- •1.Поняття про предмет,завдання, принципи та категорії загальної психології.
- •2. Biкoвa перiодизацiя, принципи та критерії вікової перiодизацiї Ельконiна.
- •1.Основні напрямки школи та концепції у психології
- •2. Загальна характеристика перiоду новонародженостi. Процес формування мови у немовлят.
- •1. Загальна характеристика та класифікація методів загальної психології.
- •2. Предметно-манiпулятивна дiяльнiсть в ранньому вiцi. Криза трьох років.
- •1. Поява і розвиток форм психічного відображення в живій і неживій природі.
- •2. Oсновнi новоутворення в розвитку дитини раннього віку. Розвиток мови.
- •1. Стадії та рівні психічного відображення у тварин.
- •1. Стадiя елементарної ceHcopHoї психiки:
- •2. Стадiя перцептивної психiки.
- •2. Розвиток особистостi дошкiльника. Самосвiдомiсть та «я-концепцiя» дитини дошкiльного віку.
- •1.Відмінність психіки тварини від психіки людини.
- •2. Сюжетно-рольова гра та її значення в розвитку дошкільника.
- •1.Передумови та умови виникнення психіки людини.
- •2. Психологiчна готовнiсть дитини до школи.
- •1.Свідомість людини як вищий рівень відображення. Структура свідомості.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1.Відчуття як початкова ланка пізнавального процесу. Види та фізіологічна основа відчуттів.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери в молодшому шкiльному віці.
- •1.Основні властивості і закономірності відчуттів.
- •2. Новоутворення пiдлiткового віку. Провiдний вид діяльності апідлітків.
- •1.Поняття про сприймання та його фізіологічну основу.
- •2. Розвиток пiзнавальних процесiв в пiдлiтковому вiцi.
- •1.Загальні особливості та види сприймання.
- •2. Соцiальна ситуацiя розвитку в ранньому юнацькому віці.
- •1.Пам’ять та її природа. Теорії пам’яті.
- •2. Проблеми професійного вибору в юнацькому віці. Мотивація вибору.
- •1.Класифікація і види пам’яті.
- •2. Характеристика основних новоутворень юнацького віку.
- •1. Процеси і закономірності пам’яті.
- •1.Поняття про мислення. Соціальна природа мислення.
- •2. Oсновнi вимоги до навчальної дiяльностi. Змiстовна та операцiйна складовi.
- •1.Розумові дії та операції мислення. Форми мислення.
- •2. Мотивацiя навчальної дiяльностi: зовнiшнi I внутрiшнi джерела.
- •1. Види мислення.
- •2. Психологiчне забезпечення формування навчальних навичок і вмінь.
- •1.Поняття про уяву, її види і процеси.
- •2. Психологiчна характеристика навчального впливу та методів навчання.
- •1. Розвиток і виховання уяви у дітей.
- •2. Психологiя опитування та оцiнювання знань учнiв.
- •1.Сутність та основні характеристики особистості. Поняття «індивід», «людина», «суб’єкт”, «особистість», «індивідуальність» та їх взаємозв’язок.
- •2. Теорiя дитячої гри Ельконiна та її практичне значення.
- •1.Психологічна структура особистості.
- •2. Психологiчнi основи навчання I виховання дошкiльникiв I молодших школярiв.
- •1.Характеристика сучасних зарубіжних теорій особистості.
- •2.Психологiчнi основи навчання I виховання у середнiх I старших класах школи (пiдлiтковий вік, рання юнiсть).
- •1.Спрямованість особистості. Самосвідомість та я-концепція особистості.
- •2. Психологiчнi механiзми, засоби I методи виховання.
- •1.Класифікація груп у психології. Статусно-рольові особливості а їх вплив на структурування групи.
- •2. Характеристика основних теорiй виховання.
- •1.Поняття про темперамент. Історія розвитку вчення про темперамент.
- •2. Показники I критерiї вихованостi особистостi дитини.
- •1.Типи вищої нервової дільості як основа темпераменту. Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •2. Загальна характеристика педагогiчної дiяльностi вчителя (структура, стилi).
- •1.Поняття про характер. Провідні риси характеру.
- •2. Психологiя особистостi вчителя. Педагогiчнi здiбностi.
- •1.Поняття про здібності та їх види.
- •2. Психологiчний аналiз уроку: структура, змiст, практичне значення.
- •1.Здібності, обдарованість, талант.
- •1.Загальне поняття про увагу та її фізіологічні основи.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери дитини раннього віку.
- •1.Феноменологія та властивості уваги.
- •2. Рушiйнi сили, чинники та умови розвитку.
- •1. Феноменеологiя емоцiйннх явищ (емощя, афект, настрiй, стрес).
- •2. Культурно-iсторична теорiя розвитку психiки Виготського.
- •1. Почуття. Динамiка почуттiв зaкoнoмipностi їх утворення.
- •2. Поняття про piвeнь актуального та зону найближчого розвитку .
- •35. Вияв та форми переживання почуттiв. Вищi почуття.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1. Поняття про волю. Воля як вища психiчна фуикцiя.
- •2. Методики вивчення шкiльного класу. Психологiчна характеристика класу як соцiальної групи.
1. Розвиток і виховання уяви у дітей.
Уява - це вiльне, сво€рiдне, творче вiдображення дiйсностi, її розвиток вимага€ нагромадження вiдповiдного досвiду i вироблення вмiння подумки сполучати образи в HOBi по€днання i комбiнацiї, вмiння уявляти можливi змiни дiйсностi.
УЯВа почина€ формуватись у дитини дуже рано, хоча ми спершу й не помiчаемо прихованої роботи її. Першi прояви уяви спостерiгаються в дитини наприкiнцi другого - на початку третього року життя.. Дитина на цей час набува€ певного власного досвiду, засвоює мову свого оточення, у неї з'являються HOBi потреби. В цей час уява тісно пов’язана ЗI сприиманням, тому маленьКl ДlТи IЗ задоволенням слухають розповiдi про знайомi об'екти i неуважно - про незнайомi, .
У гpi уява дитини 2-З-рiчного BiKY обмежена, сприймання скуте, дитина не оперу€ предметами-замiнниками, її уява Ma€ вiдтвоюЧИЙ i мимовiльний характер.
Уява дитини середнього i старшого дошкiльного BiKY бiЛьшl стiйка. Дiти можуть довше грати в одну сюжетну гру. Починають використовувати у гpi предмети-замiнники (так, паличка може служити ложкою, ручкою, дудочкою тощо). Стiйкicть образiв уяви виявляється в неодноразовому поверненнi дитини до певних сюжетiв малюнкiв, моделей конструювання, фiгур лiплення. Для створення образу дитинi бува€ досить HaBiTь вiддаленої схожостi мiж тим, що вона сприймає, i її попереднiм сприйняттям.
Образи дитячо'i уяви нечисленнi, але досить яскравi, тому дитина захоплю€ться ними як дiйснicтю. Це поясню€ться надзвичайною вразливicтю дитини i її невмiнням вiдрiзнити дiйснiсть вiд образiв уяви.
Уява дитини переддошкiльного Biкy пов'язана з її зовнiшньою дiяльнiстю, зїї рухами. З розвитком мови У дiтей дошкiльного Biкy зменшуеться потреба в руховiй активностi.
У дошкiльному вiцi уява виступа€ як одна з важливих умов засвоення суспiльного досвiду. AдeKBaTHi уявлення про навколишнiй CBiT утверджуються у свiдомостi дитини i пропускаються крiзь призму уяви. Наприкiнцi дошкiльного перiоду у дитини уява представлена двома основними формами: як зародження певної iдеї i як виникнення плану її реалiзацi'i.
Уява у дiтей виконуе пiзнавально-iнтелектуальну та емоцiйно-захисну функцiю, оберiгаючи пiдростаючу, ще слабко захищену особистicть дитини вiд переживань i душевних травм. Завдяки пiзнавальнiй функцi'i уяви дитина краще пiзна€ CBiT. Емоцiйно-захисна функцiя уяви дае змогу через уявну ситуацiю розрядити напруження, яке важко зняти реальними практичними дiями.
Велике значення для розвитку ТВОРЧОї уяви Ma€ участь дитини у гуртках: художнiх, лiтературних, технiчних, юних натуралiстiв.
У розвитку i вихованнi уяви необхiдно враховувати iндивiдуальнi особливостi вияву уяви, якi залежать вiд потреб, iHTepeciB, нахилiв обистостi, провiдНОї дiяльностi людини, її знань та YMiHь.
2. Психологiя опитування та оцiнювання знань учнiв.
Зовнiшнiй контур регуляцii' учiння створю€ оцiночна ДIЯЛЬНlсТЬ педагога, яка таким способом Opi€HTY€ й коригу€ самосТ1йНУ навчальну активнicть учнiв.
lcнують TaKi OCHOBHi функцil педагогiЧНОI оцiнки:
.-орi€нтацiя Iх у CTaHi знань i ступенi IХНЬОI вiдповiдностi вимогам облiку;
- заохочування, стимуляцiя розумово'i роботи учнiв;
- безпосередня або опосередкована iнформацiя про успiх або неуспіх у даній навчальнiй ситуацi'i;
- вираження.загалЬНОI думки судження педагога про учня.
Пропону€ться розрiзняти загальну I паРЦlальну ОЦlНки.
3агальна оцiнка € системним утворенням i вiдобража€ судження педагога про учия за BciMa зазначеними основними ледаГОГiЧНИми,функцiями. У сучасному розумiннi такому тлумаченню вiдповiда€ поняття вiдзнаки. Вона Ma€ бальний характер i залежно вiд прИЙНЯТОI у рiзних краlнах системи оцiнювання може коливатись вiд 5 до 100 i бiльше балiв.
Парцiальна оцiнка насамперед покликана забезпечити поточний KOHTPоль навчальої, дiЯЛЬНості учня, орi€нтування його в актуальній навчальНlИ ситуації. Вона є якісною характеристикою, тобто iнформу€ учня про те, чи заСВОIВ BiH необхiдний навчальний матерiал на piBHi.
Регулююча функцiя парцiаЛЬНОI оцiнки!поляга€ в тому, що у випадку, якщо знания та навички недосконалi, ouiHKa CTa€ вiд'€мною, що свiдчить пронеобхiднiсть глибшого засво€ння необхiдних знань i дальшого вдосконалення навчальних навичок.
Психологiчною проблемою, TicHO пов'язаною з формуванням самооцiнювання учнiв, € питання впливу оцiнки наефективнicть навчання. Умовно оцiнки можна роздiлити нанегативнi, позитивнi й нейтральнi. Найменший стимулюючий потенцiал мiстять неЙтральнi оцiнки, позитивнi краще впливають на слабовстигаючих учнiв, стимулючи IХНЮ мотивацiю до навчання, а негативнi оцiнки € ефективнимкоригуючим засобом регулювання навчання добре встигаючих, сильних учнiв.
Кожний звидiлених типiв парцiальних оцінок Ma€ кiлька змicтовихрiзновидiв:
. нейтральнi оuiнки: невизначенi (угу..., гм..., ну, добре, там побачимо...) - непрямi й тому можуть бути незрозумiлими учневi;
. негативнi оцiнки: зауваження, заперечення, догана з елементами сарказму, докору й нотацil (наступного разу будеш переписувати 10 разiв);
. позитивнi оuiнки: пiдбадьорювання або заохочування (давай, давай, ну, ну...а далi?), схвалення (молодець, правильної) та згода (так, добре…)
3 метою забезпечити об'€ктивне оцiнюваннярiвня навчальних досягнень учнiв OCTaHHiM часом була впроваджена 12-бальна шкала, яка дa€ змогу повноцiнно враховувати їхнi особистi здобУТки.
При визначеннi досягнень у навчаннi учнiв за 12-бальною шкалою аналiзовi пiдляга€ таке:
. характеристика вiдповiдi учня, яка може бути елементарною, фрагментарною, неповною, повною, логiчною, доказовою, обфунтованою, творчою;
. якiсть знань, 'iхня правильнicть, повнота, осмисленicть, глибина, гнучкiсть, дi€вiсть, системнiсть, узагальненicть, MiuHiCTb;
. ступiнь сформованостi загальнонавчальних та предметних YMiHb i навичок;
. piBeHIэ оволодiння розумовими опсрацiями: вмiння ана
лiJУВ<lII1, СИIПСJуВ<lТИ, порiвнювати, абстрагувати, уза
гальнювати, робити висновки тощо;
. ДOCBiд творчо'i дiялыюстi (вмiння виявляти й ставити проблеми, формулювати гiпотези, розв'язувати проблеми);
. самостiйнiсть власних суджень учня, Основними функцiями оцiнювання учнiв виступають
TaKi: . контролююча, яка псрсдбача€ визначсння рiвня досягнень окремоro учня (класу, групи), виявлення рiвняйого готовност) до засво€ння нового матерiалу, що дa€вчителевi змогу вiдповiдно планувати i викладати навчальний матерiал;
. навчальна функцiя зумовлю€ таку органiзацiю оцiнювання досягнень учнiв, коли його проведення сприя€повторенню, уточненню й систематизанii' навчального матерiалу, ~коналенню пiдготовки учня (класу, групи);
. дiагностUЧllо-корuгуюча функцiя допомага€ з'ясувати причини труднощiв, якi виникають в учня пiд час навчання, виявити прогалини у знаннях i вмiннях i скоригувати його дiяльнicть, спрямовану на усунення недолiкiв; . стuмулюючо-мотuвацiйна функцiя, визнача€ таку органiзацiю оцiнювання навчальних досягнень учнiв, колийого проведення стимулю€ бажання покращити сво! результати, розвива€ вiдповiдальнiсть i сприя€ змагальностi учнiв, форму€ мотиви навчання;
. виховна функцiя, яка передбача€ формування вмiння вiдповiдально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю i самоконтролю, розвиток якостей особистостей (працелюбностi, активностi, aKypaTHocTi тощо.
Зазначенi орieнтири покладено в основу чотирьох piBHiB навчальних досягнень учнiв якi у загальнодидактичному планi визначаються за такими характеристиками:
1 piBeHb - початковий. Вiдповiдь учня при вiдтворюваннi навчального матерiалу елементарна, фрагментарна, зумовлюеться початковими уявленнями про предмет вивчання.
11 pioeHb - середнiй. Учень вiдтворю€ основний навчальний матерiал, BiH здатний розв'язувати завдання за зразком, володi€ елементарними вмiннями навчально! дiяльностi.
111 piBe~lb - достатнiй. Учень зна€ icTOTHi ознаки понять,
явищ, закономiрностей i зв'язкiв мiж ними, а також самостiйно застосову€ знання в стандартних ситуацiях, володi€ розумовими операцiями (аналiзом, абстрагуванням, узагальнюванням тощо), BMi€ робити висновки, виправляти допущенi помилки. Вiдповiдь учня повна, правильна, логiчна, обфунтована, хоча 'iй i браку€ власних суджень. ВiH здатний самостiйно здiйснювати OCHOBHi види навчально! дiяльностi.
IV piBeHb - високий. Знання учня € глибокими, мiцними, узагальненими, системними. Учень BMi€ застосовувати знання творчо, його навчальна дiяльнiсть Ma€ дослiдницькийхарактер, позначена вмiнням самостiйно оцiнювати рiзноMaHiTHi житт€вi ситуацП, явища й факти, виявляти й BiдcTOювати особисту позицiю.
Зазначеним рiвням вiдповiдllЮТЬ розробленi критерii оцiнювання навчальних досягнень учнiв за 12-бальною шкалою.
Обов'~ЗКОВИМИ вид~м~ оцiнювання навчальних досягне ь учН1В € тематичне I ПlДсумкове. Основна одиниця оцiнювання - це навчальна тема. Тематuчне оцiнювання навчальних досягнень учнiв € обов'язковим i основним, його результати вiдображаються У класному журналi в окремiй колонцi.
Білет 21.