Література

Основна:

1. Патофізіологія: підручник / За ред. М.Н.Зайка, Ю.В.Биця. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Медицина, 2008. – 704 с.

2. Патологічна фізіологія. Книга в трьох частинах. Ч.1. Нозологія. За ред. проф. М.С.Регеди – Львів: Сполом, 2009. – 290 с.

3. Патологическая физиология. Учебник для студентов фарм. вузов. Изд. 2-е, перераб. и доп. / под ред. проф. А.И.Березняковой – Винница: Нова Книга, 2008. – 328 с.

4. Матеріали лекцій.

Додаткова:

1. Атаман О.В. Патологічна фізіологія в запитаннях і відповідях. Навчальний посібник / Вид.2-ге, доопрац. і доп. – Вінниця: Нова Книга, 2007. – 512 с.

2. Патофизиология. Курс лекций. Под ред. П.Ф.Литвицкого,- М.: Медицина, 1995.

3. Бердышев Г.Д.,Криворучко И.Ф. Медицинская генетика. К.-Вища школа,1990.

4. Лильин Е.Т.,Богомазов Е.А.,Гофман-Кадошников П.Б. Генетика для врачей.М.-Медицина ,1990.

5. Симонов П.В. Темперамент, характер, личность. М.-Медицина,1985.

6. Юдельсон Я.Б. Основы курса медицинской генетики / Учебно-методическое пособие.Смоленск, 1990.

7. Спадкові захворювання і природжені вади розвитку в перинатологічній практиці. Запорожан В.М., Сердюк А.М., Бажора Ю.І. та ін. - Навчальний посібник – К.: Здоров'я, 1997.- 360с.

Тема 6. Роль реактивності в патології і. Актуальність теми

Індивідуальна реактивність – це властивість кожного організму відповідати різноманітними реакціями на впливи середовища. Вона формується на основі видової реактивності в процесі онтогенезу.

Стан реактивності залежить від статі, віку, спадковості, особливостей нервової, ендокринної, імунної систем організму. Активний вплив на неї має зовнішнє середовище і стан гомеостазу організму.

Проблема реактивності у сучасній патології є надзвичайно актуальною. Реактивність відіграє велику роль як етіологічний фактор, виступаючи як причина, або важлива умова у виникненні цілого ряду захворювань. Вплив індивідуальної реактивності яскраво проявляється при застосуванні лікарських препаратів, часто викликаючи різноспрямовані за своїми проявами і наслідками реакції.

Реактивність організму тісно пов’язана з його резистентністю – здатністю протидіяти патогенним факторам. Зміна реактивності і резистентності може стати основою розвитку захворювань, і тому, розуміння цих механізмів має важливе значення для вивчення патогенезу і патогенетичних підходів у лікуванні відповідних хвороб.

Стрес – неспецифічна реакція організму на дію будь-яких сильних подразників, що проявляється напруженням захисно-пристосувальних реакцій організму. Клінічно стрес виявляється як комплекс структурно-функціональних та біохімічних змін, що отримали назву загальний адаптаційний синдром.

Надмірний стрес (дистрес) призводить до зриву адаптаційних механізмів і розвитку «хвороб адаптації».

Іі. Конкретні цілі

1. Знати визначення поняття реактивності і резистентності, їх види і механізми.

2. Вміти пояснити залежність реактивності від статі, віку, спадковості, стану нервової, ендокринної та імунної систем.

3. Знати форми фізіологічної та патологічної реактивності, їх роль у виникненні, перебігу і завершенні захворювань.

4. Вміти пояснити вплив лікарських препаратів на формування реактивності і резистентність організму.

5. Знати стадії і механізми розвитку загального адаптаційного синдрому.

6. Вміти визначати функціональний стан системи мононуклеар-них фагоцитів.

7. Вміти експериментально дослідити індивідуальну, групову і видову реактивність при дії різних факторів зовнішнього середовища.

ІІІ. Базові знання, вміння, навички необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
1. Мікробіологія	Поняття про фагоцитоз. Вчення про імунітет. Специфічна імуно-профілактика та імунотерапія інфекційних захворювань.
2.Анатомія	Структура нервової, ендокринної, імунної систем, будова біологічних бар’єрів організму.
3. Нормальна фізіологія	Фізіологічні показники неспеци-фічної резистентності. Функціону-вання імунокомпетентних клітин. Функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи. Фагоцитоз і його стадії.