7. Форми і методи навчання

Традиційно метод навчання визначають як спосіб взаємозалежної і взаємозумовленої діяльності педагога і студентів, спрямованої на реалізацію цілей навчання, або як систему цілеспрямованих дій педагога, які організують пізнавальну й практичну діяльність студентів і забезпечують розв'язання завдань навчання.

Дослідники нараховують до 50 різних методів навчання: розповідь, бесіда, робота над джерелами, демонстрація, вправи, самостійна робота, навчальна гра, диспут та ін. Але кожен метод у конкретних обставинах реалізується у своєрідних поєднаннях декількох прийомів.

Щоб здійснити педагогічно обґрунтований вибір методів, необхідно, насамперед, знати можливості й обмеження всіх методів навчання, розуміти, які завдання й за яких умов можна успішно розв'язати за допомогою тих чи інших методів, а для розв'язання яких вони даремні чи малоефективні.

Які є підходи до класифікації методів навчання?

У дидактиці існують різні підходи до класифікації методів навчання. Набули поширення такі класифікації:

1) за джерелами знань і характером сприймання інформації (Д.О. Лордкіпанідзе, Є.Я. Талант, М.М. Верзілін);

2) за характером логіки пізнання (І.Я. Лернер, М.М. Скаткін);

3) за рівнем проблемності засвоєння знань і рівнем учіння (М.І. Махмутов);

4) на основі цілісного підходу до процесу пізнання (Ю.К. Ба-банський).

Найбільш поширеною є класифікація методів навчання за дидактичною метою і функціональною спрямованістю. На основі цього підходу виділяють три групи методів: за джерелами знань, за характером логіки пізнання, за рівнем самостійної розумової діяльності (рис. 23).

Виходячи із джерел оволодіння знаннями, уміннями та навичками виділяють такі групи методів навчання: словесні, наочні, практичні.

До словесних методів навчання належать: розповідь, пояснення, бесіда, лекція, інструктаж.

Що треба розуміти під методом розповіді?

Розповідь — це метод навчання, який передбачає оповідну, описову форми розкриття навчального матеріалу з метою спонукання учнів до створення у своїй уяві певного образу. Образно цей метод називають "малювання словом". Його широко використовують на всіх рівнях навчання, особливо у молодших класах. Він допомагає школярам створити в уяві певний образ. Виділяють такі види розповіді:

• художню—образний переказ фактів, дій і вчинків певних осіб;

• науково-популярну — спрямовану на аналіз фактичного матеріалу;

• описову — послідовний виклад ознак, особливостей предметів і явищ.

8. Особливості застосування методів

Метод навчання - спосіб спільної, структурованої діяльності викладачів та студентів, спрямованої досягнення цілей, означених галузевими (та вищих на­вчальних закладів) стандартами підготовки фахівців.

Метод викладання - система структурованих, цілеспрямованих способів дій викладача, спрямованих на розв’язання навчально-виховних завдань.

Метод учіння - спосіб пізнавальної діяльності студентів, що здійснюються з метою засвоєння змісту навчання та відповідних професійних компетентностей.

Хоча у деяких тлумачних словниках терміни «метод», «спосіб», «прийом» розглядаються як синоніми, у педагогічній теорії одностайним є розуміння при­йому як конкретного прояву складової методу навчання. Наприклад, бесіда може деталізуватися прийомами діалогу, полілогу, системи запитань тощо.

І. Трайнєв виокремлює такі евристичні методи навчання: методи «мозкової атаки» (пряма мозкова атака, масова мозкова атака, мозковий штурм); метод багатовимірних матриць;метод вільних асоціацій; метод інверсії; метод емпатії; метод синектики.

Методи «мозкової атаки» побудовані на колективному евристичному діа­лозі (полілозі), спрямованому на продукування новий ідей.

Метод евристичних запитань застосовуються для спрямування творчого пошуку розв’язання певної проблеми.

Метод багатовимірних матриць є методом морфологічного аналізу систем з метою виявлення невідомих елементів, підсистем. Складність його викорис­тання полягає в наявності значного числа варіантів, які необхідно проаналізу­вати для одержання оптимального розв’язання проблеми.

Метод вільних асоціацій полягає у побудові множини нових асоціацій, окре­мі з яких можуть послугувати вектором пошуку розв’язання проблеми.

Метод інверсії (перестановка, перевертання) спрямований на розв’язання проблеми у новітніх напрямках (зміна мови постановки проблеми, перехід від площинного представлення об’єктів до просторового, побудова міркувань у зво­ротному напрямку, тощо).

Метод емпатії є методом особистісних аналогій.

Метод синектики - характеризується ознайомленням студентів зі страте­гією розв’язання проблем, спонуканням їх до самостійної постановки проблеми для знаходження шляху її розв’язання.

Певні методи можуть виконувати потрійну функцію – бути методами навчан­ня, викладання та учіння. Здебільшого це стосується методів, відображаючих логі­ку навчального процесу, адже викладач підпорядковує свою професійну діяльність певній логіці, відповідно структурує способи взаємодії із студентами, для яких ця логіка перетворюється на метод пізнання (прийом пізнавальної діяльності).

Метод моделювання може використовуватися у вищому навчальному за­кладі на лекціях, семінарських заняттях, під час дискусії, лабораторної роботи, роботи з певною інформаційною системою тобто поєднуватися з різноманітни­ми методами та формами навчання.

Загальні особливості застосування розглядуваного методу зумовлені пере­дусім інваріантністю структури процесу моделювання (незалежної від специфі­ки навчального процесу): постановка проблеми (окреслення об’єктів аналізу); визначення взаємозв’язків між ними; побудова шуканої моделі (одержання но­вого результату або системи знань).

Плануючи застосувати моделювання як метод навчання, викладач ВНЗ, у контексті поставленої проблеми, має прив’язати його до певної класифікації ме­тодів навчання. «Об’єктом прив’язки» доцільно обрати тернарну класифікацію методів навчання (В.Ф. Паламарчук, В.І. Паламарчук). Тривекторне врахуван­ня ознак методів навчання дає можливість застосувати моделювання у навчаль­ному процесі оптимальним чином.

Якщо метод моделювання, застосований викладачем, стає об’єктом рефлексії студентів – це сприяє виробленню вміння застосовувати цей метод не тільки для пе­редачі знань іншим суб’єктам, а й для здійснення самостійної навчальної діяльності.