
- •3. Україна напередодні Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.. Причини та характер війни.
- •4. Гетьман України б.Хмельницький: його життя і діяльність. Оцінка його особи в історіографії.
- •5. Початок Національно-визвольної війни середини XVII ст.. Перші перемоги козацько-селянських військ під Жовтими Водами і Корсунем.
- •6. Розгортання повстанських рухів та створення народної армії (1648 – 1649 рр.).
- •7. Розгром польсько-шляхетських військ під Пилявцями восени 1648 р. Та визвольний похід б. Хмельницького в Галичину (1648 р.).
- •8. Народні повстання в Галичині в 1648 р. (с.Височан, і. Грабовський та інші).
- •9. Бойові соратники б. Хмельницького та їх роль у Національно-визвольній війні середини XVII ст..
- •10. Формування Української гетьманської держави в середині XVII ст..: територія, органи влади і управління, роль гетьмана.
- •11. Програма державного будівництва б. Хмельницького.
- •12. Соціальна політика гетьманського уряду б. Хмельницького (1648 - 1657 рр.).
- •13. Зовнішня політика гетьманської адміністрації б. Хмельницького (1648 - 1657 рр.).
- •14. Облога Збаража. Зборівська битва та укладення Зборівського договору.
- •15. Берестецька битва та підписання Білоцерківського договору.
- •16. Хід воєнних дій в Україні у 1652 – 1653 рр.
- •17. Україно-російські відносини в ході Національно-визвольної війни середини XVII ст..
- •18. Українсько-московський договір 1654 р. Та його оцінка в історіографії.
- •19. Воєнні дії 1654 – 1657 років та їх наслідки.
- •20. Віленське перемир'я 1656 р. Та його наслідки для України. Союз із Швецією і Трансільванією.
- •23. Політичне становище Гетьманщини після смерті б. Хмельницького. Боротьба козацько-старшинських угруповань за владу (кінець 50-х років XVII ст..).
- •24. Внутрішня і зовнішня політика і. Виговського.
- •25. Гадяцький договір 1658 р. Та його оцінка в історіографії.
- •26. Гетьманування Юрія Хмельницького. Переяславські статті 1659 р. Слободищенський трактат.
- •27. Боротьба козацько-старшинських угруповань в Україні в 60-80-х роках XVII ст.. Доба Руїни: причини, характер, наслідки.
- •30. Гетьманування і.Брюховецького. Московські статті 1665 року.
- •31. Гетьманування д. Многогрішного. Глухівські статті.
- •32. Обрання гетьманом і. Самойловича та його діяльність.
- •33. Андрусівське перемир’я і «Трактат про вічний мир». Їх значення в історії України.
- •34. Роль Запорозької Січі в період Руїни і. Сірко.
- •35. Суспільно-політичний устрій та соціально-економічний розвиток Гетьманщини в другій половині XVII ст..
- •36. Слобідська Україна в другій половині XVII ст..: адміністративно-військовий устрій та соціально-економічні відносини.
- •40. Початок гетьманування і. Мазепи. Коломацькі статті.
- •42. Українська культура другої половини XVII ст..
- •43. Церковні відносини в Україні другої половини XVII ст..
- •44. Підпорядкування української церкви московському патріархату та його наслідки.
- •45. Гетьман і. Мазепа, його внутрішня та зовнішня політика.
- •47. Україна в період Північної війни. Полтавська битва та її значення в історії України.
- •48. Українсько-шведські відносини та договір 1708 р. В історіографії.
- •50. Гетьман п.Орлик та його «Конституція».
- •52. Гетьманування і. Скоропадського. Решетилівські статті 1709 р.
- •53. Діяльність Першої Малоросійської колегії та обмеження політичної автономії Гетьманщини.
- •54. Гетьман п. Полуботок та його боротьба за збереження козацької автономії.
- •55. Гетьманування д. Апостола. «Рішительні пункти» 1728 р.
- •56. «Правління гетьманського уряду» (1734 – 1750 рр.) та наслідки його діяльності для України.
- •58. Політичне становище та господарський розвиток Правобережжя та західноукраїнських земель у першій половині XVIII ст..
- •60. Визвольне повстання 1702 – 1704 рр. На Правобережній Україні. С. Палій.
- •63. Розвиток опришківського руху в першій половині XVIII ст.. О.Довбуш та його сподвижники. Історіографія проблеми.
- •64. Посилення соціально-економічного гніту і закріпачення українських селян у першій половині XVIII ст..
- •66. Українська культура першої половини XVIII ст..
- •67. Відновлення гетьманства на Україні. Гетьман Кирило Розумовський та його діяльність.
- •69. Стан сільського господарства і розвиток феодально-кріпосницьких відносин на Лівобережжі та Слобідської Україні. Юридичне оформлення кріпацтва.
- •71. Господарський розвиток Правобережжя та західноукраїнських земель у другій половині XVIII ст..
- •72. Ліквідація гетьманства на Лівобережній Україні і утворення Другої Малоросійської колегії.
- •75. Остаточна ліквідація Запорозької Січі.
- •76. Історичне значення Запорозької Січі та ї роль і історії України.
- •77. Народні рухи на Лівобережній та Слобідській Україні в другій половині XVIII ст..
- •79. Загарбання західноукраїнських земель Австрією та їх становище наприкінці XVIII ст..
- •80. Входження Північного Причорномор’я, Приазов’я та Криму до складу Російської держави.
- •83. Поділи Польщі та їхнє значення для історичного розвитку українських земель.
- •88. «Історія Русів» - видатна пам’ятка суспільно-політичної думки України кінця XVIII – початку XIX ст.
- •89. Українська культура в другій половині XVIII ст..
11. Програма державного будівництва б. Хмельницького.
Програма створення незалежної держави була висунута гетьманом Б. Хмельницьким і його соратниками. Ідея державності вперше в історії української суспільно-політичної думки була сформульована під час переговорів Б. Хмельницького з посольством коронного гетьмана М. Потоцького на початку березня 1648 р. Перша згадка про плани створення козацької держави зустрічається у вимогах Війська Запорозького, переданих Б. Хмельницьким у травні 1648 р. захопленому в полон у битві під Корсунем М.Потоцькому. Важливе значення для розбудови держави мали ухвалені в червні "Статті про устрій Війська Запорозького".
Протягом першої половини 1649 р. Б.Хмельницький завершив в основних рисах розробку програми державного будівництва. Засадничі принципи української державної ідеї були висловлені ним під час переговорів із польським посольством А. Кисіля та російським посольством Г. Унковського: 1) Право українського народу на створення власної держави в етнічних межах його проживання; 2) Незалежність новоутвореної держави від Речі Посполитої; 3) Соборність Української держави; 4) Спадкоємність державної традиції Київської Русі. Сформульована Б. Хмельницьким національна державна ідея стала визначальною у визвольних змаганнях народу протягом наступних століть аж до кінця XX ст.
12. Соціальна політика гетьманського уряду б. Хмельницького (1648 - 1657 рр.).
найбільшої ваги в економічній та соціальній політиці гетьманського уряду Богдана Хмельницького з самого початку набрало селянське питання. Всупереч позиції значної частини генеральної старшини, яка наполягала на негайному поверненні кріпосного права, Б. Хмельницький і його прихильники займали іншу позицію. Вони справедливо вважали, що без активної участі селянства неможливо позбутися влади Польщі, а тому виступали за те, щоб не допустити повернення на територію Гетьманщини найбільших землевласників – магнатів Потоцьких, Вишневецьких та ін.
Політика гетьмана щодо селянства ґрунтувалася на врахуванні реальної ситуації, створеної Визвольною війною, і мала важливі наслідки. Вона сприяла тому, що значна частина селянства протягом приблизно півстоліття ще зберігала козацькі права.
Соціально-економічна політика Б. Хмельницького та уряду Української держави залежала від результативності воєнного та політичного протистояння з Польщею, позиції козацької старшини та розмаху селянської антифеодальної боротьби. На визволених землях активно відбувався процес ліквідації великого феодального землеволодіння, фільварково-панщинної системи господарства та кріпацтва й утвердження козацької власності на землю.
13. Зовнішня політика гетьманської адміністрації б. Хмельницького (1648 - 1657 рр.).
Б. Хмельницький ще до визвольної боротьби 1648·1657 рр. добре розумівся в політичній ситуації, що склалася в Європі, і збагнув місце та роль України у ній. У запорізькому війську він набув досвіду міжнародних відносин, оскільки козацтво здавна намагалося проводити свою, незалежну від уряду Речі Посполитої, зовнішню політику. Вже будучи військовим писарем, у 1637 р., Б. Хмельницький не тільки керував військовою канцелярією, а й здійснював листування з іншими державами, вів переговори з іноземними послами (в Європі його називали канцлером).
Нагальна потреба в пошуку союзників у боротьбі проти Речі Посполитої та забезпечення гарантій для існування нової держави зумовлюють надзвичайно активну зовнішньополітичну діяльність гетьманського уряду. Польський дослідник Л. Кубаня стверджував, що «здається, не було і дня, щоб Хмельницький не приймав чужоземних послів, дипломатичних агентів, кур'єрів та посланців і не посилав своїх».
В протиборстві різних держав та політичних сил у Східній та Південно-Східній Європі Б. Хмельницькому вдавалося знаходити оптимальні рішення, укладати союзи з одними або добиватися нейтралізації інших. Завдячуючи цьому, він домігся визнання України урядами Османської імперії, Кримського ханства, Англії, Венеції, Росії, Речі Посполитої, Трансільванії, Австрії, Молдавії, Валахії, Швеції.
Аналіз зовнішньополітичної діяльності України після укладення Переяславсько-Московської угоди 1654 р. дає можливість стверджувати, що боротьба з Річчю Посполитою продовжувала залишатись пріоритетним завданням української зовнішньої політики. В той же час, дві хвилі геополітичних перегрупувань в Центрально-Східній Європі, а саме: перехід Криму в табір союзників Речі Посполитої та оголошення останній війни Швецією · творять у регіоні принципово нову геополітичну реальність.
У відносинах з Кримом превалюють методи опосередкованого тиску (через Стамбул) та військової блокади силами південних полків, запорожців, а також донських козаків і калмиків, що перебували на службі московського царя. Як один з пріоритетних напрямів української зовнішньої політики розглядається курс на військову кооперацію з Швецією. Разом з тим, успіхи шведів ще більше ускладнюють геополітичну ситуацію в регіоні. Легкість здобутих ними перемог і, що саме головне, їх суспільно-політичне тло (добровільне визнання польською шляхтою протекції Карла Х Густава) ускладнюють діалог України зі Швецією, обумовлюють появу ультимативних вимог керівництва останньої щодо обмежень ареалу поширення козацьких впливів. Конфлікт інтересів сторін, що розвивається на тлі наростання напруження в українсько-російських відносинах і вторгнення кримських орд у південні райони України, обумовлюють відхід українських військ з Галичини.
Водночас, шведський фактор уможливлює відновлення союзних відносин між Україною та Кримом. Уклавши угоду з ханом, Б. Хмельницький робить спробу впровадити в життя біполярну модель зовнішньополітичної орієнтації України, а саме: налагодження союзницьких стосунків з Кримом при збереженні протекції московського царя.
Як своєрідну програму-максимум тогочасної зовнішньополітичної діяльності України варто розцінювати плани Б. Хмельницького щодо створення антитурецького альянсу європейських держав, що забезпечувало б міжнародне визнання Української держави та відволікало б сили головних суб'єктів геополітичної рівноваги Центрально-Східної Європи від втручання в українські справи.