2.Якщо два і більше, то які це члени речення? Назви їх. На яке питання вони відповідають? До якого слова відносяться (З яким словом зв’язані)?

3.Чи є між ними сполучник і?

4.Якщо є, то кома не ставиться. Якщо нема, між однорідними членами потрібна кома (або коми).

5.Перевір написане.

Зразок міркування учня під час оформлення речення з однорідними членами: Читають речення «А небо грало, трепетало, дихало» (В. Сухомлинський,

«Я хочу сказати своє слово»).

У реченні підмет — «небо». Що про нього говориться? Небо що робило? — Небо «грало», «трепетало», «дихало». Це три однорідні присудки. Між ними сполучника «і» нема, отже, коми ставляться.

Розстановку розділових знаків при звертанні учні можуть пояснити коротким і простим правилом, однак на практиці вони часто стикаються зі значними труднощами через особливості проведення синтаксичного аналізу таких речень. Так, відшукуючи звертання, діти позбавлені можливості ставити до них питання. Отже, доцільно розкрити особливу роль звертання в реченні, охарактеризувати інтонацію(можливіпаузи),показатиздатністьзвертаннярухатисявмежахречення або взагалі виходити з нього, не порушуючи змісту речення.

Успіх засвоєння молодшими школярами пунктуації визначають такі чинники:

■зв’язок із граматикою, стилістикою української мови;

■добір ефективних методів і прийомів вивчення пунктуації;

■виконання різноманітних вправ, що забезпечують активність розумової та мовленнєвої діяльності учнів;

■запобігання пунктуаційним помилкам у письмових роботах учнів;

■систематичний облік пунктуаційних помилок та їх виправлення;

■постійна робота над виразністю читання й усного мовлення молодших школярів.

Орфографічні та пунктуаційні помилки. Робота над ними

Загальновизнано, що успішність навчання молодших школярів орфографії та пунктуації значною мірою залежить від здійснення систематичного контролю за станом сформованості правописної навички, а також від роботи над помилками учнів.

Система контролю й оцінювання орфографічних та пунктуаційних умінь і навичок учнів охоплює:

а)чіткерозмежуванняпомилок,заякіоцінказнижуєтьсяабожнезнижується;­ уведення до текстів контрольних робіт в основному лише тих слів, правопис яких доступний учням;

б) відмову від негативних оцінок за письмові роботи з розвитку зв’язного мовлення;

в) постійну роботу з метою запобігання орфографічним і пунктуаційним помилкам (словниково-орфографічна робота, зорієнтована на певний диктант, переказ, твір тощо).

На думку М. С. Вашуленка, текст для контрольного диктанту після опрацювання певної теми слід добирати заздалегідь, щоб усі «помилконебезпечні» слова, які трапляться учням у майбутньому диктанті, можна було опрацювати під час виконання навчальних вправ на різні види мовного розбору, конструювання словосполучень, речень.

307

Отже, учителеві необхідно знати, як класифікують орфографічні помилки, якими є їх причини (діагностика), як організувати роботу із запобігання орфографічним помилкам та їх виправлення.

У науково-методичній літературі помилки учнів класифікують залежно від: 1. Розділу орфографічної системи.

Ідеться про такі групи помилок, як помилки на позначення фонем буквами, помилки в написанні разом і окремо, помилки під час перенесення слова з рядка в рядок, помилки у вживанні великих і малих букв, пунктуаційні помилки.

Найчисленішою є перша група помилок, до якої належать усі орфограми кореня, написання префіксів, суфіксів, закінчень, а також ті орфограми, які не перевіряються правилом.

2. Причини допущеної помилки.

Орфографічні помилки можуть бути зумовлені нерозумінням або неточним розумінням семантики слів, словосполучень, речень, тексту; невмінням свідомо членувати слова на морфеми; недостатнім засвоєнням граматичних знань, невмінням правильно визначати граматичні категорії та форми слів; несформованістю орфоепічних навичок; слабкою пам’яттю; нестійкою увагою; несформованістю орфографічної зіркості; незнанням правила і невмінням користуватися ним (неволодіння алгоритмом); невмінням співвідносити звуковий склад слова з буквеним позначенням; недостатнім орієнтуванням у структурі речення (пунктуаційні помилки).

3. Принципу орфографії і пунктуації, який порушено учнем.

Кожна орфографічна помилка є наслідком недотримання певного принципу правопису(фонетичного,морфологічного,смислового,традиційного).Допунктуа­ ційних помилок призводить ігнорування принципів уживання розділових знаків (синтаксичного, смислового, інтонаційного).

4. Частотності помилки.

Частотними є помилки, допущені багатьма учнями. Крім таких помилок, трапляються ще індивідуальні порушення орфографічної норми.

5. Характеру помилки (груба-негруба).

грубимипомилкамиприйнятовважатитакі,щодопущенінавивченіправила, актуальні для початкової школи. Негрубі помилки найчастіше є наслідком того, що учні певне правописне правило ще не вивчали.

До пунктуаційних помилок належать порушення, пов’язані з неправильним уживанням розділових знаків під час членування мовлення на речення, речення — на його частини. Пунктуаційними помилками вважаються пропуск або постановка зайвого розділового знака, вживання розділового знака не в тому місці, де він має стояти, необґрунтована заміна одного знака іншим, перенесення розділового знака на новий рядок.

Виправляючипунктуаційніпомилкивписьмовихроботахучнів,аналізуючи їх причини, слід пам’ятати, що такі помилки є більш серйозними й небезпечними, ніж орфографічні, оскільки свідчать про недоліки писемного (а іноді й усного) мовлення,провідсутністьнавичокзв’язновикладативласнідумки.Розвитокграматичного ладу мовлення молодших школярів випереджає процес формування в них пунктуаційних навичок. Саме тому вчитель має допомагати учням оформлювати на письмі самостійно складені ними синтаксичні конструкції.

Описана класифікація учнівських помилок дає можливість учителеві методично правильно побудувати діагностичну роботу, систему запобігання орфографічним і пунктуаційним помилкам та їх виправлення, організувати повторення правописного матеріалу.

308

Здебільшого перевірка учителем письмових робіт не стимулює учнів на свідоме виправлення власних помилок. Як правило, учитель сам виправляє помилки, а учень зором сприймає як виправлене, так і оцінку. Практика переконує, що така робота марна, оскільки вона не сприяє розвитку мислення й пам’яті учня, удосконаленню його знань, повторенню раніше вивченого матеріалу. Отже, необхідно аналізувати помилки, шукати причини їх виникнення. Наприклад, учень помиляється, бо не знає правила; знає правило, але не може застосувати його на практиці; змішує правила; не розуміє значення слова або загального смислу речення, тексту; має дефекти мовлення, слуху тощо.

Велике значення в забезпеченні орфографічної грамотності учнів має систематичний­ аналіз (облік) помилок. Важливо фіксувати не тільки типові помилки класу, але й типові індивідуальні помилки, допущені кожним учнем. Наприклад:

Як відомо, всі помилки, допущені учнями, мають бути виправлені. Сучасна методика рекомендує вчителеві фіксувати всі помилки, однак самому виправляти їх лише у найскладніших випадках. Бажано, щоб сам учень відшукав і виправив помилку під час індивідуальної роботи. Для цього він може скористатися «пам’яткою». Наприклад, у 2 класі вона має такий вигляд:

1. Крапка, знак питання і знак оклику в кінці речення.

Випиши речення. Постав у кінці його потрібний знак. Наприклад: А хто в цій хатці буде жить?

2. Перенос слова.

Поділи слово на склади для переносу. Роби так: оси-ка.

Запам’ятай! Одну букву не можна залишати на рядку і не можна переносити на новий рядок.

3. Знак м’якшення на кінці слова.

Випиши слово, в якому допущено помилку, правильно. Підкресли знак м’якшення і букву приголосного перед ним. Запиши ще два-три слова на це правило. Наприклад: пень, тінь, сіль.

4. Знак м’якшення у середині слова.

Випиши слово, в якому допущено помилку. Запиши ще два-три слова на це правило. Наприклад: сильний, візьми, лялька.

5. Велика буква в іменах, по батькові і прізвищах людей.

Випиши слово правильно. Запиши ще два-три слова на це правило. Напри-

клад: Андрій, Авраменко Тамара Петрівна, Сашко.

У 3—4 класах «пам’ятка» роботи над помилками розширюється й ускладнюється. Користуючись нею, учні свідомо працюють над виправленням власних помилок, повторюють забуті ними правила, вдосконалюють навички грамотного письма. Отримавши зошит, учень роздивляється позначки на полях, зроблені вчителем, і виконує стільки завдань, скільки позначок на полях.

309

Приступаючи до роботи над помилками, школяр має пригадати, на яке правило допущено помилку, знайти це правило в «пам’ятці», а потім уже працювати над помилкою.

Якщо учень допустив помилку на ще не вивчене правило, вчитель тільки виправляє помилку, не роблячи поміток на полях; учень зором сприймає виправлене.

На індивідуальний характер роботи над помилками вказує О. Н. Хорошковська. Вона пропонує розробляти індивідуальні орфографічні завдання для учнів залежно від першопричин помилок (невміння визначати наголошений склад у слові, невміння добирати споріднене перевірне слово та ін.). Після виконання індивідуальних завдань даються колективні вправи на списування і запис під диктовку. Тривала (упродовж 5—7 уроків) робота над помилками, на думку методиста, має завершуватись спеціальною перевіркою, результати якої свідчитимуть про ефективність опрацювання написань або про необхідність подальшої корекції орфографічної вправності учнів.

Тематика курсових, дипломних і магістерських робіт до розділу «Методика вивчення орфографії»

1.Методика роботи з орфографічними правилами на уроках української мови в 2—4 класах.

2.Види орфографічних вправ та методика їх проведення на уроках рідної мови.

3.Умови ефективності методики формування в молодших школярів орфографічної грамотності.

4.Розвиток орфографічної пильності молодших школярів.

5.Вивчення орфографії у взаємозв’язку з фонетикою, лексикологією, морфемікою, морфологією і синтаксисом української мови.

6.Зумовленість вибору методів і прийомів навчання орфографії принципами українського правопису.

7.Особливості засвоєння молодшими школярами фонетичних написань.

8.Роль звукового та звуко-буквенного аналізу слів у виробленні в молодших школярів правописних навичок.

9.Роль морфемного аналізу в процесі засвоєння учнями морфологічних написань.

10.Методика роботи над засвоєнням правопису слів, які слід запам’ятати.

11.Смислові написання і методика їх опрацювання на уроках рідної мови.

12.Орфографічні помилки в письмових роботах молодших школярів. Основні причини їх виникнення.

13.Прийоми активізації навчальної діяльності молодших школярів на уроках вивчення правописних тем.

14.Письмовий переказ як ефективний вид роботи з орфографії.

15.Місце орфографічного розбору в системі роботи з підвищення грамотності учнів. Умови його ефективності.

16.Робота з орфографічним словником як спосіб піднесення культури писемного мовлення молодших школярів.

17.Індивідуальний підхід до учнів у процесі корекції орфографічної вправності молодших школярів.

Список рекомендованої літератури

1.Алгазина Н.Н. Формирование орфографических навыков. — М.: Просвещение,

1987.

2.Богоявленский Д.Н. Психология усвоения орфографии.— М.: Просвещение,

1973.

3.Болтівець С. Психологія диктанту. — Дивослово. — 1994.— № 9.

4.Борисенко И.В. О речевом аспекте в обучении орфографии // Начальная школа. —1994.— № 5.

310

5.Вашуленко М.С. Орфоепія і орфографія в 1—3 класах. — К.: Рад.школа. — 1982. —

104 с.

6.Вашуленко М.С. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1—4 класах. Науково-теоретичні засади та методичні рекомендації. — К.: Рад. школа, 1991. — 112 с.

7.Воскресенська Н.О. Використання звукового аналізу під час вивчення орфографічного матеріалу // Початкова школа.—1994. — № 2.

8.Воскресенська Н.О. Навчання орфографії // Початкова школа. —1996. — № 11.

9.Гайова Л. Робота зі словами, вимову і правопис яких потрібно запам'ятати // Початкова школа. — 2006. — № 10.

10.Горбачук В.Т. Види диктантів і методика їх проведення. — К.: Рад. школа. —

1989.

11.Грибіниченко Т.О. та ін. Збірник диктантів з української мови для початкових класів / Т.О. Грибіниченко, Г.О. Козачук, Т.О. Чорноус. — К.: Либідь, 2000.

12.Державний стандартпочатковоїзагальноїосвіти//Початкова школа.—2006.  — № 2.

13.ДорошенкоО.Нестандартні навчальнідиктанти //Початкова школа. — 1990.—№ 3.

14.Дорошенко О.І., Олійник С.П. Робота з орфограмами на уроках письма в 1 класі // Початкова школа.— 1995.— № 12.

15.Коваленко О. Вивчення словникових слів на уроках української мови // Початкова школа. — 2005.— № 5.

16.Козачук Г.О. Підвищення грамотності учнів. — К.: Освіта. — 1995.

17.Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. Методичні рекомендації. — К.: Початкова школа, 2002.

18.Кравченко М.П. Окремі аспекти вивчення орфографії // Початкова школа. — 1991. — № 11.

19.Львов М.Р. Правописание в начальной школе. — М.: Просвещение, 1998.

20.Методика грамматикииорфографии вначальныхклассах/ Под ред.Н.С. Рождест­ венского. — М.: Просвещение, 1975.

21.Місяк Н. Системність роботи зі словниковими словами // Початкова школа. — 1994. — № 4.

22.Піонт В. Закріплення правопису слів з ненаголошеними голосними е, и в коренях слів // Початкова школа. — 2003. — № 4.

23.Прищепа К.С., Вашуленко В.Ф. Збірник диктантів з української мови для 1—3 класів. — К.: Рад.школа, 1984.

24.Прищепа О. Взаємозв’язок графічної навички з орфографічною грамотністю // Початкова школа. — 1997. — № 8.

25.Програми для середньої загальноосвітньої школи 1—4 класи. — К.: Початкова школа, 2006.

26.Рождественский Н.С. Обучение орфографии в начальной школе. — М.: Просвещение, 1982.— 399 с.

27.Рідна мова. Навчання в 3 класі чотирирічної і 2 класі трирічної початкової школи: Посібник для вчителя. 3-є видання.— К. Освіта, 2000. — 240 с.

28.Система контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи // Початкова школа. — 2001. — № 10.

29.Смовська О.І. Алгоритм як умова формування навички грамотного письма // Початкова школа.— 1996.— № 9.

30.Хом’як І.М. Наукові основи навчання орфографії в середній школі. — Рівне: ППФ “Волинські обереги”, 1998.— 228 с.

31.Чорновол-Ткаченко Р.І. Вправи з української орфоепії й орфографії // Початкова школа.— 1997.— № 1.

32.Шкуратяна Н.Г. Методика вивчення орфографії. — К.: Рад. школа, 1985.

33.Яворська С. Орфографічний розбір як вправа // Диво слово — 1997.— № 4.

34.Яворська С. Система роботи над орфографічними помилками // Дивослово. — 1998. — № 3.

35.Ярмоленко В.М. Прийоми перспективного навчання правопис // Початкова школа. — 1993. — № 8.

311