- •1.Початок людського суспільства та його еволюція на території України
- •2. Трипільська культура.
- •5.Передумови та утворення держави на Русі. Норманська теорія походження Давньоруської держави.
- •6. Розвиток державності на Русі в х ст.( період правління князів Олега, Ігоря, княгині Ольги).
- •7.Реформаторська діяльність Володимира Великого.
- •9.Київська Русь в період феодальної роздробленості: причини, особливості, характер.
- •10. Культура та Історичне значення Київської Русі
- •11 Політичний розвиток Галицького і Волинського князівств у XI -XII ст. Та їх об'єднання. Роман Мстиславич.
- •12. Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького.
- •13. Галицько-волинське князівство наприкінці XIII - на початку XIV ст. ( за нащадків Данила Галицького).
- •15)Становлення Литовсько-руської держави (друга пол. Хіv ст.). Устрій держави
- •16. Становище України під владою Литви та Польщі наприкінці XIV - на початку XVI ст
- •17. Люблінська унія 1569 р. Та її наслідки в історії України.
- •18. Міжконфесійні стосунки на українських землях в XIV - XVI ст. Берестейська церковна унія 1596 р. Та її історичне значення.
- •19. Територія, умови і джерела формування козацтва.
- •20. Виникнення Запорізької Січі та її устрій. Д. Байда-Вишневецький.
- •21)Господарство та устрій Січі.
- •22)Утворення реєстрового козацтва
- •23)Козацько-селянські повстання проти шляхетської Польщі кінця 16 - 30-х років 17 ст.
- •24)Україна напередодні Визвольної війни середини 17 століття. Причини, характер, періодизація і рушійні сили війни
- •25)Перші перемоги козацько-селянської армії 1648 р. Політична програма Богдана Хмельницького. Формування органів державної влади в Україні
- •27)Україно – російський договір 1654 року та його оцінка в історіографії
- •28)Розвиток подій в Україні у 1654-1657 років. Політичні та соціально-економічні наслідки Визвольної війни під поводом б. Хмельницького
- •29)Початок Руїни. Гетьманування і. Виговського та ю. Хмельницького
- •30)Боротьба козацько-старшинських угрупувань за владу в Україні. Доба Руїни. Причини та наслідки. Андрусівське перемир’я.
- •31)Гетьманування п. Дорошенка
- •32)Боротьба проти Туреччини та Кримського ханства. “Вічний мир” 1686 р.
- •1613 Року п. Сагайдачний здійснив ще один вдалий морський похід проти турків і татар.
- •33)Україна за гетьманування Івана Мазепи (1687-1709).
- •34)Гетьман п. Орлик та його "Конституція".
- •35)Поступове обмеження автономії України в період гетьманування і.Скоропадського (1708-1721) та правління і Малоросійської колегії (1721-1727).
- •1) Контроль за генеральною військовою канцелярією
- •37)Гетьманування к.Розумовського (1750-1764). Остаточна ліквідація царизмом української автономії.
- •38)Політичне становище правобережних
- •39)Гайдамацький рух і Коліївщина.
- •40)Опришківський рух. Олекса Довбуш.
- •41)Поділи Польщі та їх значення.
- •42)Адміністративно-територіальний устрій українських земель.
- •43)Сутність українського національного Відродження, його передумови, особливості та етапи розвитку.
- •44)Таємні масонські і декабристські організації на Україні.
- •45)Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства. Т.Шевченко.
- •46)Зародження та розвиток громадсько-політичних організацій та партій у другій половині хіх ст.
- •47)Соціально-економічне становище. Реформи 60-70-х рр. В Україні.
- •48)Входження Галичини в склад Австрії. Адміністративно-територіальний устрій.
- •49)Початок українського національного відродження. Діяльність “Руської Трійці
- •50)Революція 1848 р. В Галичині.
- •51)Суспільно-політичний рух після 1848 р. Перші українські політичні партії.
- •52)Закарпаття та Буковина під владою Австрійської імперії.
- •53)Розвиток суспільно-політичного руху на поч. Хх ст.
- •54)Україна в революції 1905-1907 рр.
- •55)Українські землі в 1907-1914 рр.
- •56)Україна в роки Першої світової війни.
- •57)Лютнева революція і піднесення національно-визвольного руху в Україні. Центральна Рада
- •58. Виникнення та діяльність Української Центральної Ради і та іі універсали уцр
- •59-60. УКраїнсько-більшовицька війна. 4 універсал. Берестеййський мир.
- •61.Українська гетьманська держава гетьмана Скоропадського
- •63)Внутрішня і зовнішня політика Директорії. Акт соборності
- •64)Проголошення зунр.
- •65)Внутрішня і зовнішня політика зунр.
- •66. Причини поразки Української революції 1917-1920 рр.
- •67)Нова економічна політика: особливості та наслідки.
- •68)Входження України в склад срср. Кордони урср
- •69.Політика "українізації" в Радянській Україні у 1920-х роках: причини, суть і наслідки.
- •70)Індустріалізація: причини та наслідки.
- •71.Суцільна колективізація сільського господарства в усрр. Голод 1932-1933рр.
- •72.Сталінські репресії в усрр у 1930-х рр.
- •73.Західна Україна під владою Польщі у міжвоєнний період (1919-1939рр.).
- •74 Буковина і закарпаття в 1920-1930-х роках.
- •75)Пакт Молотова-Ріббентропа і Західна Україна.
- •76. Напад фашиської німеччини на срср .Оборонні бої червоної армії на україні в 1941-42р
- •78 Антифашистський рух опору в Україні.Боротьба упа
- •79.Наступ Червоної армії в 1943-1944 роках і вигнання німецьких агресорів з України. Приєднання Закарпаття до Української рср.
- •80.Становище України в останні роки сталінського керівництва (1945-1953рр.).
- •81. Хрущовська ""відлига" на Україні (1953-1964 рр.).“Шестидесятники”.
- •82. Кризові явища у соціально-економічному житті України в роки брежнєвського "застою”. Прихід до влади в усрр в. Щербицького і наступ на національно-демократичнісили.
- •84) Тенденції та основні події політичного розвитку України 1991-2007рр.
- •85. Соціально-економічні проблеми України сьогодні. Шляхи вирішення
- •87. Напрямки зовнішньої політики України в сучасних умовах.
72.Сталінські репресії в усрр у 1930-х рр.
Мордуючи селянство голодомором, комуністичний режим ні на мить не забував і про інтелігенцію, яка очолювала процеси українізації, стимулювала національну самосвідомість українського народу, а відповідно й прагнення реального суверенітету. Цілеспрямована боротьба проти української національної інтелігенції, насамперед тієї, яка брала активну участь у національно-визвольних змаганнях 1917—1921 рр. та українізації, видатних діячів науки й культури, розпочалася вже наприкін. 1920-х років. її першими наслідками стали викриття згадуваного вже "національного ухилу" в КП(б)У, розгром міфічних "Українського національного центру", "Польської організації військової", "Блоку українських націоналістичних партій", "Всеукраїнського боротьбистського центру", "Троцькістсько-націоналістичного блоку" та ін. Застосовуючи фіг зичний і психологічний терор, каральні органи змушували своїх жертв визнавати членство у цих сфабрикованих "таємних антирадянських організаціях" на показових судових процесах.
19 квітня 1930 р. особливий склад Верховного суду УСРР виніс вирок у справі "Спілки визволення України" (СВУ), трактованої як контрреволюційна організація. Із загальної кількості заарештованих для проведення показового процесу над "ворогами народу" було виділено 45 знакових постатей — провідних учених, письменників, діячів культури. Серед них академіки С. Єфремов та М. Слабченко, науковці А. Ніковський, Й. Гермайзе, церковний діяч В. Чехівський, письменниця Л. Старицька-Черняхівська. Разом з ними до судової відповідальності притягувалися молоді люди, яким інкримінували членство в юнацькій організації СВУ — "Спілці української молоді". Згідно з документами звинувачення, СВУ — СУМ мали організації у всіх головних містах України і ставили за мету за допомогою чужоземних держав, емігрантських сил, підбурювання селянства проти колективізації, вбивства Сталіна та його соратників, відокремити Україну від СРСР і утворити Українську самостійну державу. Незважаючи на те, що конкретної вини не було встановлено, підсудні одержали від 2 до 10 років ув'язнення, а згодом були знищені.
Після процесу СВУ погром української інтелігенції продовжився. У зв'язках з СВУ звинуватили ієрархів Української автокефальної православної церкви. Як наслідок, у січні 1930 р. УАПЦ змушена була само розпуститися, а митрополита М. Борецького, десятки єпископів та сотні священиків незабаром заслали до таборів.
Наступного року значну частину інтелігенції на чолі о М. Грушевським було звинувачено у належності до вже іншої "ворожої організації'" — "Українського національного центру". Жертвами брехливих звинувачень стали 50 осіб, яких засудили на строк від трьох до шести років. (У 1934—1941 рр. 33 з них знов засудили за "антирадянську діяльність" і "шпигунство". 21 особу розстріляли, 12 отримали нові строки. Більшість із них померли в таборах.) М. Грушевського як керівника "бойової націонал-фашистської організації" та "теоретика буржуазного націоналізму" вислали до Росії, де він 24 листопада 1934 р. помер за загадкових обставин. Почалися гоніння проти Всеукраїнської академії наук: було введено цензуру на її видання, закривалися найдіяльніші секції, виганялися й піддавалися репресіям т.зв. буржуазні націоналісти.
Декілька сотень українських кобзарів, які зібралися на свій з'їзд, заарештували і розстріляли. Оголошували шпигунами і заарештовували філософів, художників, редакторів. Деякі діячі, не бажаючи зректися своїх поглядів, накладали на себе руки, як це зробили М. Скрипник та М. Хвильовий. Загалом, за деякими даними, у Радянській Україні в 1930-х роках було ліквідовано майже 80 % творчої інтелігенції, що дає підстави назвати цей період "розстріляним відродженням".
Репресії проти української інтелігенції нерідко підтримували й українські націонал-комуністи, але незабаром настала і їх черга. У 1932 р. ЦК ВКЩб) звинуватив КП(б)У в толерантності до українського "націоналістичного ухильництва". У результаті боротьби проти націоналізму чисельність республіканської парторганізації за кілька років зменшилася удвічі.
Виключення з партії та звільнення з роботи тягнуло за собою арешт і розстріл, у кращому випадку — вислання й ув'язнення в таборах. На зміну десяткам тисяч репресованих українських керівників прибували кадри з Росії та інших радянських республік.
Якщо репресії кінця 1920-х — першої пол. 1930-х років були насамперед спрямовані проти українців, то терор 1937—1938 рр. охопив увесь Радянський Союз і мав на меті змести всіх реальних та уявних ворогів комуністичного режиму. У той час репресіям піддавалися не лише керівні особи, а й робітники, колгоспники, інтелігенція, військовослужбовці й навіть діти "ворогів народу". Суспільство дедалі глибше занурювалося у трясовину страху, розпачу, деградувало морально. За особистою вказівкою Сталіна від імені ЦК ВКЩб) заарештованих піддавали тортурам.
Нерідко масові страти в'язнів приурочувалися до певних більшовицьких дат. Так, 27 жовтня, 1, 2, 3 і 4 листопада 1937 р. на виконання постанови політбюро ВКП(б) напередодні 20-річчя Жовтневого перевороту капітан НКВС М. Матвєєв в урочищі Сандармох на півдні Карелії власноруч виконав смертні вироки 1111 в'язням Соловецького табору особливого призначення. Серед них були бл. 300 вихідців із України: історик М. Яворський, поет-неокласик М. Зеров, режисер Л. Курбас, драматург М. Куліш, міністр освіти УНР А. Крушельницькій з двома синами, письменники М. Ірчан, О.Слісаренко, В. Поліщук, П. Филипович, Г. Епік, В. Підмогильний.
Загалом із січня 1935 р. по червень 1941 p. у СРСР було репресовано 19 840 000 осіб, з них упродовж першого після арешту року були ліквідовані або померли від тортур 7 млн. Стосовно України, то прямі людські втрати в У PCP від репресій у 1927— 1938 pp. становили щонайменше 4,4 млн. осіб.
Масові репресії не тільки призвели до фізичного винищення найбільш активної та інтелектуальної частини нації, а й понівечили долю багатьох людей, пов'язаних родинними узами з репресованими, — т.зв. "членів сімей ворогів народу", сприяли моральному розтлінню тих, кого терор не торкнувся. За розмахом знищення населення власної країни комуністичний терор не знає собі рівних у світовій історії. ВІН залишився в пам'яті людства під назвою Великого Терору.