Вивих нижньої щелепи

Зустрічається переважно у свійських тварин — собак та котів, най­частіше буває двостороннім.

Етіологія. Виникає, як правило, при надмірному розкритті ро­тової порожнини під час її дослідження чи введення через рот лі­карських речовин, при падінні тварин та внаслідок ударів по ниж­ній щелепі.

Клінічні ознаки. Тварина стоїть з розкритим ротом, пасивне за­криття якого неможливе. Спостерігається слинотеча, випадання язи­ка, зміщення нижньої щелепи вбік або вперед, внаслідок чого вона здається більшою, ніж верхня.

Діагноз ставлять за клінічними ознаками, однак при цьому слід диференціювати сказ у тварин, а також потрапляння сторонніх тіл між зубами.

Прогноз при вивихах щелепного суглоба здебільшого сприятливий. Лікування полягає у вправленні суглоба. Для цього тваринам вводять нейроплегічні препарати (аміназин, ромпун, каліпсовет) та проводять знеболювання нижньощелепних нервів.

Після знеболювання нижню щелепу відтягують вниз та відштов­хують назад. Для цього палицю завтовшки 1-2 см для собак та 4-5 см для коней вводять у ротову порожнину між іклами, якомога далі на­зад. Потім кінці обох щелеп зближують, одночасно стискаючи і від­штовхуючи нижню щелепу назад.

При зміщенні короноїдального відростка вбік надавлюють рукою на щелепу збоку в напрямі середньої лінії.

У собак та котів вивих вправляють руками шляхом зміщення ко­роноїдального відростка вниз і назад. Як тільки суглобові поверхні стануть на своє місце, рот вільно закривається.

Сторонні тіла в ротовій порожнині

Сторонні тіла - голки, дріт, кістки, скло, гілки, стеблини та остю­ки злакових рослин тощо - можуть потрапити у ротову порожнину будь-якої свійської тварини з кормом, а у собак і котів, крім тощ внаслідок звички ловити ротом предмети і гратись ними. У ротовій порожнині птиці найчастіше виявляють нитки та волосся, які защем-люють язик.

Патогенез. Гострі сторонні предмети втикаються в язик, підне­біння, ясна і щоки, тупі - застряють між зубами та щокою, кільцепо­дібні - на язиці, охоплюючи його кільцем. Вони спричинюють запа­льний процес, спочатку серозний, а при інфікуванні ран - гнійний. Рана може інфікуватись променистим грибом - тоді розвивається ак­тиномікоз. Волосиста ковила або остюки злаків зумовлюють утво­рення злакових нориць.

Голки, що проникають в жувальний м'яз, часто переміщуються внаслідок його скорочення.

Клінічні ознаки. Сторонні тіла в ротовій порожнині спричиню­ють неспокій тварин, слинотечу, іноді з домішками крові чи корму. Внаслідок гниття сторонніх тіл чи змертвілих тканин з ротової поро­жнини відчувається неприємний запах. Незважаючи на наявність апе­титу, тварина корм приймає неохоче. Часто вона жадібно хапає корм, але, потримавши його в роті, викидає.

Тверді та об'ємні предмети, що застряли між зубами, також пере­шкоджають прийманню та пережовуванню корму. У разі защемлення кільцеподібним предметом язик набрякає, збільшується в розмірах і набуває червоно-синього кольору.

У кішок і собак сторонні тіла в ротовій порожнині інколи спричиню­ють збудження, що нагадує сказ. Це потрібно мати на увазі при обстежен­ні хворих, щоб не допустити зараження лікаря чи господаря тварини.

Діагноз ставлять після ретельного огляду розкритої ротової по­рожнини. Невеликі тіла, що проникли глибоко в тканини, у дрібних тварин виявляють за допомогою рентгенографії. У котів та собак слід виключити сказ, який, крім збудження, має й інші специфічні клінічні

ознаки.

Прогноз. Якщо сторонні тіла не спричинили значних пошкоджень тканин та ускладнень і можуть бути легко видалені, прогноз, як пра­вило, сприятливий. У разі розвитку ускладнення, особливо при не­можливості видалення сторонніх тіл, - обережний і навіть несприят­ливий.

Лікування. Ротову порожнину тварини широко розкривають і ре­тельно оглядають. Для її заспокоєння і зняття небажаних рефлексів найчастіше використовують аміназин, димедрол, літичні суміші, ней-ролептанальгетики, а також виконують двосторонню базальну анес­тезію нижньощелепного нерва. Виявлені сторонні тіла видаляють ру­кою або пінцетом, корнцангом чи щипцями Мюзо, ротову порожнину промивають розчином калію перманганату (1:1000), етакридину лак­тату (1:500) або фурациліну (1:5000).

Якщо сторонні тіла знаходяться глибоко в тканинах і виявляються тільки при пальпації чи рентгенографії, проводять оперативне ліку­вання, з після їх видалення рану закривають швами.

При некрозі тканин на місці знаходження сторонніх тіл останні та > ражені тканини видаляють, після чого рану обробляють йод-гліцерином (1:3).

Тварині дають бовтанку із дерті, вареної картоплі та ін. Ротову порожнину промивають теплою водою, а потім вищезазначеними розчинами, після чого змазують йод-гліцерином упродовж 5-7 днів.