3. Теорія мовної особистості

Теорія мовної особистості Ю.Н Караулова

Під мовною особистістю розуміється сукупність здібностей і характеристик людини, що обумовлюють створення і сприйняття ним мовних творів (текстів), які розрізняються ла) ступенем структурно-мовної складності, б) глибиною і точністю відображення дійсності, в) певної цільової спрямованістю.

Сучасні лінгвісти дають таке визначення мовної особистості:

В«Структура мовної особистостіпредставляється що з трьох рівнів: 1) вербально-семантичного, що припускає для носія нормальне володіння природною мовою, а для дослідника - традиційний опис формальних засобів вираження певних значень, 2) когнітивного, одиницями якого є поняття, ідеї, концепти, складаються у кожної мовної індивідуальності в більш-менш впорядковану, більш-менш систематизовану "картину світу", яка відображатиме ієрархію цінностей. Когнітивний рівень влаштування мовної особистості і його аналізу передбачає розширення значення і перехід до знань, а значить, охоплює інтелектуальну сферу особистості, даючи досліднику вихід через мову, через процеси говоріння і розуміння - до знання, свідомості, процесам пізнання людини, 3) прагматичного, заключающего цілі, мотиви, інтереси, установки і інтенціональності. Цей рівень забезпечує в аналізі мовної особистості закономірний і зумовлений перехід від оцінок її мовної діяльності до осмисленню реальної діяльності у світі. В»

У такому розумінні поняття мовної особистості тісно пов'язане з поняттям світогляду, який є результат з'єднання когнітивного рівня з прагматичним, результат взаємодії системи цінностей особистості, або "картини світу", з її життєвими цілями, поведінковими мотивами та установками, що виявляється, зокрема, в породжуваних нею текстах. Лінгвістичний аналіз цього матеріалу (При достатній протяжності текстів) дозволяє реконструювати зміст світогляду особистості. Причому для такого аналізу зовсім не обов'язково розташовувати зв'язковими текстами, достатній певний набір мовних творів уривчастого характеру (реплік у діалогах і різних ситуаціях, висловлювань довжиною в декілька пропозицій і т.п.), але зібраних за досить тривалий проміжок часу. Цей матеріал називається дискурсом.

 Мовна особистість, будучи аспектом цілісної особистості людини, володіє всіма структурними характеристиками особистості, включаючи наявність особливої ціннісної системи.

Мовна особистість Л. Парфьонова 

Парфьонов вживає терміни з абсолютно різних областей - економіки (змагаються один з одним усередині ніші, суміжні сегменти ринку), офіційної мови (Обвинувачені у вбивстві, відповідальний працівник обласного телебачення). p> Але деякі особливості неможливо приписати тільки властивостям уживаного стилю. Так, наприклад, хоча в публіцистичних текстах і зустрічаються слова різних стилів, та часто малосумісні, але Парфьонов їх комбінує по-своєму:

В«Якщо подивитися наші випуски новин професійним поглядом, то протокол плюс новини, про які не можна не сказати, плюс чиясь розкрутка, політична чи комерційна, або, навпаки, чиєсь В«Гасилова, душіловоВ» (як зараз відбувається з Абрамовичем, а зовсім недавно було з Аяцковим) - все це становить, ну, я думаю, відсотків 80. В

Так він з'єднує в одному реченні слова розмовного, майже жаргонного, мови (В«ГасиловаВ», В«ДушіловоВ», розкрутка) і мови офіційною сфери (протокол). Причому комбінує він їх, вживаючи в абсолютно однакових синтаксичних позиціях. Це говорить не тільки про бажання справити якесь враження на читача, а й про те, що жодна з сфер життя, В«позначуванаВ» цими мовами, не є для мовця пріоритетною.

особливості мови Парфьонова безсумнівно говорять про його ієрархії цінностей. p> Висновки можна робити не тільки з використання яких-небудь засобів у мовленні, а й з відсутності або обмеження якихось мовних явищ. p> Так відсутність у мові явних окказионализмов (виявлені нами слова таки знаходяться дуже близько до мовну норму) можна пов'язати з характером текстів продукуються Парфьоновим. У основному, це тексти для телевізійних програм, розраховані на одноразове повторення. У адресата такого тексту просто немає часу на розшифровку окказионализмов автора. Крім того, поява окказионализмов в публіцистичному тексті компрометувати великою кількістю окказионализмов в третьосортної пресі. Тому, не використовуючи окказіональние слова, Парфьонов підкреслює серйозність сказаного ним, прагнути надати своїм словам більше значення. p> У плані синтаксису звертає на себе увагу велика кількість безособових пропозицій, які не мають у складі суб'єкта дії:

- В«Посилається туди групаВ»

- В«Якщо після йдеться, що це не можна видавати в ефір В»

В«Тобто це ефірне подія не є інформаційним продуктом, на якому В»збираються заробляти В».