Практикум_із_загальної_психології

3.Відчуття непотрібності предмета.

4.Захоплений підготовкою до предмета.

5.Нерозуміння предмета.

6.Добре засвоєння предмета.

7.Негативне ставлення до лектора.

8.Цікавий педагог.

9.Конспектую для видимості, думаю зовсім про інше.

10.Відкриття цікавих фактів.

11.Складні, незрозумілі пояснення.

12.Пробіли у знаннях.

Обробка результатів:

Аналіз отриманих даних може проводитися диференційовано: для окремої особистості, усереднених особистостей, колективних показників ЕС. при спрощеному аналізі ЕС або при вивченні психологічного клімату колективу можна використовувати числові вираження станів у балах. Для цього кожному ЕС приписується певний знак із наступним числовим позначенням:

Аналіз індивідуальних результатів дослідження ЕС у певній діяльності.

1.За допомогою звичайної лінійки визначається кількісний ступінь вираження того чи іншого ЕС (в мм або у %).

2.Віднесення виявленого ЕС до певної групи за значенням та рівнем активації.

3.Аналіз причин діагностованого ЕС.

Аналіз показників ЕС у групі досліджуваних при виконанні певної діяльності.

Після переводу в бали та їх запису у реєстраційному бланку підраховуються диференційовані значення ЕС особистості та колективу у тій чи іншій діяльності (табл. 1).

Таблиця 1

Протокол фіксації групових показників ЕС у певній діяльності

Висновки за результатами дослідження оформляються у звіт, у якому потрібно вказати:

На основі отриманих даних визначають особливості ЕС групи при виконанні конкретної діяльності:

звіт Ступінь позитивного ЕС (від +1 до +3). Рівень монотонії (від -1 до -3).

Психічне перенасичення (від -4 до -6 балів).

121

Визначення провідних ЕС здійснюється на основі аналізу їх кількісного вираження (в % у кожній

вибірці).

Домінуючі причини прояву виявленого ЕС.

Аналіз індивідуального ЕС, його причин та шляхів його оптимізації.

Література:

Основна література

1.Общая, возрастная и педагогическая психология практикум. Под. ред. Д.Ф. Николенко. – 206 с. Киев «Вища школа». – 1980. – С. 102-112.

2.Семиченко В.А. Психологія эмоций. НПФ «» Осирис, 1996. – С. 10-14.

3.Глуханюк Н.С., Дьяченко Е.В., Семенова С.Л. Практикум по общей психологии. – М.: Изд-во Моск. психолого-соц. ин-та, 2003. –142 с. – С. 157-166.

4.Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. –100 с. – С. 84-88

Додаткова література

1.Ильин Е. П. Эмоции и чувства. - СПб: Питер, 2001. - 752 с.

2.Изард К.Э. Психология эмоций. – Пер. с англ. СПб., 1999. – 464 с.

3.Психологія: Підручник / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2000. – 558 с.

4.Петровский А.В. Общая психология. – М., Просвещение, 1986. – 464 с.

5.Психологія /За ред. Г.С.Костюка. – К.: Рад.школа, 1968. – С. 493-494.

Контрольні питання і завдання:

1.Що таке емоції?

2.Роль емоційної пам яті у життя людини?

3.Що таке феномен «емоційного вигоряння»?

4.Яка методика застосовується для визначення емоційного стану особистості та колективу?

5.Визначте, до якої категорії емоційних явищ (настрій, афект, емоції, почуття, пристрасть, стрес, фрустрація, депресія і т.д.) належить описуване в кожному прикладі переживання. За якими ознаками можна це встановити?

Одержавши в свої ворота гол, гравці стали невпізнанні – куди поділися їхній запал і натхнення.

Під час складання вступного екзамену з математики сильний учень, відмінник не може розв‘язати простеньку задачу. Говорить, що в нього якийсь дивний стан: все забув.

Учень 6 класу розповідає, що коли він дуже рознервований, то завжди починає говорити грубощі. Лють так захоплює цього, що він хоче її вилити на інших. З-за цього виникають сварки, бійки і всілякі непорозуміння. Пізніше він шкодує про те, що сталося, і розкаюється.

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ №32

Тема 15. ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ЕМОЦІЙ ТА ВОЛІ ОСОБИСТОСТІ. Емоційні стани як чинник ефективності діяльності

Мета: ознайомитися з методами діагностики тривожності Професійна спрямованість: усвідомлення ознак та рівнів прояву тривожності та їх вплив на

самопочуття та діяльність особистості.

План:

1.Поняття тривоги і тривожності у психології.

2.Дайте коротку характеристику впливу тривожності на ефективність діяльності.

3.Ситуативна та особистісна тривожність

Основні Тривога, тривожність, ситуативна тривожність, особистісна тривожність

поняття

Завдання для самостійної роботи

122

Шкала особистісної тривожності Інструкція досліджуваному: «Прочитайте уважно кожне з запропонованих тверджень і поставте

позначку у колонці праворуч відповідно до того, як Ви себе почуваєте зазвичай. Над питаннями довго не задумуйтеся, оскільки правильних чи неправильних відповідей немає».

Протокол №2

Обробка отриманих результатів

1.Визначення сумарних показників ситуативної (СТ) і особистісної (ОТ) тривожності за допомогою формул.

СТ = Z – G + 35,

де Z — сума балів за пунктами 3, 4, 6, 7, 9, 12, 13, 14, 17, 18;

G — сума балів за пунктами 1, 2, 5, 8, 10, 11, 15, 16, 19, 20 (протокол №1).

ОТ = Z – G + 35,

де Z — сума балів за пунктами 22, 23, 24, 25, 28, 29, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 40; G — сума балів за пунктами 21, 26, 27, 30, 33, 36, 39 (протокол №2).

Загальний підсумковий показник по кожній з підшкал може знаходитися в діапазоні від 20 до 80 балів. При цьому, чим вище підсумковий показник, тим вищий рівень тривожності (ситуативної або особистісної).

124

Рівні вираженості ситуативної та особистісної тривожності

Інтерпретація результатів

Під особистістю тривожністю (ОТ) розуміють стійку індивідуальну характеристику, що свідчить про схильність суб'єкта до тривоги й передбачає наявність у нього тенденції сприймати досить широкий спектр ситуацій як загрозливі, відповідати на кожну з них певною реакцією. Як схильність особистісна тривожність активізується під час сприйняття стимулів, які людина розцінює як небезпечні, пов'язані зі специфічними ситуаціями загрози її престижу, самооцінці, самоповазі.

Ситуативна, чи реактивна, тривожність (РТ) як стан характеризується суб'єктивно пережитими емоціями: напруженням, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію, може бути різним за інтенсивністю й динамічним у часі.

Особистості, яка належить до категорії високотривожних, схильні сприймати загрозу своїй самооцінці й життєдіяльності у великому діапазоні ситуацій і реагувати дуже напружено, вираженим станом тривожності. Якщо психологічний тест виявляє у випробуваного високий показник особистісної тривожності, то це дає підстави припускати, що в різноманітних ситуаціях (особливо, якщо вони стосуються оцінки його компетенції та престижу) в людини може простежуватися стан тривожності.

Значні відхилення від рівня середньої тривожності потребують особливого вивчення. Так, за високої тривожності є схильність до тривожного стану індивіда в ситуаціях оцінки його компетентності. У такому разі треба знизити суб'єктивну значущість ситуації та завдань і перенести акцент на осмислення діяльності й формування почуття впевненості в успіху.

Низька тривожність, навпаки, потребує підвищеної уваги до мотивів діяльності, підвищення почуття відповідальності. Але інколи дуже низька тривожність у показниках тесту є результатом активного витіснення особистістю високої тривоги з метою показати себе з кращого боку.

Висновки за результатами дослідження оформляються у звіт, у якому потрібно вказати:

- Рівень СТ та перелік основних ситуацій, у яких він підвищується.

-Рівень ОТ та перелік її можливих причин. звіт - Співвідношення СТ та ОТ.

-Аналіз власних способів подолання надмірної тривожності у різних життєвих ситуаціях (3 приклади).

Література:

Основна література

1.Глуханюк Н.С., Дьяченко Е.В., Семенова С.Л. Практикум по общей психологии. – М.: Изд-во Моск. психолого-соц. ин-та, 2003. –142 с. – С. 157-166.

2.Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.:

Знання, 2006. –100 с. – С. 84-88

Додаткова література

1.Психологія /За ред. Г.С.Костюка. – К.: Рад.школа, 1968. – С. 493-494.

2.Общая психология /Под ред. А.В. Петровського. – М, 1986. – С.191-205.

3.Маклаков А.Г. Общая психология. – СПб.: Питер, 2002. – С.

4.Немов Р. С. Психология. Книга 1. – М, 1999. – С.336-341.

5.Психологія /За ред.Ю.Л.Трофімова. – К.: Либідь, 2001.– С. 100-108, 116-122.

6.Общая психология /Под ред. В.В.Богословского. – М.: Просвещение, 1981. – С.64-79.

Контрольні питання і завдання:

1.Порівняйте поняття «тривоги» і «тривожності».

2.Що таке ситуативна та особистісна тривожність?

3.Розкрийте характеристику високотривожних людей

4.Особистісна стратегія поведінки людина при періодичному переживанні почуття тривоги.

125

5.Яке явище в сфері почуттів проявилося в такому прикладі? Як воно називається? «Я не знаю, - пише юнак дівчині, - люблю я тебе чи ненавиджу. Мені здається, що ці почуття в мені дивним чином перемішані. Ставлю запитання: чому я можу любити тебе? Не знаходжу відповіді. Та немає, здається, підстав і для ненависті. Може, ти допоможеш мені зрозуміти самого себе, і чим спричинено мій такий незрозумілий стан щодо тебе?».

6.Якщо порівняти людину і тварину, дитину і дорослого, мало виховану і виховану людину, то можна помітити, що разом із розвитком психіки емоції все більше відступають на задній план. Складається враження, що вони взагалі небажане явище в житті людини. Батьки, наприклад, усіляко засуджують безпосередні, емоційні реакції дитини і, навпаки, заохочують емоційну витримку. В деяких культурах у цьому плані досягли успіхів. Чи не втратить людина майбутнього тих реакцій, що мали сенс у давнину? Чи є у емоцій майбутнє?

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ №33

Тема 17. ДОСЛІДЖЕННЯ ЛОКУСУ КОНТРОЛЮ ОСОБИСТОСТІ Мета: ознайомитися з методами діагностики локусу контролю особистості, удосконалювати уміння

обробки результатів у роботі з опитувальниками.

Професійна спрямованість: усвідомлення власного локусу суб єктивного контролю та його вплив на виконання навчальних та професійних доручень.

План:

1.Критерії волі. Умови вольового регулювання поведінки.

2.Поняття про локус контроль.

Практична частина.

Розвязання професійно-орієнтованого завдання

Клієнтський запит: (Див. л/з №8-9)

Програма для обов’язкового виконання (за алгоритмом виконання ПОЗ):

1.План дослідження та перелік матеріалів (Додаток 1, п.2.4; п.2.6)

2.Здійсніть збір емпіричних даних та проінтерпретуйте результати дослідження (див. додаток 1, пункт

3.1, 3.2).

Методика №1.

Мета: визначення локусу суб‗єктивного контролю.

Необхідний матеріал: тест опитувальник, розроблений Є.Ф. Баженіним та ін., на основі шкали локусу контролю Дж. Роттера, бланки для відповідей, ручка.

Інструкція: «Прочитайте твердження опитувальника і дайте відповідь в реєстраційному бланку (+), якщо ви згодні з твердженням і (-), якщо - ні». Пам‘ятайте, що в тесті немає «правильних» чи «неправильних» відповідей. Свою думку висловлюйте відверто. Надавайте перевагу відповіді, яка перша спала Вам на думку»

Опитувальник

1.Просування по службових сходинках більше залежить від успішного збігу обставин, ніж від здібностей людини.

2.Більшість розлучень виникає тому, що люди не захотіли пристосовуватись один до одного.

3.Хвороба - справа випадку: якщо маєш захворіти, то вже нічим не зарадиш.

126

4.Люди стають самотніми тому, що самі не виявляють інтересу і дружнього ставлення до оточуючих.

5.Здійснення моїх бажань часто залежить від удачі.

6.Даремно докладати зусиль для того, щоб завойовувати симпатії інших людей.

7.Зовнішні обставини (батьки, добробут) впливають на сімейне щастя не менше, ніж стосунки подружжя.

8.Я часто відчуваю, що мало впливаю на те, що відбувається зі мною.

9.Як правило, керівництво виявляється більш ефективним, коли повністю контролюються дії підлеглих, а не покладаються на їхню самостійність.

10.Мої оцінки в школі часто залежали від випадкових обставин (наприклад, від настрою вчителя), а не від моїх власних зусиль.

11.Коли я планую, то, здебільшого, вірю, що зможу здійснити свої плани.

12.Те, що багатьом людям здається успіхом чи удачею, насправді є результатом тривалих цілеспрямованих зусиль.

13.Думаю, що правильний спосіб життя може більше допомогти здоров'ю, ніж лікарі та ліки.

14.Якщо люди не підходять один одному, то, як би вони не намагалися налагодити сімейне життя, вони все одно не зможуть цього зробити.

15.Те добре, що я роблю, звичайно буває гідно оцінено іншими.

16.Діти виростають такими, якими їх виховують батьки.

17.Думаю, що випадок чи доля не відіграють великої ролі в моєму житті.

18.Я намагаюся не планувати наперед, тому що багато залежить від того, як складуться обставини.

19.Мої оцінки в школі залежали переважно від моїх зусиль і від ступеня підготовки.

20.У сімейних конфліктах я частіше відчуваю вину за собою, ніж за протилежною стороною.

21.Життя більшості людей залежить від збігу обставин.

22.Я надаю перевагу такому керівництву, при якому можна самостійно визначати, що і як робити.

23.Думаю, що мій спосіб життя ні в якій мірі не є причиною моїх хвороб.

24.Як правило, саме невдалий збіг обставин заважає людям добитися успіху в своїх справах.

25.Врешті-решт, за погане керівництво установою відповідають самі люди, які в ній працюють.

26.Я часто відчуваю, що нічого не можу змінити в стосунках, що склалися в сім'ї.

27.Якщо я дуже захочу, то зможу привернути до себе будь-кого.

28.На підростаюче покоління впливає так багато всіляких обставин, що зусилля батьків у вихованні часто виявляються не результативними.

29.Те, що зі мною трапляється, - це справа моїх власних рук.

30.Важко буває зрозуміти, чому керівники діють так, а не інакше.

31.Людина, яка не змогла досягти успіху у своїй роботі, швидше всього, не доклала достатньо зусиль для цього.

32.Найчастіше я можу домогтися від членів моєї сім'ї того, що я захочу.

33.У неприємностях і невдачах, які траплялися в моєму житті, більше були винні інші люди, ніж я.

34.Дитину завжди можна вберегти від простуди, якщо за нею доглядати і правильно її одягати.

35.У складних обставинах я вважаю за краще зачекати, поки проблема розв'яжеться сама по собі.

36.Успіх - це результат наполегливої праці, і він мало залежить від випадку чи від удачі.

37.Я відчуваю, що від мене більше, ніж від інших, залежить щастя моєї сім'ї.

38.Мені завжди було важко зрозуміти, чому я подобаюсь одним людям і не подобаюсь іншим.

39.Я завжди надаю перевагу прийняттю рішень і самостійним діям, а не сподіваюся на допомогу інших людей чи на долю.

40.На жаль, заслуги людини часто залишаються невизнаними, незважаючи на всі її намагання.

41.У сімейному житті бувають такі ситуації, які неможливо змінити навіть з найбільшим бажанням.

42.Здібні люди, які не зуміли реалізувати свої можливості, мають звинувачувати в цьому тільки самих себе.

43.Багато моїх успіхів були можливі тільки завдяки допомозі інших людей.

44.Більшість невдач у моєму житті були від невміння, від незнання або від лінощів і мало залежали від

удачі чи від невдачі.

Реєстраційний бланк

127

Обробка результатів

Зіставвити відповіді досліджуваного з ключем і підрахувати кількість співпадань, яка і є покзником локалізації суб‗єктивного контролю (Ілк):

приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам або власним здібностям і зусиллям.

Приписування відповідальності за результати своєї діяльності зовнішнім силам називається екстернальним, або зовнішнім, локусом контролю, а приписування відповідальності власним здібностям і зусиллям - інтернальним, або внутрішнім, локусом контролю.

Таким чином, можливі два полярних типи особистостей залежно від локалізації контролю: екстернальний та інтернальний. Будь-якій людині властива певна позиція на континіумі від екстернального до інтернального типу.

Чим більша величина інтернальності, тим менша екстернальність.

Локус контролю, характерний для людини, є універсальним стосовно будь-яких типів подій і ситуацій, з якими їй доводиться стикатися. Один і той же тип контролю проявляється як у разі невдач, так і в разі досягнень, причому це спостерігається в різноманітних сферах життєдіяльності суб'єкта.

Для певного рівня локусу контролю користуються такими межами шкали інтернальності:

При низькому рівні інтернальності люди майже не бачать зв'язку між своїми діями і важливими для них подіями життя. Вони не вважають себе здатними контролювати розвиток таких подій і вважають, що більшість із них є результатом випадку чи вчинків інших людей. Тому "екстернали" емоційно нестійкі, схильні до неформального спілкування і поведінки, слабкокомунікабельні, у них поганий самоконтроль і висока напруженість.

Високий рівень інтернальності відповідає високому рівню суб'єктивного контролю над будьякими значущими випадками. Люди, які мають такий локус контролю, вважають, що більшість важливих подій в їхньому житті — результат їхніх власних дій, що вони можуть ними керувати і відчувають відповідальність і за ці події, і за те, як складається їхнє життя в цілому. "Інтернали" з високими показниками суб'єктивного контролю мають емоційну стабільність, вони вперті, рішучі, відрізняються комунікабельністю, значним самоконтролем і стриманістю.

Середній рівень інтернальності властивий для більшості людей. Особливості їхнього суб'єктивного контролю можуть дещо змінюватися залежно від того, чи здається людині ситуація складною або простою, приємною або неприємною тощо. Хоча їхня поведінка і психологічне почуття відповідальності за неї залежать від конкретних соціальних ситуацій, усе ж можна і в них встановити перевагу того чи іншого локусу контролю.

Таким чином, суб'єктивний локус контролю пов'язаний з відчуттям людиною своєї сили, відповідальності за те, що відбувається, із самоповагою, із соціальною зрілістю і самостійністю особистості.

Складаючи рекомендації для самовдосконалення, врахуйте, що:

128

конформна, поступлива поведінка в більшій мірі притаманна людям з екстернальним локусом контролю; інтернали менш схильні підкорятися тискові (думкам, емоціям та ін.) інших людей;

людина з інтернальним локусом контролю краще працює на самоті;

інтернали більш активно шукають інформацію, як правило, більше ознайомлені із ситуацією, ніж екстернали;

в інтервалів більш активна, ніж в екстерналів, позиція щодо свого здоров'я.

Інтернали більш популярні, займають сприятливу позицію в системі міжособистісних стосунків. Вони більш бажані для суспільства, впевнені в собі й терпиміші.

Особи з інтернальним локусом контролю надають перевагу недирективним методам виховання і психокорекції. А в роботі з екстерналами важливо звертати увагу на тривожність та депресію.

Висновки за результатами дослідження оформляються у звіт, у якому потрібно вказати:

Вкажіть рівень локалізації суб єктивного контролю досліджуваного. Проілюструйте звіт отримані результати прикладами із побуту, навчальної діяльності або спілкування з іншими

людьми.

Опишіть шляхи вдосконалення тих рис, які потребують корекції .

Література

Основна література

1.Глуханюк Н.С., Дьяченко Е.В., Семенова С.Л. Практикум по общей психологии. – М.: Изд-во Моск. психолого-соц. ин-та, 2003. – С. 142.

2.Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. –

К.: Знання, 2006. –100 с. – С. 94-100.

Додаткова література

1.Психологія /За ред. Г.С.Костюка. – К.: Рад.школа, 1968.

2.Общая психология /Под ред. А.В. Петровського. – М, 1986. – С.191-205.

3.Маклаков А.Г. Общая психология. – СПб.: Питер, 2002.

4.Немов Р. С. Психология. Книга 1. – М, 1999.

5.Психологія /За ред.Ю.Л.Трофімова. – К.: Либідь, 2001.

6.Общая психология /Под ред. В.В.Богословского. – М.: Просвещение, 1981.

Контрольні питання

1.Розкрийте поняття «локусу контролю»

2.Які критерії волі ви знаєте?

3.Які, на Ваш погляд, прийоми роботи над собою сприяють формуванню вольових якостей особистості?

4.Досліджуваним пропонували на вибір завдання, одні з яких вимагали наполегливості, а інші – механічного перебирання способів дій. З‘ясувалося, що впевнені, організовані і цілеспрямовані з них обрали тільки перші завдання, а безініціативні, безвідповідальні, схильні покладатися на волю обставин – тільки другі. Про що свідчать ці дані? Який аспект волі вони характеризують?

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ №34

Тема. Дослідження вольових якостей особистості Мета: ознайомитися з методами оцінки рівня розвитку вольових якостей; удосконалювати навички

організації дослідження та інтерпретації отриманих результатів.

Професійна спрямованість: усвідомлення структури власних вольових якостей та можливостей їх застосування при вирішенні завдань навчальної та професійної діяльності, розвиток умінь проведення та обробки результатів дослідження вольових костей особистості.

План:

1.Поняття волі та вольових якостей особистості

2.Системні вольові якості: принциповість, самостійність, ініціативність, рішучість.

Основні воля, вольові якості, принциновість, самостійність, ініціативність, рішучість

129

поняття

Завдання для самостійної роботи

Програма для обов’язкового виконання (за алгоритмом виконання ПОЗ):

1.Передбачення проблемних моментів (додаток 1; п.2.5)

2.Аналіз літератури (Додаток 1, п.2.2)

3.План дослідження та перелік матеріалів (Додаток 1, п.2.4; п.2.6)

Здійсніть збір емпіричних даних та проінтерпретуйте результати дослідження (Додаток 1, пункт 3.1,

3.2).

Методика №1 Методика дослідження вольових якостей особистості

Мета: оцінити рівень розвитку власних вольових якостей: цілеспрямованості, наполегливості і завзятості, сміливості і рішучості, ініціативності та самостійності, самовладання і витримки.

Кожен опитувальник (із 5 представлених) дозволяє діагностувати два параметри вищеперелічених вольових якостей: вираженість та генералізованість.

вираженість вольової якості – наявність і стійкість прояву основних його ознак.

генералізованість - універсальність якості тобто широта її прояву в різних життєвих ситуаціях і діяльності.

Інструкція досліджуваному: «Прочитайте уважно кожне судження і подумайте, на скільки воно Вас характеризує. Виходячи з цього виберіть відповідь з п'яти запропонованих варіантів і її номер поставте у зведеному протоколі дослідження напроти номера відповідного судження.

Варіанти відповідей:

1.«Так не буває».

2.«Мабуть, невірно»

3.«Може бути».

4.«Мабуть, так».

5.«Впевнений, що так».

Відповівши на запитання 1-го опитувальника «Цілеспрямованість», переходьте переходьте до наступного і так до кінця, поки не заповните весь зведений протокол».

Тексти опитувальників

Цілеспрямованість

1.Починаючи будь-яку справу, завжди чітко усвідомлюю, чого я хочу досягти.

2.Невдача на іспиті спонукає мене займатися з подвійною енергією.

3.Мої інтереси нестійкі, не можу визначитися, до чого мені прагнути в житті.

4.Я чітко уявляю собі, чого хочу навчитися у внз.

5.Під час занять мені швидко набридає працювати чітко у відповідності з планом.

6.Якщо я вже ставлю перед собою певну мету, то неухильно прагну до її досягнення, як би не було важко.

7.На більшості занять я ставлю перед собою чіткі завдання.

8.При невдачах у мене завжди виникають сумніви, чи варто продовжувати розпочату справу.

130