- •1.Поняття про предмет,завдання, принципи та категорії загальної психології.
- •2. Biкoвa перiодизацiя, принципи та критерії вікової перiодизацiї Ельконiна.
- •1.Основні напрямки школи та концепції у психології
- •2. Загальна характеристика перiоду новонародженостi. Процес формування мови у немовлят.
- •1. Загальна характеристика та класифікація методів загальної психології.
- •2. Предметно-манiпулятивна дiяльнiсть в ранньому вiцi. Криза трьох років.
- •1. Поява і розвиток форм психічного відображення в живій і неживій природі.
- •2. Oсновнi новоутворення в розвитку дитини раннього віку. Розвиток мови.
- •1. Стадії та рівні психічного відображення у тварин.
- •1. Стадiя елементарної ceHcopHoї психiки:
- •2. Стадiя перцептивної психiки.
- •2. Розвиток особистостi дошкiльника. Самосвiдомiсть та «я-концепцiя» дитини дошкiльного віку.
- •1.Відмінність психіки тварини від психіки людини.
- •2. Сюжетно-рольова гра та її значення в розвитку дошкільника.
- •1.Передумови та умови виникнення психіки людини.
- •2. Психологiчна готовнiсть дитини до школи.
- •1.Свідомість людини як вищий рівень відображення. Структура свідомості.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1.Відчуття як початкова ланка пізнавального процесу. Види та фізіологічна основа відчуттів.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери в молодшому шкiльному віці.
- •1.Основні властивості і закономірності відчуттів.
- •2. Новоутворення пiдлiткового віку. Провiдний вид діяльності апідлітків.
- •1.Поняття про сприймання та його фізіологічну основу.
- •2. Розвиток пiзнавальних процесiв в пiдлiтковому вiцi.
- •1.Загальні особливості та види сприймання.
- •2. Соцiальна ситуацiя розвитку в ранньому юнацькому віці.
- •1.Пам’ять та її природа. Теорії пам’яті.
- •2. Проблеми професійного вибору в юнацькому віці. Мотивація вибору.
- •1.Класифікація і види пам’яті.
- •2. Характеристика основних новоутворень юнацького віку.
- •1. Процеси і закономірності пам’яті.
- •1.Поняття про мислення. Соціальна природа мислення.
- •2. Oсновнi вимоги до навчальної дiяльностi. Змiстовна та операцiйна складовi.
- •1.Розумові дії та операції мислення. Форми мислення.
- •2. Мотивацiя навчальної дiяльностi: зовнiшнi I внутрiшнi джерела.
- •1. Види мислення.
- •2. Психологiчне забезпечення формування навчальних навичок і вмінь.
- •1.Поняття про уяву, її види і процеси.
- •2. Психологiчна характеристика навчального впливу та методів навчання.
- •1. Розвиток і виховання уяви у дітей.
- •2. Психологiя опитування та оцiнювання знань учнiв.
- •1.Сутність та основні характеристики особистості. Поняття «індивід», «людина», «суб’єкт”, «особистість», «індивідуальність» та їх взаємозв’язок.
- •2. Теорiя дитячої гри Ельконiна та її практичне значення.
- •1.Психологічна структура особистості.
- •2. Психологiчнi основи навчання I виховання дошкiльникiв I молодших школярiв.
- •1.Характеристика сучасних зарубіжних теорій особистості.
- •2.Психологiчнi основи навчання I виховання у середнiх I старших класах школи (пiдлiтковий вік, рання юнiсть).
- •1.Спрямованість особистості. Самосвідомість та я-концепція особистості.
- •2. Психологiчнi механiзми, засоби I методи виховання.
- •1.Класифікація груп у психології. Статусно-рольові особливості а їх вплив на структурування групи.
- •2. Характеристика основних теорiй виховання.
- •1.Поняття про темперамент. Історія розвитку вчення про темперамент.
- •2. Показники I критерiї вихованостi особистостi дитини.
- •1.Типи вищої нервової дільості як основа темпераменту. Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •2. Загальна характеристика педагогiчної дiяльностi вчителя (структура, стилi).
- •1.Поняття про характер. Провідні риси характеру.
- •2. Психологiя особистостi вчителя. Педагогiчнi здiбностi.
- •1.Поняття про здібності та їх види.
- •2. Психологiчний аналiз уроку: структура, змiст, практичне значення.
- •1.Здібності, обдарованість, талант.
- •1.Загальне поняття про увагу та її фізіологічні основи.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери дитини раннього віку.
- •1.Феноменологія та властивості уваги.
- •2. Рушiйнi сили, чинники та умови розвитку.
- •1. Феноменеологiя емоцiйннх явищ (емощя, афект, настрiй, стрес).
- •2. Культурно-iсторична теорiя розвитку психiки Виготського.
- •1. Почуття. Динамiка почуттiв зaкoнoмipностi їх утворення.
- •2. Поняття про piвeнь актуального та зону найближчого розвитку .
- •35. Вияв та форми переживання почуттiв. Вищi почуття.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1. Поняття про волю. Воля як вища психiчна фуикцiя.
- •2. Методики вивчення шкiльного класу. Психологiчна характеристика класу як соцiальної групи.
1.Передумови та умови виникнення психіки людини.
для пояснення природи псиxiки вaжливо спиратися на нayкoBi дaнi про закономipностi її виникнення i становлення в умовах eвoлюції протягом багатъох мiльйонiв poкiв та iсторичного розвитку людства. Цi дaнi здобугi археологами, бiологами, анrpопологами, фiзiологами та узагалъненi психологами.
Зародження i розвиток псиxiки пов'язуються з еволюцiйними процесами в природi на cтaдії виникнення живоi матepii. Деякi дocлiдники вбачаютъ корiння псиxiки в неживiй матерії, iншi пов'язують появу псиxiки з виникненням тварин.
Погляди вщомого французького фiлософа i палеонтолога П'єра Тейяр де Шардена (1881 - 1955) на еволюцiю матерії та псиxiки були підтpиманi i розвинyтi видатним ученим, першим президентом YкpaїHCьKOї aкaдeмii наук В.І. ВернадCьКиM (1863 - 1945). Спiвзвучнi погляди відображенi у працях Б.Г. Ананьева.
П. Тейяр де Шарден вважав. що розвитoк матерії, або, за його термiнологiєю, yнiвepcyмy, тривае yпpодовж кiлькох мiльярдiв РОків i виявля€ТЬCя в розширенніi «пepBicHoгo атома» до розмi.рiв сучасних галактик.
П. Тейяр де Шарден видiляє в процесi еволюцiї yнiвepсуму чотири cтaдії - Переджиття, Житгя, Думку та Наджиття. Кожнiй з них властивi вiдпоВідні cтaдii психогенезу.
На стaдії Переджитrя суб'ективне, псиxiчне втiлене в матерiю у виглядi потенцii. На стадії Життя формується бiосфера, яка поширюється на оболонцi nланети у виглядi живоi маси органiзованої матерії - мiкроорraнiзмiв i мегамолекул; останнЯ розгалужується у виглядi дерева житгя.
Для стадії Думки характерно iнтенсивне зростаннЯ cBiдомостi. Завдяки здатності людини до рефлексiї yнiвepcyм зосереджуєтъся на собi, оволодiває собою.
Для cтaдiї Наджиття характерним є об'єднання нapoдiв, духовне оновлення Землi, формування Надлюдства.. Ноoгенез приводитъ до олюднення часу й простору, до виникнення Надособистості.
Фiлософська концепцiя П. Тейяр де Шардена е однiєю з гіпотез про еволюцiйний та iсторичний розвиток псиxiки. У формування нayкoвoї картини фiлогенезу псиxiки значний внесок зробили й iншi дослiдники, такі як Б. Г. Ананьєв, Е. Г. Вацуро, Н. О. Тих та багато iншиx.
Спираючись на наукові данi, МОЖна стверджувати, що пcиxiKa постала у процесі взаємодiї найпростiших живих icтот з навколишнiм середовищем. Завдяки пcuxiці вдосконалювалася регуляцiя цього процесу, що забезпечувало виживання й жuттедіяльність живих істот. Психіка таким чином, виникла як необхідний механiзм сигналiзацiї, орiєнтацiї, організації пoвeдіНKи живux істот, що полiпшувало умови їхнього життя. Розвиток пCиXiKи здiЙСнювався як доцiльнuй процес і пpoxoдuв ряд етапiв, набуваючи на КОЖноМУ з них якісно нових ознак.
Розвиток псиxiчних механiзмiв регуляцii поведiнки живих істот проходив ряд етапiв: чутливiсть щодо окремих властивостей об’єктів у найпростіших органiзмiв - сприймання цілісних предметів у бiльш складних живих iстот - практичний інтелект вищих тварин - практичний i абстрактний інтелект як OCHовa первісної cBiдoMOї псиxiки у прадавньої людини – свідомість і самосвіджомість стародавньої людини - особистiстъ людини до нашої i нашої epи, зокрема. епох Вiдродження, Просвiтництва, промислової революції та сучасного соцiaлъногo i науково-технiчногo поступу.. При переходi вiд попередньогo до наступногo етапу форми психіки трансформуються у досконaлiшi псиxiчнi системи peгyляції поведінки та дiяльностi живих icтoт, дедалі ефективніше забезпечуючи ixню життєдiяльнiстъ.
Отже, в процесі філогенезу виникає і розвивається ряд форм психічного відображення живими істотами навколишньої дійсності, які сприяють досконалішій регуляції їхньої поведінки та життєдіяльності. До цих форм належать чутливість (сенсорна психіка), сприймання (перцептивна психіка), практичний інтелект вищих тварин, практичний і абстрактний інтелект прадавньої людини, що перетворюється в процесі історичного розвитку суспільства (на основі використання чимдалі досконаліших матеріальних та ідеальних, зовнішніх та внутрішніх знарядь діяльності) на свідомість, самосвідомість і особистість як соціально зумовлену систему вищих психічних властивостей індивіда. Це забезпечує можливість не лише повніше відображати об’єктивну дійсність, а й перетворювати її та себе.