами документів і документами.
- •15. Установіть відповідність між документами і заголовками до них.
- •16. Установіть відповідність між документами і їх формулярами.
- •Тема 3.1
- •3.1.2. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія
- •3.1.3. Способи творення термінів
- •3.1.4. Проблеми сучасного термінознавства
- •Тема 3.2
- •Та оформлювання
- •II. Багатотомні видання
- •III. Неопубліковані джерела Дисертації
- •3.2.2. Оформлювання результатів наукової діяльності
- •Тема 3.3
- •3.3.2. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою
- •3.3.4. Особливості редагування наукового тексту
- •3.3.5. Найпоширеніші синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення
- •3.3.6. Коректурні знаки для виправлення текстових оригіналів
- •II. Зміст дисципліни Розподіл навчального часу за змістовими модулями з деталізацією їхнього змісту та визначенням орієнтовної кількості годин на їхнє вивчення
- •Тема 2. Основи культури української мови
- •Тема 6. Документація з кадрово-контрактних питань
- •Тема 7. Довідково-інформаційні документи
№
Усне
Писемне
1
2
3
1
Первинне
Вторинне
2.
Монологічне,
діалогічне, полілогічне
Монологічне
3.
Розраховане
на певних адресатів у конкретній
ситуації
Найчастіше
- з невизначеним адресатом, без
урахування ситуації
4.
Непідготовлене
заздалегідь (здебільшого)
Попередньо
обдумане
5.
Живе,
без старанного мовного оформлювання
Реальний,
дбайливий добір фактів та їх мовне
оформлювання
46 Бацевич ф.І. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник.- к.: Вид. Центр «Академія», 2004.- с. 192; Пентилюк м.І. Культура мови і стилістика.- к.: Вежа, 1994.-с. 11.
|
1 |
2 |
3 |
|
6. |
Імпровізоване |
Докладний і ґрунтовний виклад думок |
|
7. |
Інтонація, міміка, жести (невербальнізасоби) |
Відсутність цих засобів |
|
8. |
Чітко індивідуалізоване |
Поглиблена робота над словами і текстом |
|
9. |
Емоційне й експресивне |
Редагування думки і форми її вираження |
|
10. |
Повтори, перебивання, повернення до вже сказаного тощо |
Самоаналіз написаного, можливість багаторазового переписування і вираження |
|
11. |
Обмежене в часі |
Можливість перечитування |
|
12. |
Особливості комунікативної ситуації |
Текстові характеристики |
Отже, для усного спілкування визначальним є: безпосередня наявність адресата, замкнена цілісна комунікативна ситуація, складниками якої є комуніканти й текст, невербальні засоби спілкування, інтонація, емоційність та експресивність. Головна складність в оволодінні усним спілкуванням є необхідність і вміння визначити на слух (навіть інтуїтивно) доцільність чи недоцільність того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери мовлення в кожній конкретній ситуації.
2.3.2. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
Усне фахове спілкування відбувається у межах конкретних форм, яким властива особлива організація мовних засобів. В основу виокремлення цих форм покладено різні критерії:
За способом взаємодії між комунікантами виділяють:
монологічне (говорить один учасник спілкування);
діалогічне (зазвичай розмовляє двоє осіб);
полілогічне спілкування (розмовляють троє і більше учасників).
За кількістю учасників виокремлюють:
індивідуальне (спілкуються двоє);
колективне спілкування.
З урахуванням каналів комунікації виділяють:
безпосереднє спілкування («обличчя до обличчя»);
опосередковане (телефон, радіо, телебачення).
Залежно від змісту повідомлення розрізняють:
побутове (обговорення щоденних проблем);
наукове (обговорення наукових проблем);
фахово-ділове (спілкування між людьми як представниками фахових установ);
естетичне (передавання естетичної інформації).
Усі ці форми мовленнєвого спілкування істотно різняться між собою і мають свою специфіку Особливе значення для фахової підготовки мають такі форми мовного спілкування як діалог, монолог і полілог.
Діалог- це форма ситуаційно зумовленого спілкування двох осіб, комунікативні ролі яких упорядковано змінюються (мовець стає адресатом, а адресат перетворюється на мовця).
Висловлювання у діалозі називаються репліками(комунікативними кроками).
Діалогічне професійне спілкування завжди прогнозує мету і завдання, формується під впливом мотивів фахової діяльності.
Найхарактерніші ознаки діалогу:
безпосередність словесного контакту двох учасників спілкування;
швидкий обмін репліками без попереднього обмірковування;
ситуативна залежність реплік;
можливість імпліцитного способу передачі інформації (репліки скорочені, нерозгорнуті);
використання паравербальних засобів (жести, міміка, рухи тіла, погляд, відстань тощо), що реалізуються візуально;
зорове й слухове сприйняття учасників діалогу;
важливість інтонації, тембру, тональності. Інтонація сприяє формуванню діалогічного контексту.
Монолог- форма мовлення адресанта, розрахована на пасивне й опосередковане сприйняття адресатом. Отже, реакція слухача не матеріалізується в знаковій формі мови.
Усі форми усного монологічного мовлення можна переділити на дві групи:
^ безпосередньо-контактне, або аудиторне монологічне мовлення (мовець і слухач перебувають у прямому контакті, бачать і чують один одного); ^ посередньо-контактне, або мікрофонне мовлення (радіо, телебачення).
Окреме місце займає внутрішній монолог- мовлення «про себе», міркування, роздуми.
Найважливіші ознаки монологу:
однобічний характер висловлювання, не розрахований на негайну реакцію слухача;
підготовленість і плановість (лекція, доповідь тощо);
певна тривалість у часі;
індивідуальна композиційна побудова значних за розміром уривків;
розгорнутіші й складніші синтаксичні побудови;
композиційна завершеність і загальна структурна цілісність висловлювання.
Полілог- форма спілкування між кількома особами. Полілог характеризується такими ознаками:
залежність від ситуації, в умовах якої відбувається спілкування;
високий рівень непідготовленості;
істотне значення правил ведення полілогу;
більш-менш однакова участь у спілкуванні всіх учасників. У межах названих форм і відбувається усне фахове спілкування.