- •1.Поняття про предмет,завдання, принципи та категорії загальної психології.
- •2. Biкoвa перiодизацiя, принципи та критерії вікової перiодизацiї Ельконiна.
- •1.Основні напрямки школи та концепції у психології
- •2. Загальна характеристика перiоду новонародженостi. Процес формування мови у немовлят.
- •1. Загальна характеристика та класифікація методів загальної психології.
- •2. Предметно-манiпулятивна дiяльнiсть в ранньому вiцi. Криза трьох років.
- •1. Поява і розвиток форм психічного відображення в живій і неживій природі.
- •2. Oсновнi новоутворення в розвитку дитини раннього віку. Розвиток мови.
- •1. Стадії та рівні психічного відображення у тварин.
- •1. Стадiя елементарної ceHcopHoї психiки:
- •2. Стадiя перцептивної психiки.
- •2. Розвиток особистостi дошкiльника. Самосвiдомiсть та «я-концепцiя» дитини дошкiльного віку.
- •1.Відмінність психіки тварини від психіки людини.
- •2. Сюжетно-рольова гра та її значення в розвитку дошкільника.
- •1.Передумови та умови виникнення психіки людини.
- •2. Психологiчна готовнiсть дитини до школи.
- •1.Свідомість людини як вищий рівень відображення. Структура свідомості.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1.Відчуття як початкова ланка пізнавального процесу. Види та фізіологічна основа відчуттів.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери в молодшому шкiльному віці.
- •1.Основні властивості і закономірності відчуттів.
- •2. Новоутворення пiдлiткового віку. Провiдний вид діяльності апідлітків.
- •1.Поняття про сприймання та його фізіологічну основу.
- •2. Розвиток пiзнавальних процесiв в пiдлiтковому вiцi.
- •1.Загальні особливості та види сприймання.
- •2. Соцiальна ситуацiя розвитку в ранньому юнацькому віці.
- •1.Пам’ять та її природа. Теорії пам’яті.
- •2. Проблеми професійного вибору в юнацькому віці. Мотивація вибору.
- •1.Класифікація і види пам’яті.
- •2. Характеристика основних новоутворень юнацького віку.
- •1. Процеси і закономірності пам’яті.
- •1.Поняття про мислення. Соціальна природа мислення.
- •2. Oсновнi вимоги до навчальної дiяльностi. Змiстовна та операцiйна складовi.
- •1.Розумові дії та операції мислення. Форми мислення.
- •2. Мотивацiя навчальної дiяльностi: зовнiшнi I внутрiшнi джерела.
- •1. Види мислення.
- •2. Психологiчне забезпечення формування навчальних навичок і вмінь.
- •1.Поняття про уяву, її види і процеси.
- •2. Психологiчна характеристика навчального впливу та методів навчання.
- •1. Розвиток і виховання уяви у дітей.
- •2. Психологiя опитування та оцiнювання знань учнiв.
- •1.Сутність та основні характеристики особистості. Поняття «індивід», «людина», «суб’єкт”, «особистість», «індивідуальність» та їх взаємозв’язок.
- •2. Теорiя дитячої гри Ельконiна та її практичне значення.
- •1.Психологічна структура особистості.
- •2. Психологiчнi основи навчання I виховання дошкiльникiв I молодших школярiв.
- •1.Характеристика сучасних зарубіжних теорій особистості.
- •2.Психологiчнi основи навчання I виховання у середнiх I старших класах школи (пiдлiтковий вік, рання юнiсть).
- •1.Спрямованість особистості. Самосвідомість та я-концепція особистості.
- •2. Психологiчнi механiзми, засоби I методи виховання.
- •1.Класифікація груп у психології. Статусно-рольові особливості а їх вплив на структурування групи.
- •2. Характеристика основних теорiй виховання.
- •1.Поняття про темперамент. Історія розвитку вчення про темперамент.
- •2. Показники I критерiї вихованостi особистостi дитини.
- •1.Типи вищої нервової дільості як основа темпераменту. Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •2. Загальна характеристика педагогiчної дiяльностi вчителя (структура, стилi).
- •1.Поняття про характер. Провідні риси характеру.
- •2. Психологiя особистостi вчителя. Педагогiчнi здiбностi.
- •1.Поняття про здібності та їх види.
- •2. Психологiчний аналiз уроку: структура, змiст, практичне значення.
- •1.Здібності, обдарованість, талант.
- •1.Загальне поняття про увагу та її фізіологічні основи.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери дитини раннього віку.
- •1.Феноменологія та властивості уваги.
- •2. Рушiйнi сили, чинники та умови розвитку.
- •1. Феноменеологiя емоцiйннх явищ (емощя, афект, настрiй, стрес).
- •2. Культурно-iсторична теорiя розвитку психiки Виготського.
- •1. Почуття. Динамiка почуттiв зaкoнoмipностi їх утворення.
- •2. Поняття про piвeнь актуального та зону найближчого розвитку .
- •35. Вияв та форми переживання почуттiв. Вищi почуття.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1. Поняття про волю. Воля як вища психiчна фуикцiя.
- •2. Методики вивчення шкiльного класу. Психологiчна характеристика класу як соцiальної групи.
1.Здібності, обдарованість, талант.
Поняття обдарованостi не дiстало загальновизнаногo визначення. Найпоширенiшим € визначення нiмецького психолога В. Штерна: "Обдарованiсть - це загальна здатнiсть iндивiда свiдоМО орi€нтувати CBO€ мислення на HOBi вимоги; це загальна здатнicть психiки пристосовуватися до нових завдань i умов життя".
Обдарованicть - це нiби природний дар, щось спадково зумовлене. Обдарованicть € Функцi€ю BCi€ї системи умов житт€дiяльностi в її €дностi, функцi€ю особистостi. Вона нерозривно пов'язана з YCiM життям людини Й тому виявля€ться на рiзних етапах її розвитку.
Обдарованiсть виража€ внутрiшнi можливостi розвитку не органiзму як такого, а особистостi. Однак яКщО обдарованicть виража€ внутрiшнi особливостi особистостi, то до неї повною мiрою можна вiднести концептуальне положення про те, ЩО внутрiшн€ завжди опосередковане зовнiшнiм i невiддiльне вiд нього.
Обдарованiсть виявля€ться лише через свою спiввiднесенiсть з умовами, в яких вiдбува€ться конкретна дiяльнicть людини. Вона виража€ внутрiшнi данi й можливостi людини, тобто внутрiшнi психологiчнi умови дiяльностi в їх спiввiднесеннi з вимогами, якi ставить ця дiяльнiсть.
Спецiальна обдароваНiсть визнача€ться спiввiднесенням внутрiшньо ПСИХічних умов із вимогами спецiальних видiв дiяльностi. Це СПіввіднесення € не ТlЛЬКИ абстрактним, а й реальним зв'язком, що зумовлю€ формування обдарованостi. Спецiальнi здiбностi визначаються нахилом до окремих спецiальних рiзновидiв дiяльностi. Всерединi тих чи iнших спецiальних здiбностей виявля€ться загальна обдароваНiсть iндивiда, що спiввiдноситься з бiльш загальними умовами провідних форм людської дiяльностi.
Під поняттям обдарованость слід рОЗУМlТи певнi iнтелектуальнi задатки, пам'ять з її численними пiдвидами, утворення понять i так зване "комбiнування". Обдарованicть, таким чином, розклада€ться на особливостi ряду функцiй. Iснують не тiльки спецiальнi здiбностi, а й загальна обдарованicть у спецiальних здiбностях (С. Л. Рубiнштейн). При визначеннi обдарованостi досягнутий pїВeHь чи результат розвитку Ma€ спiввiдноситися з умовами розвитку.
У психологiчному вченнi про особистicть здiбностi й обдарованість виступають як важливi cкaдoBi загальної структури особистOCТі.
Спецiальнi здiбностi визначаються тими об'€ктивними вимогами, якi ставить перед людиною певна галузь виробництва, культури, мистецтва тощо
Обдарованiсть € Сво€рiдним поєднанням здiбностей, Biд яких залежить можливiсть досягнення бlЛЬШОГО або меншого УСПіху у виконаннi Ti€i чи iншоi дiяльності. Обдарованicть i здiбностi людей вiдрiзняються не кiлькicНО, а яKicHO. Якiснi вiдмiнностi обдарованостi виражаються не ТіЛьки в тому, що одна людина обдарована в однiй сферi, iнша - в iншiй, а й у piBHi сформованостi обдарованостi. Пошук у здiбностях якiсних вiдмiнностей - важливе завдання психологii. Мета дослiдження обдарованостi поляга€ не в ранжуваннi людей за її piBHeM, а в розробцi способiв наукового аналiзу якicних особливостей обдарованостi та здiбностей.
Талант - високий piBeHь здiбностей людини до певної дiяльностi. Це по€днання здiбностей, якi дають людинi змогу успiшно, самостiйно й оригiнально виконати певну складну трудову дiяльнicть.Талант - це високий piBeHь розвитку, насамперед спецiальних здiбностей. Це сукупнicть таких здiбностей, що дають змогу одержати продукт дiяльностi, який вирiзня€ться новизною, високим piBHeM досконалостi i суспiльною значущicтю. Талант людини спрямований потребою у творчостi.
Геніальність - найвищий piBеHь обдарованостi особистостi, ВТілю€ться у творчосТі, що Ma€ історичне значення для життя суспiльства. Генiй, образно кажучи, створю€ нову епоху у своїй царинi знань. Для генiя характернi творча продуктивнicть, оволодiвання культурною спадщиною минулого i водночас рiшуче долання старих норм i традицiй. Генiальна особистicть сво€ю творчою дiяльнicтю сприя€ прогресивному розвитку суспiльства.
2. Психолого-педагогiчнi засоби стимулювання виховання та навчання дiтей на рiзних вiкових етапах розвитку.
Прийоми виховзння - складова частина методу, що забезпечус застосування його в певних умова. Дослiдники розглядають методи виховання як певну сукупнiсть npийомiв виховноi' взасмодii" з вихованцями. Методи та прийоми можуть у конкретних ситуацiях переходити один в одного.
Дослiдники Рогожкiн, Болдирев , 'Мар'снко видiляють TaKi грули методiв виховання: методи формування свiдомостi, методи формування досвiду поведiнки, методи стимулювання i корекцii' поведiнки школярiв.
MeTOДи формування cBiдOMоCTi особистостi. Головна ме:-а цих методlВ - вллив на CBIДOMICTb, почуття, волю вихованцlВ для пояснення i доведення правильностi чи необхiдностi певно"i поведiнки, норм i правил спiлкування, ставлення до оточую:' чого cBiTY та iH. До цiсУ групи належать методи: iнформативHicTb, навiювання, переконування, приклад, наслiдування.
Основними засобами реалiзацi"i методiв формування свiдомостi iндивiда с: лекцi"i, розповiдi, бесiди, диспути, конференцi"i, збори, в OCHOBi яких є слово.
БеСiда лередбачас цiлеспрямовану органiзацiю обмiну думками. За змiстом бесiди охоплюють рiзнi питання моралi, етики, естетики фiзичного виховання, полiтичних подiй та iH. За формою проведення визначають бесiди фронтальнi - з групою школярiв i iндивiдуальні.
Методика проведення бесiди залежить вiд поставленоi' мети, завдань, змiсту, форм бесiд. Це може бути обмiн думками з приводу певного вислову, прочитаноi' cTani, вчинкiв школярiв. подiй у життi держав и, школи, класу, окремих учнiв.
Розповiдь проводиться, щоб викликати почуття спiвпереживання згероями розповiдi, радостi вiд усвiдомлення хорошихвчинкiв, розкрити змiст моральних норм i правил поведiнки, уявити iдеальний образ тощо.
Лекцii проводяться iз старшокласниками з метою розкриття рiзних питань, пов'язаних з формуванням особистостi школяра.
Метод прикладу - це метод впливу на свiдомiсть, почуття, поведiнку особистостi через наслiдування, оскiльки дiти навчаються ранiше наслiдувати, нiж пiзнавати. Виховний вплив прикладу - це свосрiдна наочнiсть у виховнiй роботi. Шляхом наслiдування у дiтей формусться моральна мета особисто'j поведiнки, тобто це складний процес, в якому можна прослiдкувати KOHKpeTHi" дi"i, вчинки iншоi' особи в певних життсвих ситуацiях, що викликають бажання вести себе так само, хоча це ще не означас, що бажання буде реалiзоване, вiдбувапься формування виконавчих, вольових i закрiплення наслiдувальних самостiйних дій.
Білет 31.