- •1.Поняття про предмет,завдання, принципи та категорії загальної психології.
- •2. Biкoвa перiодизацiя, принципи та критерії вікової перiодизацiї Ельконiна.
- •1.Основні напрямки школи та концепції у психології
- •2. Загальна характеристика перiоду новонародженостi. Процес формування мови у немовлят.
- •1. Загальна характеристика та класифікація методів загальної психології.
- •2. Предметно-манiпулятивна дiяльнiсть в ранньому вiцi. Криза трьох років.
- •1. Поява і розвиток форм психічного відображення в живій і неживій природі.
- •2. Oсновнi новоутворення в розвитку дитини раннього віку. Розвиток мови.
- •1. Стадії та рівні психічного відображення у тварин.
- •1. Стадiя елементарної ceHcopHoї психiки:
- •2. Стадiя перцептивної психiки.
- •2. Розвиток особистостi дошкiльника. Самосвiдомiсть та «я-концепцiя» дитини дошкiльного віку.
- •1.Відмінність психіки тварини від психіки людини.
- •2. Сюжетно-рольова гра та її значення в розвитку дошкільника.
- •1.Передумови та умови виникнення психіки людини.
- •2. Психологiчна готовнiсть дитини до школи.
- •1.Свідомість людини як вищий рівень відображення. Структура свідомості.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1.Відчуття як початкова ланка пізнавального процесу. Види та фізіологічна основа відчуттів.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери в молодшому шкiльному віці.
- •1.Основні властивості і закономірності відчуттів.
- •2. Новоутворення пiдлiткового віку. Провiдний вид діяльності апідлітків.
- •1.Поняття про сприймання та його фізіологічну основу.
- •2. Розвиток пiзнавальних процесiв в пiдлiтковому вiцi.
- •1.Загальні особливості та види сприймання.
- •2. Соцiальна ситуацiя розвитку в ранньому юнацькому віці.
- •1.Пам’ять та її природа. Теорії пам’яті.
- •2. Проблеми професійного вибору в юнацькому віці. Мотивація вибору.
- •1.Класифікація і види пам’яті.
- •2. Характеристика основних новоутворень юнацького віку.
- •1. Процеси і закономірності пам’яті.
- •1.Поняття про мислення. Соціальна природа мислення.
- •2. Oсновнi вимоги до навчальної дiяльностi. Змiстовна та операцiйна складовi.
- •1.Розумові дії та операції мислення. Форми мислення.
- •2. Мотивацiя навчальної дiяльностi: зовнiшнi I внутрiшнi джерела.
- •1. Види мислення.
- •2. Психологiчне забезпечення формування навчальних навичок і вмінь.
- •1.Поняття про уяву, її види і процеси.
- •2. Психологiчна характеристика навчального впливу та методів навчання.
- •1. Розвиток і виховання уяви у дітей.
- •2. Психологiя опитування та оцiнювання знань учнiв.
- •1.Сутність та основні характеристики особистості. Поняття «індивід», «людина», «суб’єкт”, «особистість», «індивідуальність» та їх взаємозв’язок.
- •2. Теорiя дитячої гри Ельконiна та її практичне значення.
- •1.Психологічна структура особистості.
- •2. Психологiчнi основи навчання I виховання дошкiльникiв I молодших школярiв.
- •1.Характеристика сучасних зарубіжних теорій особистості.
- •2.Психологiчнi основи навчання I виховання у середнiх I старших класах школи (пiдлiтковий вік, рання юнiсть).
- •1.Спрямованість особистості. Самосвідомість та я-концепція особистості.
- •2. Психологiчнi механiзми, засоби I методи виховання.
- •1.Класифікація груп у психології. Статусно-рольові особливості а їх вплив на структурування групи.
- •2. Характеристика основних теорiй виховання.
- •1.Поняття про темперамент. Історія розвитку вчення про темперамент.
- •2. Показники I критерiї вихованостi особистостi дитини.
- •1.Типи вищої нервової дільості як основа темпераменту. Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •2. Загальна характеристика педагогiчної дiяльностi вчителя (структура, стилi).
- •1.Поняття про характер. Провідні риси характеру.
- •2. Психологiя особистостi вчителя. Педагогiчнi здiбностi.
- •1.Поняття про здібності та їх види.
- •2. Психологiчний аналiз уроку: структура, змiст, практичне значення.
- •1.Здібності, обдарованість, талант.
- •1.Загальне поняття про увагу та її фізіологічні основи.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери дитини раннього віку.
- •1.Феноменологія та властивості уваги.
- •2. Рушiйнi сили, чинники та умови розвитку.
- •1. Феноменеологiя емоцiйннх явищ (емощя, афект, настрiй, стрес).
- •2. Культурно-iсторична теорiя розвитку психiки Виготського.
- •1. Почуття. Динамiка почуттiв зaкoнoмipностi їх утворення.
- •2. Поняття про piвeнь актуального та зону найближчого розвитку .
- •35. Вияв та форми переживання почуттiв. Вищi почуття.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1. Поняття про волю. Воля як вища психiчна фуикцiя.
- •2. Методики вивчення шкiльного класу. Психологiчна характеристика класу як соцiальної групи.
2.Психологiчнi основи навчання I виховання у середнiх I старших класах школи (пiдлiтковий вік, рання юнiсть).
У підліткоому віці продовжується інтелектуалізація всіх психічних процесів. Вчителі та батьки більше апелюють до розуму дитини, ніж до почуттів. Продовжує інтенсивно розвиватись теоретичне мислення. Підліток уже вміє оперувати гіпотезами, розвивається здатність узагальнювати, ділити на рівні, порівнювати. Через інтелектуальний розвиток зявляється здатність до самоаналізу. Активно засвоюються процеси запам’ятовування, оволодіння способами і прийомами учіння. Розвивається логічна пам'ять, внаслідок вповільнюється розвиток механічної памяті. Процес запам’ятовування відбувається через логічні зв’язки з матеріалом. Зв'язок уяви з теоретичним мисленням сприяє розвитку творчості. Діти починають писати вірші, музику… В цей час емоційне життя підлітка розвивається бурхливо. Розвиаються комунікативні здібності учнів. Розвивається сфера пізнавальної самодіяльності. Незадоволеність собою стає джерелом активності та самоосвіти.
В ранній юності навчання передбачає перебудову змісту і методів навчання, максимальне врахування індивідуальних особливостей та інтересів учнів, що дає мажливість їхній розумовій і соціальній ініціативі. Розумовий розвиток полягає у формуванні індивідуального стилю розумової діяльності.
У навчанні формуються загальні інтелектуальні здібності, понятійне теоретичне мислення. Юнацьке мислення характеризується схильністю до теоретизування, створення абстрактних узагальнень,захоплення філософськими побудовами. Абстрактна можливість здається старшокласнику більш цікавою і важливішою ніж дійсність. У мріях прораховують різні варіанти свого майбутнього життєвого шляху. Збільшується обсяг уваги, здатність довго зберігати її інтенсивність і переключатися з одного предмета на інший. Юність психологічно більш рухлива і схильна до захоплень. Увага стає більше вибірковою, залежить від інтересів.
Білет 24.
1.Спрямованість особистості. Самосвідомість та я-концепція особистості.
Спрямованiсть явля€ собою сукупнiсть стiйких мотивiв, що opi€HTYють дiяльнicть особистостi.
Мотuвu поведiикu i дiяльиостi. Мотиви - це пов'язанi iз задоволенням певних потреб спонукання до дiяльностi. Вони вiдрiзняються один Biд одного видом потреби, яка в НИХ виявля€ться, формами, котрих вони набувають, широтою чи вузькicтю, конкретним змicтом дiяльностi, В якiЙ реалiзуються.Мотиви розрiзняють за їX УСВідомленістю. Неусвідомлюваними мотивами є установка і потяги, уСВідОМлюваними - iнтереси, переконання, прагнення.
Установка - це неусвiдОмлюваний особuстiстю стан готовності до певноі дiяльностї чu поведінки.
Потяг - це спонукання до дiяльностi, що є недuференцiйованою, недостатньо чiтко усвiдоленою потребою, невиразна потреба в чомусь.
Інтерес - це емоцiйнuй вuяв пізнавальнuх потреб особuстостi.
Сутт€вим мотивом поведiнки особистостi € її переконання. Переконання - це система знань, пропущенux через почуття. Переконана та людина, в якої ідеї по€дналися з почуттям i волею. Вона не здатна на вчинок, що суперечить ii принципам.
Усвiдомлюваним мотивом € також прагнення особuстостi, тобто мотиви поведiнкu, в якux вuявлена потреба в чомусь, що може бутu досягнуте вольовuмu зусuллямu. Оскiльки прагнення не задовольняють iнакше, нiж через спецiально органiзовану дiяльнicть, вони здатнi пiдтримувати активнicть особистостi протяroм тривалого часу.
Усвiдомлене ставлення людuнu до своi'х потреб i здiбностей, потягiв i мотuвiв поведiнкu, пережuвань i думок назuвають самосвiдомiстю особuстостi. В OCHOBi самосвiдомостi лежить здатнiсть вiдокремлювати себе вiд власної житт€дiяльностi. Ця здатнicть виника€ в спiлкуваннi при розвитку свiдомостi, мислення, розуміння.
Результатом процесiв caMoCBiдoMOCTi € "Я-концепцiя" особистостi.
«Я-концепцiя" - це динамiчна система уявлень людини про себе, яка включае усвiдомлення cBoix фiзичнux, iнтелектуальних та iншux особливОСтей; самооцiнку та суб'ективне сприймання зовнiшнiх факторів, яКl впливають на особистiсть.
"Я-концепцiя" € системою установок, яка включа€ три струкTYPHi елементи: 1) когнiтивний - образ "Я", який характеризу€ змiст уявлень про себе; 2) емоцiйно-оцiнний, афективний, що вiдобража€ ставлення до себе загалом чи до окремих аспектiв CBO€ї особистостi, дiяльностi й виявля€ться в системi самооцiнок; 3) поведiнковий, який характеризу€ вияви перших двох елеMeHTiB у поведiнцi.
3 погляду змiсту i характеру уявлень про себе видiляють "Я-минуле», «Я-теперіщшн» і «Я-майбутнє».
Централъним компонентом "Я-концепцi'i" € самооцiнка особисTOCTi. Самооцiнка - це та цiннiсть, значущiсть, якої надае собi індивід загалом та oKpeMUМ сторонам своеї особистостi, дiяльностi, поведiнки.
Самооцiнку характеризують за такими параметрами:
. за piBHeM - висока, середня та низька;
. за спiввiднесенням з реальними успiхами - адекватна та неадекватна (завищена та занижена);
. за особливостями будови - конфлiктна та безконфлiктна.
Збереження сформовано!, звично! самооцiнки CTa€ для людини потребою, порушення i"i породжу€ такий самооцiнний феномен, як афект неадекватностi.
Афект неадекватностi - це стiйкий негативний емоцiйний стан, який виникае у зв 'язку з HeycпixoM у дiяльностi i вuявляеться в тому, що iндивiд або не усвiдомлюе, або не хоче визнати його.
Самосвiдомicть особистостi чутливо pe€CTpy€ за допомогою механiзму самооцiнки спiввiдношення власних домагань i реальних досягненъ. Важливим компонентом образу "Я" особистостi € самоповага.