§ 4. Умови і порядок надання надр у користування

Відповідно до законодавства про надра підставою виникнення відносин щодо використання надр є надання спеціального дозволу (ліцензії), гірничого відводу і земельної ділянки, необхідної для цього. Як випливає зі ст. 16 Кодексу про надра ліцензування діяль­ності щодо користування надрами — це єдиний порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування ділянкою надр з відповідною метою. Головною метою ліцензування є контроль за законністю і раціональністю користування надрами та лімітування використання надр. Ліцензуванню підлягає діяльність із користу­вання ділянками надр з метою геологічного вивчення надр, здій­снення інженерно-пошукових робіт для будівництва об'єктів енер­гетики, оборонного комплексу, видобування корисних копалин, будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з ви­добуванням корисних копалин, та ін.

Не підлягають ліцензуванню регіональні геофізичні роботи, ге­ологічні роботи, пов'язані з прогнозом землетрусів та досліджен­нями вулканічної діяльності, науково-дослідні роботи, спрямовані на загальне вивчення надр, створення та ведення моніторингу ге­ологічного середовища, а також інші роботи, що здійснюються без суттєвого порушення цілісності надр. Надання спеціальних дозво­лів (ліцензій) на користування надрами здійснюється після попе­реднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки, крім випадків, коли у наданні земельної ділян-

172

ки немає потреби. Спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами надаються за погодженням з Мінприроди на конкурсних засадах.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин за­гальнодержавного значення, будівництва та експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних ко­палин, надаються Державним комітетом України з нагляду за охо­роною праці, а гірничі відводи для розробки родовищ корисних ко­палин місцевого значення — Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською місь­кими радами і підлягають реєстрації в органах Державного гірни­чого нагляду.

Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користу­ванням надрами, здійснюється в порядку, встановленому земель­ним законодавством України. На кожний вид діяльності щодо ко­ристування надрами в межах конкретної ділянки видається окре­ма ліцензія. Допускається видача одному заявникові ліцензії на здійснення експлуатації кількох близько розташованих родовищ, якщо економічно рентабельною є тільки загальна розробка цих родовищ одним користувачем надр, що підтверджується відповід­ним обгрунтуванням. Ліцензії на здійснення експлуатації родо­вищ корисних копалин видаються, як правило, після проведення експертизи та оцінки запасів корисних копалин. В окремих ви­падках ліцензія може бути видана за результатами попередньої оцінки (експертизи) запасів корисних копалин. Порядок прове­дення державної експертизи та оцінка запасів корисних копалин здійснюються відповідно до Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, зат­вердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 р. № 865 (в редакції постанови від 4 жовтня 2000 р. № 1512)', Державною комісією України по запасах корисних копалин. У ра­зі зміни надрокористувача видається нова ліцензія. Користувач повинен розпочати діяльність не пізніше двох років від дати ви­дачі ліцензії на використання надр. Ліцензії надаються на конкур­сних засадах, проведенням тендерів (відкритих і закритих) на ук­ладення контрактів.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою надр. Право на ко­ристування надрами посвідчується актом про надання гірничого відводу. Ділянки надр обмежуються у підземному просторі та ко­ординатами на поверхні. Ліцензування надрокористування не тільки має важливе значення в галузі видобування корисних ко­палин, а й передбачає природоохоронні заходи та забезпечення екологічної безпеки. Однак в сучасних умовах воно здійснюється незадовільно.

¹ ЗП України. - 1995. - № 3. - Ст. 55.

173

Право на користування надрами посвідчується актом про на­дання гірничого відводу. Відповідно до ст. 17 Кодексу про надра гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для про­мислової розробки родовищ, корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. В надровому праві гірничий відвід становить базове поняття, яке слід розглядати в юридичному і природничому плані. У юридичному розумінні це частина земної кори, яка характеризується юридичними ознаками, надана у визначеному законом порядку; у природничому — це час­тина земної кори, яка характеризується певними гірничо-геологіч­ними умовами. Гірничі відводи надаються не тільки з метою видо­бування корисних копалин, а й для будівництва і експлуатації під­земних споруд та інших цілей. Для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копа­лин загальнодержавного значення, надра надаються у користуван­ня без надання гірничого відводу після одержання ліцензії на гео­логічне вивчення надр.

Проект гірничого відводу складається з пояснювальної записки, де визначаються мета надання гірничого відводу, обгрунтування його одержання, опис території, геологічної характеристики ділян­ки надр і родовищ, обґрунтування розмірів гірничого відводу та графічних матеріалів, які включають топографічний план поверхні і копії геологічних карт і розрізів. До проекту гірничого відводу до­даються копія ліцензії на користування надрами, копія протоколу про затвердження проекту розробки родовища, документ про згоду землевласника з рішенням про надання гірничого відводу та інші матеріали.

Для одержання гірничого відводу подається заявка місцевому органу гірничого нагляду, або на розробку корисних копалин міс­цевого значення — Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським радам. Заявка включає заяву особи, місцезнаходження гірничого відводу та мету, для якої він має застосовуватися, проект гірничого відводу. Рішен­ня стосовно надання гірничого відводу приймається протягом ЗО днів і оформляється актом про надання гірничого відводу. Надані гірничі відводи реєструються в книзі обліку гірничих відводів. Піс­ля одержання надрокористувачами спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами чи гірничими відводами необхідно вирі­шити питання про надання земельної ділянки для потреб користу­вання надрами.

Землі, надані для потреб, пов'язаних з використанням надр, ви­користовуються досить специфічно. Землі промисловості викорис­товуються для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їхніх під'їзних шляхів, інже­нерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Землі в гірничодобувних регіонах потребують проведення їх моні­торингу з метою виявлення негативних геологічних процесів.

174

Порядок надання земель для потреб, пов'язаних з користуван­ням надрами, визначається метою надрокористування, залежить від виду корисних копалин, від способу видобування. Відповідно до ст. 66 ЗК потребами надрокористування визначаються розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей. їх визна­чають відповідно до затверджених в установленому порядку дер­жавних норм і проектної документації, а відведення земельних ді­лянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних із користу­ванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені терміни. Підприємства, установи та організа­ції, які здійснюють геологорозвідувальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на під­ставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористу­вачем. Проте не можна говорити про надання земель для проведен­ня розвідувальних робіт, а тільки про порядок використання земель для зазначених цілей тому, що земельні ділянки для проведення та­ких робіт не вилучаються у землевласників і землекористувачів.

Терміни і місце проведення розвідувальних робіт визначаються угодою сторін. Але, на жаль, юридична природа договору між гір­ничим підприємством і землевласником або землекористувачем на проведення розвідувальних робіт не встановлена. У разі проведен­ня таких робіт на ділянці істотною умовою договору має бути умо­ва про винагороду, яку мають право одержати землевласники і зем­лекористувачі. Відповідно до ст. 67 Кодексу про надра підприємс­тва, установи та організації, які проводять розвідувальні роботи, зо­бов'язані тільки відшкодовувати власникам землі та землекористу­вачам усі збитки, в тому числі неодержані доходи, а також за свій рахунок приводити займані земельні ділянки у попередній стан.

Щодо суб'єктів, яким належать земельні ділянки на праві дер­жавної, комунальної або приватної власності, то здійснення розві­дувальних робіт на земельній ділянці суттєво обмежує їх права. То­му у випадку коли землевласник або землекористувач не дає згоди на здійснення розвідувальних робіт, необхідно розробити порядок і умови вилучення (викупу) земель. Відповідно до ст. 26 Кодексу про надра припинення права користування надрами відбувається у випадках: якщо відпала потреба у користуванні надрами; закінчен­ня встановленого строку користування надрами; припинення ді­яльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; користування надрами із застосуванням методів і способів, що не­гативно впливають на стан надр, призводять до забруднення нав­колишнього середовища або шкідливих наслідків для здоров'я на­селення; використання надр не для тієї мети, для якої їх було на­дано, порушення інших вимог, передбачених дозволом (ліцензією) на користування ділянкою надр; якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надра-

175

ми; вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Допоміжне геологічне вивчення надр супроводжує майже всі види надрокористування з метою одержання даних про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них, виявлення і оцінки корисних копалин, вивчення закономірностей їх формування і роз­міщення, з'ясування гірничотехнічних та інших умов розробки ро­довищ корисних копалин і використання надр, не пов'язаних з ви­добуванням корисних копалин. Тому проведення робіт з геологіч­ного вивчення не може вважатися порушенням принципу цільово­го використання надр.

Правовий режим геологічного вивчення надр закріплений в за­конодавстві детально, що пояснюється тісним зв'язком геологічно­го вивчення з видобуванням корисних копалин. Роботи з геологіч­ного вивчення надр підлягають обов'язковій державній реєстрації та обліку з метою узагальнення і максимального використання ре­зультатів вивчення надр, а також запобігання дублюванню зазначе­них робіт. Державна реєстрація та облік робіт з геологічного вив­чення надр провадяться Державним інформаційним геологічним фондом України.

Геологічне вивчення родовищ корисних копалин є самостійним видом геологічного вивчення надр, який називається геологорозві­дувальною діяльністю. Однак "геологічне вивчення" поняття шир­ше, ніж "геологорозвідувальна діяльність" і включає інженерні ви­шукування, еколого-геологічне вивчення надр, морські геологічні дослідження. Геологорозвідувальна діяльність включає сукупність взаємопов'язаних робіт, що виконуються в певній послідовності і забезпечують народне господарство розвідувальними запасами, перспективними і прогнозними ресурсами корисних копалин. Та­ка робота передбачає пошуки, розвідку, випробування, підрахунок запасів, економічну оцінку та геологічну службу діючих гірничодо­бувних підприємств.

Основні принципи кількісної оцінки ресурсів корисних копа­лин, тобто єдині принципи підрахунку, геолого-економічної оцін­ки і державного обліку родовищ корисних копалин згідно з рівнем їх економічної надійності, достовірності визначення геологічних і економічних характеристик складності геологічної будови та підго­товленості до промислового освоєння становлять методологічну основу геологорозвідувальної діяльності. Геолого-економічна оцін­ка об'єктів включає періодичний аналіз результатів геологічного та техніко-економічного вивчення запасів корисних копалин з метою оцінки їх промислового значення на основі визначення технологіч­ної схеми видобутку і переробки мінеральної сировини і техніко-економічних показників виробничої діяльності та фінансових ре­зультатів реалізації товарної продукції гірничого виробництва.

Повнота вивчення родовищ корисних копалин, умов їх розроб­ки, будівництва та експлуатації підземних споруд, захоронения шкідливих речовин і відходів виробництва перевіряються Держав-

ним гірничим наглядом України¹, який в межах своїх повноважень розробив Програму розвитку мінерально-сировинної бази України до 2005 року, яка враховує перспективи розвитку всіх галузей на­родного господарства і встановлює пріоритетні напрями розвитку геологічного вивчення надр. В геологорозвідувальному процесі бе­ре участь Геологічна служба гірничодобувних підприємств. Геоло­гічна служба виконує свої специфічні функції, які відрізняються від функцій видобування корисних копалин, але провадяться пара­лельно з останніми.

Першовідкривачами родовищ корисних копалин визнаються особи, які відкрили невідоме раніше родовище корисних копалин, або виявили додаткові запаси в раніше відомому родовищі. їм ви­дається нагрудний знак "Першовідкривач родовища" і виплачуєть­ся грошова винагорода.

Родовища корисних копалин, запаси яких розвідані, оцінені і підготовлені до промислового освоєння Державною комісією Укра­їни по запасах корисних копалин, підлягають передачі для промис­лового освоєння гірничодобувним підприємствам. Для передачі ро­довища у промислове освоєння утворюється міжвідомча комісія у складі представників підприємства, яке проводило геологорозвіду­вальні роботи, підприємства, яке приймає родовище, та представ­ників органів геологічного нагляду².

Облік запасів корисних копалин здійснюється під час списання їх з обліку гірничодобувного підприємства. Передбачаються прави­ла списання запасів з метою попередження необгрунтованих втрат корисних копалин, зниження їх якості. Списанню підлягають запа­си корисних копалин, які видобуті або втрачені в процесі видобу­вання (залишені в надрах, вилучені з надр і відправлені у відвали, втрачені під час транспортування); ті, що втратили промислове значення; ті, що неможливо вилучити через гірничі та геологічні умови, які не підтвердилися³. Результати списання з обліку запасів корисних копалин обліковуються в Державному геологічному фон­ді України.

Роботи, які проводяться з метою будівництва підземних споруд в надрах землі, і ті, що проводяться з метою вивчення геологічно­го стану місцевості, загроз небезпечних геологічних процесів, кон­тролю стану наземних будівель і споруд, є інженерно-вишукуваль-ними. Інженерно-вишукувальні роботи виконуються на підставі договору на виконання проектних і пошукових робіт. Результатом пошукових робіт є документація, яка складається з картографічної

¹ Положення про порядок здійснення державного гірничого нагляду, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 1995 р. № 134 // ЗП України. — 1995. - № 5. - Ст. 126.

² Порядок передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового осво­ єння, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 1995 р. N» 144 // Там само. - 1995. - № 5. - Ст. 120.

¹ Положення про порядок списання запасів корисних копалин з обліку гірничодо­бувного підприємства, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 58. // Там само. - 1995. - № 4. - Ст. 93.

176

177

і текстової частини і є матеріальним результатом виконання дого­вору пошукових робіт.

Еколого-геологічні дослідження належать до складу геологічних, гідрогеологічних, інженерно-геологічних зйомочних робіт та спря­мовані на вивчення радіогеохімічних, геохімічних, гідрогеологічних та інженерно-геологічних параметрів геолого-технічних систем "господарський об'єкт — геологічне середовище". Склад і обсяг ге-олого-екологічних робіт визначаються залежно від конкретних гео­логічних, ландшафтних умов, особливостей будови геологічного се­редовища і рівня техногенного навантаження на навколишнє при­родне середовище. Висновки еколого-геологічних досліджень відоб­ражаються на державних еколого-геологічних картах. До еколого— геологічних досліджень належать також моніторингові дослідження довкілля. З метою організації державного моніторингу розроблена програма комплексних геолого-геофізичних, еколого-геологічних і сейсмопрогнозних досліджень в районі о. Зміїний. Реалізація прог­рами покладена на ДГП "Одеспортгеологія"¹.

Інформація, отримана в результаті еколого-геологічних дослід­жень надр, в тому числі передбачення землетрусів, є за всіма озна­ками геологічною. Відповідно до Положення про порядок розпо­рядження геологічною інформацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 р. № 423, геологіч­на інформація — це зафіксовані дані геологічного, геофізичного, геохімічного, економічного змісту, що характеризують будову надр, наявні в них корисні копалини, інші кількісні та якісні параметри та особливості надр і отримані за результатами геологорозвідуваль­них, геолого-екологічних та інших робіт.

В геологічному вивченні існують напрями, які мають певні особливості. Це морські геологічні дослідження. Відповідно Зако­ну України від 16 травня 1995 р. "Про виключну (морську) еконо­мічну зону України"² економічні і екологічні інтереси України що­до морських акваторій зосереджені переважно в територіальних во­дах, а також морських районах, прилеглих до територіального мо­ря, включаючи райони навколо островів, що належать їй. Ці райо­ни становлять виключну (морську) економічну зону, де Україна має суверенні права розвідки, розробки і охорони живих і неживих (мінеральних) природних ресурсів, в тому числі на морському дні і в його надрах, а також здійснює юрисдикцію щодо створення і ви­користання установок і споруд, проведення морських наукових досліджень і охорони морського середовища.

До складу морських наукових досліджень належить геологічне вивчення морських акваторій, в тому числі еколого-геологічні дос­лідження і геологорозвідувальні роботи на шельфі³. Значна напру-

жешсть і різноманітність антропогенних впливів вимагають дотри­мання особливо суворих правил щодо забезпечення екологічної безпеки під час здійснення всіх робіт, пов'язаних з освоєнням мор­ських мінеральних ресурсів басейну Чорного і Азовського морів.

Визначені роботи в умовах підвищеного ризику, пов'язаного не тільки з використанням різноманітної техніки в незвичайних умо­вах, коли неминучі помилки, втомлюваність людей, відмова техні­ки, а й із впливом стихії у вигляді шторму, туману, течій, невідо­мої підводної небезпеки. Виключити вплив морських ризиків прак­тично неможливо тому, що вони не залежать від волі і передбачли­вості людей¹. Моніторинг шельфових зон Чорного моря свідчить, що геологорозвідувальні роботи і видобування газу не мали катас­трофічних наслідків для екологічних систем. їх вплив на природне середовище незначний. Особливу небезпеку при освоєнні мор­ських родовищ нафти і газу становить забруднення акваторій під час бурових робіт, а основними забруднювачами є відпрацьовані бурові розчини, стічні води і буровий шлам. Рівень їх токсичності в кожному конкретному випадку залежить від технології і геолого-технічних умов буріння².