Суть госпрозрахунку і його запровадження

Господарський розрахунок можна визначити як метод планового ведення господарства. Усі підприємства повинні у своїй діяльності виходити із принципів господарського розрахунку. За кожним з них закріплюється матеріальні та грошові кошти, що становлять фонди підприємства, які поділяють на:

• виробничі фонди (засоби виробництва);

• фонди обігу до яких належать готова продукція та кошти підприємства, що перебувають на рахунку в банку і в касі підприємства.

Господарський розрахунок – це спосіб організації роботи, який ґрунтується на вимірюванні та порівнянні в грошовій формі витрат і результатів господарської діяльності. Своїми доходами від реалізації проектно-кошторисної документації землевпорядна організація мусить повернути свої витрати на виробництво цієї документації. Результатом його діяльності має бути, забезпечення рентабельності виробництва. Рівень рентабельності, як відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних засобів є показником ефективності роботи підприємства, виконання ним планових завдань.

Господарський розрахунок базується на планомірному використанні таких категорій, як ціна, собівартість, прибуток і обов’язково передбачає матеріальну зацікавленість підприємства і його колективу в результатах виробничої діяльності.

Практична організація господарських розрахунків передбачає дотримання ряду його принципів: самоокупність і рентабельність підприємства, матеріалну відповідальність контролю за діяльністю підприємства.

Запровадження господарського розрахунку повинно базуватися на реалізації останнього у виробничих підрозділах, що передбачає доведення кожному з них завдань по виробництву продукції і лімітів витрат, суворий облік і контроль виконаних робіт і витрат, матеріальне стимулювання і визначення фонду заохочення за економію витрат і перевиконання плану робіт в кінці року.

2.7.Організація та оплата праці в землевпорядних органах

Правильна організація оплати праці залежить від дотримання таких основних припципів економічного закону розподілупраці, як:

• забеспечення науово-обгрунтованої диференціації заробітної плати, що створює оптимальні умови для рівної оплати за рівну працю;

• встановлення і постійне дотримання оптимального рівня мінімальної заробітної плати, достатнього не тільки для компенсації затрат та відтворенню робочої сили;

• постійне зростання загального рівня заробітної плати всіх категорій працівників;

• випередження темпів росту продуктивності праці порівняно з темпами росту заробітної плати.

Відображення названих вимог закону розподілу по праці в заробітній платі практично здійснюється через норми праці, тарифну систему, форми і системи оплати, які виступають як головні елементи організації оплати по праці зводяться до таких вимог:

• збільшення оплати праці повинно прямо і безпосередньо бути пов'язані зі збільшенням продуктивності праці, ступенем участі працівника у підвищенні ефективності виробництва;

• система оплати праці має бути гнучкою і вільною, щоб можна було при необхідності зразу ж винагородити працівника;

• система нарахування заробітної плати повинна бути настільки простою і ясною, щоб зв'язок між продуктивністю і заробітною платою міг бути доступним розумінню кожного працівника.

Основними формами заробітної плати є відрядна і погодинна. При відрядній формі зарплати її розмір встановлюється безпосередньо залежно від кількості виробленої продукції певної якості. При погодинній зарплаті її розмір визначається залежно від кількості фактично відпрацьованого часу і кваліфікації працівника. Обидві форми зарплати є засобом підвищення продуктивності праці.

На роботах, які легко піддаються нормуванню, доцільно застосовувати відрядну форму оплати праці (вишукувальні роботи). Під час виконання проектних робіт досить важко виділити тривалість основного оперативного часу. Тому при виконанні проектних робіт застосовують погодинну оплату.

Залежно від цих форм зарплати існують різні системи оплати праці. Так, відрядна форма зарплати може проявлятися у вигляді простої відрядної, відрядно-преміальної, відрядно-прогресивної, акордної системи. Відрядна форма оплати буває індивідуальною і колективною. Погодинна форма зарплати також застосовується у вигляді різних систем: простої погодинної і погодинно-преміальної.

Заробітну плату при відрядній оплаті праці розраховують за формулою:

С*Дф*Пп

Зв= --------------- (6.3.)

Др.м.*100%

Зв - заробітна плата при відрядній формі оплати праці;

С - розраховується місячна ставка спеціаліста, грн.

Дф - фактична кількість робочих днів спеціаліста у звітному місяці.

Пп - продуктивність праці спеціаліста за звітний місяць %

Др.м. - кількість робочих днів за відповідний місяць.

При погодинній формі оплати праці розмір заробітної плати визначається за формулою:

О

Зп=----------* Дф (6.4.)

Др.м.

Зп - заробітна плата при погодинній формі оплати праці, крб.

О-місячний посадовий оклад спеціаліста, грн.

Дф - фактична кількість робочих днів спеціаліста у звітному місяці.

Др.м. -кількість робочих днів за відповідний місяць.

При плануванні фонду заробітної плати визначають основну і додаткову заробітну плату. Основна - включає оплату коштів за відрядно і погодинно виконану роботу, преміальні доплати, а також оплату простоїв.

Додаткова - включає кошти на оплачування відпустки, виплати за роботу у вихідні дні простої, що пов’язані з несприятливими погодними умовами.

Крім основної додаткової заробітної плати керівні і інженерно-технічні працівники одержують відповідну надбавку у вигляді доплати за витрати на відрядження, польові, квартирні, а також доплат за ступінь несприятливих природнокліматичних умов при виконанні землевпорядних робіт.

Спеціалістам вишукувальних експедицій під час виконання польових робіт з метою компенсації підвищених витрат виплачується надбавка до заробітної плати, яку іменують польовим забезпеченням. Польові нараховують працівникам у розмірі 40% до окладу.

Різноманітність природних кліматичних умов зумовлює специфічні умови праці інженерно-технічних працівників. У зв'язку з цим встановлені районні коефіцієнти до заробітної плати за роботу в пустельних, безводних і високогірних районах в розмірі від 1,5 до 2,0 в залежності від визначеної місцевості.

Одним з елементів доплат до основної заробітної плати є преміювання, порядок якого визначається інструкцією. Преміюванню підлягають як інженерно-технічні працівники так і апарат управління. Джерелом преміювання є плановий річний фонд оплати праці, в якому передбачаються кошти для виплати премій в розмірі 4 –8 % від його розміру.

Преміювання працівників здійснюють :

1)за підсумками виробничо - господарської діяльності за звітний період (за квартал).

2)загальні результати протягом року;

3)виконання важливих виробничих завдань;

4)введення в дію виробничих об 'ектів;

5)перемогу в конкурсах.