11

УДК 349.414

ББК 67.9 (4 У KP) 307 я 73 В 64

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник (лист № 14/18.2-819 від 30.03.06р.)

Рецензенти:

Михасюк LP. — доктор економічних наук, професор, академік Академії вищої школи, завідувач кафедри економіки підприємства Львівського національного університету ім. Івана Франка;

Лесечко М.Д. - доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри органів місцевого самоврядування та управління Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України;

Іванов А.О, — кандидат економічних наук, доцент кафедри правознавства Львівського державного аграрного університету.

Возняк Р.П., Ступень М.Г., Падляк І.М.

В 64 Земельно-правовий процес: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — 2-ге видання, стереотипне. — Львів: "Новий Світ-2000". 2007. - 224 с.

ISBN 966-418-004-1

В навчальному посібнику розглянуто поняття земельно-правового процесу; процесуальний порядок відведення земель для державних та громадських потреб, формування сільськогосподарських підприємств; створення фермерського господарства; оренди землі; вилучення (викупу) та надання земельних ділянок громадянам для індивідуального житлового будівництва; приватизації земельних ділянок громадянами; правового регулювання плати за землю; процесуальний порядок купівлі-продажу землі; правовий процес спадкування землі та майна; процесуальний порядок зміни цільового призначення земельної ділянки.

Навчальний посібник буде корисним для студентів, бакалаврів, спеціалістів, магістрів, аспірантів та викладачів правознавчих, аграрних та землевпорядних вищих навчальних закладів, а також практичних працівникіп ісмлсвпорядного виробництва.

ЗМІСТ

ВСТУП 6

Тема 1. Процесуальний порядок відведення земель п

1. Поняття передачі земель у власність та надання у користування 11

2. Поняття відведення земель у власність або користування 13

3. Повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землями 15

4. Порядок порушення клопотань і погодження місця розташування об'єктів при відведенні земельних ділянок 18

5. Порядок підготовки та оформлення матеріалів відведення земель 24

6. Відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам та втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва 30

Тема 2. Процесуальний порядок формування сільськогосподарських підприємств 41

1. Загальні положення про реструктуризацію землеволодінь і землекористувань 41

2. Прийняття рішення та відкриття справи про реструктуризацію сільськогосподарського підприємства 43

3. Створення нових організаційно-правових форм господарювання 48

4. Розробка проекту формування нових сільськогосподарських підприємств 49

5. Здійснення угод з земельними частками (паями) 67

6. Передача земельних часток (паїв) в натурі 68

Тема 3. Процесуальний порядок створення та

ДІЯЛЬНОСТІ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ……71

1. Загальні положення 71

2. Право на створення фермерського господарства 73

3. Процесуальний порядок надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства 75

4. Склад земель фермерського господарства, їх приватизація та викуп 79

3.5. Права та обов'язки фермерського господарства та йоги чиєї і ін .82

6. Державна підтримка фермерських господарств S3

7. Майно фермерського господарства 85

8. Діяльність фермерського господарства……………………………..........87

9. Припинення діяльності фермерського господарства 91

Тема 4. Процесуальний порядок оренди землі 93

4.1 .Загальні положення про оренду землі 93

2. Правові засади оренди землі 95

3. Суборенда земельних ділянок 96

4. Порядок надання землі в оренду 96

5. Договір оренди землі 101

6. Орендна плата за землю 113

7. Права та обов'язки орендодавців і орендарів 114

8. Зміна, припинення та поновлення договору оренди землі 117

9. Вирішення спорів та відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди землі 119

ТЕМА 5. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ВИЛУЧЕННЯ (ВИКУПУ) ТА НАДАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА 121

1. Загальні положення вилучення (викупу) та надання земельних ділянок громадянам 121

2. Порядок та умови вилучення земельних масивів для розміщення індивідуального житлового будівництва: 124

3. Порядок надання земельних ділянок громадянам для індивідуального житлового будівництва 127

ТЕМА 6. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ПРИВАТИЗАЦІЇ

ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ГРОМАДЯНАМИ 130

1. Загальні засади приватизації землі громадянами 130

2. Приватизація земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), які знаходяться в користуванні громадян 135

3. Приватизація земельних ділянок для садівництва 146

4. Створення об'єднань співвласників багатоквартирного будинку і передача їм земельної ділянки 151

ТЕМА 7. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ 165

1. Поняття про плату за землю 165

2. Нормативно-правова база для визначення розмірів плати за землю 168

3. Порядок визначення розмірів ставок земельного податку та орендної плати 169

4. Надходження платежів за землю і їх використання 172

5. Пільги щодо плати за землю 174

6. Обчислення і строки сплати земельного податку 177

7. Орендна плата за землю 178

8. Відповідальність платників за несвоєчасну сплату земельного податку та орендної плати 183

ТЕМА 8. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК КУПІВЛІ-

ПРОДАЖУ ЗЕМЛІ 185

1. Загальні положення і правові основи купівлі-продажу землі 185

2. Порядок укладання договору купівлі-продажу земель 186

3. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах 193

ТЕМА 9. ПРАВОВИЙ ПРОЦЕС СПАДКУВАННЯ ЗЕМЛІ ТА МАЙНА …201

(>. 1. Поняття та значення спадкування і спадкового права 201

2. Відкриття спадщини 203

3. Спадкування майна та землі за заповітом 205

4. Спадкування майна і землі за законом 209

5. Порядок реалізації спадкових прав 210

ТЕМА 10. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗМІНИ ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ 212

1. Поняття цільового призначення земельної ділянки 212

2. Процесуальний порядок зміни цільового призначення земельної ділянки 214

3. Зміна цільового призначення особливо цінних земель 217

4. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель 218

бібліографічний список 221

ВСТУП

Регулювання земельних відносин ґрунтується на правах та обов'язках суб'єктів земельних відносин. Вони визначені в законодавчих актах про землю, які мають двоякий характер. З однієї сторони вони визначають конкретні права та обов'язки, а з другої - визначають порядок досягнення цих прав та обов'язків або визначають процесуальний порядок здійснення матеріальних прав.

Встановлений законом порядок діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших органів, власників землі та землекористувачів щодо реалізації матеріальних норм земель­ного права іменуються земельно-правовим процесом. Матеріальні норми права дають відповіді на питання: "Що потрібно робити?". Земельно-правовий процес вирішує питання: "Як це робити".

Існує ще адміністративний і цивільний процес, які не поширюються на земельні правовідносини. Адміністративний процес стосується сфери державного управління, а цивільний стосується цивільних, сімейних, трудових і господарських відносин.

З точки зору юридичної термінології є поняття земельного процесу, який розглядає питання земельних відносин з сторони адміністративно правового процесу, зокрема вирішуються питання земельних спорів, порядку захисту прав власності чи користування землею тощо.

Поняття земельно-правового процесу дещо інше і стосується сутності управління земельними ресурсами, особливо щодо землевпорядкування, земельного кадастру тощо. Як відомо земля є особлива цінність, яка потребує особливих підходів до регулювання земельних відносин, що проявляється в понятті земельно-правового процесу.

Земельно-правовий процес — це самостійний вид процесуальної діяльності державних правових органів, який спрямований на забез­печення найбільш продуктивного використання землі у всіх сферах народного господарства.

Суб'єктами земельно-правого процесу є як відповідні органи, так і юридичні та фізичні особи, заінтересовані у вирішенні земельних питань.

В залежності від характеру матеріального права процесуальні земельно-правові відносини бувають: правонаділяючі, правозабез-печуючі, правозупиняючі, правоохоронні.

Правонаділяючі земельно-правові відносини регулюють порядок реалізації одержання земельної ділянки у власність чи користування, ми н іачають права суб'єктів на земельні ділянки, правоздатність суб'єкта Отримати землю і визначають порядок виконання дій.

Правозупиняючі або вилучення, повинні строго відповідати діючим шрантіям прав на землю, які дає держава. Правозупиняючі і право­наділяючі земельно-правові відносини між собою чітко пов'язані.

Ііравозабезпечуючі норми дають основу для реалізації своїх можливостей суб'єкта права на використання земельної ділянки.

Правоохоронні норми мають завданням збереження землі, як млціональної цінності, як засобу виробництва, просторового базису, [ Природного ресурсу і дуже важливого фактору виробництва. Ці дії ідінснюються шляхом державного контролю, моніторингу земель, підновлення порушених прав тощо.

Реалізація норм земельного права, що відбувається встановленим ні коном порядку іменуються земельним процесом. В залежності від Ііндань він поділяється на види.

І Іайбільш поширеними видами земельно-правового процесу можна ми шати:

> передача земель у власність, надання земель у користування, У проведення землевпорядкування;

> ідійснення державного контролю за використанням і охороною щфмєль;

> вирішення земельних спорів;

• моніторинг земель;

• укладання земельних угод;

• створення і функціонування інфраструктури ринку тощо.

Н кожному з цих видів земельно-правового процесу можна вбачити Пенні стадії. Зауважимо, що окремі стадії земельно-правового процесу можуть випадати в залежності від видів земельно-правові відносини. (Надіями, або змістом земельно-правового процесу можна назвати:

• порушення клопотання або подання заяви;

• розгляд клопотання;

• винесення рішення по суті;

• реалізація рішення;

У оформлення і видача необхідних документів. Земельно правовий процес являє собою законодавчо встановлений Ні ірмдок здійснення окремих землевпорядних дій. У Земельному кодексі

України немає чіткого визначення його стадій. На підставі положень статей 118,123,151 і 184 цього Кодексу можна виділити такі стадії:

• ініціювання проведення землевпорядних дій;

• підготовчі роботи;

> розроблення прогнозів, техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, схем, проектів землеустрою;

• державна землевпорядна експертиза;

• розгляд і затвердження проектної документації;

• перенесення проектів у натуру (на місцевість);

• оформлення і видача землевпорядних матеріалів та документів;

> авторський нагляд за здійсненням проектів землеустрою. Ініціювання проведення землевпорядних дій здійснюється шляхом

подання зацікавленими особами письмового клопотання або заяви.

Заявниками можуть бути власники землі, землекористувачі або орен­дарі, а також органи державної влади чи місцевого самоврядування. Клопотання або заява подається до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування за місцем де розташована земельна ділянка власника, землекористувача чи орендаря. Адміністрація приймає рішення про початок проведення землевпорядних робіт або про відмову в задоволенні клопотання чи заяви. Відмова може бути оскаржена до вищого органу виконавчої влади або в судовому порядку.

Підготовні роботи являють собою вивчення умов і підготовку відповідної інформації та матеріалів для складання проекту. При цьому провадяться такі дії:

> вивчення стану землевпорядного об гєкта;

• збирання, оцінка, оброблення та підготовка інформації про об 'єкт;

• підготовка графічних та інших матеріалів;

• проведення польових обстежень і розвідувань, необхідних для забезпечення проектування;

> розроблення та погодження проектного завдання. Завершальним документом цієї стадії є акт проведення розвіду­вальних, підготовчих та інших робіт.

Розроблення прогнозів, техніко-економічних обґрунтувань — використання та охорони земель, схем і проектів землеустрою - це основна стадія земельно правового процесу. Головним юридичним документом на цій стадії є проект землеустрою. Він складається з

графічної (проектний план) і текстової частин. У проекті економічно обґрунтовуються основні напрями найбільш раціонального та ефектив­ного використання земель з урахуванням особливостей землевпорядного об'єкта.

Державна землевпорядна експертиза На цій стадії провадиться державна землевпорядна експертиза. При цьому перевіряються: правове ійбсзпечення проектних рішень; відповідність передбачених заходів проектному завданню, а також вимогам раціонального використання та охорони земель і нормативно-технічних документів; запропоновані проектною документацією способи зняття, збереження і використання родючого шару грунту при проведенні робіт, пов'язаних з порушенням і рекультивацією земель; еколого-економічна ефективність заходів ніпобігання негативному впливу на земельні угіддя за межами ділянок охорони агроландшафтів. Результати державної землевпорядної експертизи викладаються у вигляді висновків, які є підставою для прийняття або неприйняття державними органами рішення про затверд­ження проектів. Рішення про затвердження проектів є правовою підставою переходу до наступних стадій земельно правового процесу.

Розгляд і затвердження проектної документації. Це система дій з розгляду замовниками або відповідними органами та прийняття йЛо неприйняття державними органами рішення про затвердження Проектів. Рішення про затвердження проектів є правовою підставою переходу до наступних стадій земельно правового процесу.

Перенесення проектів у натуру (на місцевість) здійснюється за унпстю представників зацікавлених сторін. При цьому межі ділянок ійкріплюються межовими знаками встановленого зразка. Додержання Передбаченої порядком землеустрою організації територій є обов'яз-Цшим для власників, землекористувачів та орендарів земельних ділянок.

Оформлення і видача землевпорядних матеріалів та доку­ментів. На підставі зіатверджених і перенесених у натуру проектів іі'млеустрою власникам земельних ділянок і постійним землекорис-і уиіічам видаються державні акти на право власності, право користу-ипіііія або право володіння землею чи вносяться зміни до раніше виданих актів.

( ? ] Питання для самоконтролю

1. Чим відрізняються матеріальні і процесуальні норми права?

2. Що таке земельно-правовий процес?

3. Які бувають земельно-правові відносини в залежності від характеру матеріального права?

4. Що регулюють правонаділяючі земельно-правові відносини?

5. Що регулюють правозабезпечуючі земельно-правові від­носини?

6. Що регулюють правозупиняючі земельно-правові відносини?

7. Що регулюють правоохоронні земельно- правові відносини?

8. Які є види земельно правового процесу?

9. Які стадії характерні для передачі земель у власність і корис­тування?

10. Що таке порушення клопотання при передачі землі у власність та користування?

11. Що таке розгляд клопотання при передачі землі у власність та користування?

12. Що таке вирішення питання по суті при передачі землі у власність та користування?

13. Коли здійснюється перенесення проекту в натуру при. передачі землі у власність та користування?

14. Що включає в себе оформлення і видача землевпорядних матеріалів та документів?

Процесуальний порядок відведення земель

□ План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Поняття передачі земель у власність та надання у користування,

2. Поняття відведення земель у власність або користування.

3. Повноваження органів виконавчої влади та органів місце­вого самоврядування щодо розпорядження землями.

4. Порядок порушення клопотань і погодження місця розта­шування об'єктів при відведенні земельних ділянок,

5. Порядок підготовки та оформлення матеріалів відведення іемель.

6. Відшкодування збитків власникам землі і землекорис­тувачам та втрат сільськогосподарського та лісогоспо-дарського виробииитва.

1.1. Поняття передачі земель у власність та надання у

користування

І і процесі використання земель країни відбувається перерозподіл іемель між власниками землі і землекористувачами. У спеціальній Літературі такий перерозподіл земель включає в себе процес вилучення (викупу) земель, надання земельних ділянок в користування, передачу ' класність і в цілому носить назву відведення земельних ділянок у Шіпсність або користування.

Слід розрізняти поняття «передача земель у власність» та «надання І Користування». Виходячи із розділу IV Земельного кодексу "Набуття І реал нація права на землю" ці терміни можна трактувати таким чином.

Передача земель — це процес зміни власника землі шляхом переходу права розпорядження землею від держави до -конкретних громадян, тобто отримання громадянами чемельних ділянок у приватну власність.

Особливе місце в цьому процесі займає приватизація громадянами земельних ділянок, які перебувають в їх користуванні. Безоплатна приватизація громадянами земель, що знаходяться в державній і комунальній власності направлена на соціальний захист громадян України.

№ Надання земельних ділянок — це система землевпорядних дій із зміни користувача або власника земельної ділянки, як правило, без зміни форми власності на землю.

№ Вилучення земель — це припинення права власності або права користування землею з метою передачі Ті у власність або надання в користування іншим громадянам, підпри­ємствам, установам і організаціям за згодою попередніх власників землі і землекористувачів на підставі рішення органів державної влади, чи місцевого самоврядування, або за рішенням суду. Така ж дія виконання з оплатою попередньому власнику землі

грошової суми, що відповідає вартості земельної ділянки, носитиме назву

викупу.

Практична діяльність з вилучення і надання земельних ділянок здійснюється при складанні проекту відведення земель. Зауважимо, що проект відведення, в окремих випадках, може складатись і не для потреб зміни власника або користувача землі. Наприклад, зміна цільового призначення земельної ділянки, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб.

Слід підкреслити, що процес надання та вилучення (викупу) земельної ділянки взаємопов'язаний. Адже всі земельні ділянки крім земель запасу, резервного фонду, загального користування та деяких інших земель в населених пунктах знаходяться у власності або користуванні конкретних громадян і юридичних осіб і держава забез­печує їм рівні умови захисту прав на землю. Через це, надати земельну ділянку можна лише попередньо вилучивши (викупивши) її, а це можна зробити лише за згодою власників землі і землекористувачів або за рішенням суду.

Право власності на землю або право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право

НМін ійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації

Право на оренду земельної ділянки виникає піспяукладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її м»>ж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвід­чу» гься державними актами. Форми державних актів затверджуються мбінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється йммжором, який реєструється відповідно до закону.

1.2. Поняття відведення земель у власність або

користування

Відведення земель — це перерозподіл земельних ресурсів шляхом передачі земель у власність і надання їх у корис-

туванпя на підставі рішення органів державної влади або місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. И і двсдення землі має юридичну і технічну сторони і включає наступні дії

-порушення справи;

- розгляд клопотання або заяви;

- прийняття компетентними органами рішення про вилучення та надання земельної ділянки; відведення землі в натурі; правове оформлення відведення земельної ділянки.

• Порушення справи — це звернення до органу який має право на _№іу чсння земель із клопотанням або заявою про передачу або надання землі. Клопотання подають юридичні особи, а заяви - громадяни.

• Розгляд клопотання або заяви, це складний багатоетапний процес ивчення готовки відповідних документів і погодження їх з спеціальноноваженими та зацікавленими органами. Звичайно,тут можнаиділити окремі етапи: вибір земельної ділянки, погодження місця розташування об'єкта, складання проекту використання земельної ділянки,складанн проекту відведення земельної ділянки

Прийняття компетентними органами рішення про вилучення та надання земельних ділянок є вузловими в сукупності дій, які розглядаються. Попередні процедури носять підготовчий характер, а послідуючі направлені на його реалізацію. Рішення компетентного органу^ про вилучення і надання земельної ділянки є правовим актом індивідуального значення. Це рішення встановлює цільове призначення земельної ділянки яка відводиться, її розмір, місцеположення, основні умови користування землею, визначає конкретного суб'єкта права власності на землю або землекористування і його обов'язки щодо від­шкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва та збитків попереднього землекористувача в зв'язку зґ вилученням земель.

-Відведення землі в натурі — це процес визначення і закріплення меж і конфігурації ділянки яка передається або надається на місцевості, тобто відмежування її від інших ділянок, іцо носить юридичний характер.

Правове оформлення відведення земельної ділянки полягає в складанні, видачі та реєстрації документів, що посвідчують право на землю (державні акти, договори оренди).

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами земле--устрою щодо відведення земельних ділянок які розробляються в порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 677.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроб­ляється на об'єкт у цілому незалежно від кількості власників землі та землекористувачів, у яких вилучаються земельні ділянки. При розмі­щенні об'єкта на території кількох місцевих рад проекти розробляються! окремо по території кожної ради.

Розробка проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, перенесення їх меж в натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право на землю здійснюється на замовлення сільських, селищних, міських рад, районних, Київської або Севастопольської міських держадміністрацій, власників землі або землекористувачів,! інших осіб. У разі прийняття судом рішення про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність замовником проекту її відведення є фізична або юридична особа, на користь якої прийнято рішення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки рзбляється на основі завдання, затвердженого замовником. Умови І Строки розробки проектів відведення земельних ділянок та перенесення Щі меж у натуру (на місцевість) визначаються договором, укладеним МІЖ замовником і виконавцем цих робіт.

Вимоги до складу, змісту та оформлення проекту відведення земель­ної ділянки встановлюються нормативно-технічною документацією із землеустрою.

1.3. Повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження

землями

Вивчення процедури надання земельних ділянок потребує чіткого У^ИІдомлення питання розмежування повноважень органів місцевого Ммонрядування і органів виконавчої влади які безпосередньо пов'язані | роїмежу ванням земель державної і комунальної власності. "Перехідні Положення" Земельного кодексу визначають термін дії повноважень орі пнів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади у галузі розпорядженними землями - до розмежування земель державної і Шінунальної власності. До цього моменту сільські, селищні, міські /НН)н ідійснюють повноваження щодо розпорядження землями в МФЖах населених пунктах, крім земель, переданих у приватну

• иииість, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади. Повноваження органів виконавчої влади і органів Міщеного самоврядування щодо надання у користування визначенні ст.

Земельного кодексу України. У більшості випадків відведенню земель передує їх вилучення, атому повноваження доцільно розглядати

Також відповідно до статті 149 Земельного кодексу України (рис. 1.1.).

До компетенції сільських, селищних, міських, районних і обласних рад віднесено надання земельних ділянок у користування із земель комунильної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, При цьому, районні і обласні ради наділені повноваженнями представляти при вирішуванні цих питань спільні інтереси територіальних громад

Районні державні адміністрації на їх території наділені повноваженнями надавати земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх і іотреб та за межами перелічених населених пунктів для наступних цілей:

- для сільськогосподарського використання;

- для ведення лісового і водного господарства, крім випадків передбачених cm. cm. 149, 150 Земельного кодексу України;

- для будівництва об 'єктів, пов 'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади відповідного району. До таких об'єктів слід відносити школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі тощо.

Обласні державні адміністрації на своїй території вирішують питання надання земельних ділянок із земель державної власності в користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків передбачених компетенцією районних державних адміністрацій і Кабінету Міністрів України.

До повноважень Кабінету Міністрів України віднесено надання земельних ділянок в користування із земель державної власності, які мають особливе значення для держави. Сюди відносять випадки коли надаються:

• рілля, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів;

• земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекре­аційного призначення;

> землі, які віднесені до особливо цінних земель.

Чинним законодавством до особливо цінних земель в нашій державі віднесено: чорноземи нееродовані несолонцюваті суглинкові на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньоглибокі; підзолисто-дернові суглинкові ґрунти; торфовища середньоглибокі і глибокі осушені; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Перелік особливо цінних груп ґрунтів затверджено наказом Держкомзему України від 6 жовтня 2003 dokv No 245 Вилучення земель, що віднесені до особливо цінних для несільсько господарських потреб не допускається, крім випадків їх надання дл будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електро-І передачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів! геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією. Розміщення перелічених об'єктів здійснюється за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення земельнощ ділянки погоджено Верховною Радою України.

Законодавством України може бути заборонено вилучення й інш особливо цінних продуктивних земель.

1.4. Порядок порушення клопотань і погодження місця розташування об'єктів при відведенні земельних

ділянок

Відведення земель передбачає цілий ряд дій як зацікавленої особині так і органів управління. їх можна представити у вигляді окремих блоків. Ці блоки включають в себе погодження місця розташування об'єкту (вилучення земельної ділянки); проектування забудови, або складання архітектурно-планувального завдання, містобудівельного обґрунтування;, організація фінансування робіт; складання проекту відведення; переі несення проекту в натуру; виготовлення і видача документу, що посвід­чує право на землю і, на кінець, реєстрація земельної ділянки (рис. 1.2)

Підприємства, установи, організації або громадяни, заінтересовані у вилученні (викупі) земельних ділянок, до початку проектування об'єктім звертаються з відповідними клопотаннями (громадяни з заявою) про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільськон селищної,міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації за місцем розташування земельної ділянки, до повноважень якої належить вирішення питання про вибір земельної ділянки.

У клопотанні зазначаються:

• обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки;

орієнтовний розмір земельної ділянки;

> орієнтований розмір земельної ділянки

1-2. Основні блоки виконання робіт при відведенні земельної 01'іннки для будівництва, яка є у власності або користуванні.

-бажане місце розташування об'єктів із зазначенням їх на

Відповідному планово-картографічному матеріалі

> умови вилучення земельної ділянки. (Рис. 1.3)

До клопотання (заяви) додаються такі документи:

нотаріально завірені право установчі документи (статут, свідоцтво про державну реєстрацію, довідка обласного статуправління);

містобудівне обґрунтування розташування об'єкта

Сільська, селищна, міська рада, районна, Київська чи Севастопольська міська держадміністрація в п'ятиденний строк передає матеріали на розгляд постійно діючій комісії з питань вибору земельних ділянок утвореній відповідною радою або держадміністрацією, яка протягом двох тижнів обстежує бажане місце розташування об'єктів, погоджує иріі митний розмір земельної ділянки, умови її вилучення або зміни цілбвого призначення з урахуванням містобудівної документації,мічцевих правил забудови та комплексного розвитку території; вивчаєпитання щодо запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище, забезпечення формування екологічної мережі, поліпшення Мілопродуктивних угідь шляхом нанесення родючого шару ґрунту,знятого під час будівництва об'єктів тощо; пропонує інші земельні ділян-| ки для можливого розміщення об'єктів насамперед з малопродуктивнк земель та земель несільськогосподарського призначення. Користуючисі матеріалами державного земельного кадастру та землевпорядкування відповідної території, комісія повинна враховувати необхідність макси­мального збереження цінних продуктивних угідь та існуючої організації території, припинення ерозійних процесів, заболочення земель, уникнення недоліків у землекористуванні землекористувачів, від яких вилучаються землі, а також найдоцільнішого використання капіталовкладень,] витрачених на поліпшення земель, в будівництво меліоративних мере; тощо.

Для розміщення об'єкта вибираються земельні ділянки в декількох! варіантах, межі яких наносяться на копію плану відповідного земле] користування, визначається загальна, площа ділянки та склад її зі угіддями по кожному варіанту окремо. На копії плану показується меж всіх раніше відведених ділянок. Копія плану засвідчується підписам) голови і членів комісії і скріплюється печатками, а також заінтересованих] осіб.

Результати роботи комісії оформляються актом, в якому)

зазначаються:

а) склад комісії;

б) назва об'єкта, для розміщення якого здійснюється вибір зет мельної ділянки, його основні характеристики, орієнтовний розміт земельної ділянки з урахуванням перспективи її розширення тощо;

в) умови вилучення (викупу) земельної ділянки;

г) основні характеристики земельної ділянки (правовий режим земель, склад угідь та їх продуктивність, якісна характеристики ґрунтового покриву, наявність особливо цінних земель, будівель,1 споруд, багаторічних та деревно-чагарникових насаджень тощо)!

ґ) орієнтовна сума збитків, яка підлягатиме відшкодуванням власнику землі чи землекористувачу;

д) орієнтовна сума втрат сільськогосподарського та лісогоспдарського виробництва, пов 'язаних з вилученням земель;

ж) можливість поліпшення малопродуктивних земель ішіяхаі нанесення родючого шару ґрунту, знятого під час будівництво^ об'єктів, тощо.

У разі неможливості вибору земельної ділянки про це в акті Ні іішчасться мотивоване обґрунтування відмови.

Акт вибору земельної ділянки для розміщення об'єктів підписується головою і членами комісії і скріплюється печатками. До складу комісії включаються:

> заступник голови місцевої ради або заступник голови держ­адміністрації (голова комісії);

> представники районного (міського) органу земельних ресурсів;

> Представники природоохоронного органу;

>Представники санітарно-епідеміологічної служби;

>Представники органів містобудування і архітектури;

>Представники органів охорони культурної спадщини;

> власники та користувачі земельних ділянок, які пропонуються до шибору

>представники заявника.

У разі відведення земельної ділянки для розробки корисних копалин або забудови території на площах їх залягання, комісія може залучати до роботи в ній представників органів державного геологічного контролю та органів державного гірничого нагляду для отримання додаткової інформації щодо можливості вибору земельної ділянки для розміщення об'єкта.

Крім акту комісії, найбільш доцільне розташування ділянки і умови її відведення погоджуються у вигляді висновків членів комісії.

Акт вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів разом з матеріалами, що використовувались під час його складання передається заінтерисованій особі для подання до місцевої ради, районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації з метою прийняття відповідного рішення.

Якцо погодження місця розташування об'єкта провадиться районною,обласною державною адміністрацією, Радою міністрів Автономної рспубліки Крим, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Укріїни,, сільська, селищна, міська рада готує свій висновок і подає матеріали на погодження до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міської, районної ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної Адміністрації.

Районна державна адміністрація розглядає у місячний строк матеріали погодження місця розташування об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку, або подає свій висновок до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної державної адміністрації.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація розглядають подані матеріали і погоджують місце розта­шування об'єкта, під який мають право вилучати земельну ділянку.

Матеріали погодження місця розташування об'єкта, що провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською чи Севастопольською міськокя державною адміністрацією із своїм висновком центральному органу виконавчої влади по земельних ресурсах, який розглядає ці матеріали і у місячний строк подає свої пропозиції до Кабінету Міністрів України який приймає відповідне рішення.

У випадку розгляду питань, що погоджуються Верховною Радою) України, Кабінет Міністрів України подає їй свої пропозиції.

Після отримання погодження місця розташування об'єкту, підпри­ємство, організація та установа приступають до складання проекте будівництва об'єкту, тобто детального проектування розміщення будівель на ділянці, уточнення технологічного процесу, визначення системи інженерного обладнання території тощо. В результаті проект тування уточнюється розмір земельної ділянки. Причому, якщо виникає потреба збільшення її площі, то це погоджується додатково з усіма зацікавленими органами та особами.

Слід мати на увазі, що погодження органами місцевого самовряду­вання матеріалів вибору земельних ділянок відносяться до питань регулювання земельних відносин і тому, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" віднесені до виключно"! компетенції сесій рад.

1.5. Порядок підготовки та оформлення матеріалів

відведення земель

Після затвердження проекту будівництва та виділення коштів на його здійснення, підприємства установи, організації та громадяни зверта­ються з відповідними клопотаннями (заявалш) про виділення земельних діпянок до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

До клопотання (заяви) додаються документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. До таких документів слід відносити:

> матеріали погодження вибору земельної ділянки;

> проект будівництва об 'єкта з зазначенням на ньому черговості Щбудови;

> титульний список або довідку про фінансування будівництва;

> проект рекультивації порушених земель або поліпшення мало-продуктивних угідь (при відведенні земельних ділянок для розробки Шумсних копалин відкритим способом або для будівництва, пов'я-мніїго з порушенням ґрунтового покриву).

Відповідна районна державна адміністрація або місцева рада розглядає клопотання (заяву) у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, Підставою для розробки проекту відведення може служити судове рішення.

Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх в ми гуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право на земельні ділянки здійснюють фізичні або юридичні особи, як мають ліцензію на проведення робіт із землеустрою.

Замовниками на виконання вказаних робіт виступають сільська, селищна, міська рада, районна, Київська або Севастопольська міська Держадміністрація, власники землі або землекористувачі, інші особи. У випадках, коли проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення суду, замовником проекту є фізична або юридична особа, на користь якої прийнято рішення про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність.

Умови та строки виконання робіт з складання проекту відведення земель. обумовлюється договором який укладається між замовником і виконшщем проектних робіт, невід'ємною частиною якого є затверджене замовнником завдання на розробку проекту землеустрою.

На основі матеріалів погодження вибору земельної ділянки, проекту будівництва і обстеження цієї ділянки в натурі виконавець робіт складає граіфічний проект відведення земельної ділянки, використовуючи для цього матеріали геодезичної зйомки.

У разі необхідності складається оглядовий картографічний матеріал більш дрібного масштабу.

ІІри потребі додаткового відведення земель для існуючих об'єктів проводиться детальне обстеження раніше відведених земель, перевіряється використання їх за призначення, а також стан робіт з рекультивації використаних земель.

Додаткове відведення земель під розробку корисних копалин відкри­тим способом і промислове добування торфу проводиться, як правило, після приведення раніше відведених земельних ділянок у стан, придатний для господарського використання, і повернення їх колишнім земле користувачам.

При складанні проекту відведення земель здійснюється визначення збитків, заподіяних землекористувачам вилученням у них земельних ділянок (невикористані затрати, вартість будівель, споруд і багаторічних насаджень тощо), та втрат сільськогосподарського та лісогоспо­дарського виробництва.

Проект землеустрою включає в себе текстові та графічні мате-І ріали, обов'язкові погодження, встановлені завданням на розроблення! проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення | земельної ділянки. Вимоги до складу, змісту та оформлення проекту і відведення земельної ділянки встановлюється нормативно-технічною документацією із землеустрою, що розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (еталон проектуй відводу).

До проекту відведення земельної ділянки додається пояснювальна записка, в якій висвітлюються такі питання:

> підстава для розробки проекту відводу;

Ркому, для якої мети та на який строк відводиться ділянка, місце Ті розташування, ким і коли затверджено проект будівництва;

• від кого вилучається земельна ділянка, її площа, склад угідь та фактичне її використання;

• строк забудови ділянки по періодах;

• наявність коштів для будівництва об 'єкта, на відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва та на оплату землекористувачам збитків у зв 'язку з вилученням земель;

• рекультивація земель і повернення їх попереднім землекорис­тувачам;

• переселення населення та інші питання залежно від конкрет­них умов;

> зміни у землекористуванні у зв'язку з вилученням земельних ділянок та їх вплив на виробничу діяльність власника землі

> обґрунтування неможливості розміщення будівництва на непродуктивних землях (якщо відведення земель передбачається їх рахунок сільськогосподарських угідь).

При відведенні земельних ділянок, вкритих лісом, незалежно від підпо­рядкованості господарства, додається акт технічного обстеження ділянки і викопіювання з плану на цю

ділянку

У справах про відведення земель, повинні бути такі матеріали:

> затверджені матеріали вибору земельної ділянки;

>згода відповідного органу на розробку проекту відведення земель

> затверджений проект будівництва об'єкту;

> Затверджені списки власників землі і землекористувачів, які

переселяються в зв'язку з відведенням земель, з визначенням розмірів належних їм земельних ділянок згідно з земельно-обліковими документами;

>затверджені матеріали оцінки збитків власників землі;

>Затверджені матеріали визначення втрат сільськогоспо­дарського виробництва;

> затверджені матеріали визначення втрат лісогосподарського виробництва;

> акт технічного обстеження земельної ділянки, що проектується до відведення із земель лісового фонду;

>погодження власника землі (землекористувача);

> погодження органу земельних ресурсів;

> поводження природоохоронного органу;

> погодження санітарно-епідеміологічної служби;

>погодження органу містобудування і архітектури;

>погодження органу охорони культурної спадщини;

>погодження органу державного геологічного контролю та органу державного гірничого нагляду (у разі відведення земельної Ділянки для розробки корисних копалин або забудови територій на площахх їх залягання);

>графічний проект відведення земельної ділянки;

> пояснювальна записка до проекту за підписом виконавця робіт.

Погоджений проект відведення земельної ділянки подається на державну землевпорядну експертизу^ яка перевіряє відповідність проектної документації вимогам земельного законодавства і норма­тивно-технічних документів. Державна землевпорядна експертиза проводиться відповідним органом земельних ресурсів.

При наявності позитивного висновку державної землевпорядної експертизи проект відведення земельної ділянки подається на розгляд до сільської, селищної, міської ради, районної, Київської та Севасто­польської міської держадміністрації, яка розглядає їх і в термін 20 робочих днів і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання землі або в установленому порядку подається до інших органів, до повно­важень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

При наданні земельної ділянки обласними державними адміністра­ціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або Кабінетом Міністрів України, сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

При наданні земельної ділянки Кабінетом Міністрів України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська, Севасто­польська міські державні адміністрації подають свої висновки та проект відведення земельної ділянки центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який розглядає ці матеріали і у місячний строк подає їх до Кабінету Міністрів України.

Затверджений у встановленому порядку проект відведення земельної ділянки переноситься в натуру виконавцем робіт у присутності представника замовника, для якого відводиться ділянка, представника землевласника (землекористувача) із земель якого вилучається ділянка, і в разі необхідності в присутності представників суміжних власників землі, землекористувачів.

Відведена земельна ділянка закріплюється в натурі межовими знаками встановленого зразка. Для кожного межового знаку склада­ється картонка прив'язки до зовнішніх меж землекористування або інших сталих контурів і об'єктів.

Місце розміщення межі погоджується з усіма сусідніми власни­ками чи користувачами. Про це з кожним окремо складається відповідний акт.

При поступовому освоєнні земельної ділянки за прямим призначенням в натурі визначаються також і межі частини ділянки, що освоюється в першу чергу.

Перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється сучасними геодезичними методами з прив 'язкою їх до пунктів, державної геодезичної мережі і закріпленням довгостроковими межовими знаками які передаються на зберігання новому власнику землі (землекористувачу). Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається технічний звіт зі складання документа, що підтверджує право на земельну ділянку.

Державний акт на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою складається у двох примірниках, підписується органом, який прийняв рішення про передачу (надання) земельної ділянки, та відповідним державним органом ісмельних ресурсів.

Державна реєстрація державних актів на право власності на н земельну ділянку, направо постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Після закінчення строку, на який було надано земельну ділянку в оренду, або якщо відпала потреба в земельній ділянці, такі ділянку Підлягають поверненню тим власникам землі (землекористувачам), і Користування яких вони були вилучені, а при неможливості - іншим власникам землі (землекористувачам) після приведення цих ділянок у стан, придатний для господарського використання на загальних підставах.

Земельна ділянка, що підлягає поверненню, обстежується в натурі Комісією в складі представника районної державної адміністрації або мрійну місцевого.самоврядування, представника державного органу земкльних ресурсів, представника землекористувача, для якого вона була відведена, та представника власника землі, якому ділянка повертається

Результати обстеження оформляються актом, в яком зазначається площа ділянки, для якої мети вона відводилась, стан робіт щодо її рекультивації (в разі порушення її ґрунтового покриву) та для яких потреб вона призначається при подальшому використанні.

Угода про передачу права власності підлягає нотаріальному посвід­ченню і державній реєстрації.

1.6. Відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам та втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва

Власникам землі та землекористувачам (відповідно до ст. 156 Зе­мельного кодексу України) відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарський і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Відшкодування збитків при вилученні та викупі сільськогосподарських угідь, лісових земельних ділянок і чагарників не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом проходить і при вилученні для потреб індивідуального житлового будівництва.

Порядок відшкодування збитків вказаний в Постанові Кабінеті Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284.

Відшкодуванню підлягають:

> вартість жилих будівель, включаючи не завершене будівництво, крім випадків, коли особи для яких відводиться земельна ділянка будують нові будівлі, для тих осіб, в яких земля вилучається;

> вартість плодоягідних та багаторічних насаджень;

> вартість лісових насаджень, чагарникових насаджень; ^водних джерел (колодязі, ставки, свердловини).

Якщо виконано повний комплекс робіт з весняного посіву, то можуть відшкодовувати і в результаті не отримання доходу.

Обсяг збитків визначають в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна.

Отримані кошти використовуються на поліпшення якості землі з врахуванням кадастрової оцінки та на завершення сільськогоспо­дарського виробництва (оранка, внесення добрив).

Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам та орендарям підприємствами, установами, організаціями, що заподіяли збитки за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Крім збитків землекористувача, визначаються втрати сільсько­господарського та лісогосподарського виробництв відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1279

Втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов'язаних із. веденням сільського господарства, визначаються на основі нормативів і цих втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за формулою:

Рв = Пд х Нв хБд\Бо Кінт

де:

Рв - розмір втрат сільськогосподарського виробництва, тис. гривень; Пд - площа ділянки сільськогосподарських угідь, гектарів; Нв — норматив втрат сільськогосподарського виробництва, тиш гривень;

Бд - бал бонітету ділянки сільськогосподарських угідь, що вилучається;

Бо - бал бонітету сільськогосподарських угідь по Автономні Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю;

Кінт. - коефіцієнт інтенсивності використання сільськогосподарськиї угідь (відношення показника диференціального доходу оцінки ріллі землеоцінного району, в якому відводиться земельна ділянка, до анало­гічного показника в цілому по Автономній Республіці Крим, області містах Києву та Севастополю).

Втрати лісогосподарського виробництва, спричинені вилученням лісових угідь (вкритих лісовою рослинністю земель, незімкнутих лісових культур, лісових розсадників, плантацій, рідколісся, згарищ, загиблих насаджень, зрубів, галявин, лісових шляхів, просік, протипожежних розривів тощо), для використання їх у цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, визначаються на основі нормативів втрат по) Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополі! за формулою:

Рв = (1-К)хНвхПд,

де

Рв - розмір втрат, тис. гривень; К- коефіцієнт зниження продуктивності угіддя; Нв - середній розмір втрат з розрахунку на 1 гектар, що визначається і дповідно до пунктів 1 або 2 цього Порядку; Пд - площа ділянки, гектарів.

У разі повернення сільськогосподарських і лісових угідь, наданих у -чмчасове користування, в тому числі на умовах оренди, менш цінними гт ілгір втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва ігпначається як різниця між розмірами втрат цих угідь.

Якщо сільськогосподарські і лісові угіддя надаються на умовах >:зоєння нових земель або поліпшення існуючих угідь, відшкодування їтрат сільськогосподарського виробництва провадиться з урахуванням гіпрат на проведення цих робіт.

Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського ійробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових дь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового *:сподарства, провадиться юридичними і фізичними особами в помісячний термін після затвердження в установленому порядку яроекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного гсвоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогоспо­дарського виробництва звільняються юридичні та фізичні особи у газі надання їм вилучених сільськогосподарських і лісових угідь у -имчасове користування, в тому числі на умовах оренди, на період зництва об'єктів (комунікацій, ліній електропередачі, тимчасових гтід'їзних шляхів, майданчиків для складання ґрунту та будівельних чзтеріалів тощо), для здійснення розвідувальних робіт та видобування торфу за умови повернення їх у стан колишнього використання, а також під будівництво шкіл,дитячих дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, доріг державного та місцевого значення, адміністративних?

д вель органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їсгопортів (за винятком ділянок під капітальні споруди), культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних,

протизсувних і протиселевих споруд, під індивідуальне житлове гаражне будівництво, при розміщенні внутрігосподарських об'єкті сільськогосподарських і лісогосподарських підприємств і фермерських господарств, під об'єкти і території природно-заповідного фонду. Кошти від втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництві відправляються на спеціальні рахунки відповідних рад: ^ обласній раді -25%; районній раді -15%;

сільській, селищній, міській радам - 60%;

^> Київській, Севастопольській міським радам - 100%.

Кошти, які йдуть на відшкодування втрат використовуються для поліпшення якості відповідних угідь, охорони земель відповідні до розробленої програм і проектів землеустрою.

Розмір збитків та втрат визначаються комісією в склад якої входять

• представники райдержадміністрації (голова комісії);

• землекористувач та власник даної земельної ділянки;

• юридичні особи, які будуть відшкодовувати збитки;

• представники відділу земельних ресурсів;

• представники архітектури;

• представники сільських, селищних, міських рад, на території якої здійснюється будівництво.

Розрахунок збитків і втрат здійснюється відповідно до нормативний документів.

Робота комісії з визначення розмірів збитків і втрат сільськогоспо­дарського та лісогосподарського виробництва завершується склск данням акту, в якому вказується:

• склад комісії;

• розміри земельної ділянки;

• втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

• та розміри збитків землекористувача. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва

компенсуються незалежно від відшкодованих збитків.

_раидержадмшістращя 200_р.

РОЗПОРЯДЖЕННЯ Про створення комісії для визначення збитків і втрат ііііьськогосподарського та лісогосподарського виробництва

Керуючись Земельним Кодексом України ст. 207-209 та Постановою Кабінету МіНІї і рІІ" І їро розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництващо підлягають відшкодування від 17.11.1997р. № 239 держадміністрація створила комісію дня визначення збитків власникам землі та землекористувачамта втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва складі:

Голови комісії: представник райдержадміністрації

Члени комісії: власник землі, землекористувач

(орендар),якому заподіяли збитки

представник підприємств,

організацій, установ, які будуть відшкодовувати збитки, втрати с.-г. і лісогосподарського, виробництва

представник відділу земельних

ресурсів

представник райфінвідділу

представник районного відділу

містобудування і архітектури

представник сільської, селищної,

міської ради, на території яких знаходиться земельна ділянка

Голова райдержадміністраціїї: (підпис)

Тема 2

Процесуальний порядок

формування сільськогосподарських

підприємств

□ План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Загальні положення про реструктуризацію землеволодінь і землекористувань.

2. Прийняття рішень та відкриття справи про реструкту­ризацію сільськогосподарських підприємств.

3. Створення нових організаційно-правових форм госпо­дарювання.

4. Розробка проекту формування землекористування нових сиіьськогосподарських підприємств.

5. Здійснення угод з земельними частками (паями).

6. Передача земельних часток (паїв) у натурі.

2.1. Загальні положення про реструктуризацію землеволодінь і землекористувань

Після проведення паювання земель стала проблема реструктуризації землеволодінь існуючих господарств. Потрібно було зробити механізм :ормування, процедуру розподілу земель і напрямки їх подальшого -тристування на базі сертифікатів, які отримали громадяни шляхом Нормування землеволодінь і землекористувань (далі - землекорис­тувань) товарних сільськогосподарських підприємств ринкового типу іермерських господарств, які базуються на приватній власності на землю та засоби виробництва.

Стало необхідним замінити старі організаційні форми господарювання нозими. Це потрібно було зробити виходячи з світового досвіду на базі приватної власності, як передумови інтенсивного використання землі.

Правовою базою реструктуризації сільськогосподарських підпри­ємств є Земельний кодекс України, Указ Президента України від 3 грудня і 999р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформ аграрного

сектора економіки", Закон України "Про оренду землі'" та інші нормативні акти.

Реструктуризація здійснюється відповідно до "Тимчасових методичних рекомендацій щодо формування землеволодінь і земле-користувань недержавних сільськогосподарських підприємств в процесі реструктуризації існуючих господарств", які схвалені науково-технічною радою Держкомзему України 30.10.1997 р. Рекомендації розроблені в розвиток положень Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підпри­ємствам і організаціям, затверджених наказом Держкомзему України від 20.02.96 р. № 11, та Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених спільним наказом Держкомзему України, Мінсільгосппроду України та УААН від 04.06.96 р.№ 47/172/48.

Реструктуризація землеволодінь проводиться після паювання землі в такій послідовності:

-прийняття рішення і відкриття справи про реструктуризацію;

-створення нових організаційно-правових форм господарювання; здійснення передбачених законодавством угод з земельними частка (паями);

- розробка проекту реструктуризації сільськогосподарського підприємства;

-виділення земельних ділянок в натуру та видача документів, що посвідчують право на землю.

Учасниками реформування є власники сертифікатів на земельну частку (пай), власники землі і землекористувачі, підприємці і виробничі формування, які виявили бажання прийняти участь.

Реструктуризація проводиться на добровільних засадах за ініціа­тивою самих підприємств в умовах вільного доступу його членів до вирішення всіх питань, що при цьому виникають. Кожний член підпри­ємства є самостійним і незалежним під час прийняття рішення щодо майбутнього використання своєї земельної частки.

Рішення щодо розпорядження землями, які знаходяться у спільній сумісній власності членів недержавних сільськогосподарських підприємств (під господарськими шляхами та прогонами,гідротех­нічними спорудами, лісовими насадженнями, солонцями, солончаками, солодями, пісками, перезволоженими землями, кам'янистими місцями, порушеними землями, покинутими та діючими господарськими дворами, тваринницькими фермами і комплексами тощо) приймаються на загальних зборах членів цього підприємства

Фінансування робіт повинно здійснювати господарство, яке прийняло рішення про реструктуризацію. В окремих випадках фінансування здійснюється за рахунок коштів бюджету, заінтересованих власників сертифікатів на земельну частку (пай), інших юридичних і фізичних осіб. Оновлення, при необхідності, планово-картографічних матеріалів на територію господарства, а також інформації щодо стану ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь може здійснюватись при належному обґрунтуванні за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів (рис. 2.1).

2.2. Прийняття рішення та відкриття справи про реструктуризацію сільськогосподарського підприємства

Початок реструктуризації повинен починатися з загальних зборів власників сертифікатів, на яких затверджується склад комісії, що повинна робити реструктуризацію (рис. 2.2).

До складу комісії входять:

• власники сертифікатів;

• провідні спеціалісти господарства;

• представники органів місцевого самоврядування;

• представники громадських організацій;

• представники органів управління тощо.

Комісія повинна дати роз'яснення загальним збором права влас­ників сертифікатів, варіанти використання паїв і порядок реалізації своїх прав.

Загальні збори власників сертифікатів приймають рішення про реструктуризацію.

Це рішення передається в районний відділ земельних ресурсів, який у 5-денний термін повинен:

- відкрити справу про реструктуризацію;

- повідомити про відкриття справи місцеву раду та управління сільського господарства райдержадміністрації.

Повідомлення про відкриття справи про земельні впорядкування публікується в місцевій пресі та визначається дата проведення засідання комісії з реструктуризації. Як правило засідання поводиться через 2 місяці, але не більше 75 днів з часу публікації.

В цей період збирається інформація про майбутніх правонас\ тупників, визначаються організаційні форми нових господарств, планується - хто бере на себе лідерство.

Після здійснення державної реєстрації новоутворених агро-формувань, комісія, відповідно до вказаних в оголошенні термінів, проводить засідання представників нових формувань. За цей час нові агроформування працюють з власниками сертифікатів на предмет передачі їм землі (які власники сертифікатів готові передати землю конкретному агроформуванню в оренду). Перед засіданням представників агроформувань збирається, опрацьовується і аналізується інформація, як власники сертифікатів визначились з своїми паями. Якщо пайовики визначилися із своїми земельними частками (паями) у кількості 90% і більше, тоді приступають до подальшої роботи, якщо менше, тс| проходить далі процес підготовки.

Земельні ділянки тих, хто не визначився, передаються сільською радою в оренду агроформуванням, які виявили бажання їх взяти в оренду на час поки власник сертифікату визначиться.

Комісією господарства проводиться опитування членів госпо­дарства щодо їх намірів відносно розпорядження земельними паями та роз'яснення їм:

• суті здійснюваних робіт щодо створення нових типів госпо­дарств, які дозволені чинним законодавством;

• прав громадян щодо розпорядження земельними паями;

• можливих позитивних і негативних наслідків їх дій щодо розпорядження власними паями.

Комісією виявляються потенційні керівники майбутніх госпо­дарств, в тому числі з власників фермерських господарств, які бажають розвинути власне господарство. Розгляд кандидатур майбутніх керівників та формування пропозицій загальним зборам здійснюється комісією з залученням громадських організацій.

Зазначені особи повинні мати достатні знання в агрономії, зоотехнії, техніці, технологіях, економіці, маркетингу, а також певний досвід прак­тичної діяльності, вміти працювати самостійно, напружено, ініціативно, не боячись ризикувати і нести відповідальність; бути здатними, при необхідності, рішуче внести зміни в цілі та напрями виробництва, в шлежності від змін в попиті та пропозиціях.

Виявляються бажаючі працювати на землі самостійно, створити фермерське господарство. При цьому комісія господарства, за допо­могою фахівців, які розробляють проект, зобов'язана роз'яснити май­ну тім фермерам, за яких умов (площі сільськогосподарських угідь, мшіримків спеціалізацій, обсягів виробництва, операційних витрат та капіталоловкладень) їх господарства можуть бути конкурентоздатними, нисокорентабельними. Бажано на підготовчому етапі передати комісії Инлюдарстватипові мінімальні параметри рентабельного виробництва цепних спеціалізацій в природно-кліматичних та соціально-економічних умовах регіону.

Виявляються побажання членів господарства щодо:

-організаційно-правових форм, перетворення існуючого госпо­дарства, його внутрішніх підрозділів, якщо в основному госпо­дарство збереже свою територіальну та виробничу цілісність;

- організаційно-правових форм новостворених господарств, якщо є наміри членів господарства щодо їх розукрупнення, особливо в умовах, коли в господарстві є декілька населених пунктів.

Проводиться роз'яснення, що новостворені господарства можуть Луги спеціалізованими сільськогосподарськими, обслуговуючими, переробними або полі функціональними. В будь-якому випадку необхідно рекомендувати вибір таких форм і розмірів господарств, їх структуру ииробиицтва, які забезпечать постійну зайнятість мінімальної кількості працюючих без залучення додаткових робітників на виконання основних н міологічних операцій.

Наголошується, що напрямки спеціалізацій новостворених господарств, їх потужність повинні також пов'язуватись з розмірами цілісних майнових комплексів^ зокрема тих, що відносяться ДО сфери обслуговування сільськогосподарського виробництва, доробки, Переробки продукції, її транспортування.

2.3. Створення нових організаційно-правових форм господарювання

Першим кроком у подальшій роботі є укладення установчого договору власників сертифікатів, які об'єдналися і приступають до складання проекту реструктуризації господарства, уточнюють площі земель, які повинні бути закріпленні, площі земель запасу і резервного фонду.

Проект реструктуризації повинен створюватися в тісній ув'язці з:

- проектами роздержавлення і приватизації, тобто визначення земельних часток (паїв);

- вимогами раціональної організації території і компактності земельних масивів.

Землі резервного фонду і запасу передаються в оренду новим агро формуванням, які виявили бажання їх взяти в оренду.

Учасникам новоствореним господарств (пайовикам) виплачуються орендна плата в розмірах передбачених статутом цього підприємства (неменше 1% від вартості землі). Указом Президента від 2 лютого 2002рЗ зі змінами 13 вересня 2003р. рекомендується 1,5%.

Утворення нових агроформувань здійснюється на основі приватної власності і оренди, на цих же умовах може створюватися і фермерське господарство.

Для виділення конкретної земельної ділянки складають проекти відведення земель і видаються державні акти на право власності або укладаються договори оренди. Власники земельних часток (паїв), які єі іноземними громадянам можуть мати землю лише на умовах оренди, а значить передати землю новим агроформуванням не можуть.

При реформуванні колективних сільськогосподарських підприємств' передбачається, на засадах приватної власності на землю і майно, запровадження усіх організаційно правових форм, які використовують землю в сільськогосподарських цілях.

Найбільш сприйнятими вважаються:

- Товариство з обмеженою відповідальністю - визначається! товариство, що мас статутний фонд, розділений на частини, розмір яки» визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Із досвіду створення і роботи товариств з обмеженою відпові-І

/іа цілістю вважається, щоб їх засновниками було не більше 10 власників Майна і землі.

Решту майна і землі товариство бере в оренду з обов'язковим • наданням відповідних договорів, угод.

• Приватне (приватно орендне підприємство з орендними відносини. Власник землі і майна бере в оренду землю і майно у Інших членів колективного господарства що реформується з обов'язковим укладанням договору, де визначаються розмір плати за оренду майна і землі та права і обов'язки сторін.

* Сільськогосподарський виробничий кооператив - підприємство имирене для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства з обов'язковою трудовою участю в його діяльності.

Рекомендується, щоб засновниками виробничих сільськогоспо­дарських кооперативів була незначна кількість власників майна і землі, що є більш ефективно. Решта майна, і землі береться в Оренду (єдиним масивом) на відповідних, договірних умовах.

• Фермерське господарство - у нього є власна земельна ділянка, І Тикож земля у користуванні, бере в оренду земельні і майнові паї у інших власників на відповідних договірних умовах.

Указом передбачено також право громадянам та фермерським госпо-Дірстнам вільного викупу земельних ділянок, які перебувають у їх фірне і уванні ( понад норму, що приватизується безкоштовно).

2.4. Розробка проекту формування нових сільськогосподарських підприємств

Розробка проекту формування землекористувань передбачає розподіл території між такими підприємствами, враховуючи економічні, географічні та інші природні характеристики та вирішення таких питань:

- визначення розмірів новостворених господарств: сільсько-господарських кооперативів, товариств, фермерських господарств та іншнх новостворених господарств з урахуванням кількості та розмірів паїв;

- розміщення новостворених землеволодінь та землекорис-проводиться з урахуванням місця проживання, розміщення населених пунктів, погодження місця розташування та зональні особливості;

- проектування системи захисних лісонасаджень, проти-ерозійних гідротехнічних споруд тощо;

-формування мережі польових доріг та інших елементів інфраструктури;

визначення площ деградованих, забруднених земель, земель, що підлягають консервації, залуження.

Практично розподіл між господарствами здійснюється методоіі поступок та дискусій. Ділянки резервного фонду і земель запасу передаються тим підприємствам, які хочуть взяти. При наявності двох або більше претендентів, передача здійснюється на конкурентній основі (тобто хто платить більшу за розміром орендну плату з тим і укладають договір).

Результати розподілу земель оформляються протоколом, допої відаються загальним зборам і передаються проектній організації для оформлення. Робота із формування землекористувань здійснюється відповідно до Тимчасових рекомендацій, щодо формування земле! володінь і землекористувань недержавних сільськогосподарській підприємств у процесі реструктуризації існуючих господарств, які підготовленні авторським колективом за редакцією О.Я. Новаковськощ (Київ, Держкомзем, 30.10.1997 р.).

Обгрунтування формування землеволодінь землекористуван здійснюється в порядку складання проекту землеустрою.

При опрацюванні проектних рішень враховуються специфічні відмін і особливості у територіальному розміщенні, якісному стані та склаЛ угідь земель різних форм власності, а також поселенської мереж виробничих комплексів, інженерної та соціальної інфраструктури тонн

Розробка проекту формування землеволодінь і землекористувані фінансується господарством, в якому на загальних зборах прийнята відповідне рішення. При зміні в процесі розробки проекту умов раніїїм затвердженого завдання або вихідних даних, замовник зобов'язанні повністю оплатити виконані роботи, які підлягають переробці.

Розробка проектів виконується спеціалізованими проектнилщ організаціями, які мають на це право, за договорами з замовниками робіт.

Розробка проектів, виконується в такій послідовності:

- підготовчі роботи;

- обґрунтування попереднього проекту;

- роггляд проектних рішень та їх затвердження;

- оформлення проектної документації і посвідчення новоствореним господарствам права власності на землю і користування нею.

Підставою для розробки проекту є завдання, яке готується цімісією господарства за участю спеціалізованої проектної організації. зміст завдання може уточнюватись з урахуванням специфічних місцевих умов. При складанні завдання замовником обумовлюється необхідність варіантного опрацювання відповідних обґрунтувань. Завдання на розробку проекту за погодженням з районним (міським) відділом земельних ресурсів затверджується загальними зборами або зборами уповноважених.

Проектні пропозиції погоджуються із зацікавленими сторонами (Відповідними комісіями господарств та майбутніми суб'єктами господарювання) і затверджуються загальними зборами. Підготовчі роботи проводяться з метою:

- встановлення фактичного складу угідь, площ землекористувань господарства, що прийняло рішення щодо реструктуризації та розподілу земель;

- ничначення достовірності планово-картографічних матеріалів та Інформації про стан ґрунтів, грошову оцінку сільськогоспо­дарських угідь;

- уточнення складу співвласників земель колективної власності і виконання, при необхідності, відповідних розрахунків.

В процесі підготовчих робіт проводиться аналіз земельно-кадаст-мпиих. статистичних і планово-картографічних матеріалів, результатів польових обстежень і вишукувань, а також обґрунтованості встановлення меж населених пунктів, площ і розміщення земель запасу та резервного фонду земель.

В порядку підготовчих робіт уточнюється розміщення, потужність та стан майнових комплексів господарства, в тому числі об'єктів соціально-побутового призначення, які підлягають передачіі на баланс місцевих органів самоврядування.

Проводиться уточнення розміщення та потреба у розміщенні площ (з урахунком дотримання санітарних і зооветеринарних норм) водо-забірних і питних споруд, кладовищ, смітників, об'єктів, що створені для задоволення потреб місцевого поселення.

Встановлюється структура населення в розрізі поселень, в тому числі кількість власників земельних паїв з метою оптимального! подальшого перерозподілу земель резервного фонду, запасу.

Виявляється наявність худоби у власності населення (кожному селу окремо), тенденції зміни її чисельності, традиційні способи утримання в пасовищний період, забезпеченість природними кормовими угіддями.

Визначається кількість та характеристика фермерських господарству ступінь довіри населення до їх керівників, економічні результати діяльності, бажання і здібності до розширення господарства

Здійснюється аналіз матеріалів щодо діяльності промислових підприи ємств на території господарства, встановлюються перспективи їх територіального розвитку, в тому числі об'єктів добувної промисловості межі гірничого відводу, а також розвиток поселень.

В процесі підготовчих робіт збираються, систематизуються вивчаються такі матеріали:

1. плани землекористувань недержавного сільськогосподарсько^ підприємства, що реструктуризується, і територій відповідних СІЛЬСЬКІЇ (селищних) сад в масштабі 1:10000 або 1:25000 та топографічні карти в цих масштабах;

2. матеріали проектів землеустрою, які виконувались на території господарства до передачі земель у колективну власність, постійне і тимчасове користування в межах здійснення заходів земельної реформі!

3. матеріали проектів встановлення меж сільрад і меж сільськихи населених пунктів;

4. матеріали проектів роздержавлення і приватизації земель, технічна документація з паювання земель;

5. матеріали технічної документації щодо видачі державних актів на право власності і користування землею;

6. матеріали передпроектних і проміжних розробок, які стосуютьЛ територій господарств, де здійснюється реструктуризація, а також ти! регіональних розробок, зміст заходів яких може вплинути на проекте рішення щодо організації використання сільськогосподарських угід новими господарськими формуваннями;

7) матеріали ґрунтових, агрохімічних, геоботанічних обстежень та їхнаступних корегувань

8. матеріали радіологічних зйомок та зйомок техногенного забруд­нення території;

9. показники фактичного накопичення забруднюючих речовин в Продукції рослинництва і тваринництва в агроландшафтах господарства та на прилеглих територіях інших категорій земель, які використовуються у ииробничих цілях жителями сіл цього господарства;

10. матеріали щодо ефективності сучасного використання земельних угідь господарства, які знаходяться у його власності, а також тих, якими воно користується;

11) відомості щодо якісного стану земель, інтенсивності прояву ерозійних процесів;

12) матеріали бонітування ґрунтів і грошової оцінки угідь;

13) статистичні і звітні матеріали про розміщення сільськогоспо- дарських культур на момент реструктуризації, виконані технологічні їй ходи під майбутній урожай сільськогосподарських культур та їх Нартість.

В процесі польового обстеження території встановлюється Достатність повноти перелічених матеріалів, визначається фактичний стан тих угідь, які знаходяться в критичному екологічному стані.

Здійснюється інвентаризація земель (спрощене коригування угідь.), які знаходяться у власності та користуванні господарства, в тому числі на спільній сумісній та спільній частковій власності. У випадках ро ібіжностей у фактичному стані та площах земельних угідь з даними Відповідних документів, які посвідчують право власності на землю та право користування нею, в останні вносяться зміни у встановленому порядку.

Склад земельних угідь встановлюється окремо для земель, які знаходяться у спільній частковій власності членів господарства та землях, які перебувають у спільній сумісній власності. Ми ходячи з екологічних міркувань, вивчається:

- необхідність зміни цільового використання і напрямків консервації угідь;

-шчяхи диференціації ріллі по інтенсивності використання на основіі агроекологічної оцінки придатності грунтів для розміщення сільськогосподарських культур з урахуванням можливості виро­щування техногенно незабрудненої та забрудненої без перевищення допустимих рівнів продукції рослинництва.

Дані щодо фактичного розміщення сільськогосподарських культур та понесені затрати під урожай майбутніх років встановлюються при обстеженні території на підставі оптування фахівців господарства та даних бухгалтерського обліку.

Аналізується стан меліоративних угідь, значущість перезво-, ложених земель як геохімічних резервацій та джерел живлення і регу­лювання стоку поверхневих та підземних вод, можливості їх подальшої охорони; уточнюються території мережі природно-заповідного фонду, а також територій, зарезервованих з метою наступного заповідання.

Вивчаються доцільність і можливі обсяги виконання культур­технічних робіт, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь та інших заходів, спрямованих на подальше, поліпшення стану агроландшафтів і забезпечення їх стійкості.

Встановлюються стан і ефективність дії лісомеліоративних насаджень та гідротехнічних протиерозійних споруд. При незадо­вільному їх стані виявляються причини, фіксуються порушені споруди, визначаються орієнтовні обсяги ремонтних робіт, фактори, що сприяють^ підвищенню надійності експлуатації зазначених насаджень і споруд. Особлива увага звертається на вершини ярів і балок, тальвеги і вододіли, місця витоків малих річок, джерела ґрунтових вод.

Визначається спрямованість заходів щодо системного розвитку природних територій в агроландшафтах, можливості та засоби констру^ ювання культурних ландшафтів, уточнюється режим використання земель в водоохоронних і прибережних смугах, санітарно-захисних зонахІ

Здійснюється обстеження стану тваринницьких ферм госпо-1 дарства, інших господарських дворів; встановлюється необхідність і можливість їх перепрофілювання або консерваціїв зв'язку з очікуваними змінами в господарській структурі товарного сільськогосподарського! виробництва.

Підсумковим картографічним документом підготовчих робіт є креслення вихідної інформації до проекту формування земле­володінь і земле'користувань господарств.

На кресленні (в тому числі в окремих таблицях) зазначається! зокрема, наступна інформація:

- склад населення в розрізі населених пунктів — всього, вікова структура, працівники соціальної сфери, власники сертифікатів

- поголів 'я худоби в громадському та приватному секторах;

розміщення комунальних об'єктів населених пунктів (кладовищ, водозабірних та водоскидних об'єктів, сміттєсховищ, скотомогильників тощо) та потреба в їх розміщенні; межі:

• гірничих відводів;

• сільських рад;

• окремих сільських громад (якгцо вони встановлені попередньо);

• населених пунктів;

• земель запасу;

• резервного фонду земель;

• інших землеволодінь і землекористувань;

-розміщення та потужність об'єктів загальногосподарського ми сервісного обслуговування (майстерень ремонтних, погии-иічних, столярних, автогаражів, складів пально-мастильних речовин, складів газових балонів, складів продовольства, зерно-фмокшц та споруд по доробці зерна тощо);

-розміщення та характеристика водогосподарських та муліоративяих об'єктів, побудованих на кошти господарства;

-розміщення та характеристика (проектна потужність) тваринницьких ферм;

- Інші комунікації (автошляхи, лінії електропередачі, трансформаторніі підстанції, траси водопроводу, каналізації, газорозподільчі пункти, газові мережі, греблі ставків, свердловини тощо), побудовані за рахунок господарства;

-адміністративні, культурно-побутові будинки і споруди, що знаходяться на балансі господарства;

- лісові насадження, в тому числі захисні, створені на кошти господарства;

характеристика земель колективної власності:

• фізичні площі;

• шифри агрогруп, коефіцієнти (індекси) родючості (шкали); показники середньозваженого бала бонітету земель;

• кількість земельних паїв в межах окремих ділянок;

• розрахунки площ, необхідних для створення раціональної мережі місцевих шляхів, будівництва протиерозійних споруд, створення лісонасаджень;

• площі та території, що підлягають консервації шляхом залуження і заліснення;

• площі угідь, які додатково необхідні для створення пасовищ сумісного використання в розрізі населених пунктів для випасання худоби.

Креслення вихідної інформації може доповнюватись іншими, додатковими довідковими даними, які дозволять найбільш повно обгрунтувати рішення попереднього проекту.

На підготовчому етапі, в установленому порядку, при необхідності, проводиться уточнення розміру земельного паю кожного члена недержавного сільськогосподарського підприємства.

Виявляється кількість та обсяги паїв, які на момент формування землеволодінь і землекористувань нових господарств не будуть витребувані, визначається порядок їх подальшого використання.

Обгрунтування попереднього проекту.

Рішення попереднього проекту спрямовані на допомогу селянам у виборі обгрунтованого шляху подальшого розпорядження належною їм власністю у їх власних інтересах в узгодженні з необхідністю одержання максимальних обсягів продукції з мінімальними затратами та без шкоди для довкілля.

Обгрунтування рішень попереднього проекту здійснюється на підставі вивчення матеріалів підготовчих робіт.

Розробляються варіанти формування землеволодінь і земле­користувань, які максимально узгоджуються з намірами власників земельних часток, які виявились на підготовчому етапі.

При цьому за укрупненими показниками повинні обґрунтовуватись попередні програми виробничої діяльності новостворених господарств, як правило, максимально спеціалізованих.

Обгрунтування рішень попереднього проекту полягає у визначенії економічної доцільності:

> збереження існуючих землекористувань господарств та заміни лише правового і організаційно-господарського їх статусу в законодавчо встановлених формах;

> створення на базі існуючих господарств кількох новим господарських структур в поєднанні окремих сімейних та сутщ виробничих, де їх члени не мають родинних зв 'язків.

При необхідності, зокрема в крупних господарствах, обґрунтовуються найбільш доцільні форми кооперації новостворених виробничих структур між собою та з постачальницько-збутовими, переробними і іншими сервісними структурами, що створюються на базі господарства, яке розукрупнюється, а також з іншими існуючими підприємствами і організаціями.

Обов'язковою умовою формування землеволодінь і землекористувань с необхідність обгрунтування заходів, пов'язаних з охороною земель під дії несприятливих природних і антропогенних процесів, забезпечення функціонування екологічно сталого навколишнього середовища, умов Виробництва незабруднених продуктів харчування.

При обгрунтуванні проектних рішень щодо формування територій ісмлсволодінь і землекористувань майбутніх господарських структур

необхідно враховувати, що до їх складу будуть входити землі, які находитимуться у їх членів у власності, у постійному чи тимчасовому користуванні. Потребує обгрунтування розподіл земель, які знаходяться у спільній сумісній власності членів недержавних сільськогосподарських підприємств.

При цьому доцільно обгрунтувати, при необхідності, розміщення і Площі резервного фонду земель та фоццу земель запасу з урахуванням Поселенської мережі, людності населених пунктів, кількості працівників соціальної сфери в них та умов і обсягів виробництва.

Формування землеволодінь і землекористувань повинно здійснюватись з урахуванням територіального розміщення інших суб'єктів землекористування, розташованих в межах території сільради, а також можливого розвитку кооперації з ними у виробничих цілях.

Необхідно передбачити заходи щодо ліквідації черезсмужжя, інших недоліків землекористування, здійснення яких провадиться у встанов­леному порядку.

У варіанті збереження землекористування існуючого господарства опрацьовуються заходи щодо удосконалення його внутрішньоїорганізаційної структури, поглиблення спеціалізації виробництва, диференціації використання земель, охорони природного середовища.

Оптимальним повинно вважатись формування нових товарних годарств на базі окремих населених пунктів з метою максимально можливого наближення місць роботи до місць проживання населення з урахуванням трудових ресурсів, виробничих потужностей майнових комплексів, суміжних площ земельних паїв, достатніх для сталого функціонування товарних господарств певних спеціалізацій.

У випадках, коли в господарстві, яке поділяється на кілька нових, населення розміщено в одному селі, територіїземлекористувань розмі­щуються по відношенню до них таким чином, щоб максимально приблизити їх до тієї частини села, працездатне населення якої буде мати можливість самостійно господарювати на агроекологічно спорід­нених угіддях.

Сучасні тенденції реформування земельних відносин зумовлюють необхідність формування нових землеволодінь за розмірами, узгодже­ними з можливостями виконання основних технологічних операцій в рослинництві і тваринництві працездатним населенням окремого населеного пункту або його частини.

В умовах специфічного прояву негативних природних і антропогенних процесів в агроекосистемах питання формування територій нових господарських структур вирішуються в кожному випадку окремо.

Особливостями організації нових виробничих структур в умовах техногенного забруднення території є необхідність забезпечення найбільш повної агроекологічної однорідності сільськогосподарських угідь, в першу чергу ріллі, а також спільності виконання контрзаходів,] спрямованих на зниження негативного впливу техногенного забруднення до допустимих норм.

Площі землекористувань окремих господарських структур доцільно визначати кратними розміру земельної частки. При цьому враховуються територіальні особливості розміщення та площі меліоро­ваних земель, садів, виноградників, природних кормових угідь. Не доцільний розподіл компактно і відокремлено розташованих перел і чених угідь між окремими господарствами.

Мінімальні розміри території нових господарських структур певних! спеціалізацій не повинні бути меншими, ніж розміри раціональним фермерських господарств.

Межі територій нових господарських структур встановлю­ються з урахуванням недопущення географічного і фізичного черезсмужжя, в тому числі викликаного відчуженням техногенно забруднених земель. Як правило, межі територій повинні узгоджуватись з межами природних елементів ландшафтів (лісосмугами, каналами^ шляхами з твердим покриттям, межами ділянок певної щільності техногенного забруднення території) тощо.

Не рекомендується розділяти між декількома господарствами первинні водозбірні площі, де вимагається створення закінченого протиерозійного комплексу.

Формування нових господарських структур повинно здійсню­ватись з урахуванням існуючих майнових виробничих комплексів:

• підприємств і ферм для утримання худоби і птиці;

• підприємств і дворів із зберігання і переробки сільськогоспо­дарської продукції, ремонту, технічному обслуговуванню сільсько­господарських машин і знарядь та автомобілів;

• по виготовленню будівельних конструкцій, виробів і деталей з Шсцевих матеріалів; філій і цехів переробних та інших промислових підприємств;

• в етеринарних закладів;

• теплиць і парників;

• матеріальних складів;

• транспортних, енергетичних та інших об'єктів, пов'язаних з виробничою сільськогосподарською діяльністю; комунікацій, які інінчпі'чують внутрішні і зовнішні зв 'язки виробничих комплексів.

при плануванні використання виробничих комплексів повинні врахо-тмнпкі. організаційно-господарські, санітарно-гігієнічні, зооветеринарні, будівельні, протипожежні і архітектурно-планувальні вимоги і умови, територіальне розташування техногенно забруднених земель.

При плануванні використання виробничих комплексів новоствореними господарствами необхідно надавати перевагу розвитку існуючих потужностей,сумісному використанню окремими господарствами існуючих інженерних комунікацій.

Доцільно опрацювати варіанти використання існуючих виробничих комплексів на договірних засадах спільно з іншими господарствами, включаючи фермерські та особисті селянські господарства, які мають переважно товарне спрямування діяльності.

Розташування об'єктів виробничих комплексів новостворених сільськогосподарських підприємств не допускається на радіоактивнозабрднених

землях, де додаткове опромінювання працюючих може перевищити 1,0 мЗв (0,1 Бер) в рік понад дозу, яку отримували нн НА цих об'єктах в доаварійний період. Розташування об'єктів виробничих комплексів на територіях іншого техногенного забруднення узгоджується з органами Міністерства охорони здоров'я України в кожному конкретному випадку окремо.

Необхідна площа ділянок для розміщення виробничих об'єктів при опрацюванні рішень попереднього проекту реструктуризації визначається за діючими укрупненими показниками на розрахункову одиницю (голову худоби, тону продукції тощо).

Одночасно з обґрунтуванням виробничих комплексів необхідно передбачати розташування поза межами населених пунктів санітарно-технічних споруд комунального призначення (водозабірних та каналізаційних споруд, сміттєсховищ, зооветеринарних об'єктів, кла­довищ тощо). При цьому доцільно передбачати передачу цих земельних ділянок у відання сільрад.

Обґрунтовуються заходи щодо екологічного облаштування агроландшафтів в цілому в межах господарства, яке підлягає реструк­туризації.

При цьому передбачаються заходи по відтворенню водності малих річок, струмків, відновленню замулених джерел. Крім захисних насад­жень, обґрунтовується розвиток і системне розташування "плям" природ­ної рослинності в агроландшафтах в тісному поєднанні "коридорами безпеки" з існуючими природними ландшафтами, територіями і об'єк­тами природно-заповідного фонду. Площа природних територій в агроландшафтах повинна складати не менше 3 - 5% їх загальної площі. За рахунок малопродуктивних еродованих і ерозійно-небезпечних угідь намічається розвиток суцільних лісових насаджень з метою отримання товарної деревини, палива для місцевого населення, вирощування новорічних ялинок, заготівлі лікарської сировини, розвитку народних промислів тощо.

Обґрунтовуються заходи щодо розвитку раціональної мережі шляхів місцевого значення. При цьому враховується необхідність забезпечення транзитних перевезень шляхами з твердим покриттям від існуючих фермерських господарств, колективних садів і городів, а також тих господарських структур, що передбачається створити на землях запасу та ділянках першочергової приватизації, а також внаслідок реструктуризації. Напрями основних шляхів встановлюються, виходячи з необхідності забезпечення найкоротших відстаней між кінцевими пунктами при проходженні їх по території з мінімальною кількістю перепон, що вимагають будівництва містків, складних водовідвідних та інших інженерних споруд.

На підставі аналізу існуючого складу і площ сільськогосподарських угідь, можливостей поліпшення їх стану шляхом здійснення меліорацій, в тому числі в зв'язку з необхідністю зниження негативного впливу техногенного забруднення, встановлюються агроекологічна однорідність угідь, найбільш доцільне їх використання в землеробстві.

Попередньо визначається необхідність внесення змін в склад і співвідношення угідь.

Склад, площі і розміщення сільськогосподарських угідь новостворюваних господарств повинні забезпечувати необхідні територіальні умови для інтенсивного використання земель при певних спеціалізаціях виробничої діяльності, а також відтворення їх корисних властивостей та мінімальне забруднення сільськогосшь дарської продукції шкідливими речовинами, попередження міграції забруднюючих речовин в ландшафтах.

Склад сільськогосподарських угідь для кожного з новостворених господарств визначаються з урахуванням:

^> передбачуваної спеціалізації виробничої діяльності; є? фактичного стану угідь, щільності їх техногенного забруднення; морфологічних і генетичних ознак грунтового покриву, меха­нічного складу, вмісту гумусу і поживних речовин, агрофізичних і фізико-хімічних властивостей грунтів;

інтенсивності переходу забруднюючих речовин з грунту в культивовану рослинність;

<=> можливості застосування ефективних екологічних контр­заходів, спрямованих на зниження техногенного забруднення сільськогосподарської продукції.

При організації сільськогосподарських угідь новостворених господарств необхідно передбачати вільний зв'язок тваринницьких ферм, в першу чергу, великої рогатої худоби, з масивами пасовищ та орних земель з метою запобігання переміщення худоби через землеволодіння і землекористування суміжних господарств.

Для кожного з новостворених господарств повинна здійснюватись диференціація використання земель з урахуванням екологічних вимог -виділені землі різної інтенсивності використання: без обмежень; з обмеженнями, які зумовлюються агроекологічними властивостями

З

62

емельно-правовий процес

грунтів та забрудненістю території; з обмеженнями, зумовленими ландшафтними особливостями.

На техногенно забруднених територіях при організації сільськогоспо­дарських угідь новоствореним господарствам пріоритетно необхідно вирішувати завдання виробництва "чистої" сільськогосподарської продукції для харчування місцевих жителів. З цією метою визначаються можливості одержання в межах існуючих норм забрудненості радіону­клідами, важкими металами, пестицидами і нітратами овочів, ягід і фруктів на присадибних ділянках, ділянках для ведення особистого селянського господарства, а також ступінь забрудненості кормів, що використовуються для годівлі домашньої худоби і птиці. При необхідності, виконуються розрахунки площ природних кормових угідь та ріллі, які необхідні для забезпечення угіддями особистої худоби і птиці населення з метою виробництва ним тваринницької продукції без перевищення нормативів граничних показників забруднення.

В процесі організації сільськогосподарських угідь вирішуються питання щодо використання новоствореними господарствами земель, які знаходяться у державній власності. При необхідності обґрунтовується доцільність їх територіального перерозподілу.

В порядку обгрунтування організації сільськогосподарських угідь обраховуються умови забезпечення кормами худоби тваринницьких ферм, які на етапі підготовчих робіт визначені як такі, що повинні функціонувати в майбутньому. Розрахунки виконуються за укрупненими показниками, за якими необхідно передбачити повне забезпечення такими кормами власного виробництва, які потребують великих витрат на транспортування.

При формуванні в процесі реструктуризації масивів землекористувань фермерських господарств необхідно виходити з наступних вимог:

• створення територіальних умов досягнення високої ефек­тивності виробництва;

• масиви цих землекористувань повинні мати зручний вихід на шляхи з твердіш покриттям;

• площі окремих масивів земель та їх взаємне розміщення повинні забезпечувати можливості узгодженого розміщення груп садиб фермерських господарств;

• окремі земельні ділянки розташовуються в місцях, сприятливих в інженерно-будівельному, санітарному естетичному відношеннях