Швидкість перколяції π х d2 х h
V = 4 х 24 х 60
V – швидкість екстрагування, мл/хв;
d – внутрішній діаметр перколятора, см;
h – висота сировини, см.
Настойки - розчини.
Незначну кількість настойок готують шляхом розчинення готових екстрактів в спирті відповідної концентрації. Цей метод застосовують в тих випадках, коли із рослинної сировини не можна одержати настойки тими методами, які використовують для одержання настойок, але можна екстрагувати БАР методами, якими одержують екстракти.
Методом розчинення готують: 1) настойку чилібухи – рвотного кореня (готують розчиненням сухого екстракту в 70% спирті в реакторі з мішалкою); 2) настойку яблучно -кислого заліза (екстракт ЯКЗ розчиняють в спиртовій воді плодів коріандру); 3) настойку алоє (сухий екстракт розчиняють в 40% спирті).
До цієї групи настойок відносять еліксири. Еліксири являють собою розчини екстрактів і настойок з іншими лікарськими речовинами (еліксир грудний або солодковий, настойка опійно-бензойна).
Очищення (очистка) настойок.
Настойки, одержані будь-яким методом, потребують обов'язкової очистки. Їх очищають, шляхом відстоювання на холоді (при температурі не вище10°С) не менше двох діб до одержання прозорої рідини. В цих умовах із витяжок випадають в осад баластні речовини, які далі відфільтровують. Для фільтрування використовують різні фільтри, крім тих, які працюють під вакуумом, оскільки в них проходить інтенсивне випаровування спирту.
Стандартизація настойок
Цінність настойок, як ліків, повинна визначатися за кількістю діючих речовин. Проте більшість настойок оцінювали раніше за величиною сухого залишку і за вмістом спирту.
Більше уваги стандартизації настойок стали приділяти з часу виходу ДФ УЇІІ вид. На даний час настойки стандартизують:
1) за органолептичними показниками - настойки повинні бути прозорими і зберігати запах та смак тих речовин, які містяться в вихідній лікарській сировині;
2) за вмістом спирту – вміст етанолу має відповідати межам, зазначеним в окремій статті;
а) за ДФ України - визначають вміст метанолу і 2-пропанолу
3) за густиною;
4) за сухим залишком;
5) за кількісним вмістом діючих речовин;
6) за домішками важких металів
7) визначають об'єм вмісту упаковки – об”єм вмісту контейнера;
8) мікробіологічна чистота
Всі ці показники визначають за методиками, описаними в ДФ України.
Кількісний вміст діючих речовин визначають хімічним або біологічним методом
Густину визначають:
1) за допомогою пікнометра 2) або ареометра.
Вміст спирту:
1) дистиляційним методом;
2) за температурою кипіння;
3) рефрактометричне та визначаючи поверхневий натяг.
Дистиляційний метод використовують:
А) при вмісті спирту в рідині до 20% (беруть 50 мл);
Б) при вмісті спирту в рідині від 20 до 50% (беруть 50 мл);
В) при вмісті спирту в рідині від 50% і вище (беруть 25 мл);
В другому і третьому випадках розбавляють водою до 75 мл.
Вміст метанолу і 2-пропанолу – допускається не більше 0,05% метанолу і не більше 0,05% 2-пропанолу, якщо немає інших вказівок в окремій статті.
Зберігання настойок.
Приготовлені настойки не є абсолютно стійкими. В них, в залежності від складу та умов зберігання проходять різні процеси, в результаті яких у деяких настойок з часом змінюється колір, в інших - з'являється осад, в третіх зменшується активність без зовнішніх змін. Тому настойки зберігають в добре закритих бутлях, в місці, захищеному від прямих сонячних променів, при температурі не вище 15°С.
Якщо при зберіганні випав осад, то його відфільтровують, і після перевірки у випадку відповідності числових показників вимогам ДФ їх дозволяється застосовувати.