2.2 Суспільно-географічні фактори

З групи суспільно-географічних факторів, що впливають на розвиток будь-якого району, має важливе значення економіко-географічне положення (ЕГП). Під ЕГП розуміється відношення будь-якого місця, району чи міста до об’єктів, що лежать за їх межами i які мають те чи інше економічне значення (незалежно, чи це об’єкти природні, чи створені в процесі господарської діяльності людини) [23, 109].

Хмельницька область має зручне економіко-географічне положення, що визначається його центральністю, сусідством з відносно промислово розвинутими центрами. Близькість до Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну та Передкарпатської нафтогазоносної області сприяють розвитку народногосподарського комплексу. Загалом, Хмельниччина є воротами як для Сходу, так і для Заходу, легко досяжною з усіх великих міст СНД і Східної Європи. Місто Хмельницький має аеропорт. По території області проходять важливі авто-, та залізничні магістралі державного та міжнародного значення; траси газопроводів «Союз» і Уренгой-Помари-Ужгород, лінія електропередачі Вінниця-Альбертріша (Угорщина). Це все сприяє встановленню тісних економічних зв’язків з головними містами Правобережної України (Київ, Одеса), великими центрами західних областей (Львів, Івано-Франківськ, Чернівці), промисловим Придніпров’ям (Дніпропетровськ, Запоріжжя) та країнами Європи.

На розвиток області великий вплив має транспортний фактор. Транспорт забезпечує просторові зв’язки між різними галузями, підприємствами, закладами, організаціями i окремими людьми. Без переміщення продукції промисловості i сільського господарства до споживача виробничий цикл області не можна рахувати завершеним.

Щодо Хмельницької області, то вона має досить розвинену транспортну систему. Експлуатаційна довжина автомобільних шляхів загальнодержавного і місцевого значення складає 7136 км. Основними регіональними автомобільними шляхами є:

1. Кам'янець-Подільський – Скала-Подільська – Борщів (Р24), протяжність 39 км.

2. Острог – Шумськ – Кременець (Р26), протяжність 21 км.

3. Плоске – Ямпіль – Гриців – Козятин (Р32), протяжність 106 км

Крім того, через область проходить міжнародна автомобільна дорога (М12) Стрий – Тернопіль – Кіровоград – Знам'янка (через Вінницю), протяжністю 140 км, а також національна автомобільна дорога Житомир – Чернівці, протяжністю 187,7 км.

Експлуатаційна довжина залізничних колій становить 738 км, послуги вантажних та пасажирських перевезень надають 33 залізничних станції. Крупними залізничними вузлами вважаються Хмельницький, Шепетівка, Гречани. Щільність залізничних колій 36 км на 1000 кв. км території області.

В області відбувається також судноплавство по Дністру. Крім того, біля міста Хмельницького розташований аеропорт – КП «Аеропорт Хмельницький», який має можливості виконувати міжнародні авіаперевезення.

Транспорт виступає також матеріально-технічною основою формування i розвитку географічного поділу праці. Завдяки йому можлива спеціалізація окремих територій, комплексний розвиток тих чи інших галузей народного господарства i їх міжгалузевих поєднань. У Хмельницькій області наявність вище згаданих шляхів сполучення не тільки дає поштовх до розвитку регіону але й передбачає забезпечення робочими місцями населення й формує певні виробничо-галузеві зв’язки з іншими областями, а також інтеграційно-зовнішньоекономічні зв’язки з країнами Європи.

Отже, транспорт впливає на виробничу компоненту області і як її складовий елемент, і як аналіз загальних умов цього виробництва. Рівень розвитку транспорту i стан транспортної забезпеченості в значній мірі визначають, якісну характеристику, як суспільного виробництва в цілому, так i окремих складових його елементів в області.

Особливе значення серед факторів, що впливають на розвиток області належить населенню та його розселенню.

Специфічна особливість населення, як фактора, є подвійний характер його впливу, як основного споживача всіх матеріальних i духовних благ i як основної продуктивної сили. Саме співвідношення міського і сільського населення, його статевий i віковий склад формують потреби області, розселення населення по її території – географію потреб населення [23, 26].

Кількість населення Хмельницької області на 1.01.2009 року становить 1341,4 тис осіб. Спостерігається тенденція до скорочення населення області (табл. 2.1.). Причиною цього є екологічна криза, що сталася через радіаційне забруднення в результаті чорнобильської катастрофи, а також економічної кризи, яка виникла з розпадом Радянського Союзу і відбилась на розвитку промисловості, сільського та лісового господарства Хмельницької області.

Табл. 2.1. Кількість наявного населення (тис. осіб)

Роки	1989	2001	2003	2006	2007	2008
Всього	1527,1	1430,8	1401,2	1361,4	1350,3	1341,4
Міське	723,0	729,6	724,6	722,8	721,8	723,8
Сільське	804,1	701,2	676,6	638,6	628,5	617,6

В області переважає міське населення – 53% від загальної його кількості (721,8 тис.), решта – 47% (628,5 тис.) – сільське. Спостерігається постійне зменшення сільського населення. Так, впродовж 1989–2009 рр. його кількість зменшилась в 1,3 рази, а міського – збільшилась на 800 осіб. Хоча з 2000 р. спостерігається повільне зменшення і міського населення. Динаміку кількості міського, сільського та і всього населення в цілому можна прослідкувати за допомогою діаграм.

Тому можна говорити про тенденцію до збільшення ролі міст у повсякденному житті населення Хмельницької області за рахунок маятникового внутрішньорегіонального механічного руху. Першопричиною такого соціального явища на нашу думку є виїзд жителів сільської місцевості в міські поселення з метою працевлаштування, а також занепад сільськогосподарської ланки господарства в районі [24, 132].

На динаміку чисельності населення значно впливає природний та механічний рух населення. Структура трудових ресурсів і структура зайнятих в галузях народного господарства знаходяться в залежності від загальних тенденцій демографічного і соціально-економічного розвитку області. Відносно недостатня забезпеченість Хмельниччини трудовими ресурсами пов'язана зі стійким від'ємним значенням природного приросту населення протягом всіх років незалежності, який формувався в основному за рахунок високої смертності та низької народжуваності населення (в середньому 10,3 особи на 1000 жителів протягом 1990–2008 рр.) [31, 99].

До демографічних тенденцій слід також віднести і збільшення у віковій структурі населення питомої ваги людей передпенсійного та пенсійного віку, а також зниження чисельності сільського і росту міського населення. В умовах ринкової економіки залишаються без змін традиційні джерела формування трудових ресурсів (працездатне населення як основний контингент, особливо пенсійною віку та підлітки, жінки, що мають малолітніх дітей та слухачі навчальних закладів у працездатному віці). Різко обмежуються можливості трудової участі у суспільному «виробництві» осіб пенсійного віку в зв'язку з радикальними змінами в характері праці. Відхід від принципу повної зайнятості населення та зростання безробітних як норми економічного життя суспільства теоретично може призвести до зниження темпів народжуваності населення та посилити міграційний відтік населення за межі району [18, 37].

Міграційні процеси мають вплив на структуру міського i сільського населення. Так, в загальній чисельності населення, що мігрують в міські поселення, питома вага населення в найбільш активному працездатному віці (20–39 років) значно вища, ніж питома вага населення такого віку в загальній чисельності міського населення. В зв’язку з цим приріст населення міських поселень за рахунок міграції сприяє омоложенню структури міського населення. В той же час в сільській місцевості від’ємне сальдо міграції населення викликає постаріння всього населення [26, 13].

Якщо говорити про динаміку міграції населення області, то міграційний приріст (скорочення) для усіх потоків області у 2006 р. становив -1982 особи, а вже у 2008 р. – -811, що в 2,4 рази менше. Це говорить про скорочення кількості населення за рахунок виїзду населення з області, який останніми роками зменшується. Якщо розглядати міграційний приріст (скорочення) у внутрішньорегіональному ракурсі, то з 2006 р. по 2008 р. він є сталим. Дещо інша ситуація з міжрегіональною міграцією (2006 р. – -2015 осіб, 2008 – -995 осіб). Таким чином, внутрішньодержавні міграційні процеси зазнали істотних змін у зв’язку з поглибленням економічної кризи та зниження попиту на робочу силу на міських ринках праці. Приріст в міграційних процесах характерний тільки для міждержавної міграції (2006 р. – 33 особи, 2008 – 184 особи).

Важливим фактором, що впливає на особливості формування й розвитку населення, є також його статево-вікова структура. В свою чергу статево-вікова структура населення області характеризується вирівнюванням співвідношення жінок i чоловіків у загальній чисельності населення із збереженням деяких диспропорцій, пов’язаних з переважанням жінок в більш старших вікових групах.

У Хмельницькій області впродовж багатьох років співвідношення між чоловіками і жінками є сталим і становить відповідно 46 й 54%. Це пов’язано з меншою пристосованістю чоловічого організму до довкілля, а також із шкідливими для здоров’я звичками, характерними більше для чоловіків (паління, вживання алкоголю та ін.), та більш небезпечними умовами праці.

На тисячу жінок в районі припадає 856 чоловіків станом на 2008 р. Проте, прослідкувавши загальну динаміку кількісних показників чоловіків і жінок району ми побачили, що кількість чоловіків – зростає, а жінок – є приблизно сталою.

Табл. 2.2. Динаміка розподілу постійного населення за статтю у 2008 р.

Роки	Кількість населення (тис. осіб)	У тому числі:			У% до всього населення:			На 1000 жінок припадає чоловіків
		чоловіків	жінок	чоловіків		жінок
1970	1615,4	712,7	902,7	44		56	790
1979	1556,0	694,4	861,6	45		55	806
1989	1521,6	691,2	830,4	45		55	833
2001	1426,6	657,3	769,3	46		54	854
2004	1384,9	638,7	746,2	46		54	856
2005	1370,3	632,0	738,3	46		54	856
2008	1338,2	617,1	721,1	46		54	856

Вікова структура населення в Хмельницькій області також має певні особливості. Відомо, що для області й країни в цілому характерним є зростання частки людей похилого віку, тобто іде процес старіння нації. Таке явище є характерним і для Хмельницької області.

Розподіл і кількісний показник вікових груп залежить від народжуваності і смертності дітей віком від 0 до 4 років, адже ця вікова група є основним наповнювачем трудових ресурсів у молодшому за працез-датний вік. Так, у Хмельницькій області відмічається позитивна динаміка дитячої смертності. Так, якщо у 1990 р. на 1000 жителів померло 13 дітей віком до 1 року, то вже у 2008 році – 9. У сільських поселеннях даний показник має більше значення (на 3–5 осіб), ніж в міських. Це зумовлене недосконалим медичним обладнанням сільських лікувальних пунктів, низькокваліфікованим персоналом, а також недостатньою кількістю медикаментів й аптек на селі [36, 145].

Значна кількість населення Хмельницької області має вік від 10 до 15 років й від 16 до 25 років, що показує позитивну динаміку поповнення працездатного населення. При цьому звернувши увагу на кількісний показних людей віком від 30 до 60 років можна спрогнозувати зменшення найстарішої вікової групи приблизно на 1–2 тис. осіб. Вікові групи населення району від 20 до 45 років коливаються в межах 3–4 тис. осіб кожна, що показує наявність достатньої кількості трудових ресурсів в області. Враховуючи недостатній рівень соціально-економічного розвитку області, достатня кількість стає надлишковою. (можна вставити додаток).

Розселення – це територіальна організація населення – головної продуктивної сили суспільства. Без продуктивних сил немає розселення, так як у відриві від розселення не можуть бути розміщені продуктивні сили. Але розселення вторинне по відношенню до територіальної організації виробництва. Розміщення продуктивних сил служить основою розселення. Як справедливо відмічає Г.І. Лаппо, ті обставини, що розселення, яке виникло на певній функціональній базі, з часом у всезростаючій мірі стає важливим фактором територіальної організації виробництва [23, 117].

Розселення виступає однією з найбільш важливих просторових форм взаємодії населення i навколишнього природного середовища. Від того, як розселені люди, залежить їх спосіб життя, розподіл в просторі антропогенного навантаження, відмінність у величині цього навантаження тощо.

В області виділяють три поселенські системи розселення (підрайони). Центральний підрайон вважається одним з найрозвиненіших: він займає 53% території області, де проживає 51% населення. В районі знаходяться значні запаси мінерально-сировинних ресурсів, основна частка продукції галузей машинобудування, легкої, хімічної і харчової промисловості, а також промисловості будівельних матеріалів. Тут виробляється 63% цукрових буряків, 58 – зернових, 54 – м'яса, 53 – молока. Найбільшими промисловими центрами є Хмельницький, Летичів, Старокостянтинів, Волочиськ.

Північний підрайон займає 26% території, де проживає 25% населення області. Найбільш розвинені в районі харчова, лісова та деревообробна промисловість та промисловість будівельних матеріалів. Тут виробляється 24% молока, 23 – мяса, 20 – зернових, 17 – овочевих і 15% цукрових буряків. Відомі промислові центри – Шепетівка, Славута, Полонне.

Південний підрайон – найменший: 21% території та 24% кількості населення області. Він має найбільш сприятливі умови для сільського господарства, у тому числі садівництва та ягідництва. В районі розвинене сільськогосподарське машинобудування, електротехнічна, легка, харчова промисловість і промисловість будівельних матеріалів. Відомий промисловий центр – Камянець-Подільський.

Одним з важливих факторів впливу системи розселення на розвиток продуктивних сил і ефективність виробництва є забезпечення регіонів виробничими потужностями. При цьому розвиток міського розселення повинен супроводжуватися повним використанням продуктивних сил, насамперед у великих та середніх містах, які володіють сучасним науково-технічним потенціалом. Розвиток інших міських поселень, особливо малих міст, пов’язаних з функціонуванням 1–2 підприємств, вимагає прийняття програми по їх збереженню і підтримці. За умови їх реалізації сучасна система розселення, розвиток міських та сільських поселень триватимуть і в перспективі.

Як бачимо, розселення комплексно впливає на усі сфери життєдіяльності населення області, а населені пункти представляють собою фокуси виробничої i невиробничої сфери, в яких сходяться всі суспільно-географічні впливи. В той час, коли на незаселених просторах безпосередній господарський вплив людини на природне середовище послаблюється, в місцях зосередження населення – плямах розселення – він різко збільшується.

Таким чином, всі умови i фактори, що впливають на формування і розміщення населення об’єднуються в дві великі групи: природно-географічні i суспільно-географічні. В якості вирішальних можуть виступати то одні, то інші, тому не слід перебільшувати дію якихось одних факторів. Для Хмельницького СГК рушійними факторами виступають суспільно-географічні, а обумовлюючими – природно-географічні. Проте в різних сферах господарського комплексу області вони взаємопов’язані й взаємообумовлюють формування, функціонування й розвиток даного СГК.