дистанційне навчання 1

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

здатністю ухвалювати самостійні рішення економічного, юридичного і етичного характеру.

Конкурентоспроможною в майбутньому буде людина, яка опанує основами наук, володітиме новітніми способами сприйняття й передачі інформації, стане освіченою і практично підготовленою, насамперед у професійному, мовному та світоглядному контексті [3, с. 6–9].

Це завдання буде вирішено при формуванні гуманістичного світогляду майбутнього фахівця, що пов’язано з використанням прогресивних здобутків і традицій, набутого досвіду, особливостей регіону, досягнень світової педагогічної науки, практики і орієнтується на перспективу розвитку її інтелектуального й духовного потенціалу. Її специфіка визначається зміною цільової установки на безперервність «освіти крізь усе життя».

Гуманістичний світогляд, характерний для моделі фахівця XXI століття, стає етичним гарантом діяльності, яка володіє внутрішнім етичним змістом і є основою взаємодії культури і цивілізації. Гуманістичний світогляд, в основі якого лежить гуманітарна свідомість, орієнтує людину на розробку нових стратегій соціально-економічного розвитку та направляє її до власного розвитку та до розвитку її культури, формуючи готовність до самостійного життя як суб’єкта, який здатний до самовизначення в творчості, в професійній та непрофесійній сферах життєдіяльності.

Процес формування світогляду особи майбутнього фахівця в педагогічному вузі передбачає змістовну зміну структурних його компонентів до досягнення більш високого рівня сформованості, шляхом цілеспрямованої дії педагогічними засобами; усвідомлення себе суб’єктом діяльності, носієм певних суспільних цінностей, соціально корисною особою. Підставою і рушійною силою формування світогляду особи виступають спільна діяльність і спілкування.

Головна вимога до процесу формування світогляду особистості, на думку В. Сухомлинського, полягає у тому щоб бачення нею світу було активним, тобто в своїй діяльності людина бачила не лише матеріальні цінності, але й саму себе – свою силу, волю, наполегливість, здібності, творчість. У цьому й полягає єдність думки і праці, єдність розумового виховання та світогляду [7, с. 410].

Світоглядні настанови направляють сенсожиттєву діяльність особистості, надають їй енергетичних імпульсів. Саме вони є фактором розвитку і удосконалення культури людини. Характер цих настанов визначає світоглядні стереотипи або парадигми, які, в свою чергу, впливають на все змістовне забарвлення життєдіяльності більшості людей, які належать до певного культурного осередку [4, с. 19–29].

Виховання студентської молоді у ВНЗ шляхом формування у неї гуманістичного світогляду, направлене на подолання низки проблем соціально-культурного середовища, пов’язаних з майновим розшаруван-

171

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

ням студентства, з зростанням недисциплінованості, проявом агресивності

іжорстокості до однолітків, позитивного ставлення до наркоманії, алкоголізму і тютюнокуріння. Педагоги також наголошують, що для людей, які закінчують ВНЗ подеколи характерними є духовна пустота, убогість, навіть обмеженість

Місце вчителя в суспільстві, як і його престиж, залежить від нього самого, від рівня його освіченості і якості роботи. Вчитель повинен бути готовим до того, щоб здійснювати формування особистості, розвивати її світогляд, морально-естетичну культуру тими засобами, якими він володіє повною мірою. Він, з одного боку, має бути носієм державної мови, бути патріотом, щирим прихильником національної культури, багатої літературної спадщини, а з іншого – вільно спілкуватися хоча б кількома іноземними мовами, що вимагає від сіячів «доброго, мудрого, вічного» переосмислення їх визначення власної світоглядної позиції, а також вносить певні корективи в цілі, завдання та зміст освітянського процесу.

Саме на цій основі базується його авторитет, гідність і гордість за своє покликання, за свою складну і дуже важливу для людей роботу. Він повинен відчувати свій високий престиж в суспільстві, велич своєї професії.

На формування світоглядної культури майбутнього вчителя впливають різноманітні фактори, найголовнішими з яких є:

1)соціально-політичні та економічні умови життєвого простору сту-

дента;

2)навчально-виховний процес як основний вид його діяльності;

3)соціальна (виховна) робота у ВНЗ;

4)загальнокультурний (у тому числі й культурно-історичний) контекст студентського середовища, побут, найближче оточення індивіда то-

що [6, с. 190].

Успішна, ефективна, оптимальна адаптація першокурсників до життя

інавчання у ВНЗ – передумова подальшого розвитку кожного студента як людини, громадянина, майбутнього фахівця.

Набуваючи статусу студента, молода людина входить у нову систему відносин з однолітками і дорослими, що вимагає від нього систематичної інтелектуальної праці, самовизначення і самоконтролю, самодисципліни і самоорганізації.

Час навчання у ВНЗ збігається з другим періодом юності або першим періодом зрілості, який відрізняється складністю становлення особистісних рис. Це процес найбільш інтенсивного розвитку інтелектуальних, етичних сил і можливостей студента, в якому відбувається становлення особистості, формування її світогляду, життєвих ідеалів і переконань, здатність співчувати і співпереживати, чути і розуміти іншу людину. Характерною рисою морального розвитку є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно закріплюються ті якості, яких не вистачало певною мірою в

172

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

старших класах – цілеспрямованість, рішучість, самостійність, ініціатива, вміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем [1,

с. 416].

Етап переходу «школа – ВНЗ» є найбільш значущим періодом у становленні та в пізнавальному розвитку особистості випускника школи. Це період найбільш інтенсивного розвитку інтелектуальних, етичних сил і можливостей студента, в якому відбувається становлення особиcтості, формування її світогляду, життєвих ідеалів і переконань. Він пов’язаний з входженням молодої людини в новий для неї інститут соціалізації.

В умовах гуманістичної парадигми викладач і студент стають рівноправними учасниками педагогічного процесу. Студент разом з викладачем бере участь у формуванні цілей, завдань, форм і методів педагогічного процесу. Технологія навчання припускає створення навчальних планів і програм, що забезпечують можливість створення «індивідуальних освітніх траєкторій особи». Основний наголос робиться на тому, щоб навчити студента вчитися – розвивати потребу в знаннях, навчати умінню їх здобувати, обробляти і використовувати. Внутрішній світ студента представляє контекст навчання, що передбачає залучення фантазії, вигадки, спонукання до вираження відчуттів, відносин. Спрямованість на розвиток цілісного, асоціативного, інтуїтивного мислення властива саме гуманістичній парадигмі. Немає ділення на категорії, кожен студент потенційно обдарований; завдання викладача – виявити характер прояву обдарованості. Що стосується оцінювання успіхів, останнє має багатофакторну шкалу. Важливим моментом є і те, що викладач не тільки учить, але і сам вчиться в процесі навчання [4, с. 10].

Для успішного виконання функцій суб’єкта професійних відносин індивід повинен не тільки оволодіти знаннями, навичками і уміннями в умовах професійного навчання, але і освоїти культурну спадщину суспільства, зробити його надбанням свого внутрішнього світу. Соціальна філософія вищої освіти полягає в передачі загальнолюдських цінностей у процесі навчання кожного індивіда спеціальним професійним навичкам, а з ними і правилам соціального саморегулювання. Суспільство визначає форму професійної спеціалізації тих, хто навчається. Завдання кожного індивіда – усвідомлено реалізувати свої соціально-професійні і духовні придбання в суспільстві. Завдання інститутів освіти – підготувати майбутнього фахівця до самореалізації за допомогою навчання його загальнолюдським цінностям, що розвинулися в ході історичної еволюції суспільства [2, с. 18].

Запорукою становлення професіонала є подальше дослідження зміни характеру навчального процесу, основою якого виступає рівноправне навчальне співробітництво викладача і студента та аналіз основних досягнень і здобутків з вітчизняного та зарубіжного досвіду, які ефективно впливають на виховання гуманістичного світогляду майбутніх учителів.

173

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.

2.Коваль Н.А. Духовность в системе профессионального становления специалиста. – М., 1997. – С. 18.

3.Крючков Г. Болонський процес в Україні // Іноземні мови в навчаль-

них закладах. – № 3. – 2004. – С. 6–9.

4.Макутон П.Я. Світоглядні ідеали і цінності, їх місце і роль в культурі // Актуальні проблеми духовності: Збірник наукових праць / Криворізький державний пед. університет. – Кривий Ріг: І.В.І. – 2002.

– С. 19–29.

5.Подмазин С.И. Личностно-ориентированное образование. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – С. 10.

6.Соболева Н.И. Мировоззрение и жизненный выбор личности. – К., 1989. – 190 с.

7.Сухомлинський В. Думки про літературу в школі // Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ–ХХ ст.): Хрестоматія / Упоряд.: Л.Д. Березівська та ін. – К.: Наук. світ, 2003. –

С. 410.

174

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

Любов Дашицька

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

У статті розглядається проблема морального виховання школярів. Автор розглядає місце та роль музичного мистецтва у вихованні моральності, а також шляхи виховання музикою у процесі формування гармонійно розвинутої особистості.

Ключові слова: моральне виховання, музичне мистецтво, формування особистості.

In this article the problem of moral education of pupils is under consideration. The author analyses place and vole of the music art in the moral education, and the ways of up-bringing by means of music in the process of becoming harmonious personality.

Key words: moral education, music art, upbringing of personality.

Характерною рисою розвитку культури у нашій державі за останні роки стало повернення до його традиційних основ, у тому числі й до моральних. Це явище не випадкове, й викликано багатьма причинами, зокрема невтішною соціокультурною ситуацією сьогодення. Виховання моральних цінностей є одним із основних напрямків діяльності закладів освіти, як системи спільної роботи суспільства й сім’ї, кожного педагога. Саме тому досліджувана проблема є актуальною та першочерговою для сучасної педагогіки, теорії та практики виховання.

Моральність, як явище педагогічної думки сягає глибинних витоків людської культури. Відомі роботи філософів давньої Греції: Протагора, Сократа, Платона, Аристотеля, Плутарха.

Питання моральності, гуманізму у рамках психології розглядали за-

О.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський. Послідовниками цих ідей є такі сучасні педагоги як Ш.О. Амонашвілі, В.О. Сластенін, І.Д. Бех, І.П. Підласий, І.А. Зязюн та інші.

Метою статті є визначення місця та ролі музичного мистецтва у процесі морального виховання школярів, а також дослідження шляхів виховання музикою у процесі формування гармонійно розвинутої особистості.

Духовно-моральна культура завжди була частиною життя народу, у

175

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

ній по-своєму втілені риси його характеру, психології, особливості побуту, сторінки історії, закарбована особлива піднесена сторона життя суспільства; в ній накопичена величезна кількість творів, які мають високу естетичну та моральну цінність.

У своїх витоках давньоруська православна педагогіка була покликана допомогти людині стати моральною у своїх вчинках, що являлось ознакою справжньої мудрості, на відміну від мудрості пізнавальної. Така цільова направленість була характерна і давньоруським музичнопедагогічним поглядам.

Така актуальна та гостра проблема, як моральне відродження суспільства може вирішатись лише у тому випадку, коли «відродження» прийде у школу у вигляді мистецтва. Адже музичному мистецтву надається значення мало не найважливішої опори духовного розвитку людини – опори, яка майже автоматично веде до формування духовного світу. Музика розглядається як засіб морального возвеличення людини, не залежно від її власних моральних прагнень та витрачених моральних зусиль, хоча «музичне виховання не всесильне, не універсальне, і без етичного виховання, наприклад, не може обіцяти нам формування навіть такої людини, яку прийнято називати «людиною доброї волі» (О.Л. Леонтьєва). Іншими словами, музика є частиною життя, але не несе відповідальності за зміст і моральні правила всього життя, які були обрані людиною.

Одним із першочергових завдань сучасної музичної освіти й виховання є розвиток у дітей музичної сприйнятливості, здібностей морального освоєння музичного мистецтва у всій його багатогранності: народної музики, релігійно-духовної, професійної композиторської творчості.

Яким чином музика має такий величезний вплив на особистість? В перекладі з грецької музика означає «муза» – вид мистецтва, який відображає дійсність і впливає на людину за допомогою змістовних та певним чином організованих по висоті та в часі звукових послідовностей. Виражаючи думки та емоції людини, музика впливає на її психіку, це є можливим завдяки фізично та біологічно обумовленим зв’язкам звукових проявів людини з його психічним життям.

Ще за часів давнини було помічено, що музика, і перш за все її основні компоненти – мелодія та ритм, змінюють настрій людини, її внутрішній стан. В Греції музика вважалась одним із самих могутніх засобів впливу на внутрішній світ людини. Особливо великого значення надавали музичному вихованню підростаючого покоління, адже саме в дитячому віці формуються моральні та громадянські якості майбутнього члена суспільства. Музика в той час вважалась одним із наймогутніших засобів формування цих якостей.

Аристотель писав, що в основі музики лежать зародки гуманного відношення до світу, тому музика повинна бути обов’язковим предметом навчання й виховання. В одному з древніх трактатів про музику говори-

176

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

лось, що той, хто обізнаний в музиці, ніколи не зробить ганебного вчинку, буде корисним і собі, і суспільству, ніяким чином не порушуючи його гармонії ні словом, ні ділом, завжди буде дотримуватися порядку, пристойності та благорозумності.

В подальшому розвитку людства думка з цього приводу не дуже змінились. Була однозначно стверджена висока організуюча сила музичного мистецтва, його здібність забезпечувати цілісність внутрішнього світу особистості.

Зокрема, в дослідженнях вчених Алієва Ю. «Формування музичної культури школяра-підлітка», Апраксіної О. «Методика музичного виховання в школі», Крутенького В. «Психологія навчання і виховання школярів», виявлено, що музика сприяє інтенсивному формуванню моральних рис особистості підлітка.

Як зазначає Нечай С., музика має найбільш сильний емоційний вплив на людину, може регулювати фізіологічні процеси в організмі, стимулювати м’язову активність, сприяти підвищенню загального тонусу, позитивно діє на мовленнєву, рухову, розумову активність. Впливає музичне мистецтво і на психіку, соматику, душевний стан людини, що стало основою виникнення музикотерапії. Такі особливості музики базуються не лише на вербальному багатоплановому емоційному впливі на особу, а й випливають конкретно з її першоелементів – ритму, мелодії, гармонії, які проникають в глибини психіки.

Музика, як підкреслював Д. Шостакович, гуманна за своєю природою, своєю сутністю, бо вона є витвором людини і за змістом, і за формою. Звичайно, що в кінцевому підсумку вона, як і наука, є відображенням дійсності, але не в словах, а в емоціях і почуттях. Явище чи подія світу перш ніж стати музичним твором повинні пройти через внутрішній світ свого творця, його душу і серце, прийняти емоційно-пристрасну форму, форму його певного психічного стану. Без переживання і почуття музика неможлива. І важливим тут є те, що ця форма має людиномірне, смисложиттєве спрямування, виникає і втілюються в музику задля добра і блага людей.

Музика реалізує думки художника своїми власними засобами. Сприймаючи створений творцем музичний твір власними емоціями і почуттями, людина переживає відображене в музиці як живе, реальне і досконале. У цьому визнання високої організуючої сили музики, її здібність забезпечити цілісність і досконалість не лише форм життя, а і внутрішній світ особистості, її моральність і духовність. Тут і знаходить своє втілення моральне значення музики, а отже необхідність вбачати в педагогічній діяльності саме цю, етичну і світоглядну її сторону, а також розуміння того, що вона має своє виховне значення не ізольовано, а в комплексі різних виховних впливів – емоційного та інтелектуального.

Отже, справжня музика завдяки своїй природі є засобом естетичного

177

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

та морального виховання. У цьому і полягає її універсальне виховне значення. Яку б наукову дисципліну не вивчав учень, він повинен любити і знати музику. Допомогти йому в цьому – завдання музичного виховання. Для цього потрібно добирати твори з насиченим змістом, які б викликали у вихованців такий піднесений стан душі, як і стан митця, що створив цю музику.

Давно визнано, що всі науки, як гуманітарні так і природознавчі, не лише дають знання про світ, формують пізнавальні здібності учня, а й виховують його. Ця виховна функція пов’язана з певними естетичними початками, що мають місце в кожній навчальній дисципліні, в будь-якій формі педагогічної діяльності. Специфіка мистецтва, зокрема музики в тому і полягає, що в ній синтезуються, акумулюються ці крупинки естетичного, що існують у всіх галузях знання і практики, в художні образи, які потім і здійснюють зворотній вплив на них. Мистецтво для того, власне, і виникає в культурі людства, і без цього воно не володіло б своєю естетичною дієвістю. Важливо також зауважити, що це естетичне є могутнім засобом морального виховання.

Роль музики і музичного виховання визначається тим, що в ній найбільш повно і всебічно втілюється естетичне начало, особливістю якого є передача і реалізація емоційно-оцінювального відношення до дійсності, до всього естетичного в природі і суспільстві. А отже вона доповнює наукове пізнання світу пізнанням емоційно-художнім і тим самим збагачує навчальний процес, значно розширює його виховні можливості. Ця особливість випливає з природи самої свідомості, з єдності в ній інтелекту, емоції, почуття. Музика формує емоційну сферу психіки, на підставі якої і виявляється естетично-оціночне ставлення до дійсності. Так, наприклад, сформовані музикою моральні почуття, як співчуття в горі, переживання печалі, світлої радості та інші, виховують людину, роблять її свідомість здатною до реальних переживань, а отже до емоційних оцінок дійсності саме в цьому спрямуванні. Так, в оціночному ставленні до дійсності музика виявляє і стверджує вічні загальнолюдські цінності – істини, добра і краси. І на цій основі в цілісній системі педагогічної діяльності формуються моральні якості дитини.

Важливо зазначити, що музика формує не лише емоційний світ людини. Вона суттєво впливає і на раціональні здібності, на вербальне мислення, а отже сприяє зростанню інтелектуального потенціалу вихованців, розширює можливості більш глибокого розуміння оточуючого світу. Особливо це стосується суспільної свідомості. Саме тут усвідомлюються суспільні ідеали і уявлення, а також місце людини в суспільстві і той духовний світ, який воно в ній формує. А це і є ті знання, які пов’язані з постановкою моральних виховних завдань. Музика має величезні можливості вирішувати ці завдання, тому що в ній знаходить своє вираження дух епох і народів, ті соціально типові явища, які глибоко характеризують суспільне

178

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

життя людей, їхню історію. У цьому зв’язку деякі дослідники суспільної свідомості зближують музику і філософію саме тому, що в музиці має місце своєрідний процес мислення, спосіб узагальнення соціального досвіду і його трансформацію від покоління до покоління.

Отже, мистецтво має великі виховні можливості. Воно відображає в собі дух життя: високе мистецтво – дух піднесеного життя, низьке – дух життя злого, аморального.

У чому ж виховний потенціал прекрасного мистецтва? Що дає дітям залучення, наприклад, до духовної музики? По-перше, знання історії та витоків своєї країни. По-друге, духовна музика, як синтез релігії та мистецтва, слугує засобом естетичного та морального виховання. Вона допомагає привернути дітей до доброти, шляхетності, совісті, внутрішньої дисципліни, філософському осмисленню навколишнього світу; сприяє розвитку почуття любові та співчуття до людини, чуйному відношенню до природи; виховує почуття краси, гармонії, закликає до совісті та милосердя. Потретє, з залученням дітей до духовної музики їх слуховий досвід наповнюється новими інтонаціями, відмінними від фольклору чи світської класичної музики. Через духовну музику діти залучаються до вічних моральних істин, розкривають для себе вищу гармонію світотворення. Нарешті, з культурологічних позицій, духовна музика може стати однією з форм художнього пізнання світу.

Твори, відмічені духовністю, можуть бути і світськими по змісту, але в релігійних творах духовність існує в інших образах і формах завдяки особливостям їх тематики та змісту – у більш концентрованому та цілеспрямованому прояві.

Які ж шляхи виховання музикою, формування гармонійно розвинутої особистості, освоєння дітьми емоційно-морального відношення до життя? Перш за все, педагог повинен усвідомити, що метою в процесі музичного навчання і виховання є розкриття художнього змісту, змісту емоційного образу. Естетичні емоції є однією з головних можливостей проникнути в цей зміст, збагнути його. А вся складна система музично-предметних зв’язків і знань є лише засіб.

Навчати музиці означає навчати володінню мовою музики, розвивати музично-образне мислення учня. Гра на музичному інструменті, музика сама по собі, її технічна сторона, цього не дає, бо головне в музиці не навченість, навіть не віртуозність, а музикальність, глибина.

Є, звичайно, музично обдаровані діти. Але частіше всього ця обдарованість прихована, а тому розкривається разом з розвитком особистості. Завдання педагога – цілеспрямовано і систематично розвивати художньо-емоційну активність учня, бо це означає разом, з тим, розвиток і його особистості. Художник і особистість у мистецтві нерозривні. Тому так важливо, розвиваючи емоційну художню культуру, разом з тим розвивати особистість учня як майбутнього музиканта. Саме в цих елементах

179

Проблеми підготовки сучасного вчителя № 1, 2010

педагогічного процесу реалізується роль музики як засобу формування моральності вихованця.

Започатковується вирішення цього завдання усвідомленням і постановкою учнем особистісної цілі, яка у сфері мистецтва рівновелика йому: художньо виконати музичний твір – те ж саме, що і стати музикантом, справжнім митцем. Художнє виконання містить в собі особистісну ціль тому, що внесення художнього елемента у виконання пов’язано з находженням особливого, неповторного, притаманного лише цій людині способа відтворення художнього твору. В особливості, неповторності і унікальності підходу і виконання цього завдання проглядається особистість учня, який знайшов свій власний шлях прочитання музичного твору.

Важливим етапом на цьому шляху є знаходження особистісного змісту в тих творах, які виконує учень. Цей пошук пов’язаний із розумінням і глибоким відчуттям змісту творів з метою оживити нотний текст, зробити його «своїм». В цій діяльності велике значення має педагог. Він допомагає вирішити технічні завдання, якщо техніка не відповідає намірам засвоєння твору, мобілізувати всі духовні і фізичні можливості музиканта. Допомагаючи «присвоїти» твір в процесі виконання музики, педагог розвиває учня як особистість. Пошук особистісного сенсу і того значення, яке має музичний твір саме для цього учня, наближує особливості учня до особливостей музики і, таким чином, створює певну атмосферу, притаманну цій конкретній взаємодії учня і музичного твору.

Отже, постановка особистісної цілі і пошук особистісного сенсу є ідейно-психологічною основою розвитку образного мислення емоційно і естетично розвинутої свідомості майбутнього музиканта. За допомогою педагога ним усвідомлюється та важлива обставина, що весь культурноісторичний досвід творення і виконання музики з’явився як відповідь на духовну людську потребу, на вимогу загальнолюдських цінностей і вищих, по-справжньому моральних норм людського існування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Фіцайло С.В. Проблеми виховання людяності на сучасному етапі розвитку українського суспільства // Збірник наукових праць. – кн. 1. – К., 2000.

2.Короткий психологічний словник. – М., 1983.

3.Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. – К., 2001.

4.Роль музыки в эстетическом воспитании детей и юношества // Сб. ста-

тей. – Л., 1981.

180