Частиномовний статус слів категорії стану (предикативів) та модальних слів

План.

1. Історія дослідження предикативів.

2. Сучасний погляд на слова категорії стану як предикативні прислівники.

3. Погляди вчених на модальні слова.

4. Трактування модальних слів як модальних прислівників.

Література.

Вихованець І.Р., Городенська К.Г.Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр.. мови. – К.: Пульсари, 2004.

СУЛМ: Морфологія /За ред. І.К.Білодіда.- К., 1969.

***

Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. – М., 1972.

Щерба Л.В. О частях речи в русском языке // Избранные работы по русскому языку. – М., 1958.

У традиційній граматиці слова категорії стану визначають як невідмінювану частину мови, що охоплює слова зі значенням стану, які виступають головним членом у безособовому реченні. Частиномовний статус слів категорії стану згодом було спростовано, бо вони не протиставляються іншим класам слів ні за своєю семантикою, ні за набором морфологічних категорій, ні за синтаксичною функцією. Їх ще кваліфікували як „незмінні безособово-предикативні слова”, „присудкові слова”, виокремлювали і в особливий розряд прислівників – предикативних прислівників, які відрізняються від прислівників інших лексико-семантичних груп своєю семантикою стану та синтаксичною функцією.

Останнім часом в українському мовознавстві їх визначають як аналітичні дієслова. Цей статус підтверджує семантика предикативних слів, властиві їм морфологічні категорії, виконувана в реченні синтаксична функція, а також їхні семантико-синтаксичні особливості. Як і власне дієслова, предикативні слова поділяються на дві групи: 1) самостійні предикативні слова, які виконують функцію співвідносного з присудком головного члена односкладного речення разом зі зв’язковим компонентом, але без допомоги інших повнозначних слів; 2) слова модальної семантики, що в позиції цього члена речення поєднуються переважно з інфінітивом, утворюючи складений інфінітивний головний член односкладного інфінітивного речення, який, окрім значення стану, виражає ще й значення потенційної дії. Морфологічні категорії часу і способу виражаються у них не синтетично, а аналітично, тобто за допомогою форм морфеми-звязки бутиі напівзв’язокставати, стати, робитися, зробитися.

Модальні слова- лексико-граматичний клас незмінних слів, що виражають ставлення мовця до висловленої ним думки. Їх виділив в окремий лексико-граматичний розряд слів і докладно описав на матеріалі російської мови В.Виноградов. М.с. містять оцінку явищ дійсності та їх зв’язків з погляду ймовірності, можливості тощо. У реченні основною синтаксичною функцією модальних слів є функція вставного слова з модальним значенням. У деяких граматичних описах української мови такі слова віднесено до модальних прислівників, які виражають ставлення мовця до змісту всього речення, але ні граматичною ні семантично не пов’язані з якимсь із його членів. За цим визначенням модальні прислівники становлять частину вставних слів.

Обсяг модальних прислівників досі чітко не окреслено. Визначено тільки власне-модальні прислівники (вони не мають інших синтаксичних функцій) : по-перше, по-друге, по-третєтощо.

Модальні прислівники корелюють з дієслівними присудками за типом модальності. На рівні гіпотетичної модальності (значення невпевненості, припущення, можливості) еквівалентами дієслівних присудків на зразок припускати, гадати, сумніватисяі под. є модальні прислівникиможе, можливо, певно, напевне, напевно, ймовірно, очевидно, видно та ін.

Модальне значення констатації, впевненості, достовірності дієслівних присудків сказати, констатувати, запевнити, ствердитивиражають модальні прислівникибезумовно, безперечно, безсумнівно, справді, природно, звичайно та ін.

Значення суб’єктивної оцінки передають модальні прислівники по-моєму, по-твоєму, по-нашому, по-вашомутощо. Вони співвідносяться з дієслівним присудкомвважати.

***

Тема. Стилістичні засоби синтаксису.

Мета: розширювати знання учнів про стилістичні засоби синтаксису й основні стилістичні фігури;"навчити аналізувати стилістичні особливості, які виникають у процесі реконструювання синтаксичних одиниць, і користуватися синтаксичними синонімами у мовленні;- удосконалювати граматико-стилістичні вміння вибирати з ряду співвідносних синтаксичних конструкцій найдоцільніші, відповідні до умов мовленнєвої комунікації; удосконалювати вміння доречно вживати стилістичні фігури у власному мовленні; підвищувати рівень мовленнєво-комунікативних умінь старшокласників; розвивати компетентність самоосвіти і саморозвитку.

Тип уроку: урок-дослідження.

Обладнання: таблиця стилістичних фігур, схема «Знати, уміти, цінувати», комп’ютер.

Хід уроку

1. Оголошення теми і мети уроку.

2. Актуалізація опорних знань і навичок учнів.

1. Що ми вкладаємо в поняття стилістичний синтаксис?

Учень. Стилістичний синтаксис ґрунтується на вивчені й аналізі співвідносних (або взаємозамінних) синтаксичних конструкцій, що використовуються як у межах одного стилю, так і в різних функціональних стилях мовлення.

2.0сновним синтаксичним засобом стилістики є синтаксичні синоніми. Серед поданих пар синтаксичних конструкцій визначити, які з них н|ґ можна вважати синонімами. Використати такі умовні позначення:

= речення виступають синтаксичними синонімами;

≠ речення не є синтаксичними синонімами.

Зробити висновок, які синтаксичні одиниці можуть бути синонімічними.

Учитель. - Шановні одинадцятикласники! Сьогодні ви на просто учні, а дослідники.