23.Правило чистоти гамет і його значення

Гіпотеза чистоти гамет. Мендель припустив, що при утворенні гібридів спадкові чинники не змішуються, а зберігаються в незмінному вигляді. У гібрида присутні обидва чинники - домінантний і рецесивний, але вияв ознаки визначає домінантний спадковий фактор, рецесивний ж придушується. Зв'язок між поколіннями при статевому розмноженні здійснюється через статеві клітини - гамети. Отже, необхідно допустити, що кожна гамета несе тільки один фактор з пари. Тоді при заплідненні злиття двох гамет, кожна з яких несе рецесивний спадковий фактор, буде призводити до утворення організму з рецесивним ознакою, що виявляється фенотипно. Злиття ж гамет, кожна з яких несе домінантний фактор, або ж двох гамет, одна з яких містить домінантний, а інша рецесивний фактор, буде приводити до розвитку організму з домінантним ознакою. Таким чином, поява у другому поколінні рецессивного ознаки одного з батьків може бути тільки за двох умов: 1) якщо у гібридів спадкові чинники зберігаються в незмінному вигляді, 2) якщо статеві клітини містять тільки один спадковий фактор із алельних пари. Розщеплення потомства при схрещуванні гетерозиготних особин Мендель пояснив тим, що гамети генетично чисті, тобто несуть тільки один ген з аллельноі пари. Гіпотезу (тепер її називають законом) чистоти гамет можна сформулювати наступним чином: при утворенні статевих клітин в кожну гамет потрапляє лише один алель з пари алелей даного гена.

---------------------------------------------------------------------------------------------

24. Зворотнє і аналізуюче схрещування.  Аналізуюче схрещування – це схрещування особини, генотип якої хочуть визначити, з особиною, гомозиготною за рецесивною алеллю досліджуваного гена. Таке схрещування ґрунтується на тому, що особини, гомозиготні за рецесивною алеллю певного гена, завжди мають лише певний варіант фенотипу й утворюють гамети лише одного сорту.  Аналізуюче схрещування широко застосовують у селекційній роботі, оскільки воно дає можливість визначити генотип особин, яких планують використати для одержання нащадків із певним фенотипом. Зокрема, завдяки цьому можна уникнути небажаного розщеплення за фенотипом серед нащадків, усунувши від розмноження гетерозиготних особин.  Зворотне схрещування (беккрос-схрещування) – це схрещування гібридів першого покоління з однією з батьківських форм або аналогічною їй за генотипом формою.  Якщо батьківська форма гомозиготна домінантна, то потомство за фенотипом буде однорідним, а якщо гомозиготна рецесивна, то відбудеться розщеплення.  3воротнє схрещування використовується в генетико-селекційній роботі.

----------------------------------------------------------------------------------------------

25. Реципроникне схрещування.  РЕЦИПРОКНЕ СХРЕЩУВАННЯ— система схрещувань, що використовується для з'ясування характеру успадковування ознак. Включає два схрещування — пряме і зворотне. В одному з них організми з ознаками, що вивчаються, використовують як материнські, в іншому — як батьківські (♀А х ♂В і ♀В х ♂А). Ознаки гібридів, що одержані при прямому і зворотному схрещуванні, не відрізняються, якщо вони контролюються ядерними генами. Різниця гібридів виникає при явищі спадковості цитоплазматичній і при локалізації гена, що вивчається, у статевих хромосомах.  Якщо в першому схрещуванні самка мала домінантний ознака, а самець-рецесивний, то в другому схрещуванні самка повинна мати рецесивний ознака, а самець-домінантний.  Проводячи реципрокное схрещування, Т. Морган отримав наступні результати. При схрещуванні червонооких самок з білоокоїсамця в першому поколінні все потомство виявлялося червонооким. Якщо схрестити між собою гібридів F1, то в другому поколінні все самки виявляються червоноокими, а серед самців-половина білооких і половина червонооких. Якщо ж схрестити між собою білооких самок і червонооких самців, то в першому поколінні всі самки виявляються червоноокими, а самці білоокої. У F2 половина самок і самців-червоноокі, половина-білоокі.

---------------------------------------------------------------------------------------------

26. Типи взаємодії неалельних генів. Неалельні гени – це гени, що розміщені в різних локусах однієї хромосоми або в не гомологічних хромосомах.

Розрізняють такі основні типи взаємодії неалельних генів:

— комплементарність,— епістаз,— полімерія, --модифікуюча дія (плейотропія).

Комплементарність — це такий тип взаємодії неалельних генів, коли один домінантний ген доповнює дію іншого неалельного домінантного гена, і вони разом визначають нову ознаку, яка відсутня у батьків. Причому відповідна ознака розвивається тільки в присутності обох неалельних генів.

Епістаз — це такий тип взаємодії неалеьних генів, за якої один ген пригнічує дію іншого неалельного гена. Пригнічення можуть викликати як домінантні, так і рецесивні гени (А>В, а>В, В>А, Ь>А), і залежно від цього розрізняють епістаз домінантний і рецесивний. Пригнічуючий ген отримав назву інгібітора, або супресора.

Полімерія — це такий тип взаємодії, коли кілька генів з однаковим фенотипним проявом контролюють успадкування однієї й тієї самої ознаки. Такі гени називають полімерними. Полімерні гени позначають однаковими літерами з цифровими індексами, наприклад, А1, а1; А2, а2 тощо. Плейотропія – це залежність кількох ознак від дії одного гена. Це явище відмітив ще Г. Мендель, який помітив, що фактори, які контролюють колір квіток у гороху, також контролюють колір насіння і червоні плями на прилистках. У людини трапляється спадкове захворювання серповидно-клітинна анемія. Ген, що викликає це захворювання, змінює будову гемоглобіну (гемоглобін S), його властивості, форму еритроцитів.

----------------------------------------------------------------------------------------------