§ 2. Правовий режим використання природних ресурсів курортів

Відповідно до ст. 4 Закону "Про курорти" за характером при­родних лікувальних ресурсів курорти поділяються на курорти дер­жавного і місцевого значення. До курортів державного значення належать природні комплекси, що мають особливо ціні та унікаль­ні природні лікувальні ресурси і використовуються з метою ліку­вання, медичної реабілітації та профілактики захворювань. До ку­рортів місцевого значення належать природні території, що мають загальнопоширені природні лікувальні ресурси і використовуються з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворю­вань. Медичний профіль (спеціалізація) курортів визначається з урахуванням властивостей природних лікувальних ресурсів. Згідно зі ст. 67 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р.¹ і ст. 5 Закону "Про курорти" встановлення ме­дичного профілю (спеціалізації) курортів здійснюється Міністерс­твом охорони здоров'я України. За своєю спеціалізацією курорти поділяються на курорти загального призначення (для лікування усіх захворювань) і спеціалізовані курорти (для лікування конкрет­них захворювань).

Закон "Про курорти" передбачає порядок оголошення природ­ного комплексу курортом. Підставою для прийняття рішення про оголошення природної території курортом є наявність на ній при­родних лікувальних ресурсів, необхідної інфраструктури, яка має відповідати вимогам, встановленим у відповідних державних сані­тарних правилах і державних будівельних нормах. Створення ку­рорту передбачає такі стадії.

Подання клопотання. Усі суб'єкти права, навіть окремі фізичні особи, можуть подати клопотання про оголошення природних те­риторій курортними. Такі клопотання мають містити обгрунтуван­ня необхідності створення курорту, характеристику його ресурсів, місцезнаходження, відомості про власників і користувачів природ­них ресурсів. Обґрунтування здійснюється за спеціальними мето­диками, затвердженими відповідно до Порядку розроблення та зат­вердження спеціальних методик щодо економічного обгрунтування проектів розвитку курортів та економічної оцінки їх природних лі­кувальних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. № 452². Клопотання про створення ку-

¹ Офіційний вісник України. — 2003. — № 17. — С 122.

² Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 38. — Ст. 248.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 4. — Ст. 19. ¹ Офіційний вісник України. - 2001. - № 20. - С 137.

294

295

рортів державного значення подаються до Державного департамен­ту з питань діяльності курортів, а місцевого значення — до його ор­ганів на місцях.

Розгляд клопотання. Клопотання розглядаються зазначеними органами у місячний строк. Клопотання про створення курорту державного значення погоджуються Державним департаментом з питань діяльності курортів з місцевими радами. Клопотання має бути схваленим цими органами;

Погодження. Після схвалення Державний департамент з питань діяльності курортів або його місцевий орган погоджує клопотання про створення курорту з власниками і користувачами земельних ді­лянок, на яких має бути курорт.

Проектування. Після погодження Державний департамент з пи­тань діяльності курортів або його місцевий орган замовляють спе­ціалізованим установам розробку проекту створення курорту відпо­відно державного чи місцевого значення.

Експертиза. Після розробки проекти створення курортів підля­гають екологічній експертизі відповідно до Закону України від 9 лютого 1995 р. "Про екологічну експертизу"' і санітарно-епідеміо­логічній експертизі відповідно до Закону України від 24 лютого 1994 р. "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуч­чя населення"².

Вивчення. Після отримання позитивних висновків екологічної і санітарно-епідеміологічної експертиз матеріали щодо створення курорту державного значення передаються Державним департамен­том з питань діяльності курортів до Кабінету Міністрів України, а місцевого значення — його органами на місцях до відповідних об­ласних державних адміністрацій; після вивчення матеріалів Кабінет Міністрів України передає їх до Верховної Ради України, а облдер­жадміністрації — до відповідних обласних рад.

Прийняття рішення. Рішення про створення курортів держав­ного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабі­нету Міністрів України, місцевого — обласні ради за поданням облдержадміністрацій. У разі необхідності відповідні земельні ді­лянки переводяться до категорії земель оздоровчого призначення, адже правовий режим курорту поширюється тільки на природні комплекси, розташовані на землях оздоровчого призначення.

На виконання вимог Закону України від 3 липня 1992 р. "Про плату за землю" (в редакції Закону від 19 вересня 1996 р.)³ поста­новою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 року № 1576 затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до курортних⁴. Слід мати на увазі, що цей Перелік не є переліком курортів, ство­рених відповідно до курортного законодавства — це лише перелік населених пунктів, режим оподаткування земельним податком

' Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 8. — Ст. 54. ¹ Там само. - 1994. - № 27. - Ст. 218.

³ Там само. - 1996. - № 45. - Ст. 238.

⁴ Урядовий кур'єр. — 1997. — 23 січ.

296

яких визначається в особливому порядку. Адже у цьому випадку не було дотримано порядку створення курортних зон, визначено­го ст. 62 Закону "Про охорону навколишнього природного середо­вища".

Крім того, населені пункти, віднесені цим Переліком до курор­тних, розташовувалися на землях населених пунктів, а не на зем­лях оздоровчого призначення. Та й зараз ці населені пункти розта­шовані здебільшого на землях житлової та громадської забудови. Лише незначна частина їх земельних ділянок переведена у катего­рію земель оздоровчого призначення. Отже, зазначений Перелік затверджений відповідно до земельного законодавства, а не зако­нодавства про курорти, і визначає особливий порядок оподатку­вання певних населених пунктів, але не є переліком курортів чи курортних місцевостей.

Але було б неправильно говорити, що в Україні немає жодного курорту. Річ у тім, що в Україні було створено деякі курорти ще у радянські часи, відповідно до чинного на той час законодавства. Ці місцевості зберігають правовий режим курортів і понині. Так, на підставі Положення про курорти, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР від 5 вересня 1973 р. № 654, постановою Ради мі­ністрів України від 12 жовтня 1982 р. № 490 було утворено курор­ти Євпаторія (у Кримській області), Поляна і Сойми (у Закарпат­ській області), Любінь Великий (у Львівській області), Миргород (у Полтавській області) та Ворзель (у Київській області), а також зат­верджено положення про них. Постановою Ради Міністрів Украї­ни від 16 грудня 1982 р. № 614 було створено курорти Трускавець (Львівська область) і Слов'янськ (Донецька область) і затверджено положення про них, які досі зберігають чинність. Постановою Ра­ди Міністрів України від 5 грудня 1985 р. № 426 курортну місце­вість Сатанів у Хмельницькій області було визнано курортом і від­несено до курортів республіканського значення.

Положення про курорт Сатанів затверджене постановою Кабі­нету Міністрів України від 16 жовтня 1992 р. № 591. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 р. № 1269 затвердже­но нове Положення про Всеукраїнську дитячу оздоровницю — ку­рорт Євпаторія. Згідно з цим Положенням Євпаторію було відне­сено до курортів державного значення. Це вичерпний перелік ку­рортів державного значення, на які поширюється правовий режим, визначений Законом "Про курорти".

Відповідно до ст. 38 Закону "Про охорону навколишнього при­родного середовища" використання природних лікувальних ресур­сів курортів може бути загальним і спеціальним. На праві загаль­ного використання природні лікувальні ресурси використовуються, як правило, відвідувачами курортів. На праві спеціального вико­ристання — як правило, санаторно-курортними закладами. Оскіль­ки курорт — природний комплекс, який включає в себе різні при­родні ресурси, то кожний такий природний ресурс використовуєть­ся відповідно до спеціального законодавства: землі — відповідно

297

до ЗК, води — відповідно до ВК, ліси — відповідно до ЛК, надра — відповідно до Кодексу про надра тощо.

ЗК визначає порядок використання земель оздоровчого призна­чення (адже курорти розташовані виключно на землях оздоровчо­го призначення). Відповідно до ст. 47 ЗК до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні влас­тивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. Тобто або самі ці землі мають природну лікувальну якість, або наявні на цих землях інші природні ресурси мають природну лікувальну якість. Надання земельних ділянок для оздоровчого призначення має свої особли­вості: таке надання передбачає розробку техніко-економічних обг­рунтувань використання землі, схем медичного зонування курорту (зони санітарної охорони). Землі оздоровчого призначення вико­ристовуються у порядку, визначеному проектом організації вико­ристання території та генеральним планом забудови курорту.

Забудова курортів здійснюється відповідно до Генеральної схе­ми планування території України, затвердженої Законом від 7 лю­того 2002 р.', законів України від 20 квітня 2000 р. "Про плануван­ня і забудову територій"², від 16 листопада 1992 р. "Про основи містобудування"³. Забудова здійснюється відповідно до генераль­них планів курортів. Незважаючи на те, що курорт — не населений пункт і розташований не на землях житлової та громадської забу­дови, а на землях оздоровчого призначення, останні згідно з чин­ним ЗК, можуть перебувати у межах населених пунктів. Отже, ку­рорт може бути розташований як за межами, так і в межах населе­ного пункту.

Розвиток курорту здійснюється за довгостроковими комплек­сними і цільовими державними та місцевими програмами. Програ­ми розвитку курортів розробляються на основі даних кадастрів природних лікувальних ресурсів, об'єктивних показників ефектив­ності лікування, медичної реабілітації та профілактики захворю­вань, результатів спеціальних наукових досліджень і проектних ро­біт, фінансово-економічних показників діяльності курортів. При цьому визначаються параметри та режими використання природ­них лікувальних ресурсів з урахуванням екологічних та санітарно— гігієнічних обмежень тощо. Містобудівна документація щодо ку­рортів підлягає обов'язковій екологічній і санітарно-епідеміологіч­ній експертизам.

Закон передбачає здійснення Державним департаментом з пи­тань діяльності курортів моніторингу природних територій курор­тів. Моніторинг здійснюється для забезпечення збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан довкілля і природних лі­кувальних ресурсів, прогнозування їх змін під впливом господар-

' Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 30 — Ст 204

² Там само. - 2000. - № 31. - Ст. 250.

³ Там само. - 1992. - № 52. - Ст. 683.

ської діяльності, а також розроблення науково обґрунтованих реко­мендацій для прийняття управлінських рішень. Крім того, Закон передбачає ведення державного кадастру природних територій ку­рортів. Державний кадастр природних територій курортів ведеться Державним департаментом з питань діяльності курортів відповідно до Порядку створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 р. № 562^і. Це система відомостей про правовий режим, належність, географічне положення, площу, запа­си природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики природ­них територій курортів, їх лікувальну, профілактичну, реабілітацій­ну, природоохоронну, наукову, рекреаційну та іншу цінність. Відо­мості про природні території курортів включаються до кадастру за адміністративно-територіальною ознакою та за видами природних лікувальних ресурсів.

Відомості для ведення державного кадастру природних терито­рій курортів подаються з документованих джерел інформації, зок­рема: про властивості земель — за даними державного земельного кадастру; про реабілітаційну, профілактичну, наукову, рекреаційну цінність курорту — за даними Міністерства охорони здоров'я Ук­раїни, про географічне положення територій курортів — за даними Державного картографо-геодезичного фонду; про інженерно-гео­логічний стан територій курортів — за даними Державного інфор­маційного геологічного фонду; про будинки, споруди та інженерну інфраструктуру на території курортів — за даними містобудівного кадастру населених пунктів; про стан навколишнього природного середовища, природні ресурси, кліматичні характеристики — за да­ними Мінприроди. Для ведення кадастру може використовуватися інформація, одержана шляхом проведення спеціальних натурних спостережень, аналітичних робіт тощо.