
- •3. Україна напередодні Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.. Причини та характер війни.
- •4. Гетьман України б.Хмельницький: його життя і діяльність. Оцінка його особи в історіографії.
- •5. Початок Національно-визвольної війни середини XVII ст.. Перші перемоги козацько-селянських військ під Жовтими Водами і Корсунем.
- •6. Розгортання повстанських рухів та створення народної армії (1648 – 1649 рр.).
- •7. Розгром польсько-шляхетських військ під Пилявцями восени 1648 р. Та визвольний похід б. Хмельницького в Галичину (1648 р.).
- •8. Народні повстання в Галичині в 1648 р. (с.Височан, і. Грабовський та інші).
- •9. Бойові соратники б. Хмельницького та їх роль у Національно-визвольній війні середини XVII ст..
- •10. Формування Української гетьманської держави в середині XVII ст..: територія, органи влади і управління, роль гетьмана.
- •11. Програма державного будівництва б. Хмельницького.
- •12. Соціальна політика гетьманського уряду б. Хмельницького (1648 - 1657 рр.).
- •13. Зовнішня політика гетьманської адміністрації б. Хмельницького (1648 - 1657 рр.).
- •14. Облога Збаража. Зборівська битва та укладення Зборівського договору.
- •15. Берестецька битва та підписання Білоцерківського договору.
- •16. Хід воєнних дій в Україні у 1652 – 1653 рр.
- •17. Україно-російські відносини в ході Національно-визвольної війни середини XVII ст..
- •18. Українсько-московський договір 1654 р. Та його оцінка в історіографії.
- •19. Воєнні дії 1654 – 1657 років та їх наслідки.
- •20. Віленське перемир'я 1656 р. Та його наслідки для України. Союз із Швецією і Трансільванією.
- •23. Політичне становище Гетьманщини після смерті б. Хмельницького. Боротьба козацько-старшинських угруповань за владу (кінець 50-х років XVII ст..).
- •24. Внутрішня і зовнішня політика і. Виговського.
- •25. Гадяцький договір 1658 р. Та його оцінка в історіографії.
- •26. Гетьманування Юрія Хмельницького. Переяславські статті 1659 р. Слободищенський трактат.
- •27. Боротьба козацько-старшинських угруповань в Україні в 60-80-х роках XVII ст.. Доба Руїни: причини, характер, наслідки.
- •30. Гетьманування і.Брюховецького. Московські статті 1665 року.
- •31. Гетьманування д. Многогрішного. Глухівські статті.
- •32. Обрання гетьманом і. Самойловича та його діяльність.
- •33. Андрусівське перемир’я і «Трактат про вічний мир». Їх значення в історії України.
- •34. Роль Запорозької Січі в період Руїни і. Сірко.
- •35. Суспільно-політичний устрій та соціально-економічний розвиток Гетьманщини в другій половині XVII ст..
- •36. Слобідська Україна в другій половині XVII ст..: адміністративно-військовий устрій та соціально-економічні відносини.
- •40. Початок гетьманування і. Мазепи. Коломацькі статті.
- •42. Українська культура другої половини XVII ст..
- •43. Церковні відносини в Україні другої половини XVII ст..
- •44. Підпорядкування української церкви московському патріархату та його наслідки.
- •45. Гетьман і. Мазепа, його внутрішня та зовнішня політика.
- •47. Україна в період Північної війни. Полтавська битва та її значення в історії України.
- •48. Українсько-шведські відносини та договір 1708 р. В історіографії.
- •50. Гетьман п.Орлик та його «Конституція».
- •52. Гетьманування і. Скоропадського. Решетилівські статті 1709 р.
- •53. Діяльність Першої Малоросійської колегії та обмеження політичної автономії Гетьманщини.
- •54. Гетьман п. Полуботок та його боротьба за збереження козацької автономії.
- •55. Гетьманування д. Апостола. «Рішительні пункти» 1728 р.
- •56. «Правління гетьманського уряду» (1734 – 1750 рр.) та наслідки його діяльності для України.
- •58. Політичне становище та господарський розвиток Правобережжя та західноукраїнських земель у першій половині XVIII ст..
- •60. Визвольне повстання 1702 – 1704 рр. На Правобережній Україні. С. Палій.
- •63. Розвиток опришківського руху в першій половині XVIII ст.. О.Довбуш та його сподвижники. Історіографія проблеми.
- •64. Посилення соціально-економічного гніту і закріпачення українських селян у першій половині XVIII ст..
- •66. Українська культура першої половини XVIII ст..
- •67. Відновлення гетьманства на Україні. Гетьман Кирило Розумовський та його діяльність.
- •69. Стан сільського господарства і розвиток феодально-кріпосницьких відносин на Лівобережжі та Слобідської Україні. Юридичне оформлення кріпацтва.
- •71. Господарський розвиток Правобережжя та західноукраїнських земель у другій половині XVIII ст..
- •72. Ліквідація гетьманства на Лівобережній Україні і утворення Другої Малоросійської колегії.
- •75. Остаточна ліквідація Запорозької Січі.
- •76. Історичне значення Запорозької Січі та ї роль і історії України.
- •77. Народні рухи на Лівобережній та Слобідській Україні в другій половині XVIII ст..
- •79. Загарбання західноукраїнських земель Австрією та їх становище наприкінці XVIII ст..
- •80. Входження Північного Причорномор’я, Приазов’я та Криму до складу Російської держави.
- •83. Поділи Польщі та їхнє значення для історичного розвитку українських земель.
- •88. «Історія Русів» - видатна пам’ятка суспільно-політичної думки України кінця XVIII – початку XIX ст.
- •89. Українська культура в другій половині XVIII ст..
26. Гетьманування Юрія Хмельницького. Переяславські статті 1659 р. Слободищенський трактат.
Юрій Хмельницький - молодший син Б. Хмельницького. Народився на хуторі Суботові, деякий час навчався в Києво-Могилянській колегії. У квітні 1657 року на старшинській раді, скликаній Б. Хмельницьким, 16-річний Юрій був проголошений гетьманом України, а по смерті його батька на козацькій раді в Чигирині козаки підтвердили свій вибір. Та Юрій не тільки не мав хисту до військової та державної справи, а й був слабкою особистістю без чітких переконань, людиною, якою було легко маніпулювати. Це не залишилося непомітним для іноземних загарбників, які стали вміло використовувати його як маріонетку для досягнення своїх політичних цілей. Неодноразово він то підкорявся Московському царству, то повертався в бік Польщі, то ставав васалом Османської імперії. Урешті-решт, це й занапастило Ю. Хмельницького: його вбито за невідомих обставин, і навіть точна дата смерті гетьмана невідома.
11 вересня 1659 року Військова козацька рада обрала гетьманом України Юрія Хмельницького, сподіваючись, що він продовжить справу свого батька.
Скориставшись скрутним становищем України, московський уряд і його уповноважений князь О. Трубецький примусили Юрія Хмельницького укласти 17 жовтня 1659 Переяславські статті, які означали розрив Гадяцької угоди 1658 року з Річчю Посполитою, обмежували суверенні права України, давали право Москві призначати своїх воєвод і мати свої залоги, крім Києва, ще у п'яти містах України.
Переяславські статті 1659 року викликали загальне обурення, і коли в 1660 московське військо, на боці якого вимушені воювати й козаки, у війні з Польщею зазнало поразки, Хмельницький після поразки під Слободищем перейшов на польський бік, московське військо було змушене до капітуляції під Чудновом.
Юрій Хмельницький уклав 27 жовтня 1660 року договір з Польщею так званий Слободищенський трактат, який розривав союз з Москвою, скасовував Переяславські статті, відновлював союз з Польщею й гарантував автономію України, яка зобов'язувалася воювати спільно з польським військом проти Москви. Проти цього трактату за намовою Москви виступили деякі лівобережні полки. Хмельницький ходив на лівобережну Україну з військом з метою об'єднання України. Але був розбитий переважаючими кількістю військами Григорія Ромадановського і після цього він не міг згуртувати достатньо війська. Будучи не в змозі контролювати ситуацію, Ю. Хмельницький 1663 р. зрікся гетьманства.
27. Боротьба козацько-старшинських угруповань в Україні в 60-80-х роках XVII ст.. Доба Руїни: причини, характер, наслідки.
Після смерті Б. Хмельницького у серпні того ж року починається боротьба за владу різних угруповань української правлячої верхівки. Єдність української держави підточувала боротьба старшинських угруповань за владу. Ця боротьба призвела до того, що в Україні діяли кілька гетьманів одночасно. Ні спроби П. Дорошенка за допомогою турецького протекторату, ні намагання І. Самойловича за допомогою Московії відновити єдність України не мали успіху.
У 1660 р. відновилися воєнні дії між Росією та Польщею. У ході цієї війни російські війська зазнали поразки. Розгублений Ю. Хмельницький за цих умов змушений був перейти на бік поляків і погодився на приєднання України до Польщі.
Після зречення, у 1663 році, Ю. Хмельницького, гетьманом був обраний переяславський полковник П. Тетеря, який відстоював інтереси пропольськи налаштованої старшини. Але Лівобережжя та Запоріжжя його владу не визнали. У Ніжині на так званій Чорній Раді (де брали участь не тільки козаки, а й представники селян і міщан) був проголошений гетьманом І. Брюховецький, який роздавав щедрі обіцянки полегшити становище народу, зменшити побори, обмежити загарбання старшиною земель. Таким чином, українські землі були розділені ворогуючими старшинськими угрупованнями на дві частини. На Правобережжі укріпився ставленик Польщі П. Тетеря, а Лівобережжям з Києвом правив зорієнтований на Москву І. Брюховецький.
Гетьман П. Тетеря намагався відвоювати Лівобережну Україну в союзі з Польщею, але його похід 1664 р. закінчився поразкою. Він не зміг перешкодити розміщеним на Правобережжі польським військам нещадно грабувати і знищувати місцеве населення. Як наслідок цього на Правобережжі 1665 р. спалахнуло антипольське повстання. П. Тетеря змушений був скласти гетьманські повноваження і втекти в Польщу. Правобережним гетьманом був обраний Чигиринський полковник Петро Дорошенко.
Тим часом на Лівобережній Україні І. Брюховецький усіма силами намагався відстоювати інтереси козацької старшини, сприяв отриманню нею земель та посиленню утисків рядових козаків і селян. Оскільки це викликало невдоволення народу, І. Брюховецький підтримував тісніші зв'язки з московським урядом. З цією метою 1665 р. в Москві він підписав новий договір з царським урядом, так звані Московські статті (Іван Брюховецький).
1667 р. Росія і Польща, виснажені боротьбою за українські землі, в селі Андрусові під Смоленськом уклали угоду про перемир'я на 14,5 років. Згідно з Андрусівською угодою українські землі на Лівобережжі і Київ залишалися у складі Московської держави. Правобережні землі і Східна Галичина перейшли під контроль Польщі. Запорозька Січ була оголошена територією спільного управління Росії і Польщі.
Таким чином, був закріплений розділ українських земель між сусідніми державами. Це стало можливим багато в чому через боротьбу між старшинськими угрупованнями, які перетворили Україну на арену громадянської війни, що дістала назву Руїни.
Доба Руїни – період міжусобної боротьби старшинських угрупувань за владу, громадянської війни, гострої кризи і руйнації Української держави, що тривав до 80-х років і закінчився окупацією її території сусідніми державами, занепадом економіки, величезними матеріальними і людськими втратами.
Причинами Руїни були:
− розкол серед старшини – правлячої верстви українського суспільства;
− посилення антагонізму між різними станами українського населення;
− слабкість гетьманської влади, не здатної консолідувати народ;
− боротьба геополітичних інтересів Російської держави, Турецької імперії, Речі Посполитої тощо.
Україна розділилася на Лівобережну і Правобережну. Хаос, безладдя, постійні війни, заколоти, переходи гетьманів і старшини з російського боку до польського і навпаки, втручання в українські справи, крім поляків та росіян, ще й татар і турків, - все це були характерні риси періоду так званої "Руїни".
Як наслідок, протягом надзвичайно важкого для України періоду "Руїни" здобутки часів Хмельниччини були в значній мірі втрачені, новонароджена в Україні козацька держава значно послабла. Україна зникає як суб’єкт міжнародної політики і стає розмінною монетою в політичній грі її агресивних сусідів, об’єктом їхньої колонізації. Україна перетворилася на безпорадну жертву внутрішніх чвар, чужоземних вторгнень і поділів. На кінець 1686 р. Україна виявилася поділеною між сусідніми державами на частини, надзвичайно спустошеною. Лише на Лівобережній Україні зберігся значно обмежений царизмом автономний устрій.