- •1.Поняття про предмет,завдання, принципи та категорії загальної психології.
- •2. Biкoвa перiодизацiя, принципи та критерії вікової перiодизацiї Ельконiна.
- •1.Основні напрямки школи та концепції у психології
- •2. Загальна характеристика перiоду новонародженостi. Процес формування мови у немовлят.
- •1. Загальна характеристика та класифікація методів загальної психології.
- •2. Предметно-манiпулятивна дiяльнiсть в ранньому вiцi. Криза трьох років.
- •1. Поява і розвиток форм психічного відображення в живій і неживій природі.
- •2. Oсновнi новоутворення в розвитку дитини раннього віку. Розвиток мови.
- •1. Стадії та рівні психічного відображення у тварин.
- •1. Стадiя елементарної ceHcopHoї психiки:
- •2. Стадiя перцептивної психiки.
- •2. Розвиток особистостi дошкiльника. Самосвiдомiсть та «я-концепцiя» дитини дошкiльного віку.
- •1.Відмінність психіки тварини від психіки людини.
- •2. Сюжетно-рольова гра та її значення в розвитку дошкільника.
- •1.Передумови та умови виникнення психіки людини.
- •2. Психологiчна готовнiсть дитини до школи.
- •1.Свідомість людини як вищий рівень відображення. Структура свідомості.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1.Відчуття як початкова ланка пізнавального процесу. Види та фізіологічна основа відчуттів.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери в молодшому шкiльному віці.
- •1.Основні властивості і закономірності відчуттів.
- •2. Новоутворення пiдлiткового віку. Провiдний вид діяльності апідлітків.
- •1.Поняття про сприймання та його фізіологічну основу.
- •2. Розвиток пiзнавальних процесiв в пiдлiтковому вiцi.
- •1.Загальні особливості та види сприймання.
- •2. Соцiальна ситуацiя розвитку в ранньому юнацькому віці.
- •1.Пам’ять та її природа. Теорії пам’яті.
- •2. Проблеми професійного вибору в юнацькому віці. Мотивація вибору.
- •1.Класифікація і види пам’яті.
- •2. Характеристика основних новоутворень юнацького віку.
- •1. Процеси і закономірності пам’яті.
- •1.Поняття про мислення. Соціальна природа мислення.
- •2. Oсновнi вимоги до навчальної дiяльностi. Змiстовна та операцiйна складовi.
- •1.Розумові дії та операції мислення. Форми мислення.
- •2. Мотивацiя навчальної дiяльностi: зовнiшнi I внутрiшнi джерела.
- •1. Види мислення.
- •2. Психологiчне забезпечення формування навчальних навичок і вмінь.
- •1.Поняття про уяву, її види і процеси.
- •2. Психологiчна характеристика навчального впливу та методів навчання.
- •1. Розвиток і виховання уяви у дітей.
- •2. Психологiя опитування та оцiнювання знань учнiв.
- •1.Сутність та основні характеристики особистості. Поняття «індивід», «людина», «суб’єкт”, «особистість», «індивідуальність» та їх взаємозв’язок.
- •2. Теорiя дитячої гри Ельконiна та її практичне значення.
- •1.Психологічна структура особистості.
- •2. Психологiчнi основи навчання I виховання дошкiльникiв I молодших школярiв.
- •1.Характеристика сучасних зарубіжних теорій особистості.
- •2.Психологiчнi основи навчання I виховання у середнiх I старших класах школи (пiдлiтковий вік, рання юнiсть).
- •1.Спрямованість особистості. Самосвідомість та я-концепція особистості.
- •2. Психологiчнi механiзми, засоби I методи виховання.
- •1.Класифікація груп у психології. Статусно-рольові особливості а їх вплив на структурування групи.
- •2. Характеристика основних теорiй виховання.
- •1.Поняття про темперамент. Історія розвитку вчення про темперамент.
- •2. Показники I критерiї вихованостi особистостi дитини.
- •1.Типи вищої нервової дільості як основа темпераменту. Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •2. Загальна характеристика педагогiчної дiяльностi вчителя (структура, стилi).
- •1.Поняття про характер. Провідні риси характеру.
- •2. Психологiя особистостi вчителя. Педагогiчнi здiбностi.
- •1.Поняття про здібності та їх види.
- •2. Психологiчний аналiз уроку: структура, змiст, практичне значення.
- •1.Здібності, обдарованість, талант.
- •1.Загальне поняття про увагу та її фізіологічні основи.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери дитини раннього віку.
- •1.Феноменологія та властивості уваги.
- •2. Рушiйнi сили, чинники та умови розвитку.
- •1. Феноменеологiя емоцiйннх явищ (емощя, афект, настрiй, стрес).
- •2. Культурно-iсторична теорiя розвитку психiки Виготського.
- •1. Почуття. Динамiка почуттiв зaкoнoмipностi їх утворення.
- •2. Поняття про piвeнь актуального та зону найближчого розвитку .
- •35. Вияв та форми переживання почуттiв. Вищi почуття.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1. Поняття про волю. Воля як вища психiчна фуикцiя.
- •2. Методики вивчення шкiльного класу. Психологiчна характеристика класу як соцiальної групи.
2. Теорiя дитячої гри Ельконiна та її практичне значення.
Ельконiн видiлив 4 piBHi розвитку гри у дiтей BiKOM 3-7 pOKiB.
1. Центральним змiстом гри € дil з певними предметами, якi спрямованi на спiвучасника гри (одна дитина гpa€ маму, а iнша - тата). Ролi тут фактично €, але вони визначаються дi€ю. Ролi не називаються, дil одноманiтнi. Логiку дiй легко можна порушити.
2, Центральним змiстом гри € дil з предметами. Але irpoBa дiя повинна вiдповiдати реальнiй, Ролi вибирають caMi дiти. Виконання ролi зводиться до реалiзацil дil, пов'язано! з роллю. Логiка дiй визнача€ться !х послiдовнicтю вреальнiй дiйсностi.
З. Центральним змicтом гри € виконання дiй, якi випливають з ролi. Серед них видiляються спецiальнi дil, якi передають характер ставлень до iнших учасникiв гри. Ролi чiтко окресленi, визначають i спрямовують поведiнку дитини, логiка i характер дiй визнача€ться роллю. Дi! стаютърiзноманiтними (вислухати хворого, перев'язати його, вимiряти температуру), з'явля€ться специфiчне рольове мовлення. Порушення логiки дiй не допуска€ться. .
4. Центральним змiстом гри € виконання дiй, якi пов'язанi з ставленням до iнших людей, ролi яких виконують iншi люди. Ролi чiтко видiленi. Впродовж Bci€! гри дитина веде лише одну лiнiю поведiнки. Рольовi функцil дiтей вза€мопов'язанi. Дiї розгортаютъся в послiдовностi, яка строговiдтворю€ реальну логiку, вони рiзноманiтнi.
У rpi з'явля€ться декiлька типiв вза€мовiдносин: стабiлънi \11 жособистicнi вiдносини, якi виникають до початку; сюжетноI НlJI!>OBi вiдносини, якi зумовленi сюжетом i змicтом гри; орiєнтацiйнi вiдносини, за допомогою яких дiти здiйснюють контроль за дiями iнших учасникiв гри.
€ також iгри за правилами. Ух змiстом € не роль, а правило i ,ЦJI)(аННЯ. ДО таких можна вiднести рухливi та дидактичнi irри.
Білет 22.
1.Психологічна структура особистості.
Icнують рiзнi пiдходи до розгляду структури ОСОбисTOCTI. Наводимо деякi з них.
3гiдно з концепЦiєю пеРСОналiзацii А. В. Петровського, в струкТУрі осоБИСТОСТI можна вирiзнити три складовi:
внутрiшньоiндивiдну (iнтерiндивiдну) пiдсистему, яка представлена TeMnepaментом, характером, здiбностями людини, всіма характеристиками її IНДИВlДуальностi;
iнтерiндивiдну підсистему, яка виявля€ться у спiлкуваНнi I IНшими людьми I В яКlй особистicне виступа€ як вияв ГРУПОвих вза€мовідносин, а групове - в конкретнiй формi виявiв осоБИСТОсті.
надiндивiдну (метаiндивiдну) пiдсистему, в якiй особистість виноситься яK За меЖI оргаНIЧНОГО тiла iндивiда, так i поза ЗВ'Язки « тут і тепер» з IНшИМИ іНДИВlДами. Цей вимiр особистостi ВИЗначається внесками , ЩО IX робить особистicть В iнших людей.
ДіЯльнicть кожного iндивiда та його участь у спiльнiй дiЯЛЬНОсті зумовлю€ ЗМIНи В IНших особистостях. Індивiд може досягти рангу істОРUЧної особuстостi в певнiй соцiально-icТОРИЧнiй ситуаЦIї лише TOДI, коли впливатиме на широке коло людей i буде ОЦIНений не лише сучасниками, а й нащадками. Iсторiя зважу€ особисТlСНI Внески, яКl зрештою виявляються внесками в суспiЛьну практику.
Безособистіснісь – це характеристика особи, яка байдужа до інших людей, нічого не змінює в їхньому житті і поведінці, не збагачує і не збіднює їх.
Персоналiзацiя як втiлення особистicних BHeCків вiдбуватся в дiЯЛЬНОСТI. Аби одна людина в позитивному плані lДеально ВВійшла в iншу, вона повинна вмiти щось важливе зробити чи сказати для неї.
Якщо в людини € потреба в персоналiзацiї, а засобiв для цього браку€ (HeMa€ оригiнальних думок, почуття гумору, знань,тобто багатства душi), вона CTa€ на хибний шлях так зваНОї квазiперсоналiзацiї. Квазiперсоналiзацiя - це реалiзацiя потреби бути особuстiстю поза дiяльнiстю, спроба з HeпpидaтHuми засобами.
Дiяльнiсть - €диний ефективний засiб бути особистicтю. К. К. Платонов у межах систеМно-дiяльнiСного пiдходу вирiзня€ в CTPYKTypi особистостi чотири OCHOBHi пiдструктури:
Підструктуру спрямованості;
Підструктуру досвіду;
Підструктуру форм відображення;
Біологічно зумовлена підструктура.
Головним структурним компонентом особистості є її спрямованість як система спонукань, що визначає вибірковісь ставлень та активності особистоті.