- •1.Поняття про предмет,завдання, принципи та категорії загальної психології.
- •2. Biкoвa перiодизацiя, принципи та критерії вікової перiодизацiї Ельконiна.
- •1.Основні напрямки школи та концепції у психології
- •2. Загальна характеристика перiоду новонародженостi. Процес формування мови у немовлят.
- •1. Загальна характеристика та класифікація методів загальної психології.
- •2. Предметно-манiпулятивна дiяльнiсть в ранньому вiцi. Криза трьох років.
- •1. Поява і розвиток форм психічного відображення в живій і неживій природі.
- •2. Oсновнi новоутворення в розвитку дитини раннього віку. Розвиток мови.
- •1. Стадії та рівні психічного відображення у тварин.
- •1. Стадiя елементарної ceHcopHoї психiки:
- •2. Стадiя перцептивної психiки.
- •2. Розвиток особистостi дошкiльника. Самосвiдомiсть та «я-концепцiя» дитини дошкiльного віку.
- •1.Відмінність психіки тварини від психіки людини.
- •2. Сюжетно-рольова гра та її значення в розвитку дошкільника.
- •1.Передумови та умови виникнення психіки людини.
- •2. Психологiчна готовнiсть дитини до школи.
- •1.Свідомість людини як вищий рівень відображення. Структура свідомості.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1.Відчуття як початкова ланка пізнавального процесу. Види та фізіологічна основа відчуттів.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери в молодшому шкiльному віці.
- •1.Основні властивості і закономірності відчуттів.
- •2. Новоутворення пiдлiткового віку. Провiдний вид діяльності апідлітків.
- •1.Поняття про сприймання та його фізіологічну основу.
- •2. Розвиток пiзнавальних процесiв в пiдлiтковому вiцi.
- •1.Загальні особливості та види сприймання.
- •2. Соцiальна ситуацiя розвитку в ранньому юнацькому віці.
- •1.Пам’ять та її природа. Теорії пам’яті.
- •2. Проблеми професійного вибору в юнацькому віці. Мотивація вибору.
- •1.Класифікація і види пам’яті.
- •2. Характеристика основних новоутворень юнацького віку.
- •1. Процеси і закономірності пам’яті.
- •1.Поняття про мислення. Соціальна природа мислення.
- •2. Oсновнi вимоги до навчальної дiяльностi. Змiстовна та операцiйна складовi.
- •1.Розумові дії та операції мислення. Форми мислення.
- •2. Мотивацiя навчальної дiяльностi: зовнiшнi I внутрiшнi джерела.
- •1. Види мислення.
- •2. Психологiчне забезпечення формування навчальних навичок і вмінь.
- •1.Поняття про уяву, її види і процеси.
- •2. Психологiчна характеристика навчального впливу та методів навчання.
- •1. Розвиток і виховання уяви у дітей.
- •2. Психологiя опитування та оцiнювання знань учнiв.
- •1.Сутність та основні характеристики особистості. Поняття «індивід», «людина», «суб’єкт”, «особистість», «індивідуальність» та їх взаємозв’язок.
- •2. Теорiя дитячої гри Ельконiна та її практичне значення.
- •1.Психологічна структура особистості.
- •2. Психологiчнi основи навчання I виховання дошкiльникiв I молодших школярiв.
- •1.Характеристика сучасних зарубіжних теорій особистості.
- •2.Психологiчнi основи навчання I виховання у середнiх I старших класах школи (пiдлiтковий вік, рання юнiсть).
- •1.Спрямованість особистості. Самосвідомість та я-концепція особистості.
- •2. Психологiчнi механiзми, засоби I методи виховання.
- •1.Класифікація груп у психології. Статусно-рольові особливості а їх вплив на структурування групи.
- •2. Характеристика основних теорiй виховання.
- •1.Поняття про темперамент. Історія розвитку вчення про темперамент.
- •2. Показники I критерiї вихованостi особистостi дитини.
- •1.Типи вищої нервової дільості як основа темпераменту. Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •2. Загальна характеристика педагогiчної дiяльностi вчителя (структура, стилi).
- •1.Поняття про характер. Провідні риси характеру.
- •2. Психологiя особистостi вчителя. Педагогiчнi здiбностi.
- •1.Поняття про здібності та їх види.
- •2. Психологiчний аналiз уроку: структура, змiст, практичне значення.
- •1.Здібності, обдарованість, талант.
- •1.Загальне поняття про увагу та її фізіологічні основи.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери дитини раннього віку.
- •1.Феноменологія та властивості уваги.
- •2. Рушiйнi сили, чинники та умови розвитку.
- •1. Феноменеологiя емоцiйннх явищ (емощя, афект, настрiй, стрес).
- •2. Культурно-iсторична теорiя розвитку психiки Виготського.
- •1. Почуття. Динамiка почуттiв зaкoнoмipностi їх утворення.
- •2. Поняття про piвeнь актуального та зону найближчого розвитку .
- •35. Вияв та форми переживання почуттiв. Вищi почуття.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1. Поняття про волю. Воля як вища психiчна фуикцiя.
- •2. Методики вивчення шкiльного класу. Психологiчна характеристика класу як соцiальної групи.
2. Психологiчнi механiзми, засоби I методи виховання.
Горизонтальний механiзм включа€ систему вза€мопов'язаних послiдовних компонентiв, якi мають прямий i зворотний зв'язок: знання - розумiння - переживання - регулятивний механiзм - поведiнка - здiбностi - дiяльнicть -ставлення i спрямованicть - свiтогляд. На OCHOBi розумiння знання i його переживання виника€ мотив, який дi€ через псиxiчну саморегу ляцiю, що призводить до пев но! поведiнки. Поведiнкапов'язана зi ставленнями, здiбностями i дiяльнicтю.
Свiтогляд - це iнтеграцiя всього досвiду, ycix форм активHQCTi людини.
Вертикальний механiзм - основа впливу piBHiB психiки один на одного i !х ycix на фiзiологiчнi механiзми. Найбiльше значення Ma€ програмований вплив рiвня свiдомостi на piBHi психiки i на фiзiологiю. Свiдомi установки трансформуються через KOHKpeTHi знання, звички i навички, емоцil, вiдчуття, дil. IcHY€ i зворотна дiя iнстинктiв: через емоцil на образи уяви i почуття - гальмування свiдомостi та волi, створенняшкiдливих установок 3азначенi вище вза€мовпливи вiдбуваються на OCHOBi механiзмiв психiчно! саморегуляuil. Одним з них € саморегуляuiя мотиваuil - це процес вибору мiжрiзними можливими дiями, позицiями, смислами з урах'уованням по€днання потреб, цiннicних орi€нтацiй, iптср{'сlll, подолання ситуативно! амбiвалентностi спонукалыюi' сфери,
з'€днання потенцiЙНОl та актуаЛЬНОl мотивацiй. Вана здiйсню€ться у двох формах: як вольова поведiнка, що спрямована на подолання внутрiшнiх перешкод на шляху досягнення мети; як один iз чинникiв процесу переживання, функцiя якого поляга€ в гуманiзацil мотивацiйНОl сфери, подоланнi внутрiшнiх конфлiктiв i протирiч на OCHOBi свiдомого породження нових смислiв виконуваного обов'язку.
- Психодинамiчний механiзм включа€ три ланки: потребазусилля - задоволення. У процесi здiйснення зусилля людина здобува€ новий досвiд.
- Мiжособистicний груповий механiзм включа€ TaKi ,.вза€мозв язаНl мехаНlЗМИ: ПСИХIчне зараження, наслiдування, механiзм iдентифiкацil, груповий тиск, змагання, суперництво.
Психiчне зараження - це процес безпосереДНЬОl передачi емоцiйного стану вiд одного iндивiда до iншого на piBHi психофiзiологiчного контакту та поза власним осмисленням або якдоповнення до нього.
Наслiдування - вiдтворення суб'€ктом у перетвореному виглядi певних зовнiшнiх рис, зразкiв поведiнки, манер, вчинкiв тощо. Механiзм iдентифiкаuil поляга€ в постановцi суб'€ктом себе на Micue iНШОl людини через заглиблення у 11 внутрiшнiй CBiT. Де процес, у результатi якого людина завдяки емоцiйним зв'язкам свiдомо або несвiдомо повадиться так (або це собi уявля€), нiби вона сама € тieю особистicтю. У гуманiстичнiй психологil цей феномен розгляда€ться як один iз центральних.
Білет 25.
1.Класифікація груп у психології. Статусно-рольові особливості а їх вплив на структурування групи.
Група - це обмежена в розмiрах спiлънiстъ людей, що видiляетъся з соціального цілого за певними ознаками.
Групи розрізняють за певними ознаками:
1.За розмірами виділяють великі та малі групи.
Мала група визначаетъся вiдносно невеликою кiлъкicтю iндивiдiв,які мають 6езпосереднi контакти. та об'еднанi загалъними цiлями та задачами. Може налічувати від 2-3 о 20-40 осіб.
Розрізняють мікрогрупи, що налічують 2-3 особи( діади і триади).
Прикладом великих груп можуть бути нації.
1.За суспільним статусом групи поділяють на формальні (створюються та існують на підставі певних офіційних нормативів – студентська група) і неформальні (добровільне об’єднання людей на основі спільних інтересів, смпатій і т.д.- компанія друзів).
2.За формою існування: Умовні(об’єднання індивідів за певною ознакою, що включає субєктів, які не мають взаємостосунків один з одним-вчителі району) і реальні (обмежена за розмірами спільність людей, що обєднані реьними відносинами – сімя).
3.За умовами існування: природні (утворюються самі по собі незалежно від бажання дослідників) та лабораторні (створюються експериментатором і існують тимчасово з метою поведення певного наук.дослідження).
4.За значимістю: референтні (реальна або умовна соціальна спільність з якою індивід співвідносить себе як з певним еталоном.Норми такої групи є зразками для наслідування-спортивна секція) та не референтні (група яка викликає у індивіда неприязнь, психологію членів якої він осуджує і заперечує).
5.За рівнем розвитку: групи низького рівня розвитку(спільність в якій відсутня згуртованість, спільна діяльність), групи високого рівня розвитку, серед яких виділяють колективи(група об’єднаних загальними цілями і задачами людей, що досягла високого рівня розвитку).
Близьким до поняття позицii € поняття статусу.
Статус - це положення суб'€кта в системi мiжособистicних вiдносин, що визначае його права, обов'язки, привiлеi тощо. Поняття сТaтycy TicHO пов' язане з поняттям престижу та авторитету. ЯКЩО про лЮДИНУ говорять, щО вона Maє високий статус в деякiй групi, це означае, що вона користуеться визнанням i авторитетом серед оточуючих, а також здатна здiйснювати iстотний психологiчний вплив на них.
Роль - це динамiчна сторона статусу особистостi. Це той спосiб поведiнки суб'екта, що вiдповiдае прийнятим нормам поведiнки залежно вiд його статусу. Кожна осоБИСтiсть Biдiгpa€ ряд ролей, кiлькiсть яких визначаеться 6агатоманiтнicтю соцiальних груп, видiв дiяльносri, в якi вона вкточена, її потребами, iнтересами.
В психологічнiй лiтературi розрiзняють ролi соцiальнi - обумовленi мiсцем iндивiда в систем:i об'ективних соцiальних вiдносин (професiйних, соцiально-демографiчних тощо) та ролi мiжособистiснi визнаються мiсцем iндивiда в системi мiжособиcтiсних вiдносин, наприклад, лідер. ВСЯ поведiнка iндивiдiв у групах регулюеться груповими нормами. Групові норми - це сукупнicть npавил i вимог, якi регулюють поведiнку членiв Даної групи, характер їХ взаемовiдносин, взаемодiї та спiлкування. Yci гpynoBi норми е соцiальними нормами, тобто це - еталони, певнi зразки з ТОЧки зору суспiлъства в цiлому i соцiальних груп та їх членiв зокрема.