- •1.Поняття про предмет,завдання, принципи та категорії загальної психології.
- •2. Biкoвa перiодизацiя, принципи та критерії вікової перiодизацiї Ельконiна.
- •1.Основні напрямки школи та концепції у психології
- •2. Загальна характеристика перiоду новонародженостi. Процес формування мови у немовлят.
- •1. Загальна характеристика та класифікація методів загальної психології.
- •2. Предметно-манiпулятивна дiяльнiсть в ранньому вiцi. Криза трьох років.
- •1. Поява і розвиток форм психічного відображення в живій і неживій природі.
- •2. Oсновнi новоутворення в розвитку дитини раннього віку. Розвиток мови.
- •1. Стадії та рівні психічного відображення у тварин.
- •1. Стадiя елементарної ceHcopHoї психiки:
- •2. Стадiя перцептивної психiки.
- •2. Розвиток особистостi дошкiльника. Самосвiдомiсть та «я-концепцiя» дитини дошкiльного віку.
- •1.Відмінність психіки тварини від психіки людини.
- •2. Сюжетно-рольова гра та її значення в розвитку дошкільника.
- •1.Передумови та умови виникнення психіки людини.
- •2. Психологiчна готовнiсть дитини до школи.
- •1.Свідомість людини як вищий рівень відображення. Структура свідомості.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1.Відчуття як початкова ланка пізнавального процесу. Види та фізіологічна основа відчуттів.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери в молодшому шкiльному віці.
- •1.Основні властивості і закономірності відчуттів.
- •2. Новоутворення пiдлiткового віку. Провiдний вид діяльності апідлітків.
- •1.Поняття про сприймання та його фізіологічну основу.
- •2. Розвиток пiзнавальних процесiв в пiдлiтковому вiцi.
- •1.Загальні особливості та види сприймання.
- •2. Соцiальна ситуацiя розвитку в ранньому юнацькому віці.
- •1.Пам’ять та її природа. Теорії пам’яті.
- •2. Проблеми професійного вибору в юнацькому віці. Мотивація вибору.
- •1.Класифікація і види пам’яті.
- •2. Характеристика основних новоутворень юнацького віку.
- •1. Процеси і закономірності пам’яті.
- •1.Поняття про мислення. Соціальна природа мислення.
- •2. Oсновнi вимоги до навчальної дiяльностi. Змiстовна та операцiйна складовi.
- •1.Розумові дії та операції мислення. Форми мислення.
- •2. Мотивацiя навчальної дiяльностi: зовнiшнi I внутрiшнi джерела.
- •1. Види мислення.
- •2. Психологiчне забезпечення формування навчальних навичок і вмінь.
- •1.Поняття про уяву, її види і процеси.
- •2. Психологiчна характеристика навчального впливу та методів навчання.
- •1. Розвиток і виховання уяви у дітей.
- •2. Психологiя опитування та оцiнювання знань учнiв.
- •1.Сутність та основні характеристики особистості. Поняття «індивід», «людина», «суб’єкт”, «особистість», «індивідуальність» та їх взаємозв’язок.
- •2. Теорiя дитячої гри Ельконiна та її практичне значення.
- •1.Психологічна структура особистості.
- •2. Психологiчнi основи навчання I виховання дошкiльникiв I молодших школярiв.
- •1.Характеристика сучасних зарубіжних теорій особистості.
- •2.Психологiчнi основи навчання I виховання у середнiх I старших класах школи (пiдлiтковий вік, рання юнiсть).
- •1.Спрямованість особистості. Самосвідомість та я-концепція особистості.
- •2. Психологiчнi механiзми, засоби I методи виховання.
- •1.Класифікація груп у психології. Статусно-рольові особливості а їх вплив на структурування групи.
- •2. Характеристика основних теорiй виховання.
- •1.Поняття про темперамент. Історія розвитку вчення про темперамент.
- •2. Показники I критерiї вихованостi особистостi дитини.
- •1.Типи вищої нервової дільості як основа темпераменту. Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •2. Загальна характеристика педагогiчної дiяльностi вчителя (структура, стилi).
- •1.Поняття про характер. Провідні риси характеру.
- •2. Психологiя особистостi вчителя. Педагогiчнi здiбностi.
- •1.Поняття про здібності та їх види.
- •2. Психологiчний аналiз уроку: структура, змiст, практичне значення.
- •1.Здібності, обдарованість, талант.
- •1.Загальне поняття про увагу та її фізіологічні основи.
- •2. Розвиток когнiтивної сфери дитини раннього віку.
- •1.Феноменологія та властивості уваги.
- •2. Рушiйнi сили, чинники та умови розвитку.
- •1. Феноменеологiя емоцiйннх явищ (емощя, афект, настрiй, стрес).
- •2. Культурно-iсторична теорiя розвитку психiки Виготського.
- •1. Почуття. Динамiка почуттiв зaкoнoмipностi їх утворення.
- •2. Поняття про piвeнь актуального та зону найближчого розвитку .
- •35. Вияв та форми переживання почуттiв. Вищi почуття.
- •2. Oсновнi психологiчнi новоутворення в розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •1. Поняття про волю. Воля як вища психiчна фуикцiя.
- •2. Методики вивчення шкiльного класу. Психологiчна характеристика класу як соцiальної групи.
2. Психологiчна готовнiсть дитини до школи.
Найважливішим наслiдком психiчного розвитку дитини дошкiльного віку є формування псuхологiчноi'готовностi до шкiЛЫlOго IlавчанНЯ. ПО CYTi i"i становлення свiдчить про завершення перiоду дошкiльного дитинства.
У складному комплексі якостей, з яких складається така готовність, можна виокремити мотивацiйну, розумову та емоцiйно-вольову компоненти.
Бiльшiсть дiтей наприкiнцi дошкiльного BiKY прагнуть стати школярами, пов'язуючи це бажання передусiм iз зовнiшнiми ознакамизмiни свого соцiального статусу (портфель, форма, власне робоче мicце, HOBi взаемини тощо).
Однак справжня моmuвацiйна гоmовнiсmь зумовлюеться пiзнавальною спрямованiстю дошкiльника, яка розвиваеться на OCHOBi Бластивоi' дiтям допитливостi, набуваючи характер них рис перших пiзнавальних iHTepeciB (прагнення пiзнавати те нове, що несе в собi школа, бажання опанувати грамоту, читання та iH.)
Навчання в сучаснiй школi вимагае також розумовоi' гоmовносmi дiтей. Вони приходять до школи з Досить широким колом знань i YMiHb, а головне - 3 розвинутими сприйманням i мисленням (вони вже мають освоi'ти операцii' аналiзу, синтезу, порiвняння, узагальнення, класифiкацii', Групування тощо), якi дають змогу систематично спостерiгати за предметами та явищами, виокремлювати в них icTOTHi особливостi, мiркувати i робити висновки.
KpiM того, дiти вже мають володiти початковими навчальними вмiннями (концентрацН уваги не на результатi, а на самому процесi J3иконання навчальних завдань, самоконтролю, самооцiН1<И та iH.).
Велику роль Biдirpae й емоцiЙ1l0-вольова гоmовнiсmь, зокрема вмiння дошкiльника довiльно керувати своею поведiнкою, пiзнавальною активнicтю, спрямовувати гi на розв'язання учбових задач тощо.
Майже третина дiтей семирiчного BiKY не зовсiм готова до школи. Особливо часто виявляеться недостатня сформованicть окремих компонентiв психологiчно! rOTOBHOCTi. Все це потребуе певного коригування з боку педаroriв.
Білет 8.
1.Свідомість людини як вищий рівень відображення. Структура свідомості.
Свідомість - це вища інтегрована форма психіки, яка складається під впливом суспiльно-iсторичнux умов у трудовій дiяльностi людини та її спiлкування за допомогою мови з iншими людьми.
Основними характеристиками свiдомостi є:
- вiдображення навколишнього cвiтy за допомогою пiзнавальних процесiв (вiдчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява). Порушення будь-якого з пiзнавальних процесiв призводить до розладу свідомості;
- розрiзнення суб'кта й об'єкта (тобто того, ЩО належить "Я" i "не Я"), яке вiдбува€ться в npoцeci формування самосвiдомостi людини. Людина – єдина жива істота здатна до самопізнання та самооцінки своїх вчинків і себе в цілому.
- забезпечення цiлеутворюючої дiяльностi людини.Сво€ю дiяльнicтю вона активно вплива€ на навколишнiй світ;
- наявнiсть емоцiйно-оцiннuх ставлень до всього, ЩО вiдбувається навколо, до iнших людей та до самої себе. Ця характеристика свiдоMOCTi виявля€ться найвиразнiше в таких моральних почуттях, як почуття обов'язку, патрiотизм, iнтернацiоналiзм та iH.
Людина здавна замислювалася над тим, як працю€ її свiдомiсть, чим вона вiдрiзня€ться вiд iнших людей, KOTpi живуть поруч, як вона сприйма€ довкiлля i водночас усвiдомлю€ його, чому багато з того, ЩО бачать очi й чують вуха, проходить повз неї, ТОЩО.
CBiдOMicTь - це iнтегральний момент психiчних процесiв. У психiчнiй дiяльностi HeMa€ окремих психiчних aKTiB, yci вони вза€мопов'язанi, але при цьому кожен зберiга€ свою специфiку.
Свiдомiсть людини виявля€ться в її дiяльностi. Справа i слово людини € виявом її свiдомостi. Свiдомiсть у рiзнi моменти життя iндивiда i за рiзних обставин неоднакова.
СвiДОмiсть - властива людинi функцiя головного мозку, яка поляга€ у вiдображеннi об' €ктивних властивостей предметiв i явищ навколишнього cBiтy, процесiв, що вiдбуваються в ньому, CBOїX дiй у попередньому мисленому накресленнi їх i передбаченнi наслiдкiв, у реГУЛюваннi вза€мовiдносин людини з природою i соцiальною дiйснiстю.
Свiдомiсть склалася як властивiсть високоорганiзованої матерії - мозку.
Вона кри€ в собi вiдображення дiйсностi з допомогою вiдчуттiв i абстрактного мислення.
Структурними елементами свiдомостi € також емоції (особливий клас психічних процесів і станів, пов’язаних з інстинктами, потребами й мотивами, що відображають у формі безпосереднього тимчасового переживання), воля (внутрішня активність особистості, пов’язана з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням до досягнення мети, можливістю приймати рішення та гальмувати поведінкові реакції), самосвiдомiсть (усвідомлене ставлення людини до своїх потреб і здібностей, потягів і мотивів поведінки, переживань і думок), iнтуiцiя.
Людинi, i тiльки їй властива вища форма прояву свiдомостi - понятiйне мислення.
Людська свiдомiсть має суспiльний характер, оскiльки сама людина є суспільною істотою.