- •1.Поняття про предмет,завдання, принципи та категорії загальної психології.
- •2. Biкoвa перiодизацiя, принципи та критерії вікової перiодизацiї Ельконiна.
- •1.Основні напрямки школи та концепції у психології
- •2. Загальна характеристика перiоду новонародженостi. Процес формування мови у немовлят.
- •1. Загальна характеристика та класифікація методів загальної психології.
- •2. Предметно-манiпулятивна дiяльнiсть в ранньому вiцi. Криза трьох років.
- •1. Поява і розвиток форм психічного відображення в живій і неживій природі.
- •2. Oсновнi новоутворення в розвитку дитини раннього віку. Розвиток мови.
- •1. Стадії та рівні психічного відображення у тварин.
- •1. Стадiя елементарної ceHcopHoї психiки:
- •2. Стадiя перцептивної психiки.
- •2. Розвиток особистостi дошкiльника. Самосвiдомiсть та «я-концепцiя» дитини дошкiльного віку.
- •1.Відмінність психіки тварини від психіки людини.
- •2. Сюжетно-рольова гра та її значення в розвитку дошкільника.
- •1.Передумови та умови виникнення психіки людини.
- •2. Психологiчна готовнiсть дитини до школи.
- •1.Свідомість людини як вищий рівень відображення. Структура свідомості.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1.Відчуття як початкова ланка пізнавального процесу. Види та фізіологічна основа відчуттів.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери в молодшому шкiльному віці.
- •1.Основні властивості і закономірності відчуттів.
- •2. Новоутворення пiдлiткового віку. Провiдний вид діяльності апідлітків.
- •1.Поняття про сприймання та його фізіологічну основу.
- •2. Розвиток пiзнавальних процесiв в пiдлiтковому вiцi.
- •1.Загальні особливості та види сприймання.
- •2. Соцiальна ситуацiя розвитку в ранньому юнацькому віці.
- •1.Пам’ять та її природа. Теорії пам’яті.
- •2. Проблеми професійного вибору в юнацькому віці. Мотивація вибору.
- •1.Класифікація і види пам’яті.
- •2. Характеристика основних новоутворень юнацького віку.
- •1. Процеси і закономірності пам’яті.
- •1.Поняття про мислення. Соціальна природа мислення.
- •2. Oсновнi вимоги до навчальної дiяльностi. Змiстовна та операцiйна складовi.
- •1.Розумові дії та операції мислення. Форми мислення.
- •2. Мотивацiя навчальної дiяльностi: зовнiшнi I внутрiшнi джерела.
- •1. Види мислення.
- •2. Психологiчне забезпечення формування навчальних навичок і вмінь.
- •1.Поняття про уяву, її види і процеси.
- •2. Психологiчна характеристика навчального впливу та методів навчання.
- •1. Розвиток і виховання уяви у дітей.
- •2. Психологiя опитування та оцiнювання знань учнiв.
- •1.Сутність та основні характеристики особистості. Поняття «індивід», «людина», «суб’єкт”, «особистість», «індивідуальність» та їх взаємозв’язок.
- •2. Теорiя дитячої гри Ельконiна та її практичне значення.
- •1.Психологічна структура особистості.
- •2. Психологiчнi основи навчання I виховання дошкiльникiв I молодших школярiв.
- •1.Характеристика сучасних зарубіжних теорій особистості.
- •2.Психологiчнi основи навчання I виховання у середнiх I старших класах школи (пiдлiтковий вік, рання юнiсть).
- •1.Спрямованість особистості. Самосвідомість та я-концепція особистості.
- •2. Психологiчнi механiзми, засоби I методи виховання.
- •1.Класифікація груп у психології. Статусно-рольові особливості а їх вплив на структурування групи.
- •2. Характеристика основних теорiй виховання.
- •1.Поняття про темперамент. Історія розвитку вчення про темперамент.
- •2. Показники I критерiї вихованостi особистостi дитини.
- •1.Типи вищої нервової дільості як основа темпераменту. Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •2. Загальна характеристика педагогiчної дiяльностi вчителя (структура, стилi).
- •1.Поняття про характер. Провідні риси характеру.
- •2. Психологiя особистостi вчителя. Педагогiчнi здiбностi.
- •1.Поняття про здібності та їх види.
- •2. Психологiчний аналiз уроку: структура, змiст, практичне значення.
- •1.Здібності, обдарованість, талант.
- •1.Загальне поняття про увагу та її фізіологічні основи.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери дитини раннього віку.
- •1.Феноменологія та властивості уваги.
- •2. Рушiйнi сили, чинники та умови розвитку.
- •1. Феноменеологiя емоцiйннх явищ (емощя, афект, настрiй, стрес).
- •2. Культурно-iсторична теорiя розвитку психiки Виготського.
- •1. Почуття. Динамiка почуттiв зaкoнoмipностi їх утворення.
- •2. Поняття про piвeнь актуального та зону найближчого розвитку .
- •35. Вияв та форми переживання почуттiв. Вищi почуття.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1. Поняття про волю. Воля як вища психiчна фуикцiя.
- •2. Методики вивчення шкiльного класу. Психологiчна характеристика класу як соцiальної групи.
2. Психологiчнi основи навчання I виховання дошкiльникiв I молодших школярiв.
Перiод приблизно мiж 3 i 6-7 роками життя прийнято називати дошкiльпим або передшкiльним BiKOM. У тому вiцi дитина почина€ переносити свою прив'язанiсть вiд батькiв на сво!х ровесникiв. Вон а переста€ бути его'icтичною i почина€ цiкавитися забавами з iншими дiтьми. Процес усамостiйнення продоюку€ться, i дитина ставить багато питань, вимагаючи негайно! вiдповiдi. Мабуть, не все розумiючи, вона виявля€ впертiсть i злiсть, що У крайнiх випадках доводять до так званих "темпер тантрус". Слiд також пам'ятати, що спосiб мислення дiтей у тому вiцi € цiлком конкретний, тому вони сприймають вислови дорослих так, як чують. Дiти часто повторюють те, що чують вiд сво!х батькiв чи оточення. Батькичи вихователi повиннi завжди пам'ятати, що вониговорять У присутностi дiтей, бо Ti, чуючи протирiччя уРОЗМОВI дорослих, можуть посередньо навчитися говорити неправду. Дорослi не мають забувати, що у дошкiльному вiцi найкращим виховним засобом е добрий приклад.
Пiзне дитинство - BiK приблизно вiд 7 до 12 pOKiB життя. Згiдно з твердженням психологiв, цей BiK в iнтелектуальнiй площинi позначаеться завершенням i остаточним оформленням конкретного способу мислення i поступовим переходом до символiчно-абстрактногоспособу мислення. У KOHTeKcTi психiчного розвиткуспостерiгаемо змiни у Hacтpoi', пов'язанi з фiзiологiчнимиперемiнами у дiвчат i хлопцiв. Деякi бiльш вразливi дiтичасом сумують, тужать, HaBiTb плачуть, на думкуцорослих, без жодноi' причини. Не завжди ненормальнаповедiнка пiдростаючоi' дитини е свiдченням недостатнього виховання, впертостi чи нахабства. Часом такаповедiнка може бути виявом психiчного неспокою. Середпiдростаючих дiтей завважуемо також зростаючi сильнi почуття груповоi' приналежностi. Як у дошкiльному вiцi цiти прив'язанi дО CBOi'X батькiв, так у вiцi пiзнього дитинства вони намагаються творити сво! групи. Мiж членами rypTiB часто виникае сильна прив'язанiсть i взаемна лояльнiсть. Ця, в основному позитивна, тенденцiя вимагае правильного втручання батькiв i вихователiв, бо iCHye також небезпека, що деякi дiти можуть легко потрапити пiд небажаний вплив CBOi'X бiльш агресивних ровесникiв.
У вiцi пiзнього дитинства дiти поступово засвоюють звички, KOTpi е необхiдними, аби в пiзнiшому вiцi цiлеспрямовано дiяти або працювати. Тодi великий вплив на дитину чинить школа та пов'язанi з нею вимоги. Дуже часто вiд школи залежить, чи дитина будерости з почуттям меншовартостi, чи з почуттям задоволення вiд добре виконано'i працi.
Білет 23.
1.Характеристика сучасних зарубіжних теорій особистості.
Вiдповiдно до визначень ос06истостi BiдOMO багато i теорiй особистостi.
Теорія - це система взаемопов язаних ідей, п06удов і принципiв, якi пояснюють певнi спостереження над реальністю. ТеОріЯ не може 6ути "правильною" чи "неправильною , ОСКIЛЬКИ це лише перевiренi умовиводи чи гiпотези про те, що являють собоЮ люди, як вони живуть i чому вони поводяться так, а не інакше.
Кожна теорiя включає в себе пеВНI компоненти.
1. Структура особистостi
2.Розвиток особистостi
3.Мотивацi
4.Психiчне здоров'
5.3MiHa особистостi
6.Психопатологія
Автори теорiй OC0биcтicHиX рнс РОЗГЛЯдАають особистicть як kомплекс якостей. що властивi певним категорiям ЛЮдей, або ж намагаються виявити TaKi риси особистостi, якi змушують одних ЛЮдей ПОВОдИТИСЯ бiльш чи менш Однаково в рiзних ситуацiях.
Бiхевiористичний пiдxiд (Б. CKiHHep та iн':) базуеться на ідеї впливу на людину її соцiального оточення. УСi форми СОЦlаЛЬНОI поведIНКИ є результатом спостережень за соцiальними МОделями (батьками, вчителями, дРУЗЯМИ, героями KiHO тощо). Особистiсть є результатом взаеМОдії iНдивiда (зi BciMa властивими йому характеристиками) i довкiлля, яке BiH прагне пiзнати, щоб пристосуватися дО нього.
Когнітивний підхід є спробою пояснити природу контролю людини над своїм існуванням.
Когнiтивний niдxiд не ПОЯСНЮє, чому OдHi люди схильнi бачити причини своєї поведiнки в собi, а iншi - в зовнiшнiх обставинах. BiдпoBiдi на це запитання шукають iншi Teopii, зокремаПСИХодинамiчнi.
Психодинамічні пiДXOди преДСТавленi багатьма теорiями, зокрема психоаналiтичною теорiєю 3.ФРОЙда, аналiтичною психологiєю К. Юнга. iНдивiдуальною психологiею А. Адлера.
З.Фройд сформулював психоаналiтичну теорiю особисTOCTi, де вiдправним пунктом е концепцiя підсвідомого, яке дае змогу зрозумiти складнiсть та неОднозначнiсть ЛЮАСЬКОГО життя. BiH вважав. що стiйкi особистiснi характеристики формуються. ЯК правило, дОСИТь рано, а пOTiM у рiзних BapiaHTax вiдТВОРЮЮТЬСЯ в дорослiй поведiнцi.
За К. Юнгом, кожен мае теНденцiю дО iНдивiдуацii. тобто До саморозвитку. IНдивiдуацiя - центральне поняття його аналiтичної психології. К. Юнг позначае цим TepMiHoM процес розвитку ЛЮдИНИ, який включае встановлення зв'язкiв мiж Его-центром cBiдOMOCTi та Самiстю-центром душi загалом, ПОЕднуе cBiдoMe й HecBiдOMе.
Проблему особистiсного зростання РОЗГЛЯдає й А. Адлер, також преАставник глибинної психологii. CYTHicTь ЙОГО так зваHo"i iндивiдуальної психології полягае в розумiннi кожної людини як iHTeгpoBaHoї цiлiсностi в межах соцiальної системи.
Розвиток особистостi розглядаЕТЬСЯ не просто як досягнення цiлiсностi для caMoї себе, а як процес, що має на MeTi ефективну взаЕмодiю з середовищем та максимальне вираження себе в ньому.
ГУМанiстичнний niдxiд найвиразнiше представлений у гештальттерапiї Ф. Перлса, теорiях самоактуалiзацii К. Роджерса й А.,Маслоу та Teopii iнтенцiональностi Ш. Бюлер.
Так, у межах гештальттерапiї Ф.Перлса психологiчне зростання особистостi та 'ii зрiлiсть розглядаються як здатнiсть перейти Biд опертя на середовище i регуляцiю середовища доопертя на себе та саМОРЕгуляцiю через piBHoBaгy в собi та мiжсобою й середовищем.
Шлях вiдкриття саморегулюваЛЬНОї здатностi людсьКОГО органiзму BiH вбачає в самоусвiдомленнi.
Стан оптимального психiчного здоров’я в гештальттерапії називаєТЬСЯ зрiлicтю, для досягнення якої індивід має подолати прагнення дiстати пiдтримКУ з навколишнього світу й знайти нові можливостi пiдтримки в самому собi.
Особистiсне зростання можливе i є центральним для структfури органiзму - така основна iдея "терапії', центрованої на клiєнті", К. Роджерса. BiH вважав, що iCHYє фундаментальний аспект людської природи, який ЗМУШУє людину рухатися до бiльшої KOнгpyeHTHocTi (вiдповiднiсть мiж ТИМ, щО ВИСЛОВЛЮЕТЬся, що перебува€ в полi дOCBiдy, i тим, що помiчаЕТЬСЯ) та до бiльш реалiстичного функцiонування.
На думку К. Роджерса, кожен з нас прагне компетентностi й розвитку здiбностей настiльки, наскiльки це можливо бiологiчно.
Актуалiзацiя cBoїx можливостей та здiбностей веде до розвитку, за висловом К. Роджерса, "повноцiнно функцiОНУЮЧОї людини" . До цього iдеалу можна лише наближатися через пiзнання себе, свого внутрiшнього дocBiду.
Метою особистiсного зростання, повноцiнного функцiонування є, за висловом К. Роджерса, "хороше життя", яке означає не життя, заповнене задоволеннями, не багатство чи владу, не цiлковитий контроль над собою чи спокiй, а рух тим шляхом, який обрав сам органiзм. Людина, яка вiльно рухаЕТЬСЯ шляхом свого особистiсного зростання, є найповнiше функцiонуючою.
З проблематикою особистiсного зростання пов'язанi також yci психологiчнi дослiдження А. Маслоу, який, власне, й саму психологiю розглядаЕ як один iз засобiв, що СПрИЯЕ соцiальному i психiчному благополуччю. Вчений запровадив поняття самоактуалiзації особистостi - це повне використанНЯ людиною своїх талантiв, здiбностей, можливостей тощо.
Позитивнi результати самоактуалiзацii матиме особистість iз наступними характеристиками:
.. ефективне сприймання реальностi та КОМфOртні відносини з нею;
.. прийняття (себе, iнших, природи);
.. спонтаннiсть, простота, природнiсть;
.. сконцентрованiсть на завданнi (на BiдMiHY Biд сконцентроваHOCTi на собi);
.. деяка BiдcTopOHeHicть i потреба бути HacaMoTi
.. постiйна свiжiсть оцiнки;
.. мiстичнiсть та дOCBiд переживання вищих cTaHiB;
.. почуття EдHOCTi з iншими;
.. глибокi мiжособистiснi стосунки;
.. демократична структура характеру;
.. розрiзнення засобiв i мети, добра i зла;
.. почуття гумору;
.. самоактуалiзована творчicть;
BiH ОПИСУ BiciM шляхiв самоактуалiзацii: 1) повна вiддача переживанням, коли людина цiлком розкриваЕ свою CYTHicTь; 2) BiдMoBa Biд загальноприйнято'i поведiнки, вмiння прислухатися до внутрiшнього голосу, голосу "самості"; 3) ЩОМИТТЕвi прогресивнi вибори, якi сприяють особистiсному зростанню; 4) чеснiсть, ВЗЯТТЯ вiдповiдальностi на себе; 5) rOTOBHicTb не подобатись iншим; 6) прагнення робити свою справу настiльки добре, наскiльки це можливо; 7) граничнi, вищi переживання, моменти екстазу; 8) виявлення iндивiдом того, що йому подобається, а що ні, що для нього добре, а що погано, куди BiH pyxaється й у чому полягає його мiсiя.
Ш. Бюлер розробила теорiю розвитку людини, виходячи з ідеї про те, що в OCHOBi людської при роди лежить HaMip (iнтенцiя). ІнтенцiональнicТь виявляється протягом життя у здiйснюваних виборах для досягнення мети, яку сама людина може I не УСВlдомлювати.
У зв'язку з формуванням i досягненням мети Ш. Бюлер вирiзняе: п'ять фаз життевого циклу.
Фаза 1 триває до 15-рiчного BiKY. Для неї характерна BiдCYTHicTь конкретної мети.
Фаза 11 триває Biд 15 до 20 pOKiB i вiдповiдає пiдлiтковому та юнацькому BiKOBi. В цей перiод людина усвiдомлює свої потреби, здiбностi та iнтереси.
Фаза 11I - Biд 25 до 40-45 pOKiB, перiод зрiлостi й розквiту. Це найбагатший перiод життя, бо людина досягає поставленої мети, стабiльностi як у професiйному, так i в ос0бистому nланi.
Фаза IV триває Biд 45 до 65 pOKiB. У цей перiод людина пiдбиває пiдсумки своеї минулої дiяльностi, щось переглядає та переосмислює вiдповiдно до статусу, BiKY, фiзичних сил.
Фаза V починае:ться в похилому вiцi - У 65-70 pOKiB. У цей перiод людина не має перед собою мети, яку ставила в молодостi, бiльше уваги придiляе: вiдпочинку, здоров'ю.
Cиcтeмнo-дiяльнiсний, icтopиko-евоЛЮцiйний пiдxiд склався у вiтчизнянiй психологiї. Властивостi людини як iндивiда розглядаються прихильниками цього пiдходу як безособовi передумови розвитку особистостi, якi в процесi життєвого шляху можуть стати продуктом цього розвитку.
Взаємовiдносини мiж iндивiдом як продуктом антропогенезу, особистiстю, яка засвоїла суспiльно-iсторичний дOCBiд, i iндивiдуальнiстю, яка перетворює cBiT, можуть бути переданi формулою: "Iндивiдом народжуються. Особистiстю стають. Iндивiдуальнiсть обстоюють".
Наприкiнцi 70-х pOKiB склався системний пiдхiд до вивчення проблем особистостi. В межах цього пiдходу особистicть розглядається як BiдHOCHO стiйка, структурована сукупнicть психiчних властивостей, як результат входження iндивiда у простiр мiж iнДивiдуальних зв'язкiв.