- •Міністерство аграрної політики та продовольства україни
- •13. Установіть відповідність між хворобою та ветеринарно-санітарним оцінюванням продуктів забою
- •14. Установіть відповідність між ступенями знекровлення та ознаками, які їх характеризують:
- •15. Укажіть порядок мікроскопічного дослідження мазків-відбитків
- •26. Правильне твердження щодо належності видів ковбасних виробів
- •125. Післязабійна діагностика фасціольозу:
- •198. Порядок проведення визначення кислотності кисломолочних
- •199. Порядок проведення визначення жирності сметани (правильна послідовність):
- •200. Кисломолочними називають:
- •208. Методи дослідження для визначення ступеня свіжості риби, це:
- •234. Установіть відповідність між назвами вад нехарчових яєць
- •235. На агропродовольчих ринках дозволяється реалізувати:
- •284. (100 %) Позначте правильне твердження:
- •285. Установіть відповідність між назвами лабораторних досліджень
- •286. Термін зберігання дієтичних курячих яєць за температури до 20°с
125. Післязабійна діагностика фасціольозу:
виявляють ураження печінки; хронічний запальний процес у жовчних ходах, що призводить до потовщення їх стінок, а за хронічного перебігу – збільшення і звапнування жовчних ходів;
ураження печінки, жовтяничність слизових оболонок. Запалення нирок;
множинні крововиливи на паренхіматозних органах, запальні процеси в печінці і жовчних ходах;
у печінці виявляють прозорі міхурці сірувато-білого кольору, овальної форми. Всередині посвідчується паразит, сколекс якого має 4 розвинені присоски.
126 Для дослідження на вміст залишкових кількостей токсикантів,
залежно від підозри на отруєння, у державну лабораторію
ветеринарної медицини направляють:
середні проби м’язової тканини, мозку, печінки і нирок, вмістиме шлунку, кормів. Трупи птиці направляють цілими тушками;
проби м’язової тканини, масою не менше 200 г, та вмістиме шлунку;
частину згинача або розгинача передньої та задньої кінцівок туші, вкриту фасцією, або шматок м’язової тканини; лімфатичні вузли;
шматочки м’язової тканини, масою 300–400 г і внутрішні органи.
127. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою тварин
у випадку, якщо не встановлено причину отруєння:
проварюють і використовують на корм тваринам;
направляють на утилізацію або знищення;
переробляють на варені ковбаси;
випускають без обмеження.
128. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою тварин,
забитих у результаті отруєння натрію хлоридом:
направляють на переробку та виготовлення варених ковбас;
утилізують;
направляють на промислову переробку за умови задовільних результатів хімічних та мікробіологічних досліджень;
випускають без обмеження.
129. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою у разі
дикроцеліозу:
утилізують;
проварюють;
уражені частини органів утилізують, а неуражені частини органів і тушу випускають без обмежень;
випускають без обмежень.
130. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою у разі
виявлення ознак виснаження тварин:
випускають після проварювання;
знищують спалюванням;
використовують залежно від результатів бактеріологічного дослідження;
тушу і внутрішні органи утилізують.
131. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою, одержаних від
тварин, хворих на клінічний мастит, із вираженими патолого-
анатомічними змінами у тканині вим’я і надвименних лімфовузлах:
утилізують;
направляють на промислову переробку;
вим’я утилізують, а інші продукти використовують залежно від
результатів мікробіологічного дослідження;
випускають без обмежень.
132. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою тварин
за наявності запальних процесів у матці:
направляють на промислову переробку;
за відсутності виснаження продукти забою використовують залежно від результатів мікробіологічного дослідження; у разі виснаження тушу і внутрішні органи утилізують;
матку утилізують, а тушу та інші внутрішні органи випускають без обмеження;
випускають без обмежень.
133. Санітарне оцінювання продуктів забою, одержаних від тварин,
хворих на цироз печінки:
направляють на промислову переробку;
печінку утилізують, а інші продукти забою випускають без обмеження;
всі продукти забою направляють на технічну утилізацію;
випускають без обмежень.
134. Під час ветеринарно-санітарної експертизи туш і продуктів
вимушеного забою обов’язково проводять:
органолептичні, мікробіологічні, хімічні дослідження, пробу варення;
тільки органолептичні;
тільки пробу варення;
тільки хімічні дослідження.
135. Обов’язково потрібно досліджувати на цистицеркоз продукти
забою тварин:
великої рогатої худоби, свиней;
коней, великої рогатої худоби, свиней;
дрібної рогатої худоби, коней;
екзотичні породи тварин.
136. Досліджують на ехінококоз органи та тканини:
легені та всі паренхіматозні органи;
печінку, легені, серце, селезінку, м’язи, мозок;
органи сечостатевої системи;
органи травного каналу.
137. Ветеринарно-санітарна експертиза туш і органів тварин
у разі виявлення 4-х і більше живих або загиблих цистицерків:
утилізація туш і внутрішніх органів;
тушу і внутрішні органи відправляють на промислову переробку;
тушу і внутрішні органи використовують без обмежень;
тушу, голову і внутрішні органи (окрім кишечника) утилізують, внутрішній і зовнішній жир знімають і направляють на витоплювання для харчових цілей.
138. До м’якушевих субпродуктів відносять:
губи і п’ятачки, ніжки свинячі, ноги і путовий суглоб яловичі, конячі, вуха яловичі і свинячі, голови свинячі;
шлунки великої рогатої худоби і дрібної рогатої худоби, свиней;
язик, печінка, нирки, серце, м’ясна обріз, легені, м’ясо стравоходу, селезінка, мозок, калтик, діафрагма, трахея, вим’я;
голови конячі, яловичі, хвости яловичі і баранячі.
139. Порядок технології обробки кишкової сировини, це:
знежирення, очищення від вмісту, шламування, розбирання комплекту;
розбирання комплекту, очищення від вмісту, знежирення, шламування;
шламування, знежирення, очищення від вмісту, розбирання комплекту;
очищення від вмісту, знежирення, розбирання комплекту, шламування.
140. За позитивної реакції на пероксидазу з витяжкою з м’яса
утворюється колір:
рожевий;
блакитно-зелений;
фіолетовий;
жовтий.
141 До субпродуктів 1 категорії належать:
вим’я яловиче, серце, печінка, селезінка, свинячі м’ясо-кісткові хвости, серце, діафрагма;
язик, мозок, серце, печінка, діафрагма, нирки, хвости яловичі і баранячі;
серце, печінка, шлунки, легені, калтик, мозок, діафрагма;
вим’я яловиче, голови яловичі, свинячі, легені, стравохід, калтик, селезінка, вуха.
142. Консервування кишкової сировини проводять:
формаліном, сіллю, висушуванням, лугом;
заморожуванням, лугом, сіллю, кислотами;
сіллю, висушуванням, заморожуванням;
висушуванням, сіллю, спиртом.
143. До ендокринної сировини належить:
підшлункова залоза, слизова оболонка сичугів великої рогатої худоби
і свинячих шлунків, сичуги телят і ягнят;
кров, жовч, печінка та спинний мозок;
підшлункова залоза, слизова оболонка сичугів, епіфіз, щитоподібна залоза, котиледони;
гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, паращитоподібна залози, наднирники, сім’яники, яєчники і котиледони.
144. Дослідження м’яса на свіжість починають із:
огляду поверхневих лімфатичних вузлів;
органолептичних досліджень;
голови;
внутрішніх органів.
145. Парне м'ясо характеризується:
м’якою консистенцією, м’язова тканина розслаблена, високою вологозв’язувальною здатністю, недостатнім ступенем перетравлення;
низькою вологозв’язувальною здатністю, щільною консистенцією;
високою вологозв’язувальною здатністю, щільною консистенцією;
високим ступенем перетравлення.
146. Густина молока всіх ґатунків має бути не нижче:
1026 кг/м3 ;
1027 кг/м3 ;
1028 кг/м3 ;
1032 кг/м3 ;
147. Масову частку білка у молоці визначають за допомогою:
рефрактометричного методу;
методу формольного титрування;
титрометричного методу;
кислотного методу.
148. Фізико-хімічні зміни, що відбуваються в молоці у разі маститу?
підвищення густини, титрованої кислотності, масової частки жиру;
зниження густини, титрованої кислотності, масової частки жиру (за виключенням початкової стадії захворювання), масової частки казеїну;
підвищення масової частки жиру (за виключенням початкової стадії захворювання);
зниження масової частки сироваткових білків і хлоридів.
149. Густина натурального молока – це:
відношення маси молока при 20°С до маси такого ж самого об’єму води
при 4°С;
відношення маси молока при 10°С до маси такого ж самого об’єму води
при 4°С;
відношення маси молока при 20°С до маси такого ж самого об’єму води
при 0°С;
відношення маси молока при 10°С до маси такого ж самого об’єму води
при 10°С.
150. Згідно з ДСТУ 3662-97 ґатунок молока визначають за показниками:
температурою, термостійкістю, загальним бактеріальним обсіменінням
і масовою часткою сухих речовин;
ступенем чистоти, густиною, масовою часткою жиру, інгібувальними речовинами;
кислотністю, ступенем чистоти, загальним бактеріальним обсіменінням, температурою, масовою часткою сухих речовин і кількістю соматичних клітин;
кількістю соматичних клітин, інгібувальними речовинами, термостійкістю, густиною.
151. Відповідно до показників розставити їхні визначення:
1. Показник свіжості молока 2. Показник санітарно-гігієнічних умов отримання 3. Показник натуральності молока 4. Показник натурального незбираного молока
|
А. Густина молока Б. Кислотність молока В. Чистота молока Г. Масова частка жиру
|
152. Правильними є визначення терміна збірного молока:
молоко з високим вмістом жиру;
молоко, отримане від групи тварин;
молоко після пастеризації;
частина молока, яку одержують після відокремлення вершків.
153. Розрізняють кислотність молока:
активну;
активну і титровану;
титровану;
активну і пасивну;
154. Забезпечує молочнокисле бродіння компонент молока:
Фруктоза;
Лактоза;
Галактоза;
Маноза.
155. Густина молока залежить від:
породи, віку, періоду лактації, фізіологічного стану, температури, годівлі, хімічного складу;
тільки температури;
тільки годівлі;
тільки фізіологічного стану.
156. Густина молока згідно з ДСТУ 3662-97 за температури 20 °С
становить:
1016–1020 кг/м3;
1026–1032 кг/м3;
1031–1034 кг/м3;
не менше, ніж 1027 кг/м3.
157. Органолептичні показники молока:
досліджують за необхідності;
досліджують обов’язково у кожній партії молока;
досліджують 1 раз на тиждень;
досліджують 1 раз на квартал.
158. До органолептичних показників молока відносять визначення:
густини, консистенції, кольору, кислотності;
консистенції, чистоти, термостійкості;
запаху, зовнішнього вигляду, консистенції, смаку;
чистоти, кольору, смаку, густини.
159. Групу чистоти молока встановлюють за:
наявністю осаду;
наявністю на фільтрі механічних часток;
кольором;
консистенцією.
160. Величина нормальної титрованої кислотності молока:
17–23 0Т;
16–18 0Т;
30–40 0Т;
40–50 0Т.
161. Титрована кислотність молока вимірюється в:
Градусах Цельсія;
Градусах Тернера;
Градусах ареометра;
Нормальних градусах.
162. За ступенем чистоти молоко ділять на таку кількість груп:
чотири (1, 2, 3, 4);
три (1, 2, 3);
п’ять (1, 2, 3, 4, 5);
дві (1, 2).
163. У разі зростання кількості жиру густина молока:
знижується;
збільшується;
не змінюється;
збільшується в 2 рази.
164. Визначення, яке характеризує показник титрованої кислотності
молока:
концентрація в молоці іонів водню або, так званий, водневий показник (рН);
являє собою силу, що прагне скоротити поверхню рідини і подати її у вигляді кулі (Н/м);
це маса його при 20°С, що міститься в одиниці об’єму, виражається в кг/м3, або в °А;
відображає вміст у молоці всіх сполук, що мають кислий характер (°Т).
165. Молоко від клінічно хворих на лейкоз корів:
пастеризують або кип’ятять і здають на молокозавод;
забороняється вживати людям та згодовувати тваринам;
знищують після знезараження;
знезаражують кип’ятінням і використовують у корм тваринам.
166. Молоко (вершки) від тварин, які негативно реагують на бруцельоз,
з неблагополучного стада:
знезаражують пастеризацією або кип’ятінням у господарстві і з дозволу державної служби ветеринарної медицини здають на молокопереробні підприємства або використовують у господарстві;
знезаражують пастеризацією або кип’ятінням у господарстві і переробляють безпосередньо в господарстві;
утилізують;
кип’ятять і знищують.
167. Молоко, отримане від хворих на лістеріоз корів:
знищують;
дозволяють використовувати після кип'ятіння в господарстві для згодовування тваринам;
пастеризують при 85°С протягом 30 хв. і здають на молокозавод;
пастеризують при 85°С протягом 30 хв. і здають на молокозавод або згодовують тваринам.
168. Молоко, одержане з чвертей вим'я, уражених клінічним маститом:
пастеризують при 70 °С протягом 20 хв. і здають на молокозавод або згодовують тваринам;
після кип'ятіння або інших методів знешкодження знищують;
після кип’ятіння згодовують тваринам;
знезаражується пастеризацією при температурі 85 °С протягом 30 хв. або кип’ятінням протягом 5 хв.
169. Базисна жирність молока:
певна визначена жирність молока;
мінімальна жирність молока, що допускається під час приймання на молокозавод, встановлена Міністерством аграрної політики України;
відсоток жиру в молоці, встановлений на основі породності корів даної області чи району;
масова частка жиру в молоці, яка відповідає базисній нормі, затвердженій Кабінетом Міністрів України у встановленому порядку
170. Коров’яче молоко має злегка жовтуватий відтінок:
це залежить від санітарно-гігієнічних умов його отримання;
це залежить від наявності в молоці каротину;
це залежить від наявності в молоці вітамінів групи В;
це залежить від наявності в молоці вітаміну Д.
171. З кобилячого молока виготовляють твердий сичужний сир:
так;
ні;
за деяких умов;
лише з молока кобил окремих порід.
172. Титрована кислотність молока – це показник:
санітарно-гігієнічних умов отримання молока;
натуральності;
тільки сиропридатності;
свіжості молока.
173. До показників безпечності молока та молочних продуктів належать:
органолептичні;
радіологічні;
хімічний склад;
хіміко-токсикологічні.
174. До первинної відносять мікрофлору молока, що:
потрапила у молоко під час доїння;
розмножується під час зберігання;
потрапила у молоко під час первинної обробки;
розмножується під час транспортування.
175. Молоко тварин, що найближче за хімічним складом до жіночого:
Козине;
Буйволиць;
Кобиляче;
Овець.
176. Ґатунок молока встановлюють за:
одним із кращих показників, за якими визначають ґатунок;
одним із найгірших показників;
важливими показниками;
масовою часткою жиру і густиною молока.
177. Молоко доставляти на агропродовольчі ринки в оцинкованому
та пластиковому посуді:
не дозволяється;
дозволяється, але в чистому посуді;
з дозволу лікаря ветеринарної медицини;
дозволяється тільки взимку.
178. Смак молока на агропродовольчих ринках визначають:
змочуючи ротову порожнину і не проковтуючи його;
після кип’ятіння;
змочуючи ротову порожнину і проковтуючи його;
після підігрівання до 40–42 °С.
179. Молоко корів належить до:
альбуміно-глобулінового типу;
альбумінового типу;
глобулінового типу;
казеїнового типу.
180. В умовах агропродовольчих ринків визначають наступні
показники молока:
масову частку жиру;
кислотність;
вміст макро- та мікроелементів;
густину.
181. Завдяки якому компоненту молоко корів володіє різноманітними технологічними властивостями (його кип’ятять, виготовляють значний асортимент кисломолочних продуктів тощо):
казеїну;
альбуміну;
глобулінів;
лактозі.
182. Час, який має тривати етап підготовки корів до доїння (підмивання
вим’я, легкий масаж, здоювання перших цівок, одягання доїльних
стаканів):
не більше 2-х хвилин;
не більше 3-х хвилин;
не більше 1-ї хвилини;
не більше 6-ти хвилин.
183. Здоювання перших цівок під час підготовки корів до доїння
проводять:
на підлогу;
в окремий посуд;
у посуд для основного доїння;
перші цівки молока не здоюють.
184. Первинна обробка молока на фермах включає:
фільтрування;
зберігання;
пастеризацію;
охолодження.
185. Обробка доїльного обладнання після доїння корів включає
(правильний порядок):
. Споліскування теплою водою.
Заключне споліскування.
Дезінфекція.
Циркуляційне промивання гарячим розчином мийного засобу.
186. Під час санітарної обробки доїльного обладнання споліскування
теплою водою (30 ± 5 С) проводять для:
видалення залишків молока;
зняття білково-жирової плівки;
зняття білкової плівки;
зняття вапняного нальоту;
187. Під час санітарної обробки доїльного обладнання кислотну обробку
проводять для:
зняття білково-жирової плівки;
видалення „молочного каменю”;
зняття білкової плівки;
зняття жирової плівки.
188. Під час санітарної обробки доїльного обладнання його заключне
споліскування проводять:
водою будь-якої якості;
технічною водою;
водопровідною водою, яка за якістю відповідає питній;
водопровідною або технічною водою.
189. Молоко, отримане від серопозитивних на лейкоз тварин:
утилізують;
пастеризують у господарстві при температурі не нижче 80 0С і згодовують телятам або здають на молокозавод;
пастеризують у господарстві при температурі 70–72 0С і згодовують телятам або здають на молокозавод;
згодовують телятам без пастеризації.
190. Молоко, отримане від серонегативних щодо лейкозу корів,
які утримуються окремо від серопозитивного поголів’я
на неблагополучній фермі:
можна здавати на молокопереробні підприємства без попередньої пастеризації;
пастеризують у господарстві при температурі 80 0С і згодовують телятам або здають на молокозавод;
згодовують телятам тільки після пастеризації;
можна здавати на молокопереробні підприємства тільки після попередньої пастеризації.
191. У випадку, коли серопозитивні на лейкоз тварини не відділені від загального стада:
молоко від серонегативних тварин можна здавати на переробні підприємства без попередньої пастеризації, а від серопозитивних – після пастеризації;
молоко від усього поголів’я ферми підлягає пастеризації при температурі не нижче 80 0С протягом 30 хв. або кип'ятінню 5 хв.;
молоко від усього поголів’я згодовують телятам після пастеризації;
молоко від усього поголів’я згодовують телятам без пастеризації.
192. Молоко, отримане від умовно здорових тварин щодо туберкульозу
неблагополучного господарства та від реагуючих на туберкулін
корів благополучного господарства:
використовують без обмежень;
переробляють на топлене масло;
знезаражують методом пастеризації у пастеризаторах при 85 0С протягом 30 хв. або при 90 0С протягом 5 хв. у межах господарствах, після чого направляють на молокопереробне підприємство;
утилізують.
193. Молоко, отримане від клінічно хворих на туберкульоз корів:
пастеризують або кип’ятять і здають на молокозавод;
забороняють вживати людям та згодовувати тваринам, після знезараження знищують;
утилізують;
знезаражують кип’ятінням і використовують у корм тваринам.
194. З метою визначення якості пастеризації молока проводять:
пробу на фосфатазу;
пробу на редуктазу;
пробу на пероксидазу;
бензидинову пробу.
195. Показник титрованої кислотності молока характеризує визначення:
концентрація в молоці іонів водню, або так званий водневий показник (рН);
відображає вміст у молоці всіх сполук, що мають кислий характер (°Т);
це маса молока при 20°С, що міститься в одиниці об’єму, виражається в г/см3, або в °А;
являє собою силу, що прагне скоротити поверхню рідини і подати її у вигляді кулі (Н/м).
196. Позначте реакції, які використовують для визначення домішок соди
в молоці:
проба з фенолротом;
проба з розоловою кислотою;
проба з резазурином;
проба з метиленовим блакитним.
197. Установіть відповідність між назвами хвороби та ветеринарно-
санітарним оцінюванням молока, відповідно:
1. Молоко від хворих тварин у разі некробактеріозу вимені. 2. Молоко від хворих на сальмоне- льоз корів. 3. Молоко від клінічно здорових тварин неблагополучної щодо сказу ферми (стада, гурта, отари). 4. Молоко від хворих на лістеріоз корів. |
А. Знищують після кип'ятіння протягом 30 хв або додаванням засобів для дезінфекції. Б. Знезаражується пастеризацією при температурі 85 0С протягом 30 хв. або кип'ятінням протягом 5 хв. В. Незалежно від щеплень дозволя-ється використовувати в їжу або на корм тваринам після пастеризації при температурі 80–85 0С протягом 30 хв. або після кип'ятіння протя- гом 5 хв. Г. Хворих корів, як правило, не доять або, за необхідності, отримане молоко знезаражують кип’ятінням чи іншими методами і знищують. |