Тема 8

Процесуальний порядок купівлі продажу землі

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Загальні положення і правові основи купівлі-продажу земли

2. Порядок купівлі-продажу земель.

3. Продаж земельних ділянок на конку ренті і их засадах.

8.1. Загальні положення і правові основи купівлі-продажу землі

Земельні правовідносини щодо купівлі-продажу землі в Україні є об'єктивною реальністю з часу демократичних перетворень, що вперше 'іиайшло законодавче закріплення в Земельному кодексі. Так, у зв'язку п закріпленням приватної власності на землю, в статті 81 Земельного кодексу України сказано, що громадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі:

> придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

> безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

>приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у кор йотування;

> прийняття спадщини;

> виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Купівля-продаж землі - угода, за якою одна сторона (продавець) зобов 'язується передати землю у власність іншій стороні (покупцеві), а та має прийняти землю і сплатити за неї певну грошову суму.

Укладання угоди може проходити двояко:

> полюбовно між продавцем і покупцем, як це переважно буває при зміні права власності на товар;

> на конкурентних засадах шляхом проведення земельного аукціону, конкурсу

Полюбовне укладання угод на купівлю-продаж землі посвідчуєтьсі у нотаріальному порядку і після сплати вартості земельної ділянки г підставою для видачі покупцеві Державного акта на право власності на землю та його реєстрації.

Поруч з цим, згідно чинного земельного законодавства України і метою організації більш ефективного використання земель передба­чаться проведення земельних торгів (аукціонів, конкурсів).

Правовою основою купівлі-продажу землі є Земельний кодекс Укра-І їни. Проте, для повного вирішення цього питання цього не достатньої Потрібен Закон України "Про ринок землі", але його, нажаль, сьогодні немає. Життя не стоїть на місці і приходиться вирішувати питання за аналогами. Так робити можна, але це потребує на кожному кроці відпої відних обґрунтувань, які не гарантують від помилок.

8.2. Порядок укладання договору купівлі-продажу

земель

Договір, відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України, купівлі продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у пись­мовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У сфері сільськогосподарського виробництва, крім передачі земельни.\ ділянок у власність земельним законодавством України передбачаєтьсм придбання громадянами у місцевих рад земельних ділянок у властен для ведення фермерського господарства понад площу, що передається безплатно. Таке придбання земельних ділянок у власність проводитьоі за плату в порядку, передбаченому статтею 128 Земельного кодексу України.

Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок держак ної та комунальної власності для потреб, визначених Земельний кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого само» врядування в межах їх повноважень.

ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір. До заяви додається:

а) державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі;

б) план земельної ділянки та документ про її надання у разі відсутності державного акта;

в) свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови.

Особам, які подали заяви (клопотання) про придбання (купівлю) земельної ділянки, що не перебуває у їх користуванні, продаж цієї ділянки здійснюється не пізніше ЗО днів після розроблення землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню.

Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Вартість земельної ділянки визначається на підставі її грошової та експертної оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням

Рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, іноземним державам та іноземним юридичним особам

здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.

Іноземні держави, зацікавлені у придбанні земельних ділянок ч власність із земель державної або комунальної власності, подаютМ клопотання до Кабінету Міністрів України.

Іноземні юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок! подають клопотання до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради. До клопотання додається договір оренди землі, копія свідоцтва про реєстрацію іноземною юридично^ особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.

Розгляд клопотання і продаж земельних ділянок здійснюються сільськими, селищними, міськими радами після отримання погодженні Кабінету Міністрів України.

Розрахунки, пов'язані з придбанням земельних ділянок, проводиться за договором купівді-продажу, який посвідчується у нотаріальному порядку. Договір купівлі-продажу земельної ділянки є документ на сплату вартості землі й підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі Державного акта на право власності їм землю.

Вартість земельної ділянки для потреб купівлі-продажу землі ви чім чається за її грошовою оцінкою, розрахованою згідно діючих методичний положень, затверджених Кабінетом Міністрів України від 23 березні

Договір

купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом

(місце і дата укладання угоди прописом) Ми, що нижче підписалися, _____

іменований в подальшому "Продавець", і ,

іменований в подальшому "Покупець", на підставі

склали даний договір про таке:

1. Предмет договору

1.1. Продавець продав, а Покупець купив право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом, площею умовних кадастрових гектарів.

1.2. Місце розташування земельної частки (паю)

(сільрада, господарство, населений пункт) 1.3. Цільове призначення земельної частки (паю), посвідченої сертифікатом

2. Ціна договору і умови оплати

2.1. Продаж права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, иідбувся за - .

(сума в гривнях)

2.2. Покупцем на рахунок Продавця в

банку (реквізити банку) перераховано -

(сума в гривнях)

(назва платіжного документа та дата оплати)

3. Обов'язки сторін 3.1. Продавець продав, а Покупець купив за даним договором право на к-мельну частку (пай), посвідчене сертифікатом, вільну від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про яких в момент складання договору Продавець чи Покупець не міг не знати.

4. Розгляд спорів

4.1. Всі спори, котрі можуть виникнути з даного договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а у разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів - у судовому порядку.

5. Інші умови

5.1. Невід'ємною частиною договору є сертифікат на право на земельну частку І (пай).

5.2. Цей договір, після нотаріального посвідчення, підлягає реєстрації районною державною адміністрацією за місцезнаходженням колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства з внесенням відповідних змін до записів у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

5.3. Даний договір складений в (кількість) примірниках, один з яких зберігається у справах __ \

(адреса та назва державної нотаріальної контори або

адреса розташування приватного нотаріуса)

Підписи сторін:

Продавець \ Покупець

1995 р. № 213 "Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (тимчасова)".

Сам продаж землі проводиться із застосуванням експертної оцінки, яка здійснюється у порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 1531" Про експертну грошову оцінку земельних ділянок".

Договір з цивільно-правової угоди з купівлі-продажу земель спрямо­ваний на досягнення цивільно-правових наслідків на встановлення і зміну цивільно-правових угод та обов'язків однієї і другої особи або осіб, які за своїм змістом збігаються та відповідають одна одній.

Договір купівлі-продажу земельних ділянок — є правомірною дією.

Договори купівлі-продажу земельних ділянок укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. вони повині містити:

> назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);

> вид угоди;

• предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розта­шування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);

• документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;

• відомості про відсутність або наявність обмежень щодо вико­ристання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);

• договірну ціну;

• зобов Уязання сторін.

Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Купівля-продаж земельних часток (паю) має свої особливості: діє мораторій на купівлю-продаж земельних часток (паю) до 1.01.2007 p., и Kl 11,0 у власності іноземного громадянина знаходиться земельна ділянка •Ільськогогосподарського призначення, яку він отримав у спадщину, то Nit і іротязі року він повинен її відчужити, в іншому випадку буде проведено ft вилучення.

Договір купівлі-продажу земельної частки (паю) містить такі дані: і> місце укладання договору; г> назва покупця і продавця;

°> предмет договору;

я> ціна договору і умови оплати;

відповідальність за несвоєчасну оплату встановлення розміру плати продавцю;

обов^язки сторін;

розгляд спорів; <=> нотаріальне посвідчення договору.

Договір підлягає обов'язковій реєстрації, продаж здійснюється відповідно до суми не нижчої за стартову ціну земельної частки (паю)!

Наказом фонду Державного майна від 1 квітня 2002р. №556 із змінами та доповненнями 10 грудня 2002р. передбачає договір купівлі-продаж^ земельної частки (паю) цілісною майнового комплексу на аукціонах аб<| за конкурсом.

Договір повинен включити розділи:

• назву продавця та покупця;

• предмет договору;

• початкова ціна за результатами аукціону;

• порядок розрахунку переходу прав власності, передача об 'єкту у продаж, правові зобов 'язання сторін;

• зобов'язання покупця та його права;

• відповідальність покупця;

• особливі умови: захист державної таємниці; банківські реквізити;

• акт прийому передачі права власності на земельну частку (пащі

• додаткові умови: форс-мажорні обставини.

Продаж земельних ділянок юридичним особам із земель державної та комунальної власності, в ролі продавця виступають органи державної влади або місцевого самоврядування. У даному випадку потрібне рішені ня вище названого органу, для земель державної власності погодження з обласної державної адміністрації. У протоколі записують зміну форми власності із земель державної, комунальної на приватну форму власносте проводиться викуп земель.

Для того, щоб викупити земельну ділянку, зацікавлена особа надані документи:

>свідоцтво про реєстрації

> довідка про включення реєстрування платників податку;

> статут юридичної особи (нотаріально завірений);

> свідоцтво на право займання підприємницькою діяльністю;

> договір оренди або державний акт;

> кадастровий план земельної ділянки;

> план обмежень, обтяжень та сервітутів.

Питання виноситься на розгляд депутатської комісії, яка приймає рішення про купівлю-продаж земельної ділянки, приймається ряд документів. До числа даної документації входить проект відведення земельної ділянки або акт інвентаризації.

Проект відведення здійснюється на нову земельну ділянку, а інвента­ризація здійснюється на земельну ділянку, що знаходиться у користу­ванні. До матеріалів додаються матеріали грошової оцінки, після рішення ради або районної державної адміністрації готується договір купівлі-продажу земельної ділянки, який нотаріально посвідчується, за здій­снення нотаріальних дій провадиться мито, яке складає відсоток від вартості угоди.

Наприклад: посвідчення договорів при купівлі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, складає 1% вартості угоди.

8.3. Продаж земельних ділянок на конкурентних

засадах

Земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають обов'язковому продажу на конкурентних засадах (земельні торги). (Стаття 134 ЗКУ).

Продаж земельних ділянок під забудову здійснюється на конкурентних іасадах із земель державної та комунальної власності через аукціон, конкурс. Принцип аукціону - продаж земельної ділянки покупцеві, нкий запропонував найвищу ціну. Розрізняють примусові та добровільні аукціони.

Примусові проводяться судовими органами, банками, для зняття боргу.

Добровільні аукціони проводяться для найвигіднішого продажу ісмельної ділянки. Спосіб продажу земельної ділянки: земельна ділянка підлягає розгляду органами державної влади або органами місцевого самоврядуванні! Готуються матеріали комісією, до якої входять:

• заступники, у функцію якого входить врегулювання обов 'язків щодо земельної ділянки;

• начальники районних відділів та міських управлінь земельних ресурсів;

> начальник відділу архітектури;

> представники санітарних, природоохоронних органів, охоронщ навколишнього середовища;

> представники місцевих органів пожежного нагляду. Якщо земельна ділянка знаходиться у власності чи користуванні інших

осіб, то вона повинна бути вилучена відповідно до законодавства.

На аукціонах та конкурсах виносяться питання продажу права оренди на земельну ділянку, при цьому орендна плата не повинна складати більше 10% грошової оцінки земельної ділянки і у випадках отриманні право на оренду через аукціон розмір орендної плати повинен бути більше 10%.

Торги проводяться аналогічно до аукціонів. Організаторами аукціонів та торгів відповідно є органи управління земельними ресурсами та його структурні органи на місцях. Вони відповідають за оформлення усієї документації.

Земельні торги проводяться у формі аукціону або конкурсу. У земель* І них торгах можуть брати участь громадяни і юридичні особи, які] сплатили реєстраційний та гарантійний внески і можуть бути! покупцями відповідно до законодавства України.

Форма проведення земельних торгів (аукціон або конкурс) визнач.! ється власником земельної ділянки, якщо інше не передбачено законом,

Земельні торги можуть проводитися за рішенням суду.

Підготовка земельних ділянок для продажу на земельних торгах

Органи державної влади або органи місцевого самоврядування, уповноважені приймати рішення про відчуження земель, що перебувають у державній або комунальній власності, визначають переліки земельния ділянок, призначених для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах.

Земельна ділянка, призначена для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах, виставляється на земельні торги після:

> визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)та закріплення їх межовими знаками;

> виготовлення технічного паспорта земельної ділянки.

В технічному паспорті земельної ділянки містяться відомості про:

а) розмір земельної ділянки;

б) місце розташування (адресу);

в) належність до державної чи комунальної власності;

г) грошову оцінку земельної ділянки та її стартову ціну; х) природний і господарський стан земельної ділянки;

д) цільове призначення земельної ділянки.

Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка вистав­ляється на земельні торги, визначається Кабінетом Міністрів України.

Земельні торги проводяться не раніше 30 днів з моменіу опублікування у пресі офіційної інформації про виставлення на земельні торги земельних ділянок, а також розміщення на таких земельних ділянках рекламних іцитів з офіційною інформацією про виставлення на земельні торги земельних ділянок. (Стаття 137 ЗКУ).

Офіційна інформація про виставлення земельних ділянок на земельні торги повинна включати відомості про:

> розмір земельної ділянки;

• цільове призначення;

• стартову ціну;

• місце і час проведення торгів;

> назву та адресу установи, прізвище та посаду, номер телефону особи, у якої можна ознайомитися з технічним паспортом івмельної ділянки.

Організатором земельних торгів є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати відчуження ісмельної ділянки, призначеної для продажу під забудову, або державний виконавець відповідно до рішення суду. Проведення земельних торгів сдійснює юридична особа, яка має дозвіл (ліцензію) на проведення ісмельних торгів на підставі договору з відповідним органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Організатор земельних торгів має право відмовитися від їх проведення не пізніше, ніж за 10 днів до їх проведення з обов'язковою публікацією офіційної інформації про скасування земельних торгів із зазначенням причини скасування.

Фізична або юридична особа, що виявила бажання зареєструватиоІ як учасник аукціону (далі — покупець), сплачує за реєстрацію її як учасника аукціону реєстраційний внесок, розмір якого встановлюється організатором аукціону і не може перевищувати одного неоподатко­вуваного мінімуму доходів громадян, а також вносить кошти шляхом безготівкового перерахування на вказаний в інформації про аукціон рахунок в розмірі 10 відсотків початкової вартості реалізації земельної ділянки.

Покупець подає організатору аукціону:

> документ, що посвідчує фізичну особу або представника юридичної особи, їх повноваження;

> квитанцію про сплату реєстраційного внеску;

• документ про внесення коштів у розмірі 10 відсотків ви) початкової вартості реалізації земельної ділянки (якщо покупець виявляє бажання придбати кілька о&єктів, що підлягають реалі*, зації на аукціоні, розмір зазначених коштів визначається на основі суми вартості реалізації цих об 'єктів);

• декларацію про доходи (у разі якгцо покупець є фізичною особою).

Відомості про покупців вносяться до книги реєстрації і повинні містити:

>порядковий номер (відповідно до реєстрації);

> прізвище, ім Зя та по батькові фізичної особи або представника юридичної особи (найменування юридичної особи);

>номер рахунку, назву та адресу банківської установи, до якої зроблено внески.

Приймання заяв на участь в аукціоні закінчується за три дні до початку його проведення.

Покупцям до реєстрації надається право ознайомитися з земельною ділянкою, що підлягає реалізації, за його місцезнаходженням.

Реалізація земельної ділянки на аукціоні здійснюється за наявності не менше двох покупців.

Для участі в аукціоні покупці одержують квитки, які повинні містині такі відомості:

- номер, під яким покупегць бере участь в аукціоні;

- назву об'єкта (об'єктів), який підлягає реалізації;

- умови проведення аукціону.

На аукціоні можуть бути присутні й інші особи за умови внесений вхідної плати. Розмір вхідної плати визначається організатором аукціону.

Правовою основою проведення аукціонів (земельних торгів) є постанова Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. № ] 448 "Про затвердження Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна". (Окремого документу про проведення земельних аукціонів, торгів не прийнято).

Аукціон проводиться безпосередньо ведучим (даліліцитатором). До початку аукціону ліцитатор інформує про земельну ділянку, що підлягає реалізації, та умови його продажу. Початком аукціону вважається момент оголошення початкової ціни продажу.

Кожна наступна ціна, запропонована покупцями на аукціоні, повинна перевищувати попередню не менш як на 10 відсотків.

Якщо протягом трьох хвилин після оголошення останньої ціни не буде запропоновано вищої ціни, ліцитатор одночасно з ударом молотка оголошує про придбання земельної ділянки особою, яка запропонувала найвищу ціну.

У разі коли протягом трьох хвилин після оголошення початкової ціни реалізації покупці не висловлюють бажання придбати майно за цією ціною, ліцитатор має право знизити її до рівня ціни, що задовольняє вимоги продавця земельної ділянки ( якщо ним таке передбачено).

Якщо після такого зниження ціни немає бажаючих придбати майно! аукціон припиняється.

Під час аукціону ведеться протокол, до якого заносяться:

> початкова і остаточна ціна реалізації земельної ділянки;

> пропозиції покупців та відомості про покупця, який запропонував у ході аукціону найвищу ціну (далі — перемджець аукціону).

Протокол підписується ліцитатором, переможцем аукціону (йога представником) і в триденний термін надсилається організатору аукціону,1

Залежно від результатів аукціону організатор аукціону зазначає у протоколі відповідні суми та номери рахунків, на які переможець аукціону повинен внести кошти за придбану земельну ділянку, та затверджує1 протокол. Копія затвердженого протоколу видається переможці аукціону.

Після затвердження протоколу кошти у розмірі 10 відсотків віі початкової вартості реалізації земельної ділянки у десятиденний терм і 11 повертаються організатором аукціону всім покупцям, за винятком переможця аукціону. Переможцю аукціону зазначені кошти зараховуються під час розрахунку із продавцем земельної ділянки.

Аукціон може бути припинено і земельна ділянка знята з продажу на вимогу будь-кого з покупців або організатора аукціону у разі невиконання вимог щодо змісту інформації, або порушення інших правил проведення аукціону.

Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання аукціону судом недійсним. Заява до суду про визнання аукціону недійсним може бути подана будь-ким з учасників аукціону, організатором аукціону, або продавцем земельної ділянки.

Затверджений організатором аукціону протокол є підставою для внесення протягом 10 днів переможцем аукціону коштів за придбану земельну ділянку на зазначені у протоколі рахунки.

Якщо переможець аукціону не внесе всієї суми протягом 10 днів, внесені ним до початку аукціону кошти йому не повертаються і зараховуються до відповідного бюджету.

Переможець аукціону в десятиденний термін після повного внесення коштів на обумовлені у протоколі рахунки подає організатору аукціону документи про внесення коштів.

З моменту подання переможцем аукціону зазначених документів внесені ним до початку аукціону кошти протягом п'яти днів перерахо­вуються організатором аукціону продавцю земельної ділянки. Аукціон вважається таким, що не відбувся, у разі:

> відсутності покупців або наявності тільки одного покупця;

> несплати переможцем аукціону у десятиденний термін повністю належної суми.

Якщо аукціон оголошено таким, що не відбувся, організатор аукціону повідомляє про це продавця земельної ділянки.

Земельні торги визнаються такими, що не відбулися, у разі:

> відсутності покупців або наявності тільки одного покупця;

> несплати в установлений термін переможцем земельних торгів належної суми за придбану земельну ділянку;

> відчуження земельних ділянок за рішенням суду.

У разі звернення стягнення на земельну ділянку, що перебуває у власності громадянина чи юридичної особи, земельна ділянка підлягає продажу на земельних торгах, що проводяться у формі аукціону.

Звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, допускається у випад­ках, коли у власників таких ділянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернене стягнення, якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки.

Правовий процес спадкування землі та майна

О План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Поняття та значення спадкування і спадкового права.

2. Відкриття спадщини.

3. Спадкування майна і землі за заповітом.

4. Спадкування майна і землі за законом.

5. Порядок реалізації спадкових прав.

9.1. Поняття та значення спадкування і спадкового права

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тобто не тільки матеріальні блага а і борги.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 Цивіль­ного Кодексу).

Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.

Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування^ за законом одержують особи відповідно до черговості спадкоємців! (визначені у статтях 1261-1265 Цивільного Кодексу).

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Це положення не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи; в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини.

Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Це положення поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загаль­них підставах.

Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

9.2. Відкриття спадщини

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нота­ріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотир­надцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може від­кликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини відказо-одержувач не відмовився від заповідального відказу, вважається, що він його прийняв.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270

Цивільного Кодексу, тобто 6 місяців, не подав заяву про прийнятті спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадко­ємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного Кодексу

Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною і може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття. Якщо від прийняттяпадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняття переходить до інших спадкоємців за заповітом і розпо­діляється між ними порівну.

Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі

Спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі' предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить.

Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

9.3 Спадкування майна та землі за заповітом

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на складання заповіту має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ.

Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом.

Предметом заповідального відказу може бути передання відказо-одержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини.

На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов'я­зок надати іншій особі право користування ними. Право користування житловим будинком,- квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном зберігає чинність у разі наступної зміни їх власника.

Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном, одержане за заповідальним відказом, є таким, що не відчужується, не пере­дається та не переходить до спадкоємців відказоодер-жувача.

Право користування житловим будинком, квартирою або іншою будів­лею, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання у них членів його сім'ї, якщо у заповіті не зазначено інше.

Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов'язаний виконати його лише у межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього, з вирахуванням частки боргів спадкодавця, що припадають на це майно.

Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказо-одержувача, що сталася до відкриття спадщини.

Право на обов'язкову частку у спадщині (Стаття 1241).

Неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацез­датна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у\ разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли; до неї як до спадкоємця.

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадко­ємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку. ;

Спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого; майна для задоволення потреб інших осіб.

Загальні вимоги до форми заповіту (Стаття 1247).

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 Цивільного Кодексу.

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 Цивільного Кодексу).

Заповіти можуть бути секретними. Тоді такий заповіт посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.

Оголошення нотаріусом секретного заповіту (Стаття 1250) має свої особливості. Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про день оголошення заповіту він повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації. У присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст.

Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі записується весь зміст заповіту.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. (Стаття 1251).

На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.

В окремих випадках заповіт може бути посвідчений іншою посадовою, службовою особою (Стаття 1252 Цивільного Кодексу).

1. Заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.

2. Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна.

3. Заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може. бути посвідчений начальником цієї експедиції.

4. Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також заповіт робітника,службовця, члена їхніх сімей і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з 'єднання, установи або закладу.

5. Заповіт особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, може бути посвідчений начальником місця позбавлення волі.

6. Заповіт особи, яка тримається під вартою, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.

Заповіти іншою посадовою, службовою особою посвідчуються обов'язково не менше як при двох свідках. Вони прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.

Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути:

- нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;

- спадкоємці за заповітом;

- члени сім 7 та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

- особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. При цьому в тексті заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт або скласти новий заповіт. При цьому заповіт; який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями (Стаття 1256). У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом.

Недійсність заповіту (Стаття 1257). Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

9.4. Спадкування майна і землі за законом

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 Цивільного Кодексу.

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Черги спадкоємців за законом:

- У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

- У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

- У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

- У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

- У п 'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають відправа спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Спадкоємці за усною угодою між собок!>, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

9.5. Порядок реалізації спадкових прав

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку; встановленого статтею 1270 Цивільного Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прикладу розглянемо список документів, яка необхідна при спадкуванні будинку та земельної ділянки за заповітом: будинкова книга;

• заповіт;

• свідоцтво про смерть;

• свідоцтво про народження особи, яка отримує заповіт;

• документи на будинок:

• реєстраційне свідоцтво на будинок;

• документ, на основі якого отримано реєстрагрйне свідоцтво на будинок (можливим місцем знаходження цього документа може бути БТІ, яке видавало реєстраційне свідоцтво);

• довідка — характеристика на будівлю із БТІ (термін дії З місяці);

• технічний паспорт будинку;

> довідка про відсутність заборон і арештів (в нотаріальному архіві);

> підтвердження спадкоємців, що мають право на обов 'язкову частку у спадщині про участь або відмову від спадщини;

> Державний акт на право власності на землю. Нотаріусом справляється мито за відкриття спадщини та отримання

заповіту.