5. Розвиток виховання I формування особистоcтi

Розвиток людини – це процес становлення i формування її особистоcтi пiд впливом зовнiшнiх i внутрiшнiх керованих i не керованих факторiв.

Фактори розвитку: спадковiсть, середовище, виховання.

Особистiсть – людина, соцiальний iндивiд, що поєднує в собi риси загальнолюдського, суспiльно значущого та індивідуально-неповторного. Формування особистостi- це становлення людини як соцiальної iстоти, яка проходить це в результатi впливу середовища i виховання на внутрiшнi сили розвитку. Поняття розвитку особистоcтi i формvвання особистостi дуже близькі. Є три види формування особистості: стихiйне, цiлеспрямоване, самоформування.

6. Мeтa виховання.

Мета виховання - сукупнiсть властивостей особистостi, до виховання яких прагне суспiльство. Мета виховання має об'єктивний характер i виражає iдеал людини в найбiльш загальнiй формi . Загальною метою виховання є всебiчний i гармонiйний розвиток дитини. Головною метою нацiонального виховання на сучасному етапi є передача молодому поколiнню соцiального досвiдy, багатства духовної культури народу,його нацiональної ментальностi. Особистiсно орiєнтований пiдxiд до системи виховної роботи з учнями ставить питання про необxiднiсть пошукiв iндивiдуальних програм формування особистостi з урахуванням її можливостей, нахилів, потреб, здібностей. Така програма повинна узгоджуватися iз соцiальним замовленням щодо пiдготовки свiдомих громадин . у такому разi вона стане метою виховання конкретної дитини.

Зміст мети виховання мае бути розрахований "на вирiст". Працюючи з молодшими школярами, вчитель не повинен замикатися на цьому віковому рівні, а готувати їх до дорослого життя.

Ідеал - уявлення про зразок людської поведiнки i стосунків мiж людьми що виходять iз розуміння мети жuття.

Формування iдеалу в людини залежить вiд виховання, умов життя і діяльності, від особливостей особистого досвiду людини.

Кiнцевою метою виховання особистостi є її пiдготовка до виконання комплексу ролей, необхiдних для суспiльного життя. Це pолi громадянина, трудівника, громадського діяча, сім'янина, товариша.

7. Суть процесу навчання

Пiд поняттям «процес навчання» розумiють взаемодiю учителя й учня.

Навчання як один з видiв людської дiяльностi склада­еться з двох взаємопов'язаних процесiв - викладання й учiння.

Викладання - дiяльнiсть учителя в процесi навчання, що полягає в постановцi перед учнями пiзнавального завдання, повiдомлен­нi нових знань, органiзацiї спостережень, лабораторних i практичних занять, керiвництвi роботою учнiв iз самостiйного засвоєння знань, у перевiрцi якостi знань, умінь та навичок.

Учіння - цiлеспрямований процес засвоєння учнями знань, оволодiння вмiннями i навичками.

У процесi навчання вiдбуваеться взаемодiя мiж учите­лем i учнем, а не просто вплив учителя на учня.

Процес навчання формують тісно пов'язанi мiж собою компоненти: цiлъовий; стимулююче-мотивацiйний; змicтовний; операцiйно-дiевий; контрольно-регулю­ючий; оцiнно-результативний.

Методологiчною засадою процесу навчання е наукова теорiя пiзнання.

Пiзнання - процес цiлеспрямованого вiдображення об'єктивної реальностi у свідомості людей.

Процеси навчання i наукового пiзнання мають спiль­нi риси і спрямованi на пiзнання iстини, об'ективної дiйсностi. Навчання можна вважати специфiчною формою пiзнання об'ективної дiйсностi, на­буття суспiльного досвiду. Спiльнiсть мiж навчанням i нау­ковим пiзнанням у тому, що вони спрямованi на пiзнан­ня законiв i закономiрностей об'єктивного світу.