2. Суч. Тенденції мовної і лінгвометодичної підготовки…

Динамізм сучасного життя, "особистісна орієнтація процесу модернізації освіти" (С.Максименко) ставить високі вимоги до професійних і особистісних якостей учителя української мови і літератури.

В аспекті розгляду актуальних проблем підготовки майбутнього вчителя української мови і літератури визначимо провідні тенденції світової вищої професійної освіти, існуючі тенденції у філології, педагогіці, психології, що впливають на створення нового образу вчителя-словесника, схарактеризуємо основні вимоги до педагога у світлі нової філософії.

У науковій літературі існують різні підходи й абсолютно полярні позиції щодо глобалізації, глобальної освіти. Одна частина дослідників вважає, що це не сприяє розвитку європейської вищої освіти, інша – виступає за зближення націй і народів світу, необхідність спілкуватися зі світом, за актуалізацію зміни прагматичного розуміння вищої освіти, інтенсифікацію гуманітарних досліджень.

Головна мета тенденції до інтернаціоналізації вищої освіти полягає в переході до гнучких взаємоузгоджених навчальних планів модульного типу, що забезпечують якісне адаптування студентів до умов навчання, якнайширше використання сучасних інформаційних технологій і дистанційного навчання тощо. Суть тенденції інтеграції - через поглиблення співробітництва у сфері освіти сприяти загальному соціально-економічному прогресу, зміцненню взаєморозуміння між народами світу, об'єднанню потенціалів національних освітніх систем з метою вирішення завдань поліпшення якості освіти.

Серед актуальних тенденцій сьогодення - усвідомлення потреби нової гуманістичної парадигми освіти, мета якої - формування такого фахівця-україніста, рівень підготовки якого гармонійно поєднує освіченість, професіоналізм, духовність, моральну вихованість, розвиток особистості у відповідності з духовними цінностями національної і загальнолюдської культури. Йдеться про створення в навчальному закладі гуманітарного

середовища, яке сприяє розвитку моральних якостей, соціально значущих цінностей, розкриттю творчих потенцій особистості, характеризується оновленням змісту існуючих і появою нових гуманітарних дисциплін, упровадженням нових педагогічних технологій, переорієнтацією навчально-виховного процесу на оволодіння прийомами професійно-педагогічної діяльності, спрямованої на формування наукового світогляду й гуманістичних ідеалів.

Терміносполука "філологічна освіта" визначається в енциклопедіях як "система підготовки фахівців з мов та літератур – лінгвістів, літературознавців, викладачів,учителів, перекладачів, мета якої - озброєння студентів систематичними спеціальними знаннями, практичними навичками і вміннями роботи з текстом".

Наразі виникає дилема, яким чином сьогодні, коли спостерігається знецінення людини, "спустошення комунікативного потенціалу", створювати й підтримувати пізнавальний інтерес, пробуджувати в дитини любов до рідної мови, фольклору,

художньої літератури, виховувати культуромовного читача, здатного грамотно висловлювати власні думки й почуття в усній і писемній формах.

Принцип діалогізму як філософської категорії ґрунтовно розкривається в культурологічних працях М.Бахтіна. Особистість, на переконання філолога, не замкнута й ізольована річ у собі, особистість повинна бути відкритою для світу людей, отже, діалог ―на вищому рівні‖ – це діалог особистостей. Таким чином, органічною складовою

модернізації і стабільного розвитку суспільства мають стати комунікативна філософія, комунікативна етика.

Філологічний аналіз художнього твору дає можливість перевірити сформованість певного кола лінгво-літературознавчих знань, навчає "чутливому", уважному й адекватному сприйняттю мови художнього твору.

Посилення уваги до технологізації в освітянському просторі спонукає до впровадження у професійну парадигму майбутнього вчителя таких педагогічних технологій, основою яких є системно-діяльнісний підхід, особистісно-розвивальне навчання, естетичне ставлення до людей, навколишнього світу, культури. Актуальне завдання професійного становлення вчителя-словесника – формування ціннісної установки на конструювання і реалізацію

цілісного педагогічного процесу.

Головними рисами педагога-філолога мають стати глибокий професіоналізм, широка ерудиція, висока культура і моральність, національна свідомість, відданість Україні та її народові.

Актуальною проблемою підготовки фахівця-словесника залишається єдність теоретичної і практичної підготовки,

навчальної і науково-дослідницької діяльності студентів і викладачів, що в цілому забезпечує багатоаспектну готовність

педагога до професійної діяльності. У вищій школі продовжують існувати проблеми перекосу предметної підготовки над психолого-педагогічною, проблеми роз'єднаності між навчальними дисциплінами

Фахівець-словесник має добре володіти новими технологіями навчання, методами формування навичок самостійної

роботи, розвитку інтересу і мотивації до навчання, творчих здібностей, логічного мислення учнів, створення атмосфери

продуктивно-пізнавального співробітництва; забезпечувати логічну послідовність викладу матеріалу і міждисциплінарні зв'язки з іншими шкільними та вузівськими курсами. Учитель-україніст повинен уміти проектувати, конструювати, моделювати і проводити уроки і виховні заняття, у т.ч. з елементами інформаційно-комп'ютерних технологій, різні за рівнями підготовки і психолого-педагогічних особливостей учнів, використовувати методи об'єктивної діагностики знань, володіти методикою проведення науково-педагогічного дослідження, тобто бути професійно компетентним.