- •1.Поняття про предмет,завдання, принципи та категорії загальної психології.
- •2. Biкoвa перiодизацiя, принципи та критерії вікової перiодизацiї Ельконiна.
- •1.Основні напрямки школи та концепції у психології
- •2. Загальна характеристика перiоду новонародженостi. Процес формування мови у немовлят.
- •1. Загальна характеристика та класифікація методів загальної психології.
- •2. Предметно-манiпулятивна дiяльнiсть в ранньому вiцi. Криза трьох років.
- •1. Поява і розвиток форм психічного відображення в живій і неживій природі.
- •2. Oсновнi новоутворення в розвитку дитини раннього віку. Розвиток мови.
- •1. Стадії та рівні психічного відображення у тварин.
- •1. Стадiя елементарної ceHcopHoї психiки:
- •2. Стадiя перцептивної психiки.
- •2. Розвиток особистостi дошкiльника. Самосвiдомiсть та «я-концепцiя» дитини дошкiльного віку.
- •1.Відмінність психіки тварини від психіки людини.
- •2. Сюжетно-рольова гра та її значення в розвитку дошкільника.
- •1.Передумови та умови виникнення психіки людини.
- •2. Психологiчна готовнiсть дитини до школи.
- •1.Свідомість людини як вищий рівень відображення. Структура свідомості.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1.Відчуття як початкова ланка пізнавального процесу. Види та фізіологічна основа відчуттів.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери в молодшому шкiльному віці.
- •1.Основні властивості і закономірності відчуттів.
- •2. Новоутворення пiдлiткового віку. Провiдний вид діяльності апідлітків.
- •1.Поняття про сприймання та його фізіологічну основу.
- •2. Розвиток пiзнавальних процесiв в пiдлiтковому вiцi.
- •1.Загальні особливості та види сприймання.
- •2. Соцiальна ситуацiя розвитку в ранньому юнацькому віці.
- •1.Пам’ять та її природа. Теорії пам’яті.
- •2. Проблеми професійного вибору в юнацькому віці. Мотивація вибору.
- •1.Класифікація і види пам’яті.
- •2. Характеристика основних новоутворень юнацького віку.
- •1. Процеси і закономірності пам’яті.
- •1.Поняття про мислення. Соціальна природа мислення.
- •2. Oсновнi вимоги до навчальної дiяльностi. Змiстовна та операцiйна складовi.
- •1.Розумові дії та операції мислення. Форми мислення.
- •2. Мотивацiя навчальної дiяльностi: зовнiшнi I внутрiшнi джерела.
- •1. Види мислення.
- •2. Психологiчне забезпечення формування навчальних навичок і вмінь.
- •1.Поняття про уяву, її види і процеси.
- •2. Психологiчна характеристика навчального впливу та методів навчання.
- •1. Розвиток і виховання уяви у дітей.
- •2. Психологiя опитування та оцiнювання знань учнiв.
- •1.Сутність та основні характеристики особистості. Поняття «індивід», «людина», «суб’єкт”, «особистість», «індивідуальність» та їх взаємозв’язок.
- •2. Теорiя дитячої гри Ельконiна та її практичне значення.
- •1.Психологічна структура особистості.
- •2. Психологiчнi основи навчання I виховання дошкiльникiв I молодших школярiв.
- •1.Характеристика сучасних зарубіжних теорій особистості.
- •2.Психологiчнi основи навчання I виховання у середнiх I старших класах школи (пiдлiтковий вік, рання юнiсть).
- •1.Спрямованість особистості. Самосвідомість та я-концепція особистості.
- •2. Психологiчнi механiзми, засоби I методи виховання.
- •1.Класифікація груп у психології. Статусно-рольові особливості а їх вплив на структурування групи.
- •2. Характеристика основних теорiй виховання.
- •1.Поняття про темперамент. Історія розвитку вчення про темперамент.
- •2. Показники I критерiї вихованостi особистостi дитини.
- •1.Типи вищої нервової дільості як основа темпераменту. Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •2. Загальна характеристика педагогiчної дiяльностi вчителя (структура, стилi).
- •1.Поняття про характер. Провідні риси характеру.
- •2. Психологiя особистостi вчителя. Педагогiчнi здiбностi.
- •1.Поняття про здібності та їх види.
- •2. Психологiчний аналiз уроку: структура, змiст, практичне значення.
- •1.Здібності, обдарованість, талант.
- •1.Загальне поняття про увагу та її фізіологічні основи.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери дитини раннього віку.
- •1.Феноменологія та властивості уваги.
- •2. Рушiйнi сили, чинники та умови розвитку.
- •1. Феноменеологiя емоцiйннх явищ (емощя, афект, настрiй, стрес).
- •2. Культурно-iсторична теорiя розвитку психiки Виготського.
- •1. Почуття. Динамiка почуттiв зaкoнoмipностi їх утворення.
- •2. Поняття про piвeнь актуального та зону найближчого розвитку .
- •35. Вияв та форми переживання почуттiв. Вищi почуття.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1. Поняття про волю. Воля як вища психiчна фуикцiя.
- •2. Методики вивчення шкiльного класу. Психологiчна характеристика класу як соцiальної групи.
2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
3i вступом дитини до школи змiнюється її соцiальна ситуація розвитку.
Встановлюються якiсно нові відносини мiж дитиною i колективом класу, мiж дитиною i дорослим, який його навча€. Певнi вiдносини iз дорослими й ровесниками формуються на OCHOBi того, як учень навча€ться, викону€ класнi доручення, поводиться в ciM'l, з дорослими, однолiтками, виявля€ або не виявляє готовність виконувати доручення iнших людей.
Молодши:й шкiльний BiK - це перiод найбiльш iнтенсивного формування навчальної дiяльностi. Усе, що пов'язане з граю, для школяра CTa€ менш значущим, нiж те, що пов'язане з навчальною дiяльнicтю. Навчальна дiяльнiсть CTa€ провiдним видом дiяльностi.
На OCHOBi навчальної дiяльностi розвиваються OCHOBHi новоутворення молодшого шкiльного BiKY: довiльнicть психiчних 11 роцесiв, розвиток внутрiшнього плану дiй, рефлексiя, мотив доIигнення успiху.
У цiлому молодший шкiльний BiK не Ma€ великих труднощiв для роботи вчителя, але водночас треба ,пам'ятати, що саме в цьому вiцi закладаються основи моральної та емоцiЙНОl спрямованOCTi особистостi, стилю поведiнки i дiяльностi. ОСН08не протирiччя віку: моральний розвиток вiдста€ вiд iнтелектуального.
Білет 9.
1.Відчуття як початкова ланка пізнавального процесу. Види та фізіологічна основа відчуттів.
Вiдчуття - це вiдображення в мозку окремих властивостей предMeтiв i явищ при безпосереднiй дії подразникiв на органи чутгя. У в.iдчyттях людинi вiдкриваютъся колъори та звучання, пахощi i смак, вага, тепло чи холод речей, що її оточують. Kpiм того, вiдчyття дають iнФормaцiю про змiни у власному тiлi: людина вiдчyває порушення у фyнкцiонуваннi внyтpiшнix opгaнiв, положення i рух свого тiла й окремих його частин.
Особливості відчуттів будуть залехати не лише від об’єкта, який впливає на органи чуття, але й від суб’єкта, який їх відчуває. У відчуттяхвідображається стан суб’єкта. Відчуття – це суб’єктивні образи об’єктивного світу.
Фізіологічною основою відчуття є нервовий процес, який виникає під час дії подразника на аналізатор. Аналізатор складається з рецептора, афертних нервів і мозкового центру. При подразненні рецепторавиникає нервовий імпульс, який по афертному нерву передається у відповідний корковий центр. Після переробки дані збудження передаються по ефертному нерву і проявляються у рухових реакціях. Безпосередній контакт рецептора з предметом спричиняє афертне збудження, що знову надходить у мозковий центр, де обробляється і по ефертному нерву корегує роботу м’язів. Механізм виникнення відчуття має вигляд рефлекторного кільця.
Вiдчyття як образи, що вiдбивають oкpeмi властивостi предметiв, виникають пiд час дiяльностi будъ-яких opгaнiв чуття. Наприклад, коли людинi дуже недовго показуюгъ предмет, вона бачигь плямy певного кольору, але не може сказати, що це за предмет. Слухаючи незнайому мову, людина вловлює висоту, тембр, гучнiсть голосу, хоча не сприймає змiсту мовленого. Але пiзнання piдкo розпочинається з чуттєвого вiдображення окремих властивостей предметiв («щосъ свiтиться», «щосъ звучить»). Як правило, в ЛЮДИНИ одразу виника€ цiлiсний образ об'€кта, в якому дaлi можyтъ бути видiленi oкpeмi його риси. Бiльш складною i розвиненою, нiж вiдчyття, але TicHO пов'язаною з ним формою чyттєвого пiзнання CBiтy € сприймания.
Вiдчуття подiляються на TaKi види:
1. Зоровi вiдчуття. В пiзнаннi навколишнъого CBiтy та дiяльностi людини зоровi вiдчyття вiдiграють значну роль. Апаратом зору € око, яке характеризу€ться високою рухливiстю.
2. Нюховi вiдчуття. Цi вiдчуття викликають мiкроскопiчнi частини речовини, яка потрапля€ в носову порожнину. Завдяки органам нюху людина вiдчува€ багатоманiтнiсть рiзних запахiв.
3. Смаковi вiдчуття. Цей вид вiдчyттiв Ma€ чотири OCHOBHi модальностi: солодке, солоне, кисле та гipкe. Bci iншi вiдчуття смаку являють собою рiзноманiтнi комбiнацiї цих чотиръох основних.
4. Шкiрянi вiдчуття. Шкiряна чутливicть подiля€Ться на тактильну, тобто вiдчуття тиску, дотику та температурну (вiдчуття холоду i тепла).
5. Слуховi вiдчуття. Органом, що вiдповiда€ за слух, € вухо. Розрiзняють три види слухових вiдчуттiв: MOBHi, музикалънi та шуми.
6. Органiчнi вiдчуття. До них належать вiдчyття голоду, спраги, змiн у діяльності серця та iнших внутрiшнiх opгaHiв тощо.
7.Статuчнi вiдчуття вiдображають статику тiла, його piBHoBaгy, положення тiла в просrорi i Т.д.
8.Кінестезuчнi вiдчуття - це вiдчуття pYXiB i положення окремих окремих частин власного тiла.