2. Методика навчання блокуванню

Навчання блокуванню доцільно починати з переміщень і швидкого виносу вгору або вбік руки або двох рук. Потрібно домагатися, щоб руки і кисті рук були напружені, пальці зімкнені. Спочатку ці прийоми відпрацьовують без м'яча, а потім нападаючі кидають м'яч або передають його один одному, а ті, хто обороняється, переміщуються вслід за м'ячем і блокують кидки руками,

Вибивання і відбирання м'яча — це прийоми, за допомогою яких захисник перериває або ведення м'яча; або кидок по воротах. Вибивається м'яч тоді, коли він під час ведення знаходиться у повітрі між підлогою і рукою ведучого. Відбирання м'яча здійснюється в той момент, коли нападаючий завершує кидок, а захисник нібито знімає м'яч з долоні нападаючого, і при цьому не торкаючись його руки. Відбирання здійснюється як у стрибку, так і в опорному положенні.

Вправи для вдосконалення техніки вибивання і відбивання м'яча

1. Один гравець веде м'яч, а другий намагається його вибити.

2. Два гравця водять м'яч, намагаючись вибити м'яч у іншого, зберігаючи своє ведення.

3. Нападаючий відводить руку з м'ячем для кидка, а захисник, накладаючи руку на м'яч, старається його «зняти» у кінці замаху.

4. Нападаючий веде м'яч, захисник біжить ззаду і в момент кидка по воротах захисник намагається «зняти» м'яч

3. Методика навчання вибиванню і відбиранню

Навчання вибиванню і відбиранню м'яча варто починати одночасно з навчанням веденню і кидку. Окрім технічної підготовленості, гандболіст повинен володіти достатньою швидкістю, точністю і кмітливістю, щоб виконати ці прийоми. Помилок у техніці освоєння цих прийомів можна позбутися, якщо спочатку давати підготовчі вправи на швидкість і точність рухів, а вже потім на освоєння самих прийомів.

4. Техніка гри воротаря

Основне завдання воротаря — не пропустити м’яч у свої ворота й організувати швидку контратаку.

Стійка воротаря — вихідне положення, яке займає воротар для відбивання й затримання м'яча, що летить у ворота. При кидках із центру майданчика воротар займає позицію (рис. 7) на 1 — 1,5 м поперед воріт на зігнутих нотах (150—160°), розставлених на ширину пліч або трохи вужче, руки зігнуті у ліктях на рівні голови. Маса тіла рівномірно розподілена на обидві ноги з опорою на передню частину стоп, руки зігнуті в ліктях, розведені в сторони, долоні розвернуті вперед.

У залежності від фізичних даних, реакції на м'яч вихідне положення воротарів може відрізнятись одне від одного. Та у більшості випадків воротарі приймають стійку.

При кидках з кутів стійка воротаря відрізняється від стійки кидка із передньої позиції. При кидках з крайніх позицій ноги випрямлені, тіло воротаря знаходиться біля ближнього стояка, одна рука закриває ближній верхній куток, друга – дальній. Маса тіла більше перенесена на ногу, що знаходиться біля стояка.

Техніка ходьби, переміщень, стрибків, ловлі і передачі м’яча така ж, як і для нападаючих, тому розглянемо особливості гри воротаря.

Затримка м'яча – прийом, за допомогою якого воротар заступає шлях м'ячу, що летить у ворота. М'ячі, які летять у верхні кутки, воротар затримує (відбиває) руками (рис. 19), які летять на рівні пояса рукою і нового (рис. 20), а що летять у нижні кутки - ногами з підстраховкою рук (рис. 21).

Якщо м'яч летять прямо в ноги воротареві, той змикає ступні, випрямляє ноги. Під час кидка по воротах воротар виходить уперед, тим самим скорочуючи кут обстрілу воріт. Особливо часто воротарі застосовують вихід із воріт при кидках з кутів. Виходячи вперед, воротар своїм тілом перекриває кут видимості воріт, і недостатньо технічний крайній нападаючий не в змозі перекинути м'яч через набігаючого воротаря. Щоб парирувати кидок, деякі воротарі дивляться на руку нападаючого і за її рухом визначають напрям польоту м'яча. Інші воротарі дивляться неуважним «чекаючим» поглядом у район знаходження м'яча і, вже бачачи м'яч, що летить, за рахунок реакції відбивають його. Такий прийом, як правило, призводить до швидкої зорової втоми, тому доцільно комбінувати ці прийоми, придивляючись і вивчаючи техніку кидків нападаючих. Виходити з воріт, скорочуючи кут обстрілу, варто в той момент, коли нападаючий випускає м'яч з рук і не в змозі змінити його польоту, бачачи воротаря, що вийшов поперед воріт.

Вправи для вдосконалення техніки гри воротаря 1. Імітація затримування м'яча, що летить на різних рівнях.

2. Імітація зі стійки готовності затримання м'яча за сигналами тренера.

3. Партнер кидає м'яч у різні боки, а воротар відбиває кидки спочатку з відстані 6-7 м, а потім З-4 м.

4. Воротар стоїть обличчям до стіни, а тренер ззаду кидає м'яч у стіну, воротар затримує м'яч, що відскочив.

5. Відбивання м'яча у стрибку з відскоку від підлоги.

6. Гра з м'ячем біля стінки, ударяючи м’яч внутрішнього поверхнею гомілковостопного суглоба.

7. Передача м'яча партнерові, відбиваючи його внутрішньою поверхнею стопи або випрямленою рукою.

8. Ходьба вліво-вправо, хльостовидно «викидаючи» ногу.

9. Те ж, але з діставанням рук, розставлених в сторони на рівні пліч. 10. Діставання ногою підвішеного м'яча.

11. «Штага» на розтягування: поперечний, подовжній.

12. З напівприсідання хльостовидне «викидання» ніг з постановкою їх на п'ятку.

Помилки гри воротаря: воротар не чекає кидка і не готовий його відбити; недостатня реакція на м'яч, що летить; воротар «втрачає» ворота, переміщуючись то в один, то в другий бік; передчасно виходить з воріт (коли не завершилася остання фаза кидка); намагається спіймати, а не відбити м'яч, що летить з силою; намагається руками відбити м'ячі, що летять низько; воротар . боїться м'яча, що летить, і закриває очі.