Тема 3. Процесуальний порядок створення та діяльності фермерського господарства 81

- найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, організаційно-правова форма, ідентифікаційний код. До заяви додаються:

• державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі;

• у разі відсутності державного акта на право користування іємлєю — рішення відповідної ради про надання земельної ділянки у користування та кадастровий план земельної ділянки;

• копія свідоцтва про державну реєстрацію фермерського і господарства.

Сільська, селищна, міська рада або уповноважений нею орган у місячний термін приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в ньому. Відмовити в продажу земельної ділянки відповідна рада або уповноважений нею орган може на таких підставах:

& неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

Г$ виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Рішення сільської, селищної, міської ради або уповноваженого нею органу є підставою для укладення між продавцем і покупцем договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Організацію купівлі-продажу земельних ділянок здійснюють державні органи земельних ресурсів.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню і є підставою для оформлення відповідного державного акта на право власності на землю після повної сплати вартості земельної ділянки.

Вартість земельної ділянки визначається державними органами ісмельних ресурсів за методиками грошової оцінки земель, затверд­женими постановами Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213 та від 30 травня 1997 р. № 525.

Сплата вартості земельної ділянки може здійснюватися за згодою сторін із розстроченням.

Рішення про відмову в продажу земельної ділянки доводиться в десятиденний термін до відома покупця земельної ділянки у письмовій формі органом, який прийняв таке рішення.

Рішення про відмову в продажу земельної ділянки, атакож залишення кім ни громадянина без розгляду терміном понад місяць може бути оскаржене в суді.

3.5. Права та обов'язки фермерського господарства та

його членів

Фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право:

а) продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку передавати її в оренду, заставу, спадщину;

б) самостійно господарювати на землі;

в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;

г) на відшкодування збитків;

г) споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди;

д) реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт;

е) інші права.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Фермерські господарства, у власності яких є земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону, зобов'язані:

а) забезпечувати використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;**

в) сплачувати податки та збори;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) не допускати зниження родючості ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) надавати відповідним органам виконавчої влади та органа^ місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів;

е) дотримуватися санітарних, екологічних та інших вимог щодо якості продукції;

є) дотримуватися правил добросусідства та встановлених обмежень у використанні земель і земельних сервітутів;

ж) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мереокіі зрошувальних і осушувальних систем.

Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок.

Фермерське господарство має право споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди на належних йому, його членам на прав і класності земельних ділянках відповідно до затверджених документації Н землеустрою та містобудівної документації у встановленому законом порядку.

Ьудівництво на орендованій земельній ділянці житлових будинків, господарських будівель та споруд фермерське господарство — орендар погоджує з орендодавцем.

Фермерське господарство має право використовувати для потреб господарства загальнопоширені корисні копалини (пісок, глина, гравій, торф тощо), лісові угіддя, водні об'єкти та прісні підземні води, що знаходяться на земельній ділянці, відповідно до законодавства України.

3.6. Державна підтримка фермерських господарств

І Іовоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а в труцонедостатніх населених пунктах-п'ять років)та фермерським господарствам з відокремленими садибами надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств.

Кошти Державного бюджету України спрямовуються на меліорацію іемсль, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію і н рекультивацію малопродуктивних сільськогосподарських угідь, на Придбання сільськогосподарської техніки (комбайнів, тракторів, авто­машин, бульдозерів, сівалок тощо).

За рахунок місцевих бюджетів фермерським господарствам може надаватися допомога у будівництві об'єктів виробничого і Невиробничого призначення, житла, проведенні заходів щодо землеустрою.

Порядок використання коштів Державного бюджету України для! надання підтримки новоствореним фермерським господарствам таї фермерським господарствам з відокремленими садибами встанов­люється Кабінетом Міністрів України.

Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверд! жується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України,

Кошти Українського державного фонду підтримки фермерським господарств надаються фермерським господарствам на безповоротну основі та на конкурсних засадах на поворотній основі.

На безповоротній основі кошти надаються на такі цілі:

<> відшкодування вартості розробки проектів відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства;

<> відшкодування частини витрат, пов'язаних із сплатою відсотків за користування кредитами банків;

<> часткову компенсацію витрат на придбання першого трактора, комбайна, вантажного автомобіля;

<> будівництво тваринницьких приміщень, включаючи вартіст проектно-кошторисних документів;

<> пільгові умови кредитування, страхування фермерські^ господарств;

<> підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадріЛ фермерських господарств у сільськогосподарських навчальниМ закладах;

<> розширення досліджень з проблем організації і веденням виробництва у фермерських господарствах, видання рекомендаг^ШЩ з питань використання досягнень науково-технічного прогресу щ діяльності фермерських господарств;

<> забезпечення гарантій при кредитуванні банками фермерським господарств;

<> забезпечення функціонування Українського державного фоніїут підтримки фермерських господарств та його регіональним

відділень.

Поворотна допомога надається для виробництва, переробки і збуту Аиробленої продукції, на здійснення виробничої діяльності та інші Передбачені Статутом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств цілі під гарантію повернення строком від трьох до п 'яти років.

3.7. Майно фермерського господарства

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими Природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також Інші майнові права (втому числі на інтелектуальну власність, грошові кошти , які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Мийно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства передаються йому на визначений у Статуті термін. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке айно в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, які необхідні для ведення товарного сільськогосподарського виробництва набуття якого у власність не заборонено законом.

фермерське господарство має право здійснювати відчуження та щ**\ттн майна на підставі цивільно-правових угод.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Член фермерського господарства має право на отримання частки Ними фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок іріїмиїшя визначаються Статутом фермерського господарства. МиМноні спори між фермерським господарством та його членами

вирішуються судом.

Фермерське господарство несе відповідальність за своїми зобов'я­заннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства.

Звернення стягнення на земельні ділянки, надані у власність для ведення фермерського господарства, допускається у випадках, коли фермерського господарства відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення.

За порушення кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, санітар­них і ветеринарних норм, правил, вимог щодо якості продукції та інших нормативно-правових актів, що регулюють здійснення господарської діяльності, голова фермерського господарства несе відповідальність, передбачену законом.

Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток майнові та інші зобов'язання.

За рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридич­ним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як ціліс­ного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подают^ у встановленому порядку Статут фермерського господарства Н| державну реєстрацію.

Успадкування фермерського господарства (цілісного майновою комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Якщо фермерське господарство успадковується двома або більші спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону.

Науково обґрунтовані регіональні мінімальні розміри земельних ділянок визначаються центральним органом виконавчої влади з питанії аграрної політики України та Українською академією аграрних науц затверджуються Кабінетом Міністрів України.

3.8. Діяльність фермерського господарства

Фермерське господарство діє на. умовах самоокупності. Всі витрати Господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не оборонених законодавством.

Фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяль­ності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської Продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає

Імир і перів з економічних зв'язків у всіх сферах діяльності, у тому числі Іноземних. Фермерське господарство має право вступати в договірні відно­сини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування. І нори, що виникають під час виконання договорів, укладених фермерським господарством, вирішуються відповідно до закону.

Фермерське господарство зобов'язане дотримуватися встановлених мі і і повідно до законодавства екологічних, ветеринарно-санітарних правил І норм щодо якості виробленої продукції та інших вимог.

Реалізація сільськогосподарської продукції, що виробляється фермерським господарством, на вітчизняному ринку та її поставки на Не порт, а також розрахунки з українськими та іноземними партнерами здійснюється відповідно до законодавства України. Фермерські господарства разом з іншими сільськогосподарськими Іншіровиробниками мають право створювати обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, спілки, інші об'єднання, а також бути І цм поминками (учасниками) господарських товариств. Створені за участю фермерських господарств обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи не є прибутковими. Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на

Ллимі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське Подарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян , трудовим договором (контрактом), і цудові відносини членів фермерського господарства регулюються

Тутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором ІИтрактом), — законодавством України про працю. Трудові спори у фермерському господарстві вирішуються у встанов­леному законом порядку.

З особами, залученими до роботи у фермерському господарстві, укладається трудовий договір (контракт) у письмовій формі, в якому визначаються строк договору, умови праці і відпочинку (тривалісш робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо).

Видача трудових книжок членам фермерського господарства і громадянам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) та їх ведення здійснюються відповідно до законодавства України пра працю.

Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки осіб, які^ працюють у фермерському господарстві за трудовим договором (контрактом), не повинні бути меншими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати і передбачену законом тривалісЛ щорічної відпустки.

Голова фермерського господарства бтворює безпечні умови праці для членів господарства і громадян, які уклали трудовий договіа (контракт), забезпечує дотримання вимог техніки безпеки, виробниче гігієни та санітарії, пожежної безпеки.

Фермерське господарство веде бухгалтерський облік результати своєї роботи і подає відповідним органам фінансову звітність, статис­тичну інформацію та інші дані, встановлені законодавством України.

Фермерське господарство має право відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку поточні та вкладні (депозитні) рахунки, розпоряджатися власними коштами.

Фермерське господарство самостійно визначає розмір ліміту залиши готівки, що постійно знаходиться в його касі, на поточні витрати.

Списання коштів із поточних та вкладних (депозитних) рахунків феш мерського господарства, крім платежів до бюджету, може провадитися лише за його згодою або за рішенням суду та в інших визначених законом випадках.

Платежі до бюджету вносяться в порядку і терміни, що встанои люються законодавством України.

Фермерське господарство має право одержувати у фінансово-кредиЛ них установах довгострокові та короткострокові кредити на підстап| укладеного договору.

Фермерське господарство одержує кредит під заставу майна, поручительство (гарантію) та інші види забезпечення зобов'язань.

Під заставу майна може прийматися фермерське господарство як цілісний майновий комплекс, окремі товарно-матеріальні цінності або Інші речі, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Відсотки за використання кредитів, що надані для підтримки фермер­ським господарствам, можуть сплачуватися за рахунок коштів Україн­ського державного фонду підтримки фермерських господарств, на 1 виповнення яких у Державному бюджеті України передбачаються ИІді ювідні фінансові ресурси.

Фермерське господарство несе повну відповідальність за дотримання умов кредитних договорів і розрахункової дисципліни.

Страхування майна фермерського господарства здійснюється Відповідно до закону. Оподаткування фермерського господарства провадиться у порядку, | Становленому законом, і Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і Шконних інтересів фермерського господарства.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування здій­снюють контроль за діяльністю фермерського господарства у випадках, Передбачених законом.

Незаконне втручання в господарську діяльність фермерського господарства органів державної влади або органів місцевого самовря­дування, їх посадових осіб забороняється. Збитки, заподіяні фермер­ському господарству неправомірним втручанням в його діяльність, підлягають відшкодуванню відповідно до закону. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом. Представницьким органом фермерських господарств України є Амціація фермерів та приватних землевласників України.

З метою забезпечення прав і законних інтересів громадян України,які ведуть фермерське господарство, а також створення сприятливих умов для розвитку фермерських господарств Асоціація фермерів та их землевласників України:

-представляє інтереси громадян, які ведуть фермерське господарство перед Президентом України, Верховною Радою України, центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства, що регулює діяльність фермерських господарств, на розгляд центральному органу виконавчої влади з питань аграрної політики України.

Президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України може входити до складу колегії центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики України, брати участь у її засіданнях з правом дорадчого голосу.

Керівник обласної Асоціації фермерів та приватних землевласників може входити до складу колегії відповідного органу виконавчої влади з питань аграрної політики з правом дорадчого голосу.

Члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченим в порядку, встановленому законом.

Фермерське господарство у встановленому законом порядку рееструється як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальні страхування в органах Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальної обов'язкового державного соціального страхування України на випадом безробіття, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійній захворювань України.

Час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зарахо­вується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів1 у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.

Членам фермерського господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).

Фермерське господарство відповідно до чинного законодавства несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну його членам і особам які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними своїй трудових обов'язків.

3.9. Припинення діяльності фермерського господарства

Діяльність фермерського господарства припиняється у разі:

1) реорганізації фермерського господарства;

2) ліквідації фермерського господарства;

3) визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом);

4) якщо не залишається жодного члена фермерського госпо­дарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Рішення про припинення діяльності фермерського господарства пр иймається:

а) власником у разі реорганізації або ліквідації фермерського господарства — відповідно до закону та Статуту фермерського Господарства;

б) у разі якщо не залишається жодного члена фермерського Господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність Господарства у порядку, встановленому законом;

в) у разі банкрутства фермерського господарства — відповідно : до закону.

Спори про припинення діяльності фермерського господарства ймрішуються судом.

Кошти, одержані від продажу майна фермерського господарства, спрямовуються

на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому іймиіом України "Про відновлення платоспроможності боржника або ІМнілння його банкрутом". Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляєтьсяміж членами фермерського господарства відповідно до його і ійгуту.

Спори щодо розподілу майна фермерського господарства, яке Припинило свою діяльність, вирішуються судом.

В разі припинення діяльності фермерського господарства до закінчення терміну надання господарству податкових пільг господарство сплачуєдо бюджету за весь період його діяльності суму податку, Намислену в розмірі, встановленому для фермерського господарства, крім випадків, передбачених частиною Законом, та викупу земельної длянки для суспільних потреб чи примусового відчуження її з мотивів! суспільної необхідності.

Тема 4

Процесуальний порядок І оренди землі

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Загальні положення про оренду землі.

2. Правові засади оренди землі.

4.3. Суборенда земельних ділянок.

4.4. Порядок надання землі в оренду.

5. Договір оренди землі

6. Орендна плата за землю.

4.7. Права та обов'язки орендодавця та орендаря.

4.8. Зміна, припинення та поновлення договору оренди землі.

4.9. Вирішення спорів та відповідальність сторін за невико- нання зобов'язань за договором оренди землі

4.1. Загальні положення про оренду землі

Завданням оренди землі є регулювання відносин з метою створення ЛИон ;\дя раціонального користування земельною ділянкою, забезпечення Щілисту прав орендарів та орендодавців,

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним 'Цмгксом України, Цивільним кодексом України, Законом про оренду

рлі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, Ціні інтими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державноїабо комунальної власності, а також заснованих на майні, що Nu пожить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділив, регулюються законом "Про оренду землґ з урахуванням особливостей, редбачених Законом України "Про оренду державного та

комунального майна".

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам ті юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Земельна ділянка може передаватися в оренду разом з насадженнями будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ним! особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальнії власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визна­чених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній влао^ ності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рад Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом,

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державнИ власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські держави адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабіна Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користуванні земельною ділянкою.

Орендарями земельних ділянок можуть бути:

а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні міністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим ж Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначені законом

б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна РадаАвтономної Республіки Крим у межах повноважень, визначенім законом

в)громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства,іноземні юридичні особи,міжнародні обєднання та організації,а також іноземні держави.

Громадяни власники сертифікатів на право на земельну частку (пай)до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, Місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної і .організації території і компактності землекористування, відповідно до Цих сертифікатів з дотриманням вимог Закону "Про оренду землі.

Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно цо державного акта, на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін,припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом

4.2. Правові засади оренди землі

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в Порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексомУкраїни, Господарським кодексом України, Законом "Про оренду землі" та іншими законами України і договором оренди землі.

У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних Ші ндах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону Цм пси і курсу.

У разі дострокового припинення договору оренди землі за ініціативою орендодавця земельної ділянки, право оренди якої набуто за результатами аукціону чи конкурсу, орендодавець відшкодовує орендарю витрати на його набуття у строки, визначені умовами договору та законом, і збитки, які понесе орендар внаслідок дострокового припинення договору оренди, якщо інше не передбачено договором оренди.

Земельна ділянка, обтяжена заставою, може бути передана в оренду у разі згоди заставодержателя.

Прямо на оренду земельної ділянки переходить після смерті фітчної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців , а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців –до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та Закону "Про оренду землі".

У разі засудження фізичної особи-орендаря до позбавлення волі або обмежсння його дієздатності за рішенням суду право на оренду земельної ділянки переходить до одного з членів його сім'ї, який виявив бажання і може відповідно до закону стати орендарем, а в разі йога відмови або відсутності таких-до осіб, які використовували цю земельні ділянку разом з орендарем, за їх згодою, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та Закону "Про оренду землі".

4.3. Суборенда земельних ділянок

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо ці передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмовощ повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельні ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватисі умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного! договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєспь рації.

За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчуєтьеі нотаріально.

Передача в суборенду земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державшії або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належиш Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділім забороняється.

4.4. Порядок надання землі в оренду

Особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земе/|| державної або комунальної власності, подає до відповідного орган виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).

До розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є йідиовідні сільські, селищні, міські ради, аза межами населених пунктів р иідловідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

У заяві зазначається бажаний розмір ділянки, місце розташу­вання (адреса), цільове використання земельної ділянки (назва обєкта, який планується розташувати на земельній ділянці). До клопотання додаються:

> графічні та інші матеріали, що обґрунтовують площу земель-ип ділянки, її розміри, цільове використання та бажане місце

ро ошинування об'єкта (адреса);

> доручення керівника юридичної особи або нотаріально посвідчення доручення фізичної особи щодо ведення справи по оформленню Монументів на право користування земельною ділянкою (за необхідністю)

> статут (положення) юридичної особи ( нотаріально посвідчена копія);

- свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (нота­ріально посвідчена копія);

-довідка про внесення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

- свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької фітьності — фізичної особи за необхідністю (нотаріально посвідчена копія);

- довідка про присвоєння ідентифікаційного коду (для фізичної особи);

> Інші документи (за необхідністю).

У випадку, коли земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, подане клопотання розглядається в термін до 10 днів, направляється разом з документами до головного управління містобудування

Та архітектури, яке у строк до 1 місяця розглядає матеріали, надані замовником та готує висновки щодо умов використання земельної ділянки та наявності містобудівних обмежень й обтяжень землекористування,

а також готує схему-генплан з нанесенням на ній варіантів розміщення обєкта із зазначенням меж земельної ділянки, яка пропонується до підведення, та її площі. Після погодження замовником схеми-генплану зі службами, перелік яких визначає головне управління містобудування їм архітектури, матеріали, звернення, висновки головного управління Містобудування та архітектури та погоджена схема-генплан направ­ляються до управління земельних ресурсів для подальшого розгляду що до надання земельної ділянки в оренду.

"Управління (відділ) земельних ресурсів опрацьовує представлені матеріали і, при можливості подальшого їх оформлення, подає на розгляд ми постійних профільних комісій відповідної ради (або органів, яким надано повноваження представляти матеріали на сесію або в держадміністрації). Постійні профільні комісії розглядають надані матеріали в термін не більше 10 днів та повертають їх до управління (відділу) земельних ресурсів із позитивним висновком, яке готує проект ухвали ради або рішення держадміністрації про дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки. У випадку негативного висновку комісія повинна письмово обґрунтувати свої зауваження.

Якщо документи представлені в неповному обсязі, матеріали не рммиядаються, а в термін до 7 днів повертаються на доопрацювання.

Після прийняття ухвали або рішення замовник укладає договір з організацією, яка має ліцензію на виконання робіт з складання проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органами по земельних ресурсах, головним управлінням орудування та архітектури, відділом охорони навколишнього Природного середовища міської ради, міською санітарно-епідеміологічною станцією, відділом охорони культурної спадщини.

Проект відведення земельної ділянки підлягає державній землевпорядній експертизі.

Після подання замовником проекту відведення, погодженого зі службами, та висновку Державної землевпорядної експертизи управління(відділ) земельних ресурсів готує проект ухвали ради або рішення держадміністрації про надання земельних ділянок, які приймають їх.

У разі надання земельної ділянки в оренду юридична або фізична особа звертається до управління земельних ресурсів для погодження проекту договору оренди землі.

У разі недосягнення згоди з юридичною або фізичною особою щодо умов проекту договору оренди землі, на розгляд ради або держадмі­ністрації виноситься рішення про відмову в наданні земельної ділянки,

Після прийняття відповідного рішення замовник отримує в управлінні (відділі) земельних ресурсів витяг з рішення про надання земельної ділянки та документи, які необхідні для нотаріального посвідченні договору оренди землі, у разі надання ділянки у довгострокову оренду, або договір на короткострокову оренду землі. Крім того, замрвник повинен звернутися до відповідної проектної організації для отриманні матеріалів про перенесення на місцевість меж земельної ділянки.

Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення ми період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено дог<| вором оренди або за письмовою згодою1орендодавця.

Орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендоваї земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, якою вона продається, а у разі продажу на конкурсі (аукціоні) якщо йоїхі пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонований учасниками конкурсу (аукціону).

Орендодавець зобов'язаний повідомити в письмовій формі орендарі) про намір продати земельну ділянку третій особі із зазначенням її ці ми та інших умов, на яких вона продається.

Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припи нення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осій на цю земельну ділянку.

Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несф орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У разі прострочення орендодавцем або орендарем установленні договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди ризик йоїчЯ випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, ям» допустила прострочення його передачі.

Об'єкт, який передається в оренду, може бути застрахованим на період дії договору оренди землі за згодою сторін у порядку, встанои леному законодавством України.

У разі невиконання свого обов'язку стороною, яка повинна згідно з договором оренди землі застрахувати об'єкт оренди, друга сторона Може застрахувати його і зажадати від іншої сторони відшкодування втрат на страхування.

4.5. Договір оренди землі

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець юбов 'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар юбов 'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням ішііісї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 3.03.2004 року №220

. ►Істотними умовами договору оренди землі є:

> об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

> строк дії договору оренди;

> орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм Ьімежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідаль-ті ча її несплату;

> умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

> умови збереження стану об 'єкта оренди;

> умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; і умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

> існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної філянки;

> вишачення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

> відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 (Орендарі, Орендодавці, право оренди землі), 11 (Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди) 17 (передача об'єкта оренди), ■І (Строк дії договору оренди землі) Закону "Про оренду землі" є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, атако» для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядої відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшенні об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощоі

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в орендут

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обме-жень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених Законом "Про оренду землі".

У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Уразі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду стороні укладають договір оренди землі відповідно до вимог Закону "ПрІ оренду землі".

Передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місце вості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюєтеся Осі розроблення проекту її відведення.

У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її и оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

У разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду і однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або кому* нальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття праїш оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок,

Порядок проведення конкурсу чи аукціону та набуття права орендґ земельної ділянки на конкурентних засадах визначається законе давством.

І Іередача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у Отроки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення Товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди ісмсльних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації і основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

При передачі в оренду сільськогосподарських угідь, які розташовані і межах гірничого відводу, наданого для розробки родовища нафти йоо газу, строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням строків початку будівництва свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, на орендованій ділянці або на її частині.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Державна реєстрація договорів оренди проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. № 2073 Иіро затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди Ігмлі" виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями ні місцем розташування земельної ділянки.

Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів:

> районні відділи земельних ресурсів;

• управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і попонного підпорядкування;

• Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає особисто або надсилає поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів:

- заяву про державну реєстрацію договору оренди;

- договір оренди (у трьох примірниках);

-план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду (у трьх примірниках);

- рішення органу виконавчої влади або органу місцевого само* врядування про надання в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності;

- результати конкурсу чи аукціону — у разі набуття права на оренду земельної ділянки на конкурентних засадах;

- копію державного акта на право власності на землю, щ\ перебуває у власності фізичних або юридичних осіб.

Крім зазначених документів до заяви додаються:

• акт перенесення меж земельної ділянки, яка надається в оренду? на місцевість — у разі не визначення їх у натурі;

• проект відведення земельної ділянки — у разі надання її в оренді із зміною цільового призначення. '

У разі державної реєстрації договору суборенди земельної ділянкі до заяви про державну реєстрацію договору суборенди додається договір (у трьох примірниках) та акт перенесення меж ділянки місцевість - якщо передається не визначена в натурі частина орендо­ваної земельної ділянки.

Усі подані заявником документи формуються в окрему реєстраційну справу.

Державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевірні подані документи на відповідність чинному законодавству та за результм тами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтог ваний висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністрація» за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту І державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою 1 печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севасточ польської міської державної адміністрації або уповноваженої ними | посадової особи.

Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренді (суборенди).

Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренді

|км е ірується у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, щиі ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно 1 додатком.

Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, Міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення фпкту державної реєстрації.

Рішення про відмову у державній реєстрації приймає у 10-денний прмін голова відповідної ради або голова Київської, Севастопольської Міської державної адміністрації. До рішення додається обґрунтований Іисновок державного органу земельних ресурсів про таку відмову.

4.6. Орендна плата за землю

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встанов­люються за згодою сторін у договорі оренди.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають^ держав­ній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бутивстановленний більший розмір орендної плати.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним їм римана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі ці повертається.

Плата за суборенду земельних ділянок державної і комунальної масності не може перевищувати орендної плати.

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі

Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком цуре рихування коштів через фінансові установи.

Орендна дна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз натри роки в порядку, встановленому законом або договором оренди.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі. якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його

Указом Президента від 2.02.2002 р. № 92/2002 передбачається необхідним визнати одним із пріоритетних завдань пореформенопі розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня! соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровад­ження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарськопі призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежної від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного] стану орендаря.

4.7. Права та обов'язки орендодавців і орендарів

Орендодавець має право вимагати вііі орендаря:

°> використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

дотримання екологічної безпеки землекористування та збері ження родючості грунтів, додержання державних стандартні, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населенш пунктів;

^ дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захис­них смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особі ливого режиму використання земель та територій, які особлиещ

охороняються;

^> своєчасного внесення орендної плати. Орендодавець зобов'язаний:

• передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;

• при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;

• не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;

• відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов 'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем щ згодою орендодавця;

> попередити орендаря про особливі властивості та недоліки іемельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричи­нити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.

Орендар земельної ділянки має право:

>самостійно господарювати на землі з дотриманням умов І Договору оренди землі;

>за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та Інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;

> отримувати продукцію і доходи;

> здійснювати в установленому законодавством порядку за Письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Орендар земельної ділянки зобов'язаний:

• приступати до використання земельної ділянки в строки, встановленні договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

• виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором

оренди землі;

>дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційногота історико-куяьтурного призначення;

> У п 'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати кпію договору відповідному органу державної податкової служби.

У разі якщо договором оренди земельної ділянки передбачено користання нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, пов'язані з цим витрати покладаються на орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовануземельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та

користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особам! України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридич­ними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та органі! заціями.

Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю! повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережі ність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору орендодавцем або не вжив заході! щодо їх зменшення.

Орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договорові оренди землі.

Збитками вважаються:

- фактичні втрати, яких орендЬр зазнав у зв 'язку з неви­конанням або неналежним виконанням умов договору орендоА давцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права;

-доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належної виконання орендодавцем умов договору.

Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі доку ментально підтверджених даних.

Уразі дій орендаря, не передбачених договором оренди, що призвел до зміни стану земельної ділянки, витрати на їх здійснення оренд од авцс не відшкодовуються.

У разі здійснення орендарем за письмовою згодою орендодавц поліпшення орендованої земельної ділянки за власний рахуно орендодавець зобов'язаний компенсувати витрати наїї поліпшення, якщо 1 інше не передбачено договором оренди.

Здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшений орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити Осі заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.

Орендар вправі залишити за собою здійснені ним за власний рахунок! вигоди від поліпшення орендованої земельної ділянки, якщо ці поліпшені Л можуть бути відокремлені без заподіяння шкоди земельній ділянці. :

У разі погіршення орендарем корисних властивостей орендованої! земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, орендодавець має прано на відшкодування збитків.

Збитки, завдані третім особам у зв'язку з використанням орендарем земельної ділянки, відшкодовуються орендарем на загальних підставах.

Розміри збитків визначаються сторонами договору оренди. У разі недосягнення сторонами згоди про розмір відшкодування збитків спір вирішується в судовому порядку.

4.8. Зміна, припинення та поновлення договору оренди землі

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі Сім'р вирішується в судовому порядку.

Договір оренди землі припиняється в разі:

-закінчення строку, на який його було укладено;

-викупу земельної ділянки для суспільних потреб та приму­сового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхід­ності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та інн'ндаря;

-смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від тьопання укладеного договору оренди земельної ділянки;

-Ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, Передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу 1 із сторін договір оренди може бути достроково розірваний зарішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не Спускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

ції вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути йичнроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами Іпиязків, передбачених статтями 24 і 25 Загону "Про оренду землі"та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження гала оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором икористанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення — за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб їм укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідом-ленням.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар немає права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

4.9. Вирішення спорів та відповідальність сторін за Невиконання зобов'язань за договором оренди землі

Спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

У разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Орендодавець несе відповідальність за недоліки переданої в оренду земльної ділянки, що не були передбачені договором оренди і перешкоджають використанню земельної ділянки за договором. У разі виявлення яких недоліків орендар має право вимагати:

- зменшення орендної плати або відшкодування витрат на усунення недоліків

-відрахування з орендної плати певної суми своїх витрат на усунення недоліків з попереднім повідомленням про це орендодавця

-дострокового розірвання договору.

Орендодавець не несе відповідальності за наслідки, пов'язані з недоліками переданої в оренду земельної ділянки, якщо такі недоліки зумовлені договором оренди.

У разі якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у Законі "Про оренду землі", то застосовуються правила міжнародного договору.

Процесуальний порядок вилу­чення (викупу) та надання земельних ділянок індивіду­ального житлового будівництва

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

5.1. Загальні положення вилучення (викупу) та надання чемельпих ділянок громадянам,

2. Порядок та умови вилучення земельних масивів для розміщення індивідуального житлового будівництва.

3. Порядок надання земельних ділянок громадянам для індивідуального житлового будівництва.

5.4. Відшкодування збитків власникам землі і землекорис­тувачам та втрат сільськогосподарського та лісогосподар­ського виробництва.

5.1. Загальні положення вилучення (викупу) та надання земельних ділянок громадянам

Відповідно до Конституції та Земельного законодавства України земля є основним національним багатством що перебуває під особливою охороною держави. При цьому право власності на землю гарантується.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на Підставі:

і а) Придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншим цивільно-правовими угодами;

кб) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування

г) прийняття спадщини;

д)виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Громадяни України за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування можуть отримувати безоплатно у! власність або в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених Земельним кодексом України^ Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки за цивільно-правовими угодами.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України громадяни Україні мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше 0,25 гектара, в селищах — не більше 0,15 гектара, в містах — не більше 0,10 гектара. Для гаражного будівшщгва не більше 0,01 га. 1.

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призна­чення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільсько­господарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набуват права власності на земельні ділянки у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єктщ нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Про передачу землі у власність робиться відмітка в паспорті один раз для кожному виду.

Право на одержання земельних ділянок для індивідуального житлової будівництва мають всі дорослі громадяни України в порядку встаному черги.

Для обліку людей, які бажають вести індивідуальне будівництво в межах населеного пункту створюється черга і виділення ділянок здійснюється в порядку надходження заяв, проте окремі категорії Громадян можуть мати пільги:

- репресовані;

- потерпілі від стихійного лиха;

- учасники бойових дій;

Дії щодо надання землі для індивідуального житлового будівництва базуються на принципах до яких відносяться:

а) надання землі у власність чи користування державними Компетентними органами;

б) забезпечення умов для рівноправного розвитку всіх форм власності і господарювання;

в) цільове призначення земельних ділянок, які надаються;

г) пріоритет сільськогосподарського використання земель;

д) виділення земельних ділянок оптимальних розмірі всім землекористувачам, власникам землі;

е) забезпечення умов раціонального використання земельних інчурсів в поєднанні з інтересами охорони інших об'єктів природи.

Право власності, користування на земельну ділянку виникає після встановлення її меж в натурі і одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації земельної ділянки.

Надання земельної ділянки, що перебуває у власності або у юристу ванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в «рядку, передбаченому Земельним кодексом України. Дані процеси повязані між собою і розглядаються, як дві сторони одного процесу.

Вилучення землі проходить за згодою власника або землекористувача.Вилучення особливо цінних земель забороняється, крім особливих випадків, після додаткового вивчення, за погодженням з Верховною Радою України.

При вилучені земель відшкодовуються збитки землекоржлувачеві, а також відшкодовуються втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

5.2. Порядок та умови вилучення земельних масивів для розміщення індивідуального житлового будівництва

Індивідуальне будівництво, як правило, здійснюється масивами у вигляді житлових кварталів, розміщення яких здійснюється ц підставі генеральних планів забудови населених пунктів, затверджується у встановленому порядку.

Виділення таких масивів здійснюється в межах населених пунктів але це не виключає можливості розміщення їх за межами населени пунктів. В такому випадку прилеглі землі, де планується розмістити масив повинні бути включенні в межі населеного пункту, тобто змінюється межа населеного пункту і корегується генеральний план його.

Межі міст змінюються Верховною Радою України, а сіл та селищ - обласною радою.

Якщо масив виділяється за межами населеного пункту без зміни його меж, то надання земельної ділянки здійснюється райдержадміністрацією.

Для виділення масиву в межах населеного пункту із земель сіл, селищ, міста, відповідна рада повинна представити рішення ирі погодження і вибір такого масиву на своїй території. Причому такі ділянка повинна забезпечувати комплексний розвиток території нормальне функціонування прилеглих територій.

Вибір земельної ділянки здійснюється спеціальною комісією, ямі створюється держадміністрацією району або населеного пункту. Типі комісії створюються за пропозицією сільських, селищних або міськиц рад на території яких здійснюється будівництво.

До складу комісії входять:

- представники рад (заступник голови ради, голова комісії);

- власник землі чи землекористувач на землях , яких розміщені будівництво;

- представники землевпорядних, санітарних, природоохоронний містобудівних та архітектурних служб, охорони культущ спадщини;

- представники інших служб.

Після своєї роботи комісія складає акт в якому вказується-

> склад комісії, площа земельної ділянки;

• рельєф місцевості, ґрунти, існуючі шляхи сполучення, призна­чення, наявність джерел водопостачання, пануючі вітри;

• несприятливі умови для будівництва житла, а також можливі їх виявлення;

• характеристика земельного масиву (наявність будівель);

• рівень залягання ґрунтових вод;

• відповідність земельної ділянки нормам.

Акт підписується всіма членами комісії і є основою для подальшої роботи.

Наступним етапом роботи є отримання висновків погодження №повних служб:

• землевпорядних органів;

• природоохоронних;

• санітарних;

• архітектурних

• охорони культури спадщини;

• сільської, міської, селищної ради.

Всі служби дають письмові висновки. У разі відмови, питання погодження вирішується у суді.

При виділенні масиву земель для індивідуального будівництва громадян виконуються також роботи з визначення розмірів збитків землекористувача Кінцевим етапом виділення масиву є розробка проекту детального оцінювання території. До роботи залучаються проектні організації, які мають

ліцензії на виконання робіт.

Проектні роботи включають в себе погодження місця розміщення земельної ділянки з підприємствами електромереж, зв'язку, а також із службами, які погоджують відведення земель (які вказані вище).

Після всіх погоджень, проект розглядається і затверджується.

Відповідна рада, або райдержадміністрація, отримавши позитивні мміовки, своєю ухвалою затверджує межі кварталу індивідуального житлового будівництва.

Межі кварталу виносяться в натуру в присутності зацікавлених осіб. Перенесення проекту в натуру оформляється актом. До нього додається креслення меж земельного масиву, який відводиться для розміщення кварталу індивідуального житлового будівництва.

5,3. Порядок надання земельних ділянок громадянам для індивідуального житлового будівництва

Після затвердження меж масиву для розміщення індивідуального иництва, громадяни звертаються з заявами до сільських, селищних,міських рад про виділення ділянки для індивідуального будівництва. До заяви додасться:

- довідка про постійне місце проживання;

- акт обстеження житлових умов складений житлово-побу-Щімок) комісією за участю депутатів;

- довідка з місця роботи (навчання) заявника;

- документи, які посвідчують право на пільги;

- інші необхідні документи.

Подані заяви реєструються в спеціальній книзі реєстрації заяв ти)пн про виділення земельних ділянок. Книга повинна бути прошнурована та скріплена печаткою. Заяви реєструються в порядку надходження, а списки заявників вивішуються на дошці оголошень ради для загального ознайомлення.

Подані заяви про надання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва подаються на розгляд депутатської комісії, персональний склад якої затверджується сесією відповідної ради.

Депутатська комісія розглядає матеріали і рекомендує сесії прийняти відповідне рішення. Якщо рішення сесії позитивне, то в ньому дається дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки. При відмові І - заявнику дається мотивована відмова.

Заявник звертається до проектної організації, яка має ліцензію, » заявою про складання договору на виготовлення проекту відведений під забудову,

В договорі вказується:

- предмет договору;

- вартість робіт;

- порядок розрахунків;

- терміни виконання робіт;

- завдання на складання проекту відведення, яке додається до договору.

Проект відведення земельної ділянки включає такі матеріали:

- заява на складання проекту;

- пояснююча записка;

- витяг з рішення сесії про надання дозволу на складання проек відведення;

- план забудови земельної ділянки;

- письмовий висновок власника землі або землекористувача, якого вилучається (викуповується) земельна ділянка;

- план відведення земельної ділянки з підписами начальний районного відділу земельних ресурсів, природоохоронними, місто будівними та архітектурними службами, охорони культурщ спадщини;

- розбивочне креслення перенесення проекту в натуру.

Після складання проекту відведення матеріали підлягають державній землевпорядній експертизі.

Після експертизи матеріали передаються на розгляд сільська селищних, міських рад, які приймають рішення про відведено земельної ділянки.

Перенесення земельної ділянки в натуру здійснюється в присуі| ності відповідних представників рад, в разі необхідності власників | землекористувачів.

Межі закріплюються межовими знаками.

Після перенесення меж земельної ділянки в натуру проводиться виготовлення державного акту на право власності на землю і його реєстрація.

Лише після цього громадянин має право приступати до використання іс мельної ділянки.

Тема 6

Процесуальний порядок приватизації земельних ділянок громадянами

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Загальні засади приватизації землі.

2. Приватизація земельних ділянок для будівництва ті обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), які знаходяться в користуванні громадян

3. Приватизація земельних ділянок садівничих товариств,

4. Створення об'єднань співвласників багатоквартирним будинку і передача їм земельної ділянки.

6.1. Загальні засади приватизації землі громадянами І

Земельний кодекс України вступив дію 1 січня 2002 року. В ньому | успішна спроба розв'язання проблеми власності на землю. Власникам** землі можуть бути громадяни, юридичні особи, іноземні громадяни, іноземні юридичні особи, особи без громадянства та іноземні держави. Зразу слід зауважити, що для кожного з перелічених суб'шіі є свої обмеження щодо отримання землі у власність.

Об'єктом приватизації є землі України, які за основним ціцьоимИ призначенням поділяються на категорії. Вони можуть перебуваш І приватній власності. Земельний кодекс своїми статями це передбачив

а) землі сільськогосподарського призначення стаття 25;

б) землі житлової та громадської забудови — стаття 40;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохорон призначення - стаття 45;

г) землі оздоровчого призначення — стаття 49; ґ) землі рекреаційного призначення — стаття 52;

д) землі історико-культурного призначення - стаття 54;

е) землі лісового фонду — стаття 56; є) землі водного фонду — стаття 59;

ж) землі промисловості, транспорту,в'язку, енергетики, оборони та Іншого призначення:

промисловості - стаття 66.

транспорту - стаття 67,

зв'язку — стаття 75.

енергетики - стаття 76.

Тобто всі категорії земель за винятком земель оборони можуть приватизуватись, проте у більшості випадків з обмеженнями.

Приватизація може бути безоплатною та платною.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян Провадиться (ст. 116 ЗКУ) у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та

і організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним Кодексом (ст. 121 ЗКУ).

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних тюк із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

- для ведення- фермерського господарства - в розмірі земельної частки и (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

для ведення садівництва — не більше 0,12 гектара;

Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше, 0,25 Гектара, в селищах — не більше 0,15 гектара, в містах - не більше ніж 0,10 гектара;

- для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,10 гектара;

- для будівництва індивідуальних гаражів — не більше 0,01 гектара.

Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) (стаття! 121 ЗКУ).

Крім цього слід сказати, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15років (надувальна давність), але не мають документів, які б свідчили про! наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування клопотанням про передачу її у власність або надання у користування Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених Земельним Кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян! на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому Земельним Кодексом.

Решту випадків приватизації є платними.

Зупинимось більш детально на приватизації земельних ділянок, якії перебувають у користуванні громадян, зокрема для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруді (присадибна ділянка). Основним питанням використання цих земель забезпечення права на житло, яке є одним з основних конституційні прав громадян нашої країни. Відповідно до ч. 1 ст. 47 Конституції держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Однією з найваж» ливіших гарантій реалізації цього права є передача або наданий громадянам земельних ділянок.

На підставі ст. 40 Земельного кодексу громадянам України за рішеїм ням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування можучі, передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, госікмі дарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначений! Земельним законодавством. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначений потреб за цивільно-правовими угодами.

Наведена земельно-правова норма передбачає низку умов передачі іібо надання земельних ділянок: По-перше, їх власниками можуть бути лише громадяни. По-друге, вони можуть передаватися чи надаватися за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування.

По-третє, ділянки повинні передаватися або надаватися для будів­ництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і гаражного будівництва.

По-четверте, їх передача або надання мають здійснюватись у межах встановлених норм.

Оскільки наведена земельно-правова норма вказує на громадян, Можна говорити про індивідуальне житлове, господарське і гаражне

будівництво. При цьому громадяни виступають індивідуальними забудовниками переданих або наданих їм земельних ділянок.Пріоритетним для них є зведення індивідуального жилого будинку.Водночас земельні ділянки можуть використовуватися для зведення господарських споруд, наприклад, сараїв, погребів, навісів тощо. Такі будівлі і споруди призначені для обслуговування жилого будинку, є підслбними і не можуть розглядатися як самостійні обпекти індивіду-мйміого будівництва, під які мають надаватися відособлені ділянки, і Іншім чином, жилий будинок, господарські будівлі та допоміжні споруди у комплексі утворюють єдине домобудівництво чи домоволодіння.

Проте для набуття громадянами відповідних прав на земельні ділянки недостатньо прийняття рішень уповноваженими органами.

Їх рішення є лише підставою для передачі або надання громадянам ділянок. Для реалізації таких рішень необхідні юридичне значущі дії, аж

до виділення ділянок в натурі (на місцевості), визначення їх меж, щчі відповідних правовстановлюючих документів та державної реєстрації ділянок.

Післня передачі громадянам земельних ділянок у власність для зазначених цілей вони набувають статусу об'єктів права приватної власності. Отже, індивідуальне будівництво на землях житлової та громадянської забудови здійснюється на ділянках, які належать громадянам на праві приватної власності. Крім того, у даному разі має місце сидибне будівництво, а земельна ділянка набуває присадибного режиму використання.

Право па забудову полягає у наданні власнику або користувача земельної ділянки можливості здійснювати на ній у встановленому законом порядку будівництва і надається за рішенням відповіднім органів виконавчої влади або місцевого самоврядування. Ухвалєн рішення про забудову ділянки надає громадянину статусу забудовника, у якого виникають певні суб'єктивні права та юридичні обов'язки, наприклад, право на замовлення проекту будівництва здійснення його погодження тощо.

Однак реалізація права на забудову залежить від одержання] дозволу на виконання будівельних робіт. Це, зокрема, передбачені Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіф затвердженим наказом Держбуцу України від 5 грудня 2000 р. № 273

Дозвіл на виконання робіт, пов'язаних з новим будівництвом реконструкцією, реставрацією, капітальним ремонтом, розширенням технічним переоснащенням будинків, споруд та інших об'єктів, явля собою документу що засвідчує відповідність проектної докумещ тації нормам містобудівних вимог. Він дає забудовнику та йоі підрядникам право на виконання земляних робіт, підключення до інженерних мереж, енергетичних джерел, комунікацій тощо. Зазначений дозвіл видається інспекціями державного архітектурно будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів нщ увесь строк будівництва. Виконання будівельних робіт без дозволу] забороняється, а їх продовження з простроченим дозволом вважається самовільним будівництвом.

Для одержання дозволу на виконання будівельних робії передбачене подання індивідуальним забудовником відповідній документів:

• заяви, до якої додаються документи, що посвідчують прані власності або право користування земельною ділянкою;

• рішення про надання права на забудову;

• належним чином погоджена і затверджена проектна доі ментацгя;

• інші документи.

У разі зведення індивідуального жилого будинку на земельній ділиш зі складними інженерно-геологічними умовами або спорудження будинку два і більше поверхів забудовник повинен подавати зобов'язання здійснення технічного та авторського нагляду за реалізацією

проекту будівництва в порядку, передбаченому Законом України від 20 травня 1999 р. "Про архітектурну діяльність". Будівельні роботи, які виконуються на підставі дозволу, мають і бути завершені протягом зазначеного в ньому терміну. Якщо іибудовник не завершив ці роботи протягом визначеного терміну, дію йозволу може бути продовжено, але не більше ніж на один календарний рік. У тих випадках, коли забудовник не приступив до виконання буді-: Ісльних робіт протягом двох років після одержання дозволу, останній втрачає чинність

Згідно зі ст. 18 Закону "Про основи містобудування" завершені І будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію у і встановленому порядку. Тому користуватися жилими й господарськими спорудамине прийнятими в експлуатацію, забороняється. Крім того, такі споруди не можуть бути зареєстровані бюро технічної інвентаризації їй об'єкти нерухомого майна.

6.2. Приватизація земельних ділянок для будівництва

та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), які знаходяться в користуванні громадян

На підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок»26 грудня 1992 р. № 15-92 та Земельного кодексу України , громадянам України передаються безплатно у приватну власність земельні ділянки для

-ведення фермерського господарства в межах середньої земельної частки;

-ведення особистого селянського господарства;

-будівництва та обслуговування житлового будинку і госпо­дарських будівель (присадибна ділянка);

-садівництва;

- дачного будівництва;

- гаражного будівництва у межах граничного розміру, визначеного статею 121 Земельного кодексу України.

Передача громадянам України безплатно у приватну власність щмкмі.ііпх ділянок для цілей, вказаних вище проводиться один раз для німіо виду.

Декрет Кабінету Міністрів на підставі рішення відповідної ради і Державного акта на право приватної власності на землю передбачай відмітку в паспорті про передачу земельних ділянок у приватну власність за формою встановленого зразка. Запис робиться на останній вільній сторінці паспорта чітко, чорнилом або тушшю і завіряється підписом голови місцевої ради і печаткою, при чому виправлення не допускається. У разі допущення помилки запис анулюється, про щв робиться запис з підписом голови місцевої ради. Земельний кодекИ України, який ввійшов в дію з 1.01.2002 року не передбачає відмітки н паспорті, але вона повинна робитись відповідно до Декрету Кабінет]! Міністрів України, який в цій частині діє сьогодні.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачає стаття 118 Земельного кодексу України:

1. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації абЛ сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки,

2. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самовря­дування щодо приватизації земельних ділянок приймається у. місячний] строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджуютщ розмір земельної ділянки, (рис. 6.1).

Розглянемо більш детально порядок приватизації земельної ділянки яка є у користуванні громадянина на прикладі встановленого відповіді! до чинного законодавства порядку у місті Львові.

Підставою проведення робіт є:

1. Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 15-92 "при приватизацію земельних ділянок";

2. Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберіганм державних актів на право власності на землю і право постійного корт тування землею, договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі. Затвердженії наказом Державного комітету України по земельних ресурсах в! 04.05.1999р. №43;

3. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності щодо проііо* дення землевпорядних та земл еоціночних робіт, які Затверджені нака к »М Державного комітету України по земельних ресурсах від 13.02.2001 р

4. Положення про порядок встановлення та закріплення мсЦ і ірибуцинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне Користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків. Затверджено наказом Держкомзему України, Держкоммістобуду вания України, Держжитлокомугоспу України Тй Фонду державного майна України від 05.04.1996р. № 31/30/53/396.

Для здійснення приватизації замовник повинен представити такідо документи

-заява ім'я заступника міського голови з питань містобу­дування та землеустрою від власників будинку;

- нотаріально посвідчений технічний паспорт на будинок виданий Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентарізаціїта експертної оцінки зразка 1995р.;

- нотаріально посвідчене Свідоцтво про право власності на щуоиіюк (Реєстраційне посвідчення на будинок) видане Львівським й'іасним комунальним підприємством технічної інвентаризації та експертної оцінки;

> викопіювання з генплану м. Львова (оригінал) масштабу 1:500, Щинонані ліцензійною спеціалізованою землевпорядною організацією;

> план сервітутів та обмежень (оригінал), виконані ліцензійною спеціалізованою землевпорядною організацією;

> акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки (оригінал), виконані ліцензійною спеціалізованою землевпорядною орга-шацією підписами суміжних землекористувачів завірени начальником ЖЕКу;

- архівний витяг про надання земельної ділянки в користування (Обласний державний архів);

- довідка з місця проживання про склад сім'ї і прописку за формою Ф-2;

- копія паспорта громадянина;

- копія довідки про ідентифікаційний код.

Розглянемо короткий зміст основних перелічених документів.

Рішення виконкомів районних Рад і міськвиконкому, прийняті в перів радянської влади відносно закріплення земельних ділянок не втратили чинність і на сьогоднішній день. Якщо громадянин не знає чи було такі рішення або втратив його, то він може звернутися в обласний Державний архів, де йому підготують архівний витяг з рішення, або видадуть довідок про неприйняття рішення.

Громадяни можуть представляти довідки із земельно-шнурових книг про площі земельних ділянок, які колись буди в межах приміських сіл сільських рад.

Технічний паспорт (надалі техпаспорт) на житловий будинок індивідуального житлового фонду повинен бути нового зразку і обов'язі ково з планом земельної ділянки. Якщо представляється техпаспорт на квартиру, то план земельної ділянки дається окремо, на якому пока­зується вся площа земельної ділянки, яка рахується за будинком. Громадяни замовляють техпаспорт на житловий будинок (або квартиру)! в обласному комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (надалі БТІтаЕО).

На першій сторінці техпаспорта на будинок вказується вулиця і номер будинку, а також прізвище, ім'я, по батькові власника будинку і які частина будинку йому належить. Вказується дата, коли складений: паспорт на будинок; підписується начальник БТІтаЕО, що скріплюється печаткою. Зверху в лівому кутку вказується область, місто і район; а и правому - реєстраційний номер.

На другій сторінці техпаспорта на будинок дається план і технічні] розміри, які характеризують земельну ділянку. План складається І масштабі 1:500. На плані показуються всі основні і допоміжні будівл і, а також угіддя - город, сад, двір тощо. Показується проїзд на вулицю, н місцезнаходження, розміщення воріт, характер загорожі. По кожному] суміжному землекористувачеві, чи власнику земельної ділянки, піди и сується його назва. По периметру земельної ділянки, а також по зов­нішній стороні будівель підписуються проміри в метрах з точністю до Сантиметра. Надлишки площі земельної ділянки заштриховуються в ісjісний колір. Внизу на плані наводиться експлікація, в якій показується Назва будівель (житловий будинок, сарай, гараж і т.д.), а також характеристика земель за складом угідь. В цій експлікації додатково наводяться такі дані: площа земельної ділянки за документами (за відпо­відною нормою, м2), фактичне користування (м2), надлишки земельної ділянки (м2), самовільне захоплення, примітка.

І Іатретій сторінці техпаспорта дається план будівлі в масштабі 1:100 4 характеристика приміщень, в якій наводиться кількість квартир; кількість житлових кімнат; загальна площа (м2), в тому числі житлова і допоміжна.

На четвертій сторінці техпаспорта наводиться експлікація, в якій вка-цусгься : найменування (житловий будинок, мезонін, підвал, сіни, веранда, і ирай, огорожа і т.д.); рік спорудження будівлі; опис конструктивних ІЛсментів; благоустрій (електрифікація водопровід, каналізація газо­постачання); площа (м кв.); об'єм, (м3); вартість, грн. (відновна, знос, ірн. %; дійсна).

На п'ятій сторінці техпаспорта дається експлікація внутрішніх площ плану житлового будинку, а якій вказується; поверх, номер квартири аГю приміщень, номер частин приміщень, призначення частин приміщень, Площа частин приміщень за внутрішнім обліком (загальна, житлова, 1||Ідсобна), площа приміщень, яка не включена в загальну (м2), самовільно (ібудовану або перебудовану площу (м2), примітка. В кінці експлікації Намоляться загальні дані по кожній з перелічених частин, а також по ііаартирах.

І Іа шостій сторінці техпаспорта вказується вид опалення житлового Пудмнку. На цій же сторінці проставляється штамп про самовільне іудівництво, якщо таке е і штамп про реєстрацію земельної ділянки. В ції іімпі про самовільне будівництво вказується, що розбудовано і на якій Площі. В штампі про реєстрацію земельної ділянки вказується номер и»мс лміої ділянки назва вулиці, загальна площа, основа реєстрації (номер М дата рішення місцевого виконавчого органу ради). Цей штамп повинен; відповідати встановленому зразку. В кінці техпаспорт підписується анкомавцем і перевіряючим. fТакий вид технічного паспорта на індивідуальний житловий фонд

затверджений Українською республіканською асоціацією технічної інвентаризації

Техпаспорт на квартиру затверджений наказом Державного комітеті України по житлово-комунальному господарству № 56 від 15 вересня 1992 р.

У верхньому лівому і правому кутку першої сторінки вказуються т| ж самі дані, про які сказано вище в техпаспорті на будинок.

На першій сторінці техпаспорта на квартиру вказуються: кому нале­жить квартира, номер квартири і будинку, вулиця, ким зареєстрована, на праві приватної, спільної - сумісної або часткової власності налетить квартира і під яким номером записана у Реєстрову книгу і від якопд числа.

Внизу вказується дата і підписується начальником БТІтаЕО ті скріплюється печаткою.

На другій сторінці показується план квартири з масштабі 1:100 (200) на якому відображають: розміщення кімнат і їх площу, а також товщим перегородок.

На третій сторінці представляється технічна характеристика квартири де вказується: на якому поверсі і скількох поверхового будинку; з скількох кімнат складається і їх характеристика; загальна площа квартири; висота приміщень; обладнання квартири.

На четвертій сторінці підписується виконавець і перевіряючий.

Паспорт на квартиру (будинок) є додатком до свідоцтва про право власності на житло. Переоформлення технічного паспорта на квартиру (будинок) проводиться при зміні власника, а також у зв'язку з перепла­нуванням або переобладнанням квартири (будинку). Послуги за оформлення або переоформлення техпаспорта квартири (будинку! оплачується власником.

Документом про право власності на будинок (квартиру) є свідоцтво про право власності на житло або реєстраційне посвідчення. В цих документах вказується номер будинку і вулиця, кому належите будинок (квартира), і яка частка у власності громадянина а також вказується на підставі яких документів видано свідоцтво про права власності на будинок (квартиру). Таким документом можуть бути^ договір забудови та акт про право закінчення будівництва; рішення органів місцевої вади; договори купівлі-продажу, обміну, дарування нотаріально посвідчені або рішення судів.

! Свідоцтво підписується міським головою, скріплюється гербовою Печаткою ради, після чого реєструється і записується в реєстрову книгу їй номером у (БТІтаЕО).

Довідка з місця проживання про склад сім уї і реєстрацію за формою Ф-2 видається в житлово-експлуатаційній організації. У довідці Іказуються прізвище, ім'я по-батькові громадянина і де він прописаний; Лому належить будинок (квартира); наводяться коротка технічна Ийрактеристика будинку (квартири). Далі вказується, хто прописаний і родинні відносини до основного власника, дата народження, серія і номер Нйспорта, дата прописки. В кінці довідка підписується начальником житлово-експлуатаційної організації, паспортистом, бухгалтером і Укріплюється печаткою.

Викопіювання з плану міста в масштабі 1:500 з нанесенням черноних ліній та охоронних зон інженерних мереж (надалі ви копіювання) є одним із основних картографічних матеріалів, на якому показується Межі приватизації земельної ділянки. Викопіювання для вирішення Питання приватизації земельної ділянки в межах міста виготовляє за Ммовленням громадянина проектко-виробниче архітектурно-плану-Ій/іьне бюро при Головному управлінні архітектури і містобудування (надалі ГУАМ) міськвиконкому або землевпорядна організація, яка має Ліцензію. Знизу викопіювання підписує начальник відділу інженерних Мереж, транспорту та геодезичної служби, начальник техбюро і виконавець (інженер-геодезист), ставиться дата і штамп техбюро (організації). На викопіюванні показуються інженерні мережі, підземні кому­нікації, червоні лінії вулиць, рельєф території.

Червона лінія — умовна державна лінія, яка регулює обмеження рИвтобудівного розвитку, використання території та її забудову для Прокладання нових автомобільних шляхопроводів або їх реконструкцію Ч врахуванням можливості закладання інженерних комунікацій згідно з вимог нормативних документів.

Працівниками управління природних ресурсів та регулювання и»міміі,них відносин Львівської міської ради ведеться прийом громадян, у процесі якого перевіряється правильність оформлення документів і їх повнота. У разі відсутності якогось із документів пропонується заявникові їх додати, якщо це потрібно для вивчення землевпорядної справи. Після Перевірки документів проводиться реєстрація заяви в секторі інформації їй роботи з зверненнями громадян департаменту організаційного та Інформаційного забезпечення.

Звернення громадян з питань, що не входять до компетенції рад» структурних підрозділів виконкому, пересилається п'ятиденний термії посадовими особами за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав зверненн| Звернення громадян оформлені належним чином з усіма необхідним^ документами та подані у встановленому порядку, піддягають обов'язковому прийняттю (вважається прийнятим з дня його реєстрації) та розгляду.

Зареєстровані звернення з усіма необхідними документами переда ються голові ради або його заступнику. Як правило заява громадянина направляється до заступника голови з питань землеустрою та плануванЛ забудови міста і розглядається на протязі двох днів з моменту реєстраіД в канцелярії. Після накладання резолюції заява пересилається начальник] управління природних ресурсів та регулювання земельних відносні Львівської міської ради.

Начальник управління направляє заяву із своєю резолюцією длі виконання у відповідний відділ, який і є основним виконавцем. Зверненні громадян, з накладеними резолюціями вручаються під розписку основному виконавцю в той же день.

Після вивчення заяви і відповідних документів, а також виїзду на місці і складання "Акту обстеження земельної ділянки в натурі" виконавець готує проект ухвали ради про передачу земельної ділянки в приватну власність або оренду.

Порядок приватизації:

1. Підписання викопіювання з генплану та плану сервітутів та обм| жень районним землевпорядником, начальником відділу земель! реформи, начальником Управління природних ресурсів та регулювань земельних відносин (надаліУПРтаРЗВ).

2. Підписання викопіювання з генплану та плану сервітутів та обм жень начальником Управління архітектури міста (УАМ).

3. Підготовка проекту ухвали про передачу в приватну власнісц земельної ділянки, який візує начальник УПРтаРЗВ, начальник УА заступник міського голови з питань містобудування та землеустрої начальник юридичного управління, депутатом міської ради по округлі

1. Розгляд питання постійною депутатською комісією із землекорй тування, будівництва та архітектури та на пленарному засіданні ссе міської ради.

5. Прийняття ухвали Львівською міською радою.

6. Підготовка та видача копії ухвали заявнику організаційним відділом і міської ради.

7.Звернення заявника в спеціалізовану землевпорядну організацію для виготовлення Державного акту на право власності на землю.

8.Реєстрація Державного акту на право власності на землю в Львів­ському міському центрі державного земельного кадастру (вул.Староарсйська,9) (здійснює заявник або спеціалізована землевпорядна організація).

9.Видача Львівським міським управлінням земельних ресурсів Державного акту на право власності на землю та його реєстрація.

Підготовка проекту ухвали включає наступні етапи:

1. Підготування викопіювання для погодження структурними підрозділами міськвиконкому.

2.Погодження викопіювання і передача всіх необхідних доку-Шюнів на розгляд постійної депутатської комісії землекористування, будівництва і архітектури Львівської міської ради для прийняття нею відповідних висновків.

3.Після прийняття висновків депутатською комісією, готується щинчет ухвали ради, які візуються посадовими особами в порядку,передбаченому Регламентом ради, ж Падання завізованого проекту ухвали в секретаріат ради на розгляд сесії ради.

Розкриємо коротко зміст кожного з вище перелічених етапів.

На викопіюванні наносяться межі, які пропонуються для приватизації земельної ділянки і вираховується її площа. Внизу викопіювання .мінус виконавець та начальник відділу і тільки після цього підписує начальник управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради.

Підписане викопіювання начальником управління подається з усіма необхідними документами та супровідним листом, який реєструється в управлінні і підписується начальником, у Головне управління архітектурри і містобудування (надалі ГУАМ) для погодження.

Погоджене викопіювання в ГУАМ за підписом головного архітектура міста повертається виконавцю. Важливо, що для погодження головним архітектором міста можуть бути потрібні додаткові документи або роз'яснення, про що повідомляється в записці виконавця.

Звернення громадянина розглядається в структурному підрозділі виконкому згідно з терміном, вказаним в резолюції, але не більше 7 днів і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня її реєстраціїД ті, які на потребують додаткового вивчення невідкладно, але не пізніше 16 днів від дня їх отримання

Звернення громадян щодо передачі у власність земельних ділянок, які потребують додаткового вивчення з виїздом на місце, графічного ті

описового оформлення матеріалів, повинні бути вирішені в термін нщ більше 45 днів.

.

Особи, винні в порушенні Закону України "Про звернення громадян" несуть дисциплінарну, цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

2. Погоджене викопіювання з усіма необхідними документами подається для розгляду на постійну депутатську комісію землекористування, будівництва і архітектури. Воно реєструється у журналі протоколів розгляду справ депутатською комісією. У цьої журналі пропонуються висновки для комісії, виходячи із викопіювання У висновках вказується місце розташування земельної ділянки,надається і для яких цілей.

Депутатська комісія, опрацювавши погоджене викопіювания і доку^ менти, заслухавши виконавця і прочитавши висновки, дає своє погоі ження. Це погодження може і не співпадати з висновками, запропо нованими виконавцем. Тоді комісія виносить свої висновки згідно чинної 11 земельного законодавства із записом у журналі протоколів. Депутатські комісія має право вимагати в заявника додаткові документи, роз'яс нення, викликати його на засідання комісії, а також давати запи і и стосовно справи у відповідні структурні підрозділи виконкому.

Після того, як депутатська комісія прийняла відповідні висновки Я записом у журнал протоколів, робиться витяг з протоколу, який підпис} голова комісії і секретар. Термін розгляду звернень громадян і їх спрщ у постійних комісіях ради та комісіях виконкому становить 14 днів.

3. Після прийняття висновків депутатською комісією готується проект ухвали, який повинен відповідати чинному законодавс і ну України, прийматись в межах компетенції ради, видаватись на бланка встановленого зразка, обов'язково узгоджуватись шляхом візуванні відповідними службовими особами.

У візі вказується посада візуючого, розшифрування підпису, дата візувания. Візи проставляються на останньою аркуші проекту документа. Иізи на проекті документа (ухвала сесії міської ради) про передачу в І приватну власність або надання в постійне користування земельної ділянки розміщуються а такій послідовності:

• начальник управління природних ресурсів та регулювання щімеяьних відносин Львівської міської ради;

• начальник Головного управління архітектури і містобудування;

• начальник юридичного відділу;

• заступник міського голови з питань землеустрою та плану-тіннн забудові4 міста;

> голова постійної депутатської комісії землекористування, учеництва і архітектури;

> депутат округу;

> виконавець (внизу в лівому кутку).

Порядок візування - зверху до низу.

Згідно з ст. 121 Земельного кодексу України розмір ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських Будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше (у містах) 0,1 гектара.

4. Повністю завізований проект ухвали разом з документами і Пониженнями, якщо такі є, супровідним листом, підписаним начальником

(правління і зареєстрованим, здається керівнику секретаріату для тшчення в порядок денний сесії міської ради не пізніше, ніж за 10 днів до її початку.

Право приватної власності громадян на земельні ділянки посвідчується міською радою, про що робиться запис у земельно-обліковому документі - Книзі реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки на праві власності.

Після прийняття відповідної ухвали про приватизацію земельної шіікп міською радою, громадянин забезпечує через спеціалізовану шапшорядну організацій виготовлення документації для видачі Державного акта на права приватної власності на землю і встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Технічна документація при складанні Державних актів на право власності на землю, що видаються громадянам на земельні ділянки (якими вони користуються) в себе включає:

> рішення про раніше надану земельну ділянку;

> виписку з рішення ради про передачу земельної ділянки власність;

• абрис обміру земельної ділянки;

• план земельної ділянки, складений за результатами обміру;,

• збірний план власників землі і землекористувачів;

• відомість обчислення площ;

• каталог координат кутів зовнішніх меж;

> матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжниЛ власниками землі і землекористувачами.

Після встановлення меж земельних ділянок, що передасться у прй ватну власність, громадяни одержують Державний акт на прано власності на землю, який реєструється.

Якщо при встановленні меж земельних ділянок виявлені розбіжне в даних про розміри земельних ділянок, переданих у власність, фактичними розмірами, то остаточний розмір площі таких діляно| визначається міською радою.

Право власності на землю виникає після встановлення землевп рядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержан Державного акта на право власності на землю та його реєстрації.

Громадяни України мають право продавати або іншими способам відчужувати земельні ділянки, передані їм у приватну власність без зміни їх цільового призначення.

Договір купівлі-продажу або іншими способами відчужування земельної ділянки посвідчується у нотаріальному порядку і реєструється. І

Продаж земельної ділянки проводиться за ціною, встановленню угодою сторін, але ця ціна не може бути меншою за нормативну ції землі.

6.3. Приватизація земельних ділянок для садівництву

Відповідно до Земельного кодексу України (ст. 121) громадяни маю право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення саді ництва. Садівництво може вестися громадянами як у складі садіі ницького товариства, що є юридичною особою (колективне садів­ництво), так і індивідуально, коли громадянин займається даним видом діяльності окремо і незалежно від інших громадян.

Обсяг прав громадянина на отримання земельної ділянки для 'садівництва залежить від його громадянства. Відповідно до Земельного кодексу лише громадяни України мають право на отримання земельних ділянок для ведення садівництва у власність. Крім цього, мни мають також право орендувати земельні ділянки для ведення Садівництва. Стосовно іноземних громадян та осіб без громадянства, ТО вони можуть використовувати земельні ділянки для ведення Індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.

Основним джерелом отримання громадянами земельних ділянок для радівництва є землі сільськогосподарського призначення, які перебу-наїогь У державній або комунальній власності. Однак дана стаття не Забороняє використання для ведення садівництва земельних ділянок, матих в оренду у громадян та юридичних осіб. Громадяни-власники іґчельних ділянок, наданих їм для садівництва, мають право передавати їх в оренду іншим громадянам, але без зміни цільового нриіначення таких ділянок, тобто тільки для садівництва. Садівництво громадяни можуть вести:

- в складі садівничого товариства, яке є юридичною особою;

- індивідуально.

На ділянках призначених для садівництва дозволяється будівництво Та експлуатація будинків житлових і господарських для сезонного Проживання.

Н садовому товаристві землі поділяються на 2 частини:

> земельні ділянки загального користування;

> земельні ділянки, які закріпленні за конкретними членами товариства

Землі загального користування садівницького товариства і земельні линки, закріплені за його членами, мають різний правовий режим. Землі загального користування садівницького товариства є об'єктом його приватної власності як юридичної особи. До таких земель належать ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, Сліпли ми і спорудами та іншими об'єктами загального користування, її земельні ділянки садівницького товариства, які закріплюються ці його членами, призначені для закладення та вирощування багаторічних плодових насаджень, а також для зведення та експлуатації житловового будинку та господарських споруд. Такі земельні ділянки Передаються громадянам — членам товариства у власність.

Раніше земельні ділянки загального користування здавали! у колективну власність. Згідно нового Земельного кодекс України такі землі повинні бути переданні у приватну власнісі

Вся діяльність товариства регулюється статутом. Статутом встановлюється обмеження для власників ділянок під садівництво, даі обмеження встановлюється договором. Слід мати на увазі, якщо прН створенні товариства до 2005 р. складався установчий договір і в ньому зазначенні обмеження, то вони мають юридичну силу і на сьогодні обов'язковими для виконання всіма громадянами.

Основним цільовим призначенням таких земельних ділянок! закладення та вирощування садів (деревних та кущових плодовиі насаджень). Однак частина наданої громадянину земельної ділянки дл| садівництва може використовуватися для будівництва та експлуатації житлового будинку і господарських будівель, необхідних для сезонної проживання громадянина та членів його сім'ї, а також для зберіганні господарського інвентаря, вирощеної продукції тощо. Однак, використання громадянином наданої для садівництва земельної ділянки лише для зведення житлового будинку та господарських споруд і порушенням цільового призначення такої земельної ділянки Закладення та вирощування багаторічних плодових насаджені, і основною кваліфікуючою ознакою цільового призначення та цільові ми використання земельних ділянок, наданих для садівництва.

Громадянин-член садівницького товариства, якому виділена земельні ділянка для садівництва, має право на її безоплатну приватизацій за умови, що її розмір не перевищує 0,12 гектара (ст. ПІ Земельного кодексу України) при умові, що такий громадянин нф отримав раніше земельну ділянку, призначену для індивідуальної! чи колективного садівництва, у приватну власність безоплатна Приватизація земельної ділянки громадянином-членом садіфь ницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства шляхом подання заяви до правління товарист або до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцев самоврядування.

Садівницьке товариство є юридичною особою, яка діє відповідно Земельного кодексу, згідно з законодавством України та статут товариства. Статутом товариства можуть встановлюватися праї щодо користування його членами землями загального призначенні також обов'язки членів щодо охорони земель, боротьби з хворобами рослин тощо. Слід зауважити, що громадянин, якому земельна ділянка Аля садівництва належить на праві власності, має право інтостійно володіти, користуватися та розпоряджатися нею на шийний розсуд. Так, він може передати належну йому земельну ділянку Іншому громадянинові в оренду для ведення садівництва або здійснити відчуження ділянки в установленому законом порядку. Статутом не Можуть встановлюватися обмеження на використання громадянином Власником чи орендарем) земельної ділянки для садівництва. Такі обмеження можуть встановлюватися законом або договором (ст. 110 К України). Водночас, якщо при створенні садівницького товариства Цоїх) члени уклали установчий договір про створення та діяльність такого Ііммриства і передбачили в ньому ряд обмежень щодо використання земельних ділянок членів товариства, то такі обмеження мають юридичну силу і обов'язкові для всіх громадян, які підписали такий договір.

Порядок приватизації садівничих ділянок розглянемо на прикладі Порядку, який відповідно до чинного законодавства застосовується в місті Львові.

З метою приватизації земельних ділянок громадянами, правління садівничого товариства звертається з листом на ім'я начальника управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин у місті Львові, про виготовлення "Технічної документації з виготовлення державного акта на право власності (на землі загального користування) садівничому товариству і видачі Державних актів на право власності на земельні ділянки членам товариства" (надалі "Технічна документація") з підтвердженням оплати робіт. Для цього правління скликав збори шинні нічого товариства, на яких вирішується питання приватизації шмс/іьних ділянок членів товариства. Результат зборів оформляється Протоколом, який підписується головою товариства, секретарем і скріпляються печаткою.

Наведемо детальний перелік документів для приватизації земельних ділянок в садівничих товариствах, що знаходяться в межах міста Львова:

• рішення міськвиконкому або райвиконкому про раніше надану земельну ділянку для створення садівничого товариства;

• план земельної ділянки садового товариства з відомістю координат і червоними лініями вулиць;

> план кожної земельної ділянки (за формою);

> акт про передачу і показ меж земельної ділянки в натурщ зареєстрований або перереєстрований статут у райвиконкомі — відділ реєстрації господарських формувань (громадських організацій);

> акт передачі землі від підприємства, організації, установи -садівничому кооперативу;

>витяг з протоколу загальних зборів кооперативу про розглмЛ питання приватизації земельних ділянок;

> заява кожного члена кооперативу про передачу йому земельної ділянки у приватну власність;

> довідка про членство в кооперативі;

> рішення загальних зборів кооперативу про підтвердженні розмірів земельних ділянок кожного члена кооперативу відповіднім до фактичного користування;

> список членів кооперативу з відміткою про громадянства

України.

Всі названі вище та і інші документи входять у "Технічну дом ментацію".

В "Технічній документації вміщено опис комплексу топографо- геодезичних робіт та юридичних документів, встановленням зовнішніх меж землекористування для видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку товариству та Державних актів на право власності на землю членам товариства. І

Пояснювальна записка, як правило, має такі розділи:

Загальні відомості про землекористувача (юридична адресіц 1 профіль і мета діяльності, загальна площа).

Юридичні документи, які підтверджують право користування землею.

Підстава для виконання робіт (наводяться дати Постанов Верхними! Ради України, Кабінету Міністрів України, розпорядження Держаншій адміністрації, листа-замовлення, договору на виконання проекми» пошукових робіт, технічного завдання). Правовою основою створений І діяльності садових товариств є Закон "Про кооперативи", який о\и прийнятий 10 липня 2003р. № 1087-І V.

Інструктивні матеріали.

Технологія виконання робіт (викладаються основні відомості погодження зовнішніх меж із суміжними землекористувачами, метод геодезичної прив'язки кутів повороту межі землекористування, методика виконання польових і камеральних робіт, технічна характеристика виконання робіт і їх відповідність вимогам діючих інструкцій). Геодезична прив'язка кутів повороту межі землекористування вико­нується переважно з точок теодолітних ходів полярним методом з Належним контролем геодезичного визначення. Точність теодолітних ходів повинна відповідати вимогам Інструкції з топографічного знімання [масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98).

На плані земельної ділянки із відомістю координат і червоними Лініями показуються наземні і підземні комунікації, а також погодження з теплокомуненерго, міським радіотрансляційним вузлом, міським підприємством електромережі, службою урядового зв'язку, міським виробничим електрооб'єднанням, телефонною мережею, службою N юного господарства.

Після складання технічної документації скликаються збори, які приймають рішення про приватизацію. Виписка з цих зборів разом з довідкою про членство в кооперативі людей, приймається рішння про приватизацію.

Можний член кооперативу пише заяву на ім'я міського голови про приватизацію, де він вказує:

площу земельної ділянки; ч якого року користується земельною ділянкою;

довідка про членство в кооперативі;

> копія паспорта з відміткою про громадянство. Матеріали подаються до заступника міського голови, який їх розглядає і направляє на сесію для прийняття рішення.

6.4. Створення об'єднань співвласників багато-Миіртирного будинку і передача їм земельної ділянки

Правовою основою створення об'єднання співвласників багатоквартирних будинків є:

Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків" від 28.11.2001 р. № 1521; Чакон України "Про реалізацію закону України про об'єднання ІНимасників багатоквартирних будинків";

«=> наказ Державного комітету України по земельних ресурсах (Держ-комзему України), Державного комітету України у справах містобудуі вання і архітектури (Держбуду України), Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, Фонду державного майна від 5 квітня 1996р. №31/30/53/396 "Про затвердження положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування чи спільну сумісну власність для спорудження житлових будинків".

Відповідно до цих документів створюються об'єднання, які мають свій статут, який реєструється в місцевих органах влади.

Статут об'єднання складається відповідно до Типового статуту, який затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та житлової політики. У статуті має бути визначено наступне:

> назва і місцезнаходження об'єднання; Рмета створення, завдання та предмет діяльності об'єднаний;

• перелік майна, що перебуває у спільній сумісній власност (неподільного майна), права та обов'язки членів об'єднання щодо цього майна;

• перелік майна, що перебуває у спільній частковій власності (загального майна), права та обов'язки членів об'єднання що<) цього майна;

• статутні органи об'єднання, їхні повноваження та норми* формування;

• порядок скликання та проведення загальних зборів;

• періодичність проведення зборів;

• порядок голосування на зборах та прийняття рішень на ни

• перелік питань, для вирішення яких потрібна кваліфіковані більшість голосів;

• джерела фінансування, порядок використання майна та кошт об 'єднання;

• порядок прийняття кошторису, створення та використай фондів об'єднання, включаючи резервні, а також порядок оплц спільних витрат;

• порядок та умови укладення договорів між об'єднанням т кожним власником квартири, приміщення;

> перелік питань, які можуть вирішуватися зборами предспц ників;

• порядок прийняття у члени об 'єднання та виключення з нього;

• права і обов 'язки членів об 'єднання;

> відповідальність за порушення статуту та рішень статутних органів;

> порядок внесення змін до статуту;

> підстави та порядок ліквідації, реорганізації (злиття, поділу) об 'єднання і вирішення майнових питань, пов 'язаних з цим.

Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об'єднання.

Членом об'єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири (квартир) або приміщення (приміщень) у багатоквартирному будинку.

Членство в об'єднанні є добровільним і може набуватися одночасно {створенням об'єднання при проведенні установчих зборів, а також Індивідуально, на основі письмової заяви, в будь-який момент його риування.

Членство в об'єднанні розпочинається на підставі поданої письмової мини власника за згодою об'єднання. Порядок прийняття до об'єднання визначається статутом.

Членство в об'єднанні припиняється на підставі поданої письмової заяви власника приміщення або з інших підстав відповідно до статуту обьєднання . Ишісники приміщень, розташованих у межах одного житлового ми мексу, які не є членами об'єднання, можуть укладати з об'єднанням или про співпрацю та дії у спільних інтересах.

Після створення об'єднання всі співвласники багатоквартирних ринків автоматично стають його членами, тобто основним документом є статут об'єднання.

Обєднання може буги створене в будівлях будь-якої власності з числа тих хто приватизує чи придбає квартиру.

Для створення об'єднання скликають установчі збори, ініціатором яких можуть бути не менше 3 власників квартир.

Повідомлення надходить за 2 тижні, збори правомочні, коли на них присутні близько 50% власників, а рішення приймає 2/3 голосів. Збори приймають рішення про створення об'єднання і приймають статут обьєднання зміст якого передбачений ст. 7 "Закону про об'єднання".

Як правило до статуту додаються документи:

• завірені копії, що встановлюють право кожного власника на будівлю чи квартиру;

• опис земельної ділянки або план земельної ділянки;

• технічний паспорт на будівлю;

• проект кошторису на рік існування об 'єднання;

• копія висновку щодо технічного стану будівлі та необхідність ремонту;

• перелік та опис кожної квартири.

Статут реєструється у виконавчих органах у раді, при цьому здійсню­ється заповнення слідуючи документів:

- реєстраційна картка, яка є заявою про реєстрацію. В ній вказується найменування об'єднання, місцезнаходження, телефон, факс власника будинку та дата проведення установчих зборів, хто заповняє картку;

- протокол установчих зборів про створення об'єднання у двох примірниках оригіналу;

- одна копія статуту об'єднання;

- список об'єднання співвласників багатоквартирних будинків з вказанням номеру будівлі, розміру, загальної площі і частки житловий та не житлових будівель.

Після цього видається свідоцтво об'єднання співвласників будівель.

Об'єднання після набуття статусу юридичної особи може:

• прийняти на власний баланс весь житловий комплекс;

• за договором з попереднім власником залишити його баланса-утримувачем усього житлового комплексу або його частини;

• укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини.

Рішення про прийняття на баланс основних фондів приймаєтьсц відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів та статуту об'єднання.

Балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом!

У разі якщо у новозбудованому будинку власники квартир, приміщень протягом двох місяців після підписання акта державної приймально)! комісії не створюють об'єднання і не приймають на баланс основні фонди, сільська, селищна, міська рада може своїм рішенням призначити балан-соутримувача.

Призначений балансоутримувач здійснює свої повноваження з цабезпечення управління будинком до прийняття будинку на баланс об'єднанням. Витрати на здійснення цих функцій управління розподі­ляються між власниками пропорційно площі приміщень, що перебувають у їх власності.

Передача майна з балансу на баланс відбувається у порядку, встанов­леному Кабінетом Міністрів України.

Передача на баланс майна (в тому числі земельної ділянки), яке йходить до складу житлового комплексу, але не належить об'єднанню, не тягне за собою виникнення права власності на нього.

Частина багатоквартирного будинку може бути виділена в окремий титловий комплекс за умови, що надбудова, реконструкція або знесення цієї частини не порушить цілісності чи можливості використання за призначенням інших частин будівлі, що не входять до складу цього Комплексу.

Спори щодо прийняття та передачі на баланс майна вирішуються у судовому порядку.

Спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна.

Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвлас­ників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.

Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.

Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спіль­ним майном.

При відчуженні приміщення в жилому будинку, право на частку Полільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без виділення частки в натурі.

Об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом.

Чистка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.Частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і

ремонт загального майна та в інших спільних витратах у багатоквартиріному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у користуванні фізичних або юридичних осів Частка участі співвласника квартири, власника кімнати (кімнат) у квартирі, де проживають два і більше власників жилих приміщень,співвласника нежилого приміщення на утримання і ремонт визначається відповідно до його частки як співвласника приміщення.

Спори щодо визначення частки в обов'язкових платежах на утриманні і ремонт неподільного та загального майна, в інших спільних витратах вирішуються в судовому порядку.

Після створення об'єднання виникає питання про закріплення меж прибудинкової території.

-Прибудинкова територія - це встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуг говування житлового будинку (будинків) і пов 'язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд. Прибудинкова територія встановлюється для будинку (будинків) і неможе виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій квартир тощо).

Склад та поділ території мікрорайону (кварталу) на окремі земел і.ін ділянки прибудинкових територій визначаються необхідністю забез­печення ефективного утримання та експлуатації житлового будинку ТІ прибудинкових територій на підставі дотримання встановлених буді вельних, протипожежних і санітарних норм.

Прибудинкова територія включає:

• територію під житловим будинком (житловими будинками)

• проїзди та тротуари;

• озеленені території;

• ігрові майданчики для дітей дошкільного та молодшо,%

шкільного віку;

> майданчики для відпочинку дорослого населення;

• майданчики для занять фізичною культурою;

• майданчики для тимчасового зберігання автомобілів;

• майданчики для господарських цілей;

• майданчики для вигулювання собак;

> інші території, пов 'язані з утриманням та експлуатацією будинків та інших пов'язаних з ними об'єктів.

Розміри земельних ділянок прибудинкових територій визна­чаються -пропорційно в залежності від загальної площі житлових, допо­міжних і нежилих приміщень, поверховості будинків, їх розташування в межах населеного пункту відповідно до державних норм і правил і ствердженої проектно-технічної документації.

Межі земельних ділянок прибудинкових територій встановлю­ються за проектами відведення цих ділянок відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації, витверджений, відповідними органами місцевого самоврядування за ^Місцем розташування цих ділянок проект поділу території мікрорайону (кішрталу), групи будинків є підставою для розробки проектів відведення іемел ьних ділянок прибудинкових територій будинку (будинків) цього Мікрорайону (кварталу).

Н проекті поділу території мікрорайону виходячи з існуючої ситуації Лі і амовлюються також території (об'єкти) спільного користування, які знаходяться у спільній частковій власності. Утримання та використання вказаних територій або об'єктів здійснюється відповідно до угод, укладених зацікавленими об'єднаннями власників, що створюються пишками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні (далі - Об'єднання Ілаишків будинків). Ці території не підлягають поділу на місцевості. У складі прибудинкової території також визначаються об'єкти, що Щристовуються сторонніми користувачами з встановленими «милами експлуатації та користування (спільні проїзди, наскрізні >ходи у будовах тощо), їх межі.

До цих об'єктів відносяться окремі ділянки (ігрові майданчики, МІланчики для занять фізичною культурою, для тимчасового зберігання іЬмобілів, для господарських цілей та для вигулювання собак), об'єкти загального призначення для групи будинків кварталу, мікрорайону.

Земельні ділянки, необхідні для здійснення реконструкції, ремонту та експлуатації існуючих магістральних наземних та підземних інженерних мереж передаються Об'єднанням власників будинків у користуванні», інші види мереж - надаються у власність з встановленими правилами експлуатації. Усі ці ділянки використовуються власниками землі з обме­женнями, що передбачаються правилами затверджуваними у встановленому порядку. Межі цих об'єктів та особливості їх використанні встановлюються у проекті поділу території (мікрорайону, кварталу) подаються в складі проекту відведення земельних ділянок прибудии ко вих територій.

У разі неможливості подіну території мікрорайону, кварталу, групи будинків окремі, складові якої створювалися для спільного обслуговування групи будинків, без ущемлення інтересів співвласників цих будинків та порушення діючих норм і проектно-технічної документам прибудинкова територія об'єднується в одну земельну ділянку, яки переходить у спільне користування або у спільну сумісну власність співвласників будинків.

Замовниками проекту поділу території мікрорайону, кварта виступають, як правило, відповідні органи місцевого самоврядуванні

Проект поділу території є містобудівним обґрунтуванню виділення прибудил ко в их територій (земельних ділянок). В розробляється на підставі проекту забудови території опорного (черг вого) плану з урахуванням рішень містобудівної документації і місти графічний матеріал - план поділу прибудинкових територій, яки виконується на в.ідкоригованому топогеодезичному плані, і пояснювала записку.

Пояснювальна записка містить відомості про прибудинкові території та землеволодіння під громадськими та іншими спорудами мікрорайону (кварталу, групи будинків). Подається розрахунок площі прибудинкоииі територій, яка припадає на одиницю загальної площі будинку.

Наводиться перелік умов використання об'єктів з встановленими правилами експлуатації, обумовленими їх загальним користуванним (спільні проїзди, майданчики, частини споруд, наскрізні проходи у будинках тощо).

У тому випадку, коли на території мікрорайону (кварталу, групи будинків) є ділянки, неосвоєні згідно з містобудівною документацією «Ли наднормативні надлишки території, необхідно встановлювати їх як резервних ділянок.

Передача прибудинкових територій (земельних ділянок) у користування чи власність Об'єднанням власників будинків здійснюється за їх шерненням до відповідних органів місцевого самоврядування.

Дозвіл на підготовку проекту відведення прибудинкової території иидається відповідними органами місцевого самоврядування на підставі інтвердженого проекту поділу території мікрорайону (кварталу, групи будинків).

Розробку проекту поділу території мікрорайону (кварталу) виконують і псі иалізовані проектні організації, які мають відповідні дозволи (ліцензії) На розробку проектно-планувальної документації, за договором з шіовником.

Замовником розробки проекту відведення прибудинкової території виступають відповідні органи місцевого самоврядування.

Розробку проекту відведення прибудинкової території виконують структурні підрозділи міських управлінь (відділів) або районних відділів земельних ресурсів Держкомзему України та інші землевпорядні Організації, що мають дозволи (ліцензії) на здійснення цього відомості, в термін, обумовлений договором.

Всі витрати, пов'язані з підготовкою та складанням проекту відве­дення прибудинкової території, замовник бере на свій кошт.

Після затвердження проекту відведення прибудинкової території ідійснюється перенесення та закріплення меж прибудинкової території в натуру(на місцевість).

Межі встановленої прибудинкової території закріпляються межовими ціанами на місцевості. Розмір та архітектурне рішення межових знаків встановлюються відповідними органами місцевого самоврядування.

Після відведення прибудинкової території складається акт про винесення меж в натурі. До акта додається план зовнішніх меж ділянки із зазначенням її розмірів

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, 1инож належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками з видачею державного акта на право постійного Присіування.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність з видачею державного акта на право власності на землю або надаватись у користування (оренду) об'єднанню власників.

У випадку надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження жипиювих будинків замовник звертається з клопотанням до відповідного органу місцеве самоврядування про надання дозволу на підготовку матеріали про попереднє погодження місця розташування будівництва житлової н будинку (будинків). До клопотання додаються необхідні обґрунтовуючі матеріали та розрахунки.

Відповідні органи місцевого самоврядування розглядають у місячий термін клопотання і дають замовнику дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування будівництва житловоіИ будинку (будинків).

Замовник погоджує найбільш доцільне місце розташування будні ницгва житлового будинку розміри намічуваної земельної ділянки умови її відведення з власником землі (землекористувачем), місцевими землевпорядниками, природоохоронними, санітарними органами, органами містобудування та архітектури і подають матеріали погоджені до відповідного органу місцевого самоврядування.

Матеріали погодження місця розташування будівництв житлового будинку (будинків) повинні включати

- викопіювання з генерального плану міста або проекту забудйк населеного пункту;

- копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіант розміщення житлового будинку (будинків) з зазначенням загальні) площі, яку необхідно вилучити, а також визначення умов відведення.

Всі витрати, пов'язані з підготовкою матеріалів погодження місі розташування об'єкта, замовник громадян бере на свій кошт. Фінансування проектних робіт до погодження місця розташування об'єкти ні допускається.

Рішення про погодження місця розташування будівництва житлово будинку (будинків) є підставою для одержання замовником архітектурінм планувального завдання на проектування, яке видається органами містобудування та архітектури.

Розробка та затвердження проектно-кошторисної документації Д будівництво житлового будинку (будинків) здійснюється згідно з існуючими будівельно-планувальними нормативами.

Після розробки та затвердження у встановленому порядку проектнокошторисної документації замовник звертається до відповідних органів Місцевого самоврядування клопотанням про надання дозволу на скла­дання проекту відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку (будинків).

До клопотання додаються:

• копія генерального плану будівництва, затвердженого у вста­новленому порядку;

• проект організації будівництва житлового будинку (будинків);

• титульний список або довідка про фінансування будівництва;

• рішення місцевих органів державної виконавчої влади та виконавчих комітетів Рад про погодження місця розташування будівництва житлового будинку (будинків);

• інші матеріали.

Відповідні органи місцевого самоврядування розглядають клопотання у місячний термін і дають замовнику дозвіл на складання проекту Відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки під будівництво житлового Іудинку погоджується з власником землі (землекористувачем) та Додасться місцевим органам державної виконавчої влади та виконавчим комітетам Рад, які розглядають його у місячний термін і приймають Вішення про вилучення і надання у спільне користування або спільно-умісну власність земельної ділянки (прибудинкової території) для спорудження житлового будинку (будинків).

Проект відведення земельної ділянки прибудинкової території вробляється на підставі затвердженої проектної документації.

Закріплення меж наданої земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється у відповідності з чинним законодавством. Земельними ділянками, наданими спочатку під спорудження житлового будинку (будинків), а потім у спільне користування для обслуговунання будинку або спільну часткову власність, члени Об'єднання шпеників будинків користуються за згодою всіх власників будинку, в залежності від розміру часток у спільній власності на житловий будинок.

Прибудинкові території (земельні ділянки) передаються у власність або надаються в користування відповідними органалїи місцевого самоврядування, в тому числі на умовах оренди, обєднанням власників будинків, для обслуговування існуючого житлового будинку (будинків) відповідно до земельного законодавства.

Суб'єктами права власності (користування) на земельні ділянки прибудинкових територій можуть виступати об'єднання власник! багатоквартирних житлових, допоміжних та нежитлових приміщень! тому числі вбудовано-прибудованих, багатоквартирних житлови будинків згідно з чинним законодавством.

При переході права власності на житловий будинок (його приміщень або на частину будинку разом з цим об'єктом переходить і право спільно, власності (користування) земельною ділянкою у відповідності з чинни законодавством.

Зміна цільового призначення земельних ділянок прибудинковв території допускається у випадку реконструкції, зміни функціональної о призначення споруд, наявності інших обгрунтованих причині відповідності з діючими нормами за дозволом відповідних органіі місцевого самоврядування.

Прибудинкова територія, надана у користування або спільну сумісну власність, може використовуватися лише для властивих селищній території та нешкідливих у санітарно-гігієнічному і вибухово-пожежної небезпечному відношенні функцій (видів діяльності) згідно з державними нормами і правилами.

Частка власності (користування) земельної ділянки кожного власники квартири (квартир) чи нежитлового приміщення у спільній частковім власності визначається відношенням загальної площі квартири (квар і п і»і чи нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, до спілі.м площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку.

Виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається.

Право власності (користування) на прибудинкову територію (земельну ділянку) кожного співвласника будинку визначається у свідоцтві на право власності на частину будинку у вигляді відповідної частки.

Кожний власник будинку відповідно до своєї частки має право на доходи, які можуть бути одержані від використання земельної ділянки відповідно до законодавства, відповідає перед третіми особами їй зобов'язанням, пов'язаними з спільною власністю, і повинен брати участь у витратах на її утримання. При відчуженні своєї частки у власності будинку до її вартості включається вартість відповідної частки земельної ділянки при умові власності на неї згідно з чинним законодавством

Майнові відносини, що виникають в межах об'єднання (товариства) власників, регулюються його Статутом. Зміни комплексу нерухомого майна об' єднання (товариства) не тягнуть за собою зміни та переоформ-лення права на земельну ділянку, наданого об'єднанню (товариству).

Прибудинкові території членами об'єднань (товариств) власників багатоквартирних житлових будинків використовуються за цільовим призначенням.

Роботи з підвищення рівня благоустрою прибудинкових територій, спорудження дитячих спортивних майданчиків, гаражів, автостоянок, пс гановлення кіосків та інших споруд виконуються за рішенням загальних іборів чи конференцією членів, визначеним його Статутом об'єднання иласників будинків з дозволу відповідних органів місцевого самовря­дування на підставі проектної документації, розробленої та затвердженої у встановленому порядку.

Спори, пов'язані з користуванням прибудинковими територіями між иласниками житлових будинків та іншими юридичними особами, розглядаються відповідно до чинного законодавства України.

Тема 7

Правове регулювання плати за землю

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Поняття про плату за землю.

2. Нормативно-правова база для визначення розмірів плати за землю.

3. Порядок визначення розмірів ставок земельного податку та орендної плати.

4. Надходження платежів за землю, їх використання.

5. Пільги щодо плати за землю.

6. Обчислення і строки сплати земельного податку.

7. Орендна плата.

8. Відповідальність платників за несвоєчасну сплату земель ного податку та орендної плати.

7.1. Поняття про плату за землю

Кожна країна незалежно від устрою справляє податки, які використо­вуються для регулювання суспільних відносин, утримання апарату управління, війська тощо. Якщо дотримуватись принципів стабіль­ності, рівнонапруженості, обов'язковості та соціальної справедливості при визначенні та справлянні податків, система оподаткування органічно вписується в життя країни і виконує поставлені перед податками зав-диінія. Якщо ці принципи не витримуються, надходження в бюджет Луду гь не систематичні, або викликатимуть постійні нарікання в сус­пільстві.

Велике значення має розмір самого податку.Він повинен бути таким, щоб задовольнити потреби країни і, в той же час, не бути занадто важким для платника. Великі розміри податку, з однієї сторони, ведуть до Неминучих злиднів, занепаду - це шлях до катастрофи. З другої сторони, малі податки не можуть задовольнити витрати суспільства. Податки Можна порівняти з температурою тіла людини. Погано, коли вона висока і також погано, якщо вона низька. Здорова людина тоді, коли температура оптимальна. Аналогічно, економіка буде нормально функціонувати при оптимальних розмірах податку.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаеться залежно від грошової оцінки земель. Розмір податку за земельнії ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначається до м встановлення в спеціальному порядку визначеному Законом України "Про плату за землю".

Завдання плати за землю:

- забезпечити рівноправний розвиток всіх форм власност господарств на землі;

- вирівнювання економічних умов виробництва на землях різної якості;

- стимулювання власників землі і землекористувачів;

- забезпечення надходження грошей у бюджети рад для реалізації програм охорони і покращення земель, джерелами плати за землю повинен бути прибуток власників і землекористувачів

Вартісною основою плати за землю служить капіталізований рентний доход із земельної ділянки.

Юридичною основою справляння плати за землю є статті 91 і % Земельного кодексу України та Закон України "Про плату за землю1! який був прийнятий в 1992 році, до якого бури внесені зміни в 1996 і 2001 роках. Відповідно до цих Законів об'єктом плати за землю є земельнії ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, в тому числі в умовах оренди, а суб'єктом плати за землю (платником) є власники землі і землекористувачі, втому числі орендарі, юридичні і фізичні особи, яким земля передана у власність або надана у користування.

Згідно Земельного кодексу України, господарську діяльність пов'язан з використанням земельної ділянки, можна починати лише післі встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), одержанні документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації. Основним документом, який підтверджує площу земельної ділянки, що підлягає оподаткуванню, є державний акт на право власності на землю або на право постійного користування землею.

Необхідно виділити той факт, що відсутність державного акта, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, не може бути підставою для несплати земельного податку, оскільки використання землі в Україні є платним.

Площа земельної ділянки, що підлягає оподаткуванню, за відсутності державного акта, який засвідчує право власності або право корис-іування, може бути підтверджена випискою із земельно-кадастрової Книги.

Важливим є питання, хто має сплачувати земельний податок за ісмельні ділянки, якщо протягом року право на власність або корис­тування переходить від одного платника податку до іншого. У випадку Переходу протягом року права власності або права користування ісмельними ділянками від одного платника податку до іншого земельний Податок обчислюється та надається до сплати (якщо це фізична особа) ІКршому власнику землі або землекористувачу, починаючи з початку року і до дня, в який він втратив право власності або право користування ісмельною ділянкою (включаючи і цей день), а новому - починаючи з /інн, який настає за днем виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За земельні ділянки, які перейшли у спадщину, земельний податок стягується зі спадкоємців, з моменту вступу в права наслідування (згідно чинного законодавства).

Спадкоємцям, які прийняли спадщину до настання строку податкового обліку, податок обчислюється з урахуванням податкових зобов'язань ішіовідача.

І Ілата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо:

• раціонального використання та охорони земель;

• підвищення родючості ґрунтів;

> відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, Нов 'язаних з господарюванням на землях гіршої якості;

• ведення земельного кадастру;

• здійснення землеустрою та моніторингу земель;

> проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Розмір земельного податку не залежить від результатів госпо­дарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Розмір земельного податку для конкретного року визначається з врахуванням індексів інфляції, які офіційно встановлюються Законом України який визначає бюджет країни на наступний рік.

7.2. Нормативно-правова база для визначення розмірів плати за землю

Плата за землю справляється у виді земельного податку та орендної плати.

Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється із юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Оподаткуванню підлягають не всі землі, а ті, які дають прибуток

Слід зауважити, що в певних умовах всі землі почнуть давати прибуток тому законодавство чітко розрізняє землі, які оподатковуються,а розмщ податку диференціюється в залежності від місця розміщення, способу використання та цільового призначення земельної ділянки.

Орендна плата - це платіж, який орендар (той хто бере землю) вносить орендодавцеві (тому хто здає землю в оренду), за користування певною земельною ділянкою.

Розмір і форма орендної плати встановлюється за згодою сторін у договорі оренди земельної ділянки. Типовий договір оренди землі затверджений постановою

Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р.№220.

Відповідно до Закону України "Про плату за землю" розмір земельного податку залежить від місця розміщення, функціонального використанні і площі земельної ділянки. Звичайно розраховують ставку податку.

Ставка податку - це законодавчо визначений розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки,

Закон передбачає окремі підходи до визначення розміру земельного податку для земель:

- сільськогосподарського призначення;

- в межах населених пунктів;

- інші землі за межами населених пунктів.

В основу розрахунку ставок земельного податку покладеїШ грошова оцінка земель, яка визначається відповідно до методик розроблених Держкомземом України на виконання постанов Кабіні* і у Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213 та від 30 травня 1997 р, № 525. Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах.

7.3. Порядок визначення розмірів ставок земельного

податку та орендної плати

Розглянемо більш детально систему розрахунку ставок плати за землю.

Так для земель сільськогосподарського призначення ставки Земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються для ріллі, сіножатей та пасовищ в розмірі 0,01 відсотка їх грошової оцінки, а для багаторічних насаджень - 0,03 відсотка. За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і іикористовуються за цільовим призначенням, незалежно від того до якоїкатегорії земель вони віднесені, земельний податок справляється и к за землі сільськогосподарського призначення.

За землі в населених пунктах ставки земельного податку встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, ні винятком сільськогосподарських угідь про які було вже сказано та Окремих випадків, які обумовлені в Законі України "Про плату заземлю".

Зокрема, податок за земельні ділянки, зайняті:

• житловим фондом;

• кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян;

• гаражно-будівельними і дачно-будівельними кооперативами;

• індивідуальними гаражами і дачами громадян;

• земельними ділянками, наданими для потреб сільськогосподар­ського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті Виробничими, культурно-побутовими та господарськими будів­ними і спорудами земельний податок справляється у розмірі трьох відсотків суми обчисленої в загальному за землі в населених шнктах.

Податок за земельні ділянки, надані для потреб лісового госпо­дарства, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, культурнопобутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється як складова плати за використання лісових хресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Податки за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохо­ронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями

і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цм об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відповідного земель ного податку, встановленого в загальному за землі в населених пунктам При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах істерико- культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого за землі в населених пунктах:

> міжнародного значення - 7,5;

> загальнодержавного значення — 3,75;

> місцевого значення - 1,5.

Податок за частину площ земельних ділянок, наданих підприємствам! установам і організаціям (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, справляється у п'ятикратному розмірі,

Податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Прикордонних військ України, залізниць, гірничодобувних] підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку за землі в населених пунктах.

Якщо грошову оцінку земельних ділянок в населених пунктах не вста- ] новлено, середні ставки земельного податку встановлюються залежної від чисельності населення та спеціального коефіцієнту для міст Києва, ] Сімферополя, Севастополя та міст обласного підпорядкування (табл. 7.1) Ставки коливаються від 1,5 до 21,0 коп. за квадратний метр.

В цьому випадку у населених пунктах, віднесених Кабінетом ] Міністрів України до курортних, до ставок земельного податку, застосовуються наступні коефіцієнти:

• на Південному узбережжі Автономної Республіки Крим — 3,0; 1

• на Південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим -2,5; І

• на Західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2;

• на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей — 2,0;

• у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, \

Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3, крім населених пунктів, які Законом України "Про статус гірських населених щунктів України" віднесені до категорії гірських;

> на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місце­востях 1,5.

Ставки земельного податку для земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із середніх ставок Податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням наведених вище коефіцієнтів.

Плата за землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, а також за землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-куль тур ного призначення та землі лісового і водного фондів (за межами населених пунктів) має свої особливості.

І Іодаток за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком сільськогосподарських угідь, земельних ділянок залізничного транспорту, військових формувань утворених відповідно до законів України

справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі області.

Податок за земельні ділянки, надані для залізничного транспортуй військових формувань, створених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Прикордонних військ України справляється у розмірі 0,02 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі області, крім земель військових сільськогосподарських підприємств, з яких земельний податок справляється як за землі сільськогоспої дарського призначення.

У разі використання залізничним транспортом, військовими формуй ваннями, утвореними відповідно до законів України, крім Збройними Силами України та Прикордонними військами України, земель не за цільовим призначенням, податок справляється у розмірі 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі області.

Податок за земельні ділянки, надані на землях лісового фонду, за! винятком сільськогосподарських угідь справляється як складова платті за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законо­давством. Причому податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі області.

Податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, щ винятком сільськогосподарських угідь, що надані у встановленою порядку і використовуються за цільовим призначенням, справляється 1 розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі області.

7.4. Надходження платежів за землю і їх використання

Платежі за землю від земельного податку зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки бюджетів сільської, селищної, міської ради, натереттрії яких знаходяться земельні ділянки. Далі 30 відсотків коштів н|і земельного податку, централізується на спеціальному бюджетному рахунку Державного комітету України по земельних ресурсах, /І відсотків—на спеціальних бюджетних рахунках Автономної Республ ікИ Крим і областей, а решту грошей залишається на спеціальм бюджетних рахунках бюджетів сільських, селищних, міських рад.

Слід зауважити, що Закон України про бюджет на відповідний рік, може зупинити систему розподілу земельного податку, що спосте­рігалось в 2000-2005 роках.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні ради у межах іашачених відрахувань можуть установлювати нормативи централізації Коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів і міст, у підпорядкуванні яких знаходиться район.

Міські ради з районним поділом можуть встановлювати нормативи централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів міста.

Кошти від плати за землю, що надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, використовуються виключно для таких Цілей:

• фінансування заходів щодо раціонального використання та пнорони земель, підвищення родючості ґрунтів;

• ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моні­торингу земель;

> створення земельного інноваційного фонду;

> відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов 'язаних з господарюванням на землях гіршої якості;

> економічного стимулювання власників землі і земчекористувачів за поліпшення якості земель, підвищення родючості ґрунтів і продуктивності земель лісового фонду;

>надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок та шчпенсації втрат доходів власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з її вини;

> проведення земельної реформи, а також для земельно-господарського устрою, розробки містобудівної документації і розвитку інфраструктури населених пунктів.

Кошти від земельного податку, що централізуються, спрямовуються розробку і виконання державних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості ґрунтів, на відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних із господарюванням на землях гіршої якості, охорону земельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними заходами, розвиток загальнодержавної та регіональної інфраструктури, ведення державного земель­ного кадастру ,землеустрою,моніторингу земель,а також проведення земельної реформи

За нецільове використання коштів, що надходять від земельного податку у відповідний бюджет, фінансовими органами нараховується штраф в розмірі 100 відсотків використаних сум, які надходять до Державного бюджету України на цілі, зазначені в частині першій цієїстаттй

Кошти, що надходять від продажу землі використовується суб'єктами господарської діяльності (юридичними та фізичними особами) на їх розсуц.

7,5, Пільги щодо плати за землю

Деякі підприємства, організації, установи та частина громадян неспроможні сплачувати земельні податки. їм встановлюються пільги, Від земельного податку звільняються: Ц> заповідники, в тому числі історико-культурні:

• національні природні парки;

• заказники (крім мисливських);

• регіональні ландшафтні парки;

• ботанічні сади;

• дендрологічні і зоологічні парки;

• пам'ятки природи;

• заповідні урочища;

• парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва; Ь вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних устанА

і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та профр сійно-технічних училищ;

V органи державної влади та органи місцевого самоврядувань

• органи прокуратури;

• заклади, установи та організації, які повністю утримуються! рахунок бюджету (за винятком Збройних Сил України та інши військових формувань, створених відповідно до законодавс7 м

України);

• спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих згідно іі списком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я Україні

• дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України;

• громадські організації інвалідів України;

Також не справляється плата:

> за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених статтею 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внас­лідок Чорнобильської катастрофи" (зон відчуження, безумовного (обоє 'язкового) відселення, гарантованого добровільного відсеА лення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруд­нених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

> за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

> за землі державних сортовипробувальних станцій і сорто­дільниць, які використовуються для випробування сортів сільсько¹господарських культур;

> за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування;

> за земельні ділянки державних, колективних і фермерський господарств, які зайняті молодими садами, ягідниками та виноА градниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями багаторічних плодовий насаджень;

> за землі кладовищ;

> за земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених] Земельним кодексом України, інвалідів І і II груп, громадян, які вихо­вують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких про-} ходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також іншим осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України "Про] статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту", грома­дян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, щт вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищнії та сільські Ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного] податку лише за рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів.

Якщо право на пільги у платника виникає протягом року, то вій! звільняється від сплати податку, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пі протягом року податок сплачується, починаючи з місяця, наступно місяцем, в якому втрачено це право.

Якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільї щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахун підприємства або здають в тимчасове користування (оренду) земе. ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні діляї зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями частинами), переданими в тимчасове користування, сплачуєтьс встановлених розмірах на загальних підставах.

7.6. Обчислення і строки сплати земельного податк

Підставою нарахування земельного податку є дані державне земельного кадастру.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного подат за формою встановленою Державною податковою інспекцією Украї 15.01.1997 р. Розрахунок виконують станом на 1 січня і до 1 люто подають відповідній державній податковій інспекції для нових відведені земельних ділянок розрахунки розмірів податку подаються юридичний особами протягом місяця з дня виникнення права власності або кори тування земельною ділянкою. Нарахування земельного подате громадянам проводиться державними податковими інспекціями, яі видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлені²про сплату податку. За земельну ділянку, на якій розташована будівле що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян

земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває з спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Земельний податок сплачується рівними частками землі і землекорис­тувачами — виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.

Платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельної^ податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки.

Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більше як за два попередні роки.

7.7. Орендна плата за землю

Орендна плата за землю — це платіж, який орендаш вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встанов­люються за згодою сторін у договорі оренди.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуй, ванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюді жетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути, встановлений більший розмір орендної плати (відповідно до статті 22 Закону України "Про оренду землі").

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди земл не повертається.

Плата за суборенду земельних ділянок державної і комунальної власності не може перевищувати орендної плати.

Орендна плата може справлятися у формі:

- грошовій - коли платіж виражений певною сумою коштів;

- натуральній — коли платіж є визначеною кількістю чи часткою] продукції, одержуваної з орендованої земельної ділянки;

- відробітковій — шляхом надання орендарем певних послуг орендодавцю.

Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різниш форм орендної плати.

Якщо орендні платежі передбачаються у натуральній формі, то у дого­ворі оренди повинен визначатися перелік продукції, її якісні показники, вартість, місце, умови, порядок та строки поставки.

Якщо орендні платежі передбачаються у відробітковій формі, то у договорі оренди визначаються види послуг, їх вартість, місце і строки надання.

Надання послуг та передача продукції в рахунок орендної плати повинна оформлятись відповідними актами, засвідченими підписами орендаря і орендодавця.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.

Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського викорис­тання, переглядається один раз на три роки в порядку, встанов­леному законом або договором оренди.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати п разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його шши.

Плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), які укладаються відповідно до Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального шхисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" під 2 лютого 2002 р. № 92/2002 із змінами, внесеними згідно з Указом 11 резидента України № 830/2002 від 13 вересня 2002 р. повинна бути у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законо­давства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати повинна залежно від результатів і оснодарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Встановлення граничних розмірів орендних ставок норма­тивно-правовими актами не суперечить принципам ринкової економіки. В розвинутих капіталістичних країнах з метою захисту економічних інтересів як громадян, так і держави регламентується нижня і М верхня межа орендних ставок. Це робиться для забезпечення І прибуткового (доходного) використання усіх земель незалежно від форм пласкості на них. Наприклад, у Німеччині органи державної влади та Місцевого самоврядування можуть у судовому порядку вимагати від орендодавця зменшення орендної плати, щоб його земельна ділянка Щ залишалася не використаною.

Орендна ставка може визначатися як відсоток від вартості земельної ділянки, зокрема від її податкової вартості. Це положений закріплено ст. 2 Закону України "Про плату за землю", згідно з яком орендна плата визначається залежно від нормативної грошової оцінки земель.

У багатьох країнах орендна ставка дорівнює 3-5% від податкової вартості земельної ділянки. Наприклад, якщо грошова оцінка присадибної земельної ділянки площею 1000 м2 становить 24000 гри.* а орендні ставка визначена на рівні 3%, то річна орендна плата дорівнюватиме 720 грн. (24000 грн. х0,03).

При визначенні ставок орендної плати повинні враховуватись здійснення поліпшення землі (зрошення, осушення, хімічні меліорації), а також будівлі, споруди, водойми тощо та об'єкти рухомого майна, які забезпечують функціонування орендованої земельної ділянки визначеним цільовим призначенням. У цьому випадку у розмірі орендної плати включається процент на капітал, вкладений в землю:

0 = 0 +КхП,

з п

де Оз — орендна плата за забудовану земельну ділянку або (та) щ земельну ділянку, де проведені поліпшення землі;

Оп - орендна плата за земельну ділянку;

К - капітал, вкладений в земельні поліпшення та забудову;

П — ставка доходу на вкладений капітал.

Наприклад, якщо на ділянці, орендна плата за землю якої становить 720 грн., розташований будинок, балансова (залишкова) вартість якою на дату укладання договору оренди 45000 грн., то при ставці доходу на вкладений капітал у 5% орендна плата за земельну ділянку в цілому дорівнюватиме 2970 грн. (720 грн. + 45000 грн. х 0,05).

При обчисленні орендної плати за землі сільськогосподарського призм чення слід брати до уваги чи орендується цілісний виробничий комплекс, чи лише рілля. В останньому випадку орендна плата повинна буя вищою і перекривати плату за землю тих ділянок і угідь, які зал шил ються практично без використання, а також прибуток, який орендодавець втрачає внаслідок невикористання цілісного виробничого комплексу.

Орендна плата збільшується на величину витрат на охорону:-землі якщо ці заходи не виконуватимуться орендарем, що повинно бути зафік­соване в договорі оренди.

Розмір орендної плати - важлива умова орендної угоди, який в свою чергу залежить від інших істотних умов договору оренди:

• місця розташування та розміру земельної ділянки;

• терміну договору оренди;

> цільового призначення, умов використання і збереження якості землі;

> умов повернення земельної ділянки орендодавцеві;

• існуючих обмежень і обтяжень щодо використання земельної ділянки;

• сторони (орендодавця чи орендаря), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

> відповідальності сторін.

Таким чином, фактори, які визначають розмір орендної плати, можна поділити на три групи:

> фізичні—розмір ділянки, її конфігурація, протяжність фронтальної лінії, якісний стан земельних угідь, інженерно-геологічні умови, місце розташування;

>економічні - рівень цін та доходів, ризиків, обсяги вкладень на поліпшення землі та земельні поліпшення;

> адміністративні— умови використання та повернення земельної ділянки, встановлені обмеження та існуючі обтяження, порядок виконання юбов'язань сторін.

Фактори різних груп тісно пов'язані між собою і взаємообумовлені. Тому дуже важко визначити внесок кожного окремого фактора у форму-нання розміру орендної плати. Так, фізичні параметри земельної ділянки безпосередньо впливають на доходність та обсяги додаткових вкладень, необхідних для її належного використання. Водночас, вони значною мірою зумовлені адміністративними факторами, які визначають граничні розміри земельної ділянки, її місце розташування залежно від функціо­нального призначення. Адміністративні фактори певною мірою є иі пначальними і для економічних умов господарювання на орендованій іемельній ділянці: рівень доходів та ризиків сторін закладається терміном пі умовами використання і забудови земельної ділянки, встановленими зобов'язаннями.

Більшість із зазначених факторів враховується при грошовій оцінці земель певного функціонального призначення, що дозволяє визначити розмір орендної плати залежно від результатів за інтегрованим показ­ником.

З розвитком ринку оренди землі, передусім вторинного ринку, де орендодавцями виступають громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки, все більшого значення набуватиме ринкова орендна плата.

В основі ринкового механізму встановлення розміру орендної платні лежить економічна концепція одержання населенням чи підприємством максимальної вигоди в межах доходів, які вони мають. Тобто орендна плата за земельну ділянку, яка характеризується певним місцем розта­шуванням, визначатиметься тим розміром, який спроможні сплатити сім'ї різного достатку, зберігаючи свій попередній життєвий рівень,*» підприємства за умови збереження ними максимального прибутку.

Розмір ринкової орендної плати коливається між мінімальною грани^ цею, визначається фактичним рентним доходом із земельної ділянки, та максимальною, яку потенційний орендар готовий заплатити, виходячи з очікуваних доходів від її облаштування і забудови та пов'язаних з іщщ витрат.

Інакше кажучи, ринкова орендна плата — це, з одного боку, тойі мінімальний розмір плати, за який орендодавець може надати земельну ділянку в оренду, а з другого — той максимальний розмірі плати, за який орендар може взяти земельну ділянку в оренду. Тому для визначення ринкової орендної плати має бути проведено аналії найтиповіших умов оренди, для місцевого ринку земельних ділянок конкретного призначення.

При зіставленні орендних ставок з метою визначення вартості оренди на відкритому ринку необхідно зробити поправки до значень орендний ставок, виходячи з припущення, що:

> власник готовий надати земельну ділянку в оренду;

>перед датою оцінки був достатній період (який враховував характер земельної власності та стан ринку) для належним чином організованого маркетингу та угоди щодо орендної плати й інших умов надання в оренду і для завершення угоди стосовно оренди

>стан ринку, рівня цін та інші обставини були на будь-яку попр редню дату укладання угоди про оренду такими ж, що й на даіну оцінки;

> не береться до уваги будь-яка додаткова пропозиція ціни можливим орендарем з особливим інтересом;

> встановлений строк, істотні та інші умови договору оренди не є надто обтяжливими або вигідними для оренди даного типу їемельної власності;

> орендарю не надаються пільги, і будь-який період безплатного користування можливий лише за час, який знадобився б орендарю, який вступає в свої права, для підготовки земельної ділянки до використання;

> обидві сторони в угоді діяли компетентно, зважливо та без примусу.

Таким чином, ринкова орендна ставка — це найбільш ймо­вірна величина орендної плати, за яку обізнаний та незобо-в 'язаний надавати свою земельну ділянку в оренду орендо­давець згодився б надати, а обізнаний та незобов 'язаний орендувати орендар погодився б узяти цю земельну ділянку в оренду.

Договір оренди земельної ділянки за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Розмір мита при цьому складає 0,01 відсоток грошової оцінки земельної ділянки, яка. визначена відповідно до законодавства. Якщо грошова оцінка земельної ділянки не встановлена, то державне мито справляється в розмірі 1 відсотка суми зазначеного договору, але це менше одного неоподаткованого міні­муму доходів громадян (Указ Президента України "Про розмір держав­ного мита за нотаріальне посвідчення договорів оренди (суборенди) іемлі" від 27.06.1999 р. №738/99).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

7.8. Відповідальність платників за несвоєчасну сплату земельного податку та орендної плати

За несвоєчасну сплату земельного податку справляється пеня у роз-мірі 0,3 відсотка суми недоїмки за кожний день прострочення.

За порушення Закону України "Про плату за землю" платники несуть х підповідальність, передбачену Земельним кодексом України та відпо­відно до Закону України "Про податкову службу в Україні".

Посадові особи, винні в порушенні вимог цього Закону, несуть відпо­відальність, передбачену чинним законодавством.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного^ податку здійснюється державними податковими інспекціями.

Спори, що виникають з питань застосування положень, передбачених цим Законом "Про плату за землю", вирішуються в судовому порядку.

Що стосується договорів оренди землі, то на будь-яку суму орендно] плати, яка не була сплачена у строки, які визначені договором, нарахон вуються річні відсотки за не сплачену суму за кожний наступний день, поки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено. Розмір річних відсотків визначається за угодою сторін, але у розмірі не більше плати за недоїмку за земельний податок (ст.25 Закону України "Про плату за землю").