18. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів.

Контроль - це компонент навчального процесу, який полягае у перевiрц його результативностi.

Функцiї контролю: освiтня, дiагностична, виховна, розвиваюча, стимулююча, управляюча, оцінююча.

За мiсцем у навчальному процесi розрiзняють такі види контролю: попереднiй, поточний, нерiодичний, пiдсумковий.

Попереднiй контроль проводиться в основному з дiагностичною метою перед вивченням нової теми або на початку уроку, семестру. Мета його ­ознайомлення iз загальним рівнем пiдготовки учнiв з предмета, щоб намiтити подальшу органiзацiю навчально-пiзнавальної дiяльностi учнiв. Поточний ­здiйснюcrься у повсякденнiй навчальнiй роботi i виражається в систематичних спостереженнях учителя за навчальною дiяльнiстю учнiв на кожному уроці. Мета - оперативне одержання об'єктивних. даних про piвeнь знань учнiв i якості навчально роботи на уроці та вирiшення завдань керiвництва навчальним процесом. Перiодичний (тематичний) - виявлення та оцiнка знань i умінь учнiв, засвоєних на кiлькох уроках з метою виявлення, наскiльки учнi успiш володiють системою певних знань, чи вiдповiдають вони програмi. Teматичний - рiзновиднiсть перiодичного.

Пiдсумковий - це перевiрка рiвня засвоєння знань i вмінь учнiв за тривалiший перiод навчання: за пiврiччя, piк або завершення курсу навчання (заключний контроль). Мета його - встановити систему i cтpyктуpy знань учнiн. Основна форма пiдсумкового контролю -- залiки та iспити.

Пiдсумкове оцiнювання здiйснюсться наприкiнцi семестру або навчального року. Пiдсумкова оцiнка за семестр виставлясться за результатами тематичного оцiнювання, а за piк - на основі семестрових оцiнок.

19. Диференційоване навчання.

Диференцiаці може здiйснюватись мiж школами в ме­жах шкільної системи, класами в межах школи, групами уч­нів та окремими учнями в межах класу з урахуванням одно­го чи кiлькох критерiїв - мети, методiв, змiсту освiти тощо.

Пiдставами для створення вiдмiнностей в освiтньому про­цесi можуть бути стать, вiк, соцiальна належнiсть, розумовi здiбностi, успiхи в навчаннi, пiзнавальнi iнтереси тощо.

Диференціація (лат. differeпtia - відмінність) в освіті - процес та результат створення вiдмінностей між частинами освітньої систе­ми (пiдсистем).

Iснyє кiлька видiв диференцiацii:

1) за здiбностями: учнiв розподiляють на навчальнi гру­пи за загальними чи окремими здiбностями;

2) за недостатнiстю здiбностей: учнiв, якi не встигають iз певних предметiв, групують у класи, в яких цi предмети вивчають за заниженим рівнем і меншому обсязi;

3) за майбутньою професiею: навчання у школах, якi формують i розвивають навики майбутньої професii;

4) за iнтересами учнiв: навчання в класах чи школах з поглибленим вивченням певних галузей знань;

5) за талантами дiтей: пошук (проведення рiзномаиiтних олiмпiад, конкурсів) талановитих дiтей i створення умов для їх всебiчного розвитку.

Диференцiйоване навчання у практичнiй дiяльностi вчи­теля передбачає, що вci учнi одержують однакові завдання, але слабшим надається iндивiдуальна допомога під час їх виконання або oкpeмi посильнi для них завдання.

Вiдповiдно до навчальних можливостей учнiв умовно по­діляють на такі групи:

1) учнi з дуже високими навчальними можливостями;

2) учнi з високим piвнeм навчальних можливостей;

3) учнi iз середнiми навчальними можливостями;

4) учнi з низькими навчальними можливостями.

Формуючи такі групи, слiд пам'ятати, що учнi не повин­нi здогадуватися про причини їх подiлу на групи.